Рішення № 95674286, 02.03.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1358/20

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретарю судового засідання Руденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»до Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області»про стягнення 721882,23 грн.за участю представників:

позивача:Поліщук В.О. - адвокат, довіреність від 22.12.2020 № 14-334відповідача:Сиротенко О.В. - адвокат, ордер від 02.03.2021 серія ЖТ № 078513суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області» (далі - відповідач) про стягнення 944762,56 грн., з яких 351226,46 грн. інфляційні втрати, 123430,67 грн. 3% річних, 470105,43 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 20.09.2016 № 1569/1617-ТЕ-17 щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ у строк визначений договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2020 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову. Запропоновано відповідачу надати до суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання зобов`язань за договором постачання природного газу від 20.09.2016 № 1569/1617-ТЕ-17 щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ у строк визначений договором, контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та пені.

До закінчення підготовчого засідання та до початку розгляду справи по суті позивач в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 19.06.2020 № 14/4-4036-20, в якій зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 721882,23 грн., з яких 206532,25 грн. інфляційні втрати, 64418,76 грн. 3% річних, 450931,22 грн. пеня.

Враховуючи подану позивачем до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції поданої ним заяви про зменшення розміру позовних вимог про стягнення з відповідача 721882,23 грн., з яких 206532,25 грн. інфляційні втрати, 64418,76 грн. 3% річних, 450931,22 грн. пеня.

На адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог з підстав того, що значна частина грошових коштів сплачена за газ була отримана у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій» від 11.01.2005 № 20, яким (порядком) визначається механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, природного газу. Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою, яка по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживача грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів на рахунки позивача. Стосовно коштів сплачених поза порядком визначеного вказаною постановою від 11.01.2005 № 20, то сплата відповідачем коштів не у визначений договором строк мала місце через відсутність надходження коштів від населення за послуги теплопостачання, у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування заявлених до стягнення сум за порушення строків оплати. Відповідач наголошує, що єдиним джерелом надходження коштів на рахунок відповідача та оплату позивачу за поставлений природний газ є одержання коштів за надані послуги з опалення та постачання гарячої води від населення. Враховуючи, що у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, оскільки відповідач отримує грошовий ресурс для розрахунку лише після здійснення населенням певних розрахунків за весь обсяг спожитих послуг опалення, то вказане виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені. З огляду на зазначене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім того, у поданому відзиві відповідач зазначає, що заявлені до стягнення суми є значними, а тому стягнення з відповідача всієї суми буде для нього непомірним тягарем та може призвести до негативних наслідків підприємства. Позивач в свою чергу не надав жодних доказів, які б підтверджували його збитки завдані відповідачем. Враховуючи той факт, що відповідач розрахувався за поставлений газ до звернення позивача з даним позовом, зважаючи на специфіку його діяльності, а також те, що відповідач є комунальним підприємством, останній з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України вважає, що розмір пред`явлених вимог повинен бути зменшений.

На адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив від 28.09.2020 № 39/5-2157-20, в якій заперечуючи проти доводів відповідача позивач зазначає, що умовами договору укладеного між сторонами у справі передбачена відповідальність відповідача за неналежне його виконання і такий договір не містить посилань, що виконання його умов ставиться в залежність від третіх осіб. Укладаючи з позивачем договір постачання природного газу відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Щодо доведення збитків позивача, то його фінансові звіти за останні роки діяльності опубліковані в засобах ЗМІ і є доступними, зокрема, для кожної юридичної особи. За даними фінансової звітності, які є офіційними, вбачається, що сторони знаходяться у рівному становищі, позаяк сумарна прострочена заборгованість підприємств ТКЕ (в тому числі і відповідача), ТЕЦ за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії перед НАК «НАфтогаз України» є досить значною. З огляду на зазначене, позивач простить суд клопотання про зменшення розміру пені залишити без задоволення, а позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач своїм правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався, заперечення на відповідь на відзив до суду не надав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2021 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.02.2021 об 12:300.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у відповідності до положень ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні та повідомлено учасників справи, що розгляд справи по суті буде продовжено 02.03.2021 о 12:10.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові. Проти клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення сум заперечував.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Подане клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення сум підтримував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір постачання природного газу від 20.09.2016 № 1569/1617-ТЕ-17 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов`язується поставити відповідачу - споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 1.4 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 3313.912 тис. куб. метрів (три мільйона триста тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять куб. метрів), у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): у жовтні 2016 року - 241.498 тис. куб. м, у листопаді 2016 року - 458.536 тис. куб. м, у грудні 2016 року - 564.076 тис. куб. м, загалом за ІV квартал 2016 року - 1264.110 тис. куб. м. За січень 2017 року - 933.761 тис. куб. м, за лютий 2017 року - 558.138 тис. куб. м, за березень 2017 року - 557.903 тис. куб. м, загалом за І квартал 2017 року - 2049.802 тис. куб. м.

Положеннями п. 3.1 договору визначено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п. 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу за цим договором становить 4942 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Відповідно до п. 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

Згідно з п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 17767638,51 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016 на суму 1195420,38 грн., від 30.11.2016 на суму 2826001,66 грн., від 31.12.2016 на суму 3538207,10 грн., від 31.01.2017 на суму 4375935,41 грн., від 28.02.2017 на суму 3512226,02 грн., від 31.03.2017 на суму 2319847,94 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Між сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області та Департаментом фінансів Київської обласної адміністрації на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» від 11.01.2005 № 20, з метою погашення взаємної заборгованості, укладено Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України: від 19.01.2017 № 332 на суму 915200 грн.; від 15.02.2017 № 998 на суму 990200 грн.; від 16.03.2017 № 1746 на суму 982700 грн.; від 24.07.2017 № 3143 на суму 702200 грн.; від 18.12.2017 № 4454 на суму 747100 грн. Загальна сума на яку укладено спільні протокольні рішення складає 4337400 грн.

З вказаних спільних протокольних рішень вбачається, що отримані з державного бюджету грошові кошти призначені для перерахуванням відповідачем позивачу за поставлений протягом 2016-2017 років природний газ згідно договору постачання природного газу від 20.09.2016 № 1569/1617-ТЕ-17.

Згідно довідки за операціями по Комунальному підприємству «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області» з 01.09.2016 по 31.12.2019 та банківських виписок залучених до матеріалів справи, розрахунки за договором від 20.09.2016 № 1569/1617-ТЕ-17 здійснювалися: шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків (відповідно до постанови КМУ від 18.06.2014 № 217); шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків (відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20); із залученням бюджетних субвенцій на підставі ст. 31 ЗУ «Про державний бюджет України на 2017 рік» (відповідно до постанови КМУ від 18.05.2017 № 332)

Згідно сальдових відомостей за операціями по Комунальному підприємству «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області» з 01.09.2016 по 31.12.2019 та залучених до матеріалів справи банківських виписок, у відповідача відсутня заборгованість за переданий природний газ за вказаним договором, про що також підтверджено сторонами і ними не оспорюється.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ у строк визначений договором, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 01.03.2017 по 31.01.2018 складають 206532,25 грн.

Згідно з розрахунком позивача 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 26.11.2016 по 25.10.2017 складають 64418,76 грн.

Відповідачем вірність розрахунку не заперечено, власного контррозрахунку суду не надано.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних розраховані виключно на прострочені суми, оплати за якими проводились шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків відповідно до постанови КМУ від 18.06.2014 № 217, за виключенням сум оплати, які проведені відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 та на підставі ст. 31 ЗУ «Про державний бюджет України на 2017 рік» відповідно до постанови КМУ від 18.05.2017 № 332, а тому вимога в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою.

Також позивач на підставі п. 8.2 договору просить стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу, пеню в розмірі 21 % річних за період прострочення від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 26.11.2016 по 25.10.2017 складає 450931,22 грн.

Згідно з п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені за прострочення оплати вартості поставленого природного газу є арифметично вірним, її розмір не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, відповідає зазначеним обставинам справи та вищезазначеним вимогам законодавства, зокрема, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, заявлена до стягнення сума пені розраховані виключно на прострочені суми, оплати за якими проводились шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків відповідно до постанови КМУ від 18.06.2014 № 217, за виключенням сум оплати, які проведені відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 та на підставі ст. 31 ЗУ «Про державний бюджет України на 2017 рік» відповідно до постанови КМУ від 18.05.2017 № 332 а відтак вимога позивача в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою.

У відзиві на позовну заяву міститься клопотання відповідача про зменшення розміру пред`явлених вимог з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, яке мотивовано тим, що заявлені до стягнення суми є значними, а тому їх стягнення з відповідача буде непомірним тягарем та може призвести до негативних наслідків підприємства. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували його збитки завдані відповідачем. Відповідач просить суд враховуючи той факт, що він розрахувався за поставлений газ до звернення позивача з даним позовом, взяти до уваги специфіку діяльності відповідача та його обов`язку безперебійного постачання теплової енергії споживачам протягом опального сезону, а також низьку платоспроможність значної кількості споживачів теплової енергії, що в свою чергу призводить до відсутності у відповідача достатніх коштів на оплату спожитого природного газу.

Позивач заперечує проти задоволення поданого клопотання та просить залишити його без задоволення, а позовні вимоги задовольнити повністю, оскільки сторони знаходяться у рівному становищі.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність, як загальні засади цивільного законодавства, є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зменшення неустойки (зокрема, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки (пені та штрафу), так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного суду України в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18.

Суд враховує, що відповідач відповідно до Статуту, який міститься у відкритому доступі в мережі Інтернет, є комунальним унітарним комерційним підприємством, метою діяльності якого є, зокрема, організація діяльності щодо забезпечення мешканців міста якісним та безперебійним постачанням житлово-комунальних послуг, відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, оскільки відповідно до умов договору, газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, яке невчасно сплачує надані послуги з теплопостачання, а також враховує, що борг за отриманий природний газ на час звернення з даним позовом повністю погашено.

Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми пені позивач суду не надав. Розмір пені, яку просить позивач стягнути з відповідача є занадто великим та не співрозмірним із можливими збитками.

Беручи до уваги викладене, та враховуючи, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений у 2016-2017 роках природний газ за договором, поставлений газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, яке невчасно сплачує надані послуги з теплопостачання, а кошти, які надходять від населення є тими грошовими коштами, за рахунок яких відповідач розраховується за отриманий від позивача природний газ, а також враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, активну позицію відповідача в даному спорі, ступінь виконання зобов`язання боржника, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення грошового зобов`язання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, суд задовольняє клопотання відповідача в частині зменшення розміру пені та зменшує розмір пені на 30% від заявленої до стягнення суми, а саме: зменшує суму пені, що підлягає стягненню до 315651,85 грн.

В частині зменшення заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, суд відмовляє, позаяк, нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, а тому їх стягнення з відповідача має компенсаційний характер, і у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору. Крім того, зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних нарахованих відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України не передбачено положеннями чинного законодавства, а можливість зменшення відсотків річних передбачено виключно зазначеною вище судовою практикою, яку суд не застосовує в даному випадку з огляду на те, що в справі № 902/417/18, позивачем була заявлена до стягнення з відповідача сума річних у визначеному сторонами за договором розмірі від простроченої суми, який був значно більший 3% річних (договірний розмір річних), а у даній справі позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (розмір річних передбачений нормою права), у зв`язку з чим, спірні правовідносини у справах не є подібними.

Заперечення відповідача проти позову, які зводяться до того, що прострочення оплати вартості поставленого позивачем природного газу виникло у відповідача внаслідок неможливості впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, оскільки він отримує грошовий ресурс для розрахунку з позивачем лише після надходження коштів від населення за послуги теплопостачання, яке свою чергу вчасно не розраховується, не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Положеннями ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Умовами укладеного між сторонами договору визначено обов`язок відповідача здійснювати розрахунок за отриманий природний газ у встановлений договором строк та його виконання не стоїть в залежності від третіх осіб.

Враховуючи викладене, обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування підстав, які на його думку звільняють його від відповідальності за допущене прострочення оплати вартості поставленого позивачем природного газу, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення ним договірного грошового зобов`язання.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, позовні вимоги про стягнення з відповідача 206532,25 грн. інфляційних втрат, 64418,76 грн. 3% річних та 315651,85 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на зменшення судом розміру заявленої до стягнення суми пені.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області» про стягнення 721882,23 грн., з яких 206532,25 грн. інфляційні втрати, 64418,76 грн. 3% річних, 450931,22 грн. пеня, задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області» (08154, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Петра Сагайдачного, 30, ідентифікаційний код 34702930) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 206532 (двісті шість тисяч п`ятсот тридцять дві) грн. 25 коп. інфляційних втрат, 64418 (шістдесят чотири тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 76 коп. 3% річних, 315651 (триста п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят одну) грн. 85 коп. пені, 10828 (десять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 23 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області» про стягнення 135279,37 грн. пені відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 22.03.2021.

Суддя Ю.В. Подоляк