Рішення № 95671041, 17.03.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18008/20

Провадження № 2/161/504/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі - Фурман Ю.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Поперецького О.В.

представника третьої особи - Мірач І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Департамент соціальної політики Луцької міської ради, Луцький районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

10.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що на виконанні у Луцькому РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Відділ) перебуває виконавче провадження № 62213752, у якому він є боржником. Постановою державного виконавця Відділу на усі належні йому грошові кошти, що містяться та будуть міститься на відкритих рахунках, або рахунках, які будуть відкритими після винесення даної постанови, було накладено арешт. На початку липня 2020 року він виявив, що його пенсійний картковий рахунок було заблоковано. Надалі, він звернувся до Відділу із заявою про зняття арешту із його пенсійного рахунку в АТ «Ощадбанк», оскільки такий має статус спеціального. Однак, на таке звернення йому було відмовлено та повідомлено, що такий арешт може бути знятим виключно за рішенням суду. Також, із відповідною заявою він звернувся до Голови правління АТ «Ощадбанк», проте також отримав відмову в розблокуванні рахунку, обґрунтовану зобов`язанням виконання постанови державного виконавця. Вважає таку відмову керівництва АТ «Ощадбанк» незаконною, оскільки вказаний арешт позбавляє його засобів для існування. Враховуючи наведене, просить суд визнати неправомірними дії АТ «Ощадбанк» щодо блокування його спеціального пенсійного карткового рахунку та зобов`язати відповідача розблокувати його.

25.11.2020 року представником Департаменту соціальної політики Луцької міської ради було подано до суду письмові пояснення з яких слідує, що позовній заяві позивач не підтвердив жодної із перелічених у ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавчу провадження» підстав для зняття арешту з рахунків боржника. Доказів того, що рахунки боржника мають спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом ОСОБА_1 не надано. Крім того, згідно листа АТ «Ощадбанк» рахунок, на який накладено арешт, не є окремим поточним рахунком для зарахування виключно пенсії, а є звичайним поточним рахунком, на який можуть зараховуватись будь-які надходження. Враховуючи наведене, в задоволенні позову просить відмовити.

03.12.2020 року від АТ «Ощадбанк» надійшов відзив на позовну заяву з якої вбачається наступне. Так, постанова державного виконавця про арешт коштів позивача є чинною, не скасованою, а відтак така є обов`язковою до виконання посадових осіб АТ «Ощадбанк». Разом з тим, рахунок позивача у АТ «Ощадбанк», на який накладено арешт, є поточним рахунком, не віднесений до рахунків зі спеціальним режимом використання або рахунків, призначених виключно для пенсійних зарахувань, а тому не може бути віднесеним до рахунків для зарахування виключно тих коштів, стягнення на які заборонено Законом. Крім того, ОСОБА_1 не довів наявність будь-яких порушень вимог чинного законодавства України зі сторони банку та протиправності дій останнього. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали з підстав, які викладені у позовній заяві та просили їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову посилаючись на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

Представник Департаменту соціальної політики Луцької міської ради в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала з підстав, які були викладені нею у письмових поясненнях по суті спору від 25.11.2020 року.

Представник Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, Луцьким міськрайонним судом Волинської області на виконання судового рішення в цивільній справі № 161/18922/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту соціальної політики Луцької міської ради кошти грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в сумі 1289447,88 грн., було видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання до Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

На виконання вищевказаного виконавчого листа, Луцьким РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) було відкрито виконавче провадження № 62213752, в межах якого ст. державним виконавцем органу ДВС Вишневською О.І. 01.06.2020 року було винесено постанову про арешт коштів боржника.

У своєму позові ОСОБА_1 зазначає, що на виконання вищевказаної постанови АТ «Ощадбанк» було накладено арешт на належний йому пенсійний картковий рахунок, чим фактично позбавили його засобів для існування.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ст. 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Як встановлено судом, арешт на належний позивачу пенсійний картковий рахунок було накладено постановою державного виконавця Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Так, умови та підстави накладення та зняття арешту із рахунків боржника в рамках здійснення виконавчого провадження регламентується положеннями ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У своєму позові ОСОБА_1 фактично посилається на ту обставину, що заблокований АТ «Ощадбанк» пенсійний рахунок має спеціальний режим використання, оскільки на нього він отримує пенсію, яка являється єдиним джерелом його існування (заробітку).

Із наведеного слідує, що зняття арешту з рахунків ОСОБА_1 , за наявності умови, передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», відносить виключно до прерогативи державного виконавця.

У свою чергу, відмова органу ДВС від зняття відповідного арешту, може бути підставою для звернення ОСОБА_1 зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця, в порядку Розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Таким чином, пред`явлений ОСОБА_1 позов до АТ «Ощадбанк» із вимогою про зобов`язання вчинити дії є неефективний способом порушеного права, не відповідає його змісту та характеру правопорушення, а також не забезпечить поновлення порушеного права.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» про зобов`язання вчинити дії відмовити за безпідставністю.

З урахуванням положень ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 6 ст. 141 ЦПК України, а також того, що позивач ОСОБА_1 являється особою з інвалідністю ІІ групи, суд, у зв`язку з відмовою від позову, вважає за необхідне судові витрати компенсувати за рахунок держави.

На підставі ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Департамент соціальної політики Луцької міської ради, Луцький районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 березня 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук