Рішення № 95673213, 11.03.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2021м. ДніпроСправа № 904/6809/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного науково-виробничого комерційного підприємства "Агровіта", м. Дніпро

до Фермерського господарства "Славутич", с. Балівка Дніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 294 628 грн. 19 коп. за договорами поставки від 04.03.2019 № 28, від 28.03.2019 № 45

Представники:

від позивача: Іпатов А.В., довіреність № 2 від 07.12.2020, адвокат;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне науково-виробниче комерційне підприємство "Агровіта" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 07.12.2020 № 01-07-12/20, в якому просить стягнути з Фермерського господарства "Славутич" заборгованість у загальному розмірі 294 628 грн. 19 коп., з яких:

- 124 891 грн. 20 коп. - основний борг, 13 213 грн. 93 коп. - пеня, 4 127 грн. 22 коп. - 3% річних, 3 268 грн. 40 коп. - інфляційні втрати, а всього - 145 500 грн. 75 коп., відповідно до умов договору поставки від 04.03.2019 № 28;

- 127 453 грн. 60 коп. - основний борг, 13 857 грн. 75 коп. - пеня, 4 349 грн. 35 коп. - 3% річних, 3 466 грн. 74 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки від 28.03.2019 № 45.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов спірних договорів в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 20.01.2021.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2021 підготовче засідання відкладено на 09.02.2021 для надання сторонами витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду від 09.02.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 09.03.2021.

У судовому засіданні 09.03.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити, а також до судових дебатів заявив про подання доказів на підтвердження судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідач явку повноважного представника у призначенні засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

Господарський суд зазначає, що ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із поштовими повідомленнями № № 4930013605566, 4930013910962, ухвали господарського суду від 20.01.2021, 09.02.2021 отримані відповідачем 27.01.2021 та 16.02.2021 відповідно.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки будучи повідомленим належним чином про час ті місце розгляду справи, останній не скористався своїм правом на участь представника у призначених засіданнях та надання заперечень проти позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2019 та 28.03.2019 між Приватним науково-виробничим комерційним підприємством "Агровіта" (постачальник) та Фермерським господарством "Славутич" (покупець) укладені договори поставки № 28 (надалі - договір-1), № 45 (надалі - договір-2) відповідно, згідно із умовами яких постачальник зобов`язується передати у власність покупцю насіння овочевих культур (далі - товар), в кількості та асортименті згідно із накладними та специфікаціями, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах та в строки, передбачені договором (п. 1.1 договорів)

Так, за умовами договору-1 загальна вартість товару становить 208 152 грн. 00 коп. (п. 2.1 договору-1); за умовами договору-2 загальна вартість товару становить 283 698 грн. 00 коп. (п. 2.1. договору-2).

Відповідно до п.2.2. договору-1 оплата товару здійснюється покупцем з відстрочкою платежу у наступні строки та розмірах:

- передоплата 40% від вартості товару, вказаному в рахунках та специфікаціях, в розмірі 83 260 грн. 80 коп.;

- в повному розмірі до 01.11.2019 (01 листопада 2019р.)

Відповідно до п.2.2. договору-2 оплата товару здійснюється покупцем з відстрочкою платежу у наступні строки та розмірах:

- передоплата 40% від вартості товару, вказаному в рахунках та специфікаціях, в розмірі 113 479 грн. 20 коп.;

- в повному розмірі до 01.11.2019 (01 листопада 2019р.)

Згідно з п. п. 2.3, 2.4, 2.5 договорів кількість, ціна за одиницю товару, який постачається згідно даного договору наведено у виставлених постачальником рахунках та специфікаціях. Поставка товару здійснюється за цінами, визначеними у рахунках та специфікаціях, та включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування. Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

У п. п. 3.1., 3.2. договорів сторони погодили, що прийом-передача товару покупцем здійснюється на складі постачальника, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22. Товар постачається покупцеві на умовах самовивозу (ЕХW Франко-завод, за правилами Інкотермс 2010), якщо сторонами не обумовлено інше. Обов`язок постачальника передати партію товару покупцеві вважається виконаним у момент надання партії товару в розпорядження покупця, тобто, коли партія продукції готова до передання покупцеві за вказаною у п.3.2. цього договору адресою, про що покупець проінформований (факсограмою, телефонограмою, електронною поштою тощо).

Згідно з п. 3.4. договорів перехід права власності, а також ризиків випадкового знищення та пошкодження на кожну партію товару відбувається з моменту здійснення приймання-передачі цієї партії товару від постачальника до покупця, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладних на відповідну партію товару.

Пунктом 4.4. договорів передбачений обов`язок покупця своєчасно сплатити та прийняти товар зі складу постачальника за найменуванням та в кількості згідно з рахунками.

Відповідно до п. 5.1. договорів у разі порушення покупцем термінів оплати вартості товару, постачальник має право вимагати оплати цієї вартості, сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% річних від суми, оплату якої прострочено, а також сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення оплати, за кожен день прострочення, від суми, оплату якої прострочено.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2019, а з питань оплати та поставки товару, до повного виконання зобов`язань сторонами. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не направить на адресу іншої сторони повідомлення у письмовому вигляді про припинення дії договору, він вважається продовженим на один рік (п. 8.1 договорів).

На виконання умов договору-1 сторонами укладено Специфікацію №1 від 15.03.2019 до договору поставки № 28 від 04.03.2019, в якій узгодили поставку Насіння цибулі Боско, 250 000н, Насіння кавуна ВДЛ Арашан 2003 1000н, Насіння кавуна Мірсіні 1000 н, Насіння цибулі Темптейшн 250 000н, загальною фактичною вартістю партії товару 208 152 грн. 00 коп. з ПДВ (а.с. 18).

Так, на оплату товару за договором-1 позивачем виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000071 від 04.03.2019 на суму 208 152 грн. 00 коп. (а.с. 19)

Відповідачем здійснено попередню оплату 40% вартості товару у розмірі 83 260 грн. 80 коп., що підтверджується платіжним дорученням №263 від 12.03.2019 (а.с. 20).

На виконання умов договору-1 позивачем здійснено поставку товару відповідачу, про що сторонами складено та підписано видаткову накладну № РН-0000095 від 15.03.2019 на суму 208 152 грн. 00 коп. (а.с. 21).

23.09.2020 сторони уклали доповнення до договору поставки № 28 від 04.03.2019, в якому визначили, що заборгованість покупця за договором-1 складає 124 891 грн. 20 коп., яку покупець зобов`язується сплатити постачальнику до 01.12.2020 (а.с. 17).

Позивач вказує, що відповідач, в порушення умов договору-1, свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі у визначений договором строк не виконав, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 124 891 грн. 00 коп.

На підставі п. 5.1 договору-1 позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 13 213 грн. 93 коп. за період з 13.12.2019 по 11.06.2020.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 127 грн. 22 коп. за період з 01.11.2019 по 07.12.2020 та інфляційні втрати у розмірі 3 268 грн. 40 коп. за період з листопада 2019 по жовтень 2020.

На виконання умов договору-2 сторонами до договору поставки № 45 від 28.03.2019 укладено наступні специфікації:

- Специфікацію №1 від 02.04.2015, в якій узгодили поставку Насіння моркви Мирафлорес 500 000с, загальною фактичною вартістю партії товару 66 453 грн. 60 коп. з ПДВ (а.с. 25);

- Специфікацію №2 від 22.04.2019, в якій узгодили поставку Насіння моркви Боливар 500 000 н, загальною фактичною вартістю партії товару 132 914 грн. 40 коп. з ПДВ (а.с. 26);

- Специфікацію №3 від 02.05.2019, в якій узгодили поставку Насіння моркви Мирафлорес 500 000 с, Насіння моркви Каскад 100 000 (1,6 -1,8), Насіння кавуна Лівія, 1000н, Насіння кавуна Топган, 1 000н, загальною фактичною вартістю партії товару 84330 грн. 00 коп. з ПДВ (а.с. 27).

Так, на оплату товару за договором-2 позивачем виставлені рахунок-фактуру № СФ-0000119 від 28.03.2019 на суму 199 368 грн. 00 коп. з ПДВ та рахунок-фактуру № СФ-0000166 від 25.04.2019 на суму 84 330 грн. 00 коп. з ПДВ (а.с. 28, 29).

Відповідачем здійснено попередню оплату вартості товару на суму 80 000 грн. 80 коп. (платіжне доручення від 29.03.2019 № 275), на суму 29 330 грн. 00 коп. (платіжне доручення від 02.05.2019 № 18) (а.с. 30, 31).

На виконання умов договору-2 позивачем здійснено поставку товару відповідачу, про що сторонами складені та підписані наступні видаткові накладні:

- № РН-0000120 від 02.04.2019 на суму 66 453 грн. 60 коп. з ПДВ (а.с. 34);

- № РН-0000155 від 22.04.2019 на суму 132 914 грн. 40 коп. з ПДВ (а.с. 35);

- № РН-0000176 від 02.05.2019 на суму 84 330 грн. 00 коп. з ПДВ (а.с. 36).

Позивач вказує, що відповідач, в порушення умов договору-2, свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, оплативши вартість товару із порушенням строку на загальну суму 46 913 грн. 60 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 08.11.2019 № 318 на суму 22 913 грн. 60 коп., від 03.01.2020 № 2 на суму 24 000 грн. 00 коп. (а.с. 32, 33), у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 127 453 грн. 60 коп.

23.09.2020 сторони уклали доповнення до договору поставки № 45 від 28.03.2019, в якому визначили, що заборгованість покупця за договором-2 складає 127 453 грн. 60 коп., яку покупець зобов`язується сплатити постачальнику до 01.11.2020 (а.с. 24).

На підставі п. 5.1 договору-2 позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 13 857 грн. 75 коп. за загальний період з 13.12.2019 по 11.06.2020.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 349 грн. 35 коп. за період з 01.11.2019 по 07.12.2020 та інфляційні втрати у розмірі 3 466 грн. 74 коп. за період з січня 2020 по жовтень 2020.

Позивач стверджує, що відповідач не заперечує проти наявності спірної заборгованості за договором поставки № 28 від 04.03 2019 та договором поставки № 45 від 28.03.2019, на підтвердження чого надав підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків за весь період співпраці за договорами, відповідно до якого станом на 16.09.2020 заборгованість відповідача складає 252 344 грн. 80 коп.

Крім того, позивач зазначає, що за укладеними сторонами 23.09.2020 доповненнями до договорів, відповідач фактично визнав заборгованість за договорами та зобов`язався її оплатити до 01.11.2020 та 01.12.2020 відповідно.

Доказів оплати спірної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договорів поставки, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договорів, наявність прострочення оплати вартості поставленого товару.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договорів поставки, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар за договором-1 становить 124 891 грн. 20 коп., за договором-2 - 127 453 грн. 60 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За нормами ч. ч. 1, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

23.09.2020 сторони уклали доповнення до договору поставки № 28 від 04.03.2019, в якому визначили, що заборгованість покупця за договором-1 складає 124 891 грн. 20 коп., яку покупець зобов`язується сплатити постачальнику до 01.12.2020.

23.09.2020 сторони уклали доповнення до договору поставки № 45 від 28.03.2019, в якому визначили, що заборгованість покупця за договором-2 складає 127 453 грн. 60 коп., яку покупець зобов`язується сплатити постачальнику до 01.11.2020.

Отже, укладаючи вищевказані доповнення до договорів поставки, сторони дійшли згоди змінити умови договорів в частині строку оплати покупцем вартості поставленого постачальником товару.

З урахуванням умов укладеного сторонами 23.09.2020 доповнення до договору-1 строк оплати заборгованості за договором-1 є таким, що настав 30.11.2020.

З урахуванням умов укладеного сторонами 23.09.2020 доповнення до договору-2 строк оплати заборгованості за договором-2 є таким, що настав 31.10.2020.

Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено у повному обсязі вартість поставленого товару за спірними поставками, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу за договором-1 в сумі 124 891 грн. 20 коп., за договором-2 у розмірі 127 453 грн. 60 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, надаючи оцінку поданого позивачем акту звіряння взаємних розрахунків станом на 16.09.2020 між ПНВКП «Агровіта» та ФГ «Славутич» (а.с. 37), господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, відповідно до якої акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Як вбачається з поданого позивачем акту звіряння, останній не містить відомостей щодо прізвищ та посад осіб, які його підписали, що виключає можливість суду встановити обсяг їх повноважень на вчинення таких дій.

За вказаних обставин, господарський суд не приймає вказаний акт звіряння в якості належного доказу на підтвердження визнання відповідачем основної заборгованості за спірними договорами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, з урахуванням умов укладеного сторонами 23.09.2020 доповнення до договору-1 та доповнення до договору-2 строк оплати заборгованості за договором-1 є таким, що настав 30.11.2020, за договором-2 - 31.10.2020.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за договором - 1 в сумі 13 213 грн. 93 коп. за період з 13.12.2019 по 11.06.2020 та за договором-2 у розмірі 13 857 грн. 75 коп. за загальний період з 13.12.2019 по 11.06.2020. Таким чином, позивачем нарахована пеня за періоди, в яких обов`язок відповідача зі сплати заборгованості ще не настав. Отже, таке нарахування здійснене безпідставно, у зв`язку із чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Викладене узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за обома договорами, зазначає, що позивачем до періоду нарахування 3% річних та інфляційних включені періоди, в яких обов`язок відповідача зі сплати заборгованості ще не настав.

Отже, за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають:

- 3% річних за договором -1, нараховані за період з 01.12.2020 по 07.12.2020 в сумі 71 грн. 66 коп. У решті позовних вимог в цій частині, в тому числі щодо стягнення інфляційних втрат за договором-1, слід відмовити;

- 3% річних за договором-2, нараховані за період з 01.11.2020 по 07.12.2020 в сумі 386 грн. 54 коп. та інфляційні втрати за договором-2 за листопад 2020 у розмірі 1 656 грн. 90 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладених із позивачем договорів та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 124 891 грн. 20 коп. основного боргу та 71 грн. 66 коп. 3% річних за договором поставки від 04.03.2019 № 28; 127 453 грн. 60 коп. основного боргу, 386 грн. 54 коп. 3% річних та 1 656 грн. 90 коп. інфляційних втрат за договором поставки від 28.03.2019 № 45, є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, які складають 6 000 грн. 00 коп.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у зазначеному розмірі позивачем до матеріалів справи надані копії договору про надання правової допомоги від 03.12.2020 № 01-03-12/20, укладеного між адвокатським бюро «Герман і Партнери» та Приватним науково-виробничим комерційним підприємством "Агровіта", рахунку-фактури від 03.12.2020 № 105/20 на суму 6 000 грн. 00 коп., платіжного доручення від 03.12.2020 № 4576 на суму 6 000 грн. 00 коп., довіреності від 07.12.2020 № 1 на ім`я адвоката Герман М.М., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 27.03.2012 № 4898.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За таких обставин, щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп. є справедливою та співрозмірною.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог Приватного науково-виробничого комерційного підприємства "Агровіта", відповідно до норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн. 00 коп. покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у зв`язку із заявою позивача про подання доказів на підтвердження судових витрат Приватного науково-виробничого комерційного підприємства "Агровіта" на професійну правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл вказаних витрат позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Славутич" (52010, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Балівка, вул. Леніна, буд. 213, код ЄДРПОУ 20268472) на користь Приватного науково-виробничого комерційного підприємства "Агровіта" (49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 3, код ЄДРПОУ 30260895) 124 891 грн. 20 коп. (сто двадцять чотири тисячі вісімсот дев`яносто одну грн. 20 коп.) основного боргу та 71 грн. 66 коп. (сімдесят одну грн.. 66 коп.) 3% річних за договором поставки від 04.03.2019 № 28; 127 453 грн. 60 коп. (сто двадцять сім тисяч чотириста п`ятдесят три грн. 60 коп.) основного боргу, 386 грн. 54 коп. (триста вісімдесят шість грн. 54 коп.) 3% річних та 1 656 грн. 90 коп. (одну тисячу шістсот п`ятдесят шість грн.. 90 коп.) інфляційних втрат за договором поставки від 28.03.2019 № 45, 3 816 грн. 90 коп. (три тисячі вісімсот шістнадцять грн.. 90 коп.) витрат зі сплати судового збору, 5 181 грн. 99 коп. (п`ять тисяч сто вісімдесят одну грн.. 99 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу на 15.03.2021 о 12 год. 00 хв.

Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судових засідань № 3-303, за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1.

Позивачу у строк до 15.03.2021 надати до суду: докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 19.03.2021

Суддя І.А. Рудь