Рішення № 95674238, 22.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2021Справа № 910/8830/20 (910/7114/20)

За позовом Приватне акціонерне товариство «Космед»

(ідентифікаційний код: 31841350)

до Приватного підприємства «Наша Аптека»

(ідентифікаційний код: 25390449)

про стягнення 4 627, 65 грн

у межах справи № 910/8830/20

за заявою Приватного підприємства «Наша Аптека»

(ідентифікаційний код: 25390449)

про банкрутство

Суддя Омельченко Л.В.

Без виклику (повідомлення) учасників

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Космед» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Наша Аптека» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 4 627,665 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір поставки № 05/04 від 13.01.2004. Відповідно до умов договору позивач зобов`язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар (косметичну продукцію). Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, товар вчасно не оплатив, внаслідок чого виникли підстави для стягнення з нього штрафних санкцій. У зв`язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з позовом для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду від 01.06.2020 відкрито провадження у справі № 910/7114/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Космед» (ідентифікаційний код: 31841350) до Приватного підприємства «Наша Аптека» (ідентифікаційний код: 25390449) про стягнення 4 627,65 грн, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 справу № 910/7114/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Космед» до Приватного підприємства «Наша Аптека» про стягнення 4 627, 65 грн передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/8830/20 про банкрутство Приватного підприємства «Наша Аптека».

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали справи були передані судді Омельченку Л.В. 18.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7114/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Космед» (ідентифікаційний код: 31841350) до Приватного підприємства «Наша Аптека» (ідентифікаційний код: 25390449) про стягнення 4 627,65 грн у межах справи № 910/8830/20 за заявою Приватного підприємства «Наша Аптека» (ідентифікаційний код: 25390449) про банкрутство, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву, встановлено відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), встановлено позивачу строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) - для подання суду: відповіді на відзив на позов в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу, встановлено відповідачу строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду (якщо такі будуть): заперечень на відповідь на відзив та доказів направлення заперечень на відповідь на відзив позивачу, звернено увагу сторін на положення статей 74, 80, 81 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку подання доказів, наслідків неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи, а також щодо порядку витребування доказів, попереджено сторін, що відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, звернено увагу сторін на те, що копії письмових доказів, які подаються повинні бути оформлені у відповідності до вимог частини 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003), попереджено сторін, що при невиконанні процесуальних обов`язків, зокрема ухиленні від вчинення дій, покладених судом на сторону, до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу відповідно до статті 135 Господарського процесуального кодексу України.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.09.2020 була направлена на адреси сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення уповноваженим представникам.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2004 між Приватним акціонерним товариством «Космед» (далі - постачальник/позивач) та Приватним підприємством «Наша аптека» (далі - покупець/відповідач) укладено договір поставки № 05/04 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язувався постачати косметичну продукцію у власність покупця, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 2.1. предметом договору є поставка в аптечні установи високоякісних товарів активної косметики торгової марки «VICHY» (Франція) та La Roche-Posay (Франція) (п. 2.1. Додаткової угоди № 3).

Пунктами 2.2., 2.2.1., 2.2.2. договору встановлено, що постачальник зобов`язується поставити товари активної косметики в асортименті та кількості згідно замовлення покупця, а він, у свою чергу, зобов`язується оплатити та прийняти товари, згідно з рахунками та накладними, виставленими постачальником.

За змістом п. 3.1. договору прийом замовлення на поставку товару проводиться представниками постачальника на бланку постачальника та засвідчується печаткою покупця, за рішенням постачальника прийом замовлення може проводитися по телефону, факсу, нарочно або по електронній пошті.

Пунктом 3.2. договору, встановлено, що після прийому замовлення постачальник виставляє покупцю рахунок виходячи із наявності асортименту товару на складі, рахунок дійсний впродовж 3-х банківських днів, постачальник гарантує отримання покупцем виписаного у рахунку товар, за умови його своєчасної оплати.

Як зазначено у п. 5.1., 5.2. договору постачальник поставляє покупцю свою продукцію по узгодженій відпускній ціні у рахунках та накладних, сума договору складається із сум, вказаних у накладних на кожну партію товару, а накладна є невід`ємною частиною до цього договору.

Пунктом 6.1. встановлено, що відгрузка товарів здійснюється не пізніше 3-х робочих днів з моменту отримання грошових коштів на рахунок постачальника.

Згідно п. 6.4. Договору датою поставки товарів рахується дата отримання товару на складі покупця, постачальник відпускає товар при отриманні від покупця довіреності встановленого зразка.

Відповідно до п. 8.1., 8.2. та 8.3. Договору впродовж 2-х робочих днів після отримання замовлення від покупця постачальник виставляє рахунок, розрахунки за поставлений товар здійснюються безпосередньо між постачальником і покупцем по виставлених рахунках, а сума оплати визначається вартістю замовлених товарів. Підтвердження зарахованих грошових коштів на рахунок постачальника є банківська виписка із зазначенням платника, сторони інформують один одного про дату перерахованих та зараховання грошових коштів.

Пунктом 9.1. передбачено, що сторони несуть повну взаємну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання ними умов договору відповідно законодавства України, а у випадку їх порушення зобов`язані відшкодувати іншій стороні усі збитки, що виникли з їх вини.

19.11.2007 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору поставки № 05/04 від 13.01.2004 року (далі - Додаткова угода № 1), за якою було викладено деякі пункти у новій редакції, а саме: п. п. 8.1. та 8.2. у замовленні на поставку товару покупець зобов`язаний вказати кількість і назву товару, місце поставки, постачальник надає покупцю розстрочку по оплаті поставленого товару згідно замовлення за умовами факторингу на строк до 30-ти календарних днів від дати, вказаної у відповідній видатковій накладній, на суму до 270 000, 00 грн у місяць, у тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 9.10. Додаткової угоди № 2 у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар на умовах дійсного договору, покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості по відповідних видаткових накладних за кожен день прострочки.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та до 31.12.2008 (п. 11.1 Договору).

Додатковою угодою № 9 було викладено у новій редакції п. 11.1. Договору: цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та до 31.12.2023 року.

Як зазначає позивач, внаслідок неналежного виконання своїх договірних зобов`язань відповідач має непогашену заборгованість у сумі 4 627, 65 грн, що й стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (далі ГС України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з нормами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Керуючись пунктом 9.10 Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 213, 24 грн.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 69,26 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд не виявив у ньому помилок, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 69, 26 грн.

Разом з цим, розрахунок 3% річних містив арифметичні помилки, у зв`язку з чим за підрахунком суду вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 33, 22 грн.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення 4 627, 56 грн.

Судові витрати відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 102, 00 грн.

При цьому, судом враховано, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне роз`яснити право на повернення його переплати в розмірі 0, 04 грн в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене вище, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлених під час розгляду справи та встановлення факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару за договором поставки № 05/04 від 13.01.2004 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, проте задовольняються судом частково на загальну суму 4 627,56 грн з урахуванням здійсненого судом перерахунку 3% річних.

Враховуючи викладене, керуючись Кодексом з процедур банкрутства та статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Наша Аптека» (02140, місто Київ, проспект Бажана, будинок 36, приміщення 84; ідентифікаційний код: 25390449) на користь Приватного акціонерного товариства «Космед» (04078, місто Київ, вулиця Сирецька, будинок 49Г; ідентифікаційний код: 31841350) 4 311,84 грн (чотири тисячі триста одинадцять гривень 84 коп.) основного боргу, 213, 24 грн (двісті тринадцять гривень 24 коп.) пені, 33, 22 грн (тридцять три гривні 22 коп.) 3% річних, 69, 26 грн (шістдесят дев`ять гривень 26 коп.) інфляційних втрат та 2 102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору. У решті вимог - відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

овний ППовний текст рішення складений 22.03.2021.

Суддя Л.В. Омельченко