Рішення № 95674250, 04.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2021Справа № 910/18093/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мега Профіт Груп"простягнення 1450389,52 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаКравець І.В.;від відповідачане з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Профіт Груп" 1450389,52 грн, з яких: 1283775,76 грн основного боргу, 23963,00 грн 3% річних, 30731,20 грн інфляційних втрат та 111919,56 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №14/ПБ-19 від 31.01.2019 в частині оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/18093/20; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 17.12.2020; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

У підготовчому засіданні 17.12.2020 було оголошено перерву до 20.01.2021. Сторонам направлено виклик у судове засідання 20.01.2021 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2021.

08.02.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог до 450389,52 грн, з яких 283775,76 грн основного боргу, 23963,00 грн 3% річних, 30731,20 грн інфляційних втрат та 111919,56 грн пені, у зв`язку з оплатою відповідачем частини суми основного боргу у розмірі 1000000,00 грн 30.12.2020.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 18.02.2021 було оголошено перерву до 04.03.2021. Відповідачу направлено повідомлення про судове засідання 04.03.2021 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Також 02.03.2021 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заява про зменшення позовних вимог до 166613,76 грн, з яких 23963,00 грн 3% річних, 30731,20 грн інфляційних втрат та 111919,56 грн пені, у зв`язку з повною оплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 283775,76 грн 25.02.2021 та письмові пояснення по справі.

Заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог залишені судом без розгляду з огляду на їх подання останнім поза межами строку, який встановлений п.2 ч.1 ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 04.03.2021 просив суд стягнути з відповідача 166613,76 грн, з яких 23963,00 грн 3% річних, 30731,20 грн інфляційних втрат та 111919,56 грн пені.

Представник відповідача в судове засідання 04.03.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про проведення судового засідання 04.03.2021 відповідач був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 04.03.2021 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

31.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Профіт Груп" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №14/ПБ-19 (договір).

Відповідно до п.1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язується за заявками покупця передавати у встановлений строк (строки) товарний бетон, будівельні розчини - надалі "бетон" та залізобетонні вироби - надалі "ЗБВ" (товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар і сплатити за нього грошову суму на умовах, викладених у цьому договорі. Кількість, строки поставки, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що постачається за цим договором, визначається на підставі заявок покупця.

Загальна кількість товару остаточно визначається по фактично прийнятій кількості, згідно товарно-транспортних/видаткових накладних (п.2.2 договору).

Згідно п.п.4.1, 4.5, 4.9 договору товар постачається на умовах Інкотермс 2010: DАР - поставка бетону, будівельних розчинів здійснюється постачальником на об`єкт покупця; ЕХW - покупець здійснює самовивіз залізобетонних виробів зі складу постачальника (м.Київ, вул.Пшенична, 2), якщо інше не письмово не узгоджено сторонами. Умови поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в заявках. Передача товару оформлюється товарно-транспортними накладними/видатковими накладними. Моментом передачі товару покупцеві є момент підписання покупцем відповідної товарно-транспортної накладної/видаткової накладної. Право власності на товар, а з ним і ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару, який визначається моментом підписання покупцем товарно-транспортної/видаткової накладної.

Загальна ціна договору, дорівнює сумарній вартості фактично поставленого товару і вартості доставки товару на об`єкт покупця у разі поставки товару на об`єкт покупця та визначається на підставі підписаних сторонами протягом строку дії цього договору видаткових накладних. Ціна товару, що постачається за цим договором є договірною формується постачальником на підставі звичайних цін на товар і вказується в рахунках-фактурах виставлених постачальником відповідно до заявки покупця. Постачальник має право здійснювати поставку товару без здійснення покупцем попередньої оплати. В такому випадку оплата поставленого товару здійснюється покупцем протягом 2 банківських днів з моменту отримання товару. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.п.5.1, 5.2, 5.5, 5.7 договору).

У п.6.1.1 договору передбачений обов`язок постачальника здійснювати поставку товару на умовах, визначених цим договором, а у п.6.2.1 договору обов`язок покупця придбати товар та оплатити його відповідно до умов цього договору.

За порушення строків оплати за отриманий товар, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від ціни несвоєчасного оплаченого товару за кожен день прострочення (п.6.3.2 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення відтисками їхніх печаток та діє до 31 грудня 2019 року але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору, жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на наступний календарний рік на тих самих умовах (п.п.8.1, 8.2 договору).

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 15.03.2020 по 28.04.2020 в рамках договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1834572,53 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, зобов`язання щодо оплати поставленого товару відповідач виконав неналежним чином, оскільки у строк, встановлений договором, з позивачем не розрахувався.

До моменту звернення до суду з розглядуваним позовом, як зазначає позивач, відповідач частково оплатив за поставлений у спірний період товар на суму 550796,77 грн.

В ході розгляду справи відповідачем було сплачено позивачу ще 1283775,76 грн основного боргу, що підтверджується виписками банку з рахунку позивача від 30.12.2020 на суму 1000000,00 грн та від 25.02.2021 на суму 283775,86 грн.

Отже, наразі у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість за товар, поставлений у спірний період.

Пунктом 2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем на користь позивача 1283775,76 грн основного боргу після звернення позивача до суду з відповідним позовом, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 23963,00 грн та 30731,20 грн інфляційних нарахувань за загальний період прострочення з 18.03.2020 по 04.11.2020.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Пунктом 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого позивачем товару у відповідний період, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законними.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за період прострочення відповідачем оплати за поставлений товар з урахуванням умов договору щодо строків оплати та часткових оплат відповідача дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, на суму 23951,72 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

При цьому об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

З урахуванням наведеного вище, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем поставленого товару, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача, у зв`язку з чим стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати на суму 13397,58 грн за загальний період прострочення з квітня 2020 року по жовтень 2020 року.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені на суму 111919,56 грн за загальний період прострочки з 18.03.2020 по 04.11.2020 суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 6.3.2, 9.8 договору передбачено, що за порушення строків оплати за отриманий товар, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від ціни несвоєчасного оплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим договором припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати за поставлений товар не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період з 18.03.2020 по 04.11.2020.

За розрахунком суду обґрунтованим є стягнення з відповідача пені у розмірі 111866,55 грн за наведений вище період прострочення.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Профіт Груп" та про закриття провадження у справі №910/18093/20 в частині стягнення основного боргу на суму 1283775,76 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, а також враховуючи, що суму основного боргу відповідач оплатив після звернення позивача із позовом до суду, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 129, 231, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Профіт Груп" (03150, місто Київ, вул.А.Барбюса, будинок 5-В, кімната 14, ідентифікаційний код 40370299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон" (03680, місто Київ, вул.Пшенична, будинок 2, ідентифікаційний код 39038754) 13397 (тринадцять тисяч триста дев`яносто сім) грн 58 коп інфляційних втрат, 111866 (сто одинадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн 55 коп. пені, 23951 (двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна) грн 72 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 21494 (двадцять одна тисяча чотириста дев`яносто чотири) грн 87 коп.

3. Закрити провадження у справі №910/18093/20 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1283775,76 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.03.2021

Суддя Ю.М. Смирнова