Рішення № 95671248, 11.03.2021, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/4097/20

провадження у справі №2/0285/139/21

11 березня 2021 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б., за участі секретаря судових засідань Медяної І.В. та осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Скиба О.Г. ,

відповідача: представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

відповідача: ОСОБА_4 - не прибув,

третя особа: представник - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Новоград-Волинського міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: КНП "Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків" Житомирської обласної ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року органу опіки та піклування виконавчого комітету Новоград-Волинського міської ради звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь дітей ОСОБА_14 та ОСОБА_6 аліменти на їх утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 929 грн. 50 коп. Щомісяця на кожну дитину, починаючи з дня подання позову та до повноліття дітей; накласти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що з 8 січня 2019 року діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебувають на обліку у службі у справах дітей, як діти, що проживають у сім`ї, яка опинилась у складних життєвих обставинах, у зв`язку з тим, що батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не виконують свої батьківські обов`язки: не займаються вихованням дітей, не утримують їх, не цікавляться станом здоров`я, з дітьми не проживають, не створили належних умов для проживання дітей, не вжили заходів щодо їхнього повернення з державного закладу, зловживають алкогольними напоями, ведуть аморальний спосіб життя. Заочним рішенням суду від 17.10.2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано, місце проживання дітей визначено з матір`ю ОСОБА_2 . Згідно актів обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей, діти проживають з матір`ю по АДРЕСА_2 , у кімнатах брудно, усюди розкидані речі, присутній неприємний запах, на ліжках у дітей відсутня постільна білизна, запас продуктів харчування мінімальний, або взагалі відсутній, у дітей відсутній чистий одяг, іграшки, діти голодні, неохайні та недоглянуті. Матір ОСОБА_2 неодноразово залишала дітей без нагляду дорослих. З 24.01.2019 року малолітні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебувають у КНП "Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків". Матір ОСОБА_2 відвідувала дітей у вказаному закладі 10 разів за період з 28.012019 року до 20.10.2019 року, зустрічі були короткопалими, станом здоров`я дітей, вихованням та розвитком не цікавиться. Батько ОСОБА_4 дітей не відвідував, не цікавився їхнім станом здоров`я, вихованням та розвитком. Мітр дітей ОСОБА_2 не має постійного місця проживання, офіційно не працює, не створила належних умов для дітей, зловживає алкогольними напоями та веде аморальний спосіб життя. Батькам дітей спеціалістами служби у справах дітей неодноразово роз`яснювалось щодо недопустимості неналежного виконання батьківських обов`язків та попереджено про крайню міру впливу - позбавлення батьківських прав. Однак батьки дітей висновків не зробили, не змінили своєї поведінки, не працевлаштувалися, не створили належних умов для проживання дітей та не вжили заходів щодо їхнього повернення із державного закладу.

В судовому засіданні представник позивача просила задовольнити позов, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судове засідання не прибули повторно, про час і місце судового розгляду були повідомлені вчасно та належним чином, однак про причини неявки суду не повідомили, відзив проти позову та клопотань про розгляд справи за їх відсутності та/або про відкладення розгляду справи не подавали. Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні під час ухвалення судового рішення покладається на розсуд суду, просила повно, всебічно та об`єктивно встановити всі обставини справи та ухвалити законне і обґрунтоване рішення на підставі вимог чинного законодавства України.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про час і місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року за заявою позивача позовну вимогу про стягнення аліментів з батька дітей ОСОБА_4 - залишено без розгляду (а.с. 144).

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_2 , з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 61, 63).

Заочним рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 17.10.2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано, місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визначено з матір`ю (а.с. 13).

Відповідно до актів обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей від 24.08.2018 року, 28.08.2018 року, 03.09.2018 року, 05.10.2018 року, 10.10.2018 року, 26.12.2018 року, 28.12.2018 року, 03.01.2019 року, 23.01.2019 року, 24.01.2019 року працівниками служби у справах дітей з`ясовано, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 проживають разом з матір`ю по АДРЕСА_2 , у кімнатах брудно, усюди розкидані речі, присутній неприємний запах, на ліжках у дітей відсутня постільна білизна, запас продуктів харчування мінімальний, або взагалі відсутній, у дітей відсутній чистий одяг, іграшки, діти голодні, неохайні та недоглянуті. Матір ОСОБА_2 неодноразово залишала дітей без нагляду дорослих (а.с. 47-57).

Відповідно до довідки Білокоровицької сільської ради від 18.09.2020 року та листа ціє ж сільської ради від 14.07.2020 року ОСОБА_2 не працевлаштована, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, вживає алкогольні напої та веде аморальний спосіб життя, часто змінює місце проживання, не намагається створити умови для проживання та виховання своїх неповнолітніх дітей. Сільська рада не вважає за доцільне повернення малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в сім`ю матері ОСОБА_2 (а.с. 22).

23.01.2019 року працівником ювенальної превенції Новоград-Волинського ВП відносно ОСОБА_2 складено адміністративний протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП (а.с. 29).

З 24.01.2019 року малолітні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебувають у КНП "Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків", на повному державному утриманні та вихованні. Мати ОСОБА_2 відвідувала дітей 28.01., 16.02., 22.03., 11.04., 27.04., 21.05., 06.06., 19.06., 23.08. та 20.10.2019 року, зустрічі не довготривалі, орієнтовно 15 хв., прямих питань про стану здоров`я, виховання та розвиток своїх дітей працівникам закладу не ставила. З 25.12.2019 року батьки жодного разу дітей не відвідували, їх життям та здоров`ям не цікавилися. (а.с. 42, 45, 59).

Відповідно до листа Брониківської сільської ради від 29.09.2020 року ОСОБА_4 зареєстрований на території Федорівського старостинського округу, однак фактично не проживає в даному населеному пункті, місце його проживання невідоме.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Новоград-Волинського міської ради, затвердженого рішенням Новоград-Волинського міської ради № 1308 від 21.10.2020 року, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відносно дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 8).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 7.12.2004 року ОСОБА_2 належить на праві власності 1/4 частина квартира АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Згідно положень статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток і передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно, ч. 2 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-ІІІ від 26.04.2001 року вбачається, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 12 цього Закону, батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей.

У пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої Законом, зокрема, п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина та ін.

За змістом статей 12, 13, 83 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі неналежним чином не виконують покладені на них обов`язки щодо виховання та утримання дітей, свідомо ухиляються від виконання батьківських обов`язків по вихованню неповнолітніх дітей: не виявляють батьківської турботи та піклування, матеріальної допомоги на їх утримання не надають, не цікавляться їх життям, здоров`ям, навчанням, свої обов`язки щодо виховання і піклування про фізичний, духовний і моральний розвиток дітей не виконують.

Ураховуючи зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей необхідно задовольнити.

Разом з тим, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ч.2 ст.166 СК України), який є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві (ст.180 СК України).

Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Згідно зі ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Способи виконання обов`язку утримувати своїх неповнолітніх дітей визначені ст.181 СК України, за змістом якої, аліменти за рішенням суду присуджуються у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26 квітня 2001 року, батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 17 цього Закону України суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей.

Виходячи з позиції якнайкращого забезпечення інтересів дітей суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягує з відповідача аліменти в розмірі, зазначеному в позові, а також керуючись ч. 4 ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" задовольняє вимоги про накладення заборони на відчуження належної на праві власності ОСОБА_2 частини квартири.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрованого АДРЕСА_4 ) батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована АДРЕСА_2 ) аліменти на користь дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 929 гривень 50 копійок на кожну дитину, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову - 30 жовтня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття, тобто: до ІНФОРМАЦІЯ_6 - на утримання сина ОСОБА_5 , до ІНФОРМАЦІЯ_7 - на утримання сина ОСОБА_6 .

Накласти заборону на відчуження 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , належної на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , де зареєстровані діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 17 грудня 2020 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрованого АДРЕСА_4 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять сорок) гривень 40 копійок.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Копію рішення направити до відділ державної реєстрації Новоград-Волинської міської ради для виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписано 22 березня 2021 року.

Суддя Т.Б. Сташків