Рішення № 95670991, 30.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року Справа № 160/6123/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н.В. за участі секретаря судового засіданняЛукомського А.О. за участі: представника позивача представника відповідача Крісак М.В. Єфіменко О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.11.2020р. просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.11.2019 р. №0008483306 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 1 227 487,69 грн, з яких 818 325,13 грн. - за податковим зобов`язанням та 409 162,56 грн. - за штрафними санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.11.2019 р. №0008493306 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 102 290,67 грн, з яких 68193,78 грн. - за податковим зобов`язанням та 34096,89 грн. - за штрафними санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.11.2019 р. №0008503306 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 516 173,75 грн, з яких 412939,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 103234,75 грн. - за штрафними санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 22.11.2019 р. №0008523306 (форма «В4»), яким встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 43 316,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.11.2019 р. №0008513306 (форма «Н»), яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на додану вартість в сумі 454 625,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.11.2019 р. №0014863306 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 566 245,00 грн, з яких 452 996,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 113 249,00 грн. - за штрафними санкціями.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2020 року зазначений вище позов розподілений судді Турлаковій Н.В. та присвоєно Єдиний унікальний номер судової справи №160/6123/20.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2020р. вказана позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки та ухвалою суду від 15.07.2020р. провадження по справі відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Турова О.М.) від 15.09.2020р. клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про передачу справи №160/6124/20 для об`єднання справ в одне провадження зі справою №160/6123/20 - задоволено.

Судом ухвалено передати адміністративну справу №160/6124/20 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень для об`єднання в одне провадження з адміністративною справою №160/6123/20 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень для розгляду судді Турлаковій Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020р. об`єднано в одне провадження справу №160/6124/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень зі справою №160/6123/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р., за результатами якої складено акт від 24.10.2019р. №6042/10-36-33-06/ НОМЕР_1 , на підставі якого винесено оскаржувані рішення. ФОП ОСОБА_1 до перевірки надавалися всі документи, які пов`язані із провадження діяльності платника, зокрема, підтверджують понесені витрати, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходу, в акті перевірки не зазначено про відсутність та/або не надання до перевірки первинних документів. Позивач зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції, підтверджені належними первинними документами, які доводять формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку. При цьому не надано належної правової оцінки таким коштам та підстав їх зарахування на поточний розрахунковий рахунок з урахуванням наявних у позивача первинних документів, з огляду на той факт, що вказані кошти (в певній частині) не пов`язані безпосередньо з отриманням доходу платника податків (здійсненням фінансово-господарської діяльності з реалізації товарів/послуг) та відповідно не можуть вважатись такими, що отримані від операцій, які підлягають оподаткуванню. Таким чином, позивач вважає, що спірні рішення прийняті не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованими, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірності та є підставою для скасування.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт №6042/04-36-13/ НОМЕР_1 від 24.10.2019р. В ході проведення позапланової документальної перевірки в рамках розгляду заперечень на акт планової документальної перевірки (акт від 03.09.2019 року №48778/04-36-13-05/ НОМЕР_1 ) були враховані залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2017 та станом на 31.12.2018, які були надані ФОП ОСОБА_1 до заперечень. При проведенні перевірки загального оподатковуваного доходу за 2017 та 2018 pp. у ФОП ОСОБА_1 встановлено розбіжність між сумою задекларованого доходу та даних перевірки на 267 361,60 грн., а саме не повному обсязі в декларації відображені грошові кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 (розбіжність між сумою задекларованого доходу у податковій декларації про майновий стан і доходи з даними виписок банку по розрахунковому рахунку платника). Також, завищення витрат на суму 4 278 889,11 грн. (включення до складу витрат вартості придбаних товарів, які знаходились у залишках, не відвантажені покупцям та безпосередньо не пов`язані з отриманням доходу). За вказаними фактами встановлено заниження ПДФО на суму на суму 818 325,13 грн. Крім того, враховуючи вищевикладене ФОП ОСОБА_1 , також, порушено вимоги пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору на загальну суму" 68193,78грн. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, підстави для задоволення позову відсутні.

Представником позивача подавались додаткові пояснення, в яких позивач просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзивах на позов та задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представником відповідача подавались додаткові пояснення, в яких останній підтримав свою позицію викладену у відзиві на позов та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 в Дніпропетровському міському управлінні юстиції 03.09.2007р. отримав свідоцтво про державну реєстрацію, номер запису про державну реєстрацію 2224017000000007943, код основного виду економічної діяльності КВЕД - 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами. ФОП ОСОБА_1 знаходиться на податковому обліку з 04.09.2007 року за №11137 в Амур-Нижньодніпровської ДПІ м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області у період з 06.08.2019 по 27.08.2019 було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р.» №48778/04-36-13/ НОМЕР_1 від 03.09.2019р.

Не погоджуючись із висновками вказаного Акта перевірки № 48778/04-36-13/ НОМЕР_1 від 03.09.2019р., позивач звернувся до податкового органу із запереченнями від 26.09.2019р. за результатами розгляду яких відповідач призначив документальну позапланову перевірку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 15.10.2019р. по 17.10.2019р. відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 07.10.2019р. №738-п, в ході розгляду заперечень (вх. № 10918/ФОП від 27.09.2019 року) на акт планової документальної перевірки головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області Захаревич Вікторією Петрівною проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

За результатами перевірки ГУ ДФС було складено Акт №6042/04-36-13/ НОМЕР_1 від 24.10.2019р.

У вказаному Акті зазначено, що для здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 орендував нежитлове приміщення, площею 252 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2018 року, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), Орендодавець приймає в використання нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Орендна плата складала 2 048,00 гри. за місяць. Термін дії договору - до 31.12.2019 року.

Відповідно до висновків Акту перевірки №6042/04-36-13/ НОМЕР_1 від 24.10.2019р. встановлені наступні порушення ФОП ОСОБА_1 :

1) п.п. 177.1, 177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у 818 325,13 грн., в т.ч. по періодам: 2017 рік - на 371 644,42 гри., 2018 рік - на 446 680,71 грн.;

2) п.4 ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині не нарахування єдиного соціального внеску на суму 180 953,47 грн., в т.ч. по періодах: 2017 рік - на 63 ЗО 1,58 грн., за 2018 рік - на 117 651,89 грн.;

3) п.198.5 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 412 939,00 грн. за грудень 2017 року та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на 43 316,00 грн. за грудень 2018 року;

4) п.201.1 ст.201 ПКУ, в частині не складання податкових накладних в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством усього на суму ПДВ 909 251,00 грн., у тому числі по періодам: грудень 2017 року - на 412 939,00 грн., грудень 2018 року - на 496 312,00 грн.;

5) п.п.1.2, пп.1.3 п.16 підрозділу 10 Розділу XX, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.177.2 ст.177, 178.3 ст.178 розділу IV Податкового кодексу України, занижено військовий збір на суму 68 193,78 грн., у т.ч. по періодам: 2017 рік - 30 970,38 грн., 2018 рік - на 37 223,40 грн.;

6) п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПКУ в частині не надання до контролюючих органів повної інформації щодо об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП;

7) п.44.1 п.44.3 ст.44, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України в частині не ведення книги обліку доходів та витрат.

На підставі висновків вказаного Акта перевірки №6042/04-36-13/ НОМЕР_1 від 24.10.2019р., відповідачем було прийнято, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2019 р. №0008483306 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 1 227 487,69 грн, з яких 818 325,13 грн. - за податковим зобов`язанням та 409 162,56 грн. - за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2019 р. №0008493306 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 102 290,67 грн, з яких 68193,78 грн. - за податковим зобов`язанням та 34096,89 грн. - за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2019 р. №0008503306 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 516 173,75 грн, з яких 412939,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 103234,75 грн. - за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2019 р. №0008523306 (форма «В4»), яким встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 43 316,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2019р. №0008513306 (форма «Н»), яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на додану вартість в сумі 454 625,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2019 р. №0014863306 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 566 245,00 грн, з яких 452 996,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 113 249,00 грн. - за штрафними санкціями.

Також судом досліджені надані позивачем додаткові докази, а саме первинні документи, які підтверджують придбання та реалізацію товарів: банківські виписки, щодо розрахунків за придбаний та реалізований товар на 34 аркушах; Договір поставки №03/01-02 від 03.01.2017р.; Договір поставки №7 від 10.01.2017р.; Договір поставки №12102017ДП від 23.01.2017р.; Договір поставки №03/07-01 від 03.07.2017р.; Додаткова угода №1 від 30.12.2017р. до договору поставки №ДПМ-00171/15 від 17.06.2015 р.; Договір купівлі-продажу №179 від 03.01.2017 р.; Договір купівлі-продажу №250 від 09.11.2017 р.; Договір купівлі-продажу №52 від 20.04.2018 р.; Договір купівлі-продажу №301 від 26.10.2018 р.; Рахунки-фактури; Видаткові накладні; Товарно-транспортні накладні №1909 від 03.03.2017 р.; Специфікації; Довіреності на отримання цінностей; залишки товару станом на 01.01.2017 на 1арк., станом на 31.12.2017 на 2арк., станом на 31.12.2018 на 2арк.; копії банківських виписок за 2017 рік на 40арк., за 2018 рік на 35арк.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

П.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Статтею 165 Податкового кодексу України, визначено доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов`язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Статтею 177 Податкового кодексу України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування та визначено перелік витрат.

Пунктами 177.1 та 177.2 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1);

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2);

- суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (підпункт 177.4.3);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).

Підпункт 177.4.5 статті 177 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/ виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Крім того, згідно з абзацом 10 пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

У відповідності до вимог п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Судом встановлено, що у період з 15.10.2019р. по 17.10.2019р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування. За результатами якої складено Акт №6042/04-36-13/ НОМЕР_1 від 24.10.2019р. на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.11.2019 р. №0008483306 (форма «Р»), №0008493306 (форма «Р»), №0008503306 (форма «Р»), від 22.11.2019р. №0008523306 (форма «В4»), від 21.11.2019 р. №0008513306 (форма «Н»), №0014863306 (форма «Р»).

За висновками акту від 24.10.2019р. №6042/10-36-33-06/ НОМЕР_1 встановлено наступні порушення:

- п.п.177.1, 177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у 818 325,13 грн.;

- п.4 ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині не нарахування єдиного соціального внеску на суму 180 953,47 грн.;

- п.198.5 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 412 939,00 грн. за грудень 2017 року та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на 43 316,00 грн. за грудень 2018 року;

- п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в частині не складання податкових накладних в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством усього на суму ПДВ 909 251,00 грн.;

- п.п.1.2, пп.1.3 п.16 підрозділу 10 Розділу XX, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.177.2 ст.177, 178.3 ст.178 розділу IV Податкового кодексу України, занижено військовий збір на суму 68 193,78 грн.;

- п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, в частині не надання до контролюючих органів повної інформації щодо об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП;

- п.44.1 п.44.3 ст.44, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України в частині не ведення книги обліку доходів та витрат.

Так, на думку ГУ ДПС у Дніпропетровській області фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року:

1) занижений задекларований дохід на загальну суму 267 361,60 грн., у зв`язку з неповним включенням в дохід отриманих грошових коштів, отриманих на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;

2) завищено витрати на загальну суму 4 278 889,11 грн., у зв`язку з включенням до їх складу витрат, які не непов`язані з отриманням доходу (товари придбані, однак не реалізовані у звітному періоді, тобто невикористані в оподатковуваних операціях).

Зазначене за позицією податкового органу призвело до:

- заниження сум податку на доходи фізичних осіб (ПДФО),

- військового збору,

- єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ),

- податку на додану вартість (ПДВ).

Щодо визначення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд зазначає наступне.

У підпункті 2.1.2 підрозділу 2.1 розділу 2 Акту (стор. 12-14) зазначено, що «Перевіркою встановлено, що в порушення п. 177.4 cт.177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 включено до складу витрат, зазначених в податковій декларації про майновий стан і доходи, вартість придбаних товарів, які знаходились у залишках та не були відвантажені покупцям на загальну суму на 4 278 889,11 гри., у т. ч.: - 2017рік на 1 938 948,62 грн., - 2018 рік на 2 339 940,49 грн.».

Висновки в акті перевірки здійснюються виключно на підставі первинних документів, ведення яких передбачено податковим законодавством України та законодавством з питань ведення бухгалтерського обліку.

Зокрема, п. 86.5 ПК України «Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка».

Тобто, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 р. № 395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 р. за № 607/23139 (далі - Порядок № 395), визначено, зокрема, наступне:

- «Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби...» (п. 1.4);

- «Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів» (п. 1.7);

- «У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті» (пп. 2.3.2.2).

ДФС в Акті не навела доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності визначено ст. 177 ПК України. Зокрема, п. 177.4 ПК України встановлено, що «До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Тобто, п. 177.4 ПК України не передбачено, що залишки товару зменшують витрати або є документально не підтвердженими витратами.

В Акті перевірки податковий орган посилається на порушення позивачем норми п. 177.4 ПК України, проте, у даному пункті жодним чином не визначено, що залишки товару мають зменшувати витрати платника податку.

Пунктом 177.4 ПК України визначено, що до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів включаються витрати, до складу яких включається вартість товарів, що утворюють основу для продажу товарів. В Акті ДПС не зазначила, що вартість реалізованих товарів не відповідає сумі витрат, які підприємець поклав в основу для продажу товарів. Також ДПС не зазначала в Акті, що підприємець реалізував товар, придбання якого не підтверджено документально.

Суд зазначає, що в Акті не визначено, на підставі чого зроблені висновки, що підприємцем включені до складу витрат не підтверджені документально витрати у сумі 1 938 948,61 грн. за 2017 рік та у сумі 2 339 940,49 грн. за 2018 рік. В Додатку до акту по розрахунку залишків наведено «Перелік придбаної та нереалізованої продукції за 2018 рік» з визначенням загальної суми 1 938 948,61 грн., яка визначена як заниження доходу за 2017 рік.

Податковий орган робить такі висновки на підставі того, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат, які враховуються при обчисленні чистого оподатковуваного доходу, витрати, які безпосередньо не пов`язані з отриманням доходу, а саме витрати на придбання ТМЦ, які не були реалізовані у звітних періодах та дохід по яким не було отримано у сумі 4 278 889,11 грн.

Разом з тим, як зазначено в запереченнях до актів перевірок та не заперечується відповідачем, підприємцем під час перевірки надавались пояснення, що ТМЦ придбавались у одиницях виміру «тони», а реалізовувались у одиницях «метри». Для визначення залишків у одиницях виміру «тони» необхідно перевести «тони» в одиниці виміру «метри». Позивачем були надані залишки ТМЦ станом на 31.12.2017 р. та 31.12.2018 р.

При цьому перевіряючими самостійно переведено одиниці виміру «тони» в одиниці виміру «метри» та обраховано і визначено залишки у Додатках до Акту з урахуванням наданих підприємцем залишків. Залишки, які ДПС визначила самостійно, зняла з витрат і таким чином визначила податкові зобов`язання з ПДФО, як безпідставно включені до складу витрат, але не визначила собівартість реалізованих ТМЦ, які були включені підприємцем до складу витрат та не врахувала наявність залишків на 01.01.2017 року.

Також відповідач при оформлені результатів перевірки не зазначив в Акті на підставі яких інформаційних джерел користувався алгоритм переведення одиниці виміру «тони» в одиниці виміру «метри». Крім того, ДФС у додатку наводить вартість ТМЦ та не визначає на підставі яких документів їх собівартість була визначена. Підприємцем протягом 2017 та 2018 років придбавались одні й ті самі ТМЦ за різними цінами.

Відповідач зробив переведення одиниці виміру «тони» в одиниці виміру «метри» і не послався на офіційне або неофіційне джерело інформації, яким користувався при переведенні цих одиниць. Тобто, в Акті зроблені припущення, а не висновки, які повинні бути обґрунтовані виключно нормами ПК України та інших нормативно-правових актах України.

ДПС при розрахунках залишків станом на 31.12.2018 р. умовно зазначила залишки ТМЦ на 01.01.2017 р. на рівні нуль, хоча підприємцем повідомлялось, що залишки ТМЦ існували як на 01.01.2017 р., так і на 31.12.2017 р. та на 31.12.2018 р.

Згідно акту перевірки акт №6042/04-36-13/ НОМЕР_1 від 24.10.2019р. позивач визначав суму витрат, які пов`язані були з отриманням доходу за кожною накладною окремо.

При цьому, інвентаризація товарних запасів під час перевірки не проводилась, у зв`язку з тим, що для її проведення необхідно мати відповідні технічні засоби (вагове обладнання) для зважування товарних запасів, які у ФОП ОСОБА_1 відсутні, оскільки як зазначалось вище, придбання та реалізація товарних позицій відбувається за різними одиницями виміру «тони» та «метри», відповідно. Також, Фізична особа-підприємець зазначав про можливість проведення огляду товарних запасів. Разом з цим, доречно звернути увагу на той факт, що проведення інвентаризації під час перевірки (жовтень 2019 року) не є логічним, оскільки в такому випадку буде встановлено фактична наявність залишків на певну дату, яка в свою чергу знаходиться поза межами перевіряємого періоду.

Самостійне виведення Контролюючим органом товарного балансу (без проведення інвентаризації) зроблено без врахування специфіки діяльності платника податків (торгівля металевими виробами), оскільки така діяльність передбачає, зокрема але не виключно можливість заміни деяких товарних позицій під час відвантаження продукції, з огляду на той факт, що деякі товарні позиції є схожими за своїми властивостями та/або зміна таких властивостей з огляду на специфіку діяльності. Тобто нестача деяких товарних позицій може кореспондувати з надлишками інших товарних позицій. Однак, перевіряючим наводиться виключно інформація стосовно нестачі товарних запасів. При цьому вказана обставина не свідчить про те, що товари використовуються в не оподатковуваних операціях, або їх придбання та реалізація не пов`язана з діяльністю платника податків.

Матеріали перевірки (Акт перевірки та додатки) містять суперечливі (неточні) дані стосовно фінансово-господарської діяльності позивача. Тобто, в одних розділах Акту перевірки вказується певна інформація, яка або протирічить даним, наведеним у попередніх розділах акту перевірки, або робиться без врахування (посилання) відповідних первинних документів. Зазначене стосується й інформації, яка наведена посадовою особою Контролюючого органу у додатках до Акту перевірки стосовно виведення товарного балансу (звіряння товарних залишків (за товарними позиціями) на початок та на кінець перевіряємого періоду (за кожний рік окремо), придбання та реалізація товару протягом перевіряємого періоду).

Порядком № 395 визначено, що при оформлені результатів перевірки необхідно: - чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, - зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення, у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, суд зазначає наступне:

1) до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів включаються витрати, до складу яких включається вартість товарів, що утворюють основу для продажу товарів;

2) ДПС не зазначила в Акті які саме первинні документи не підтверджують витрати, що були включені підприємцем до складу витрат, пов`язаних з діяльністю підприємця;

3) ДПС невірно визначила переведення одиниці виміру «тони» в одиниці виміру «метри» і не послалася на офіційне або неофіційне джерело інформації, яким користувалась при переведенні цих одиниць;

4) підприємець не порушував норми п. 177.4 ПК України, оскільки у даній нормі ПК України не міститься жодних обмежень та інших посилань на залишки, а лише зазначається, що до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу відносяться документально підтверджені витрати, а не залишки ТМЦ на кінець звітного року;

5) підприємцем були надані всі первинні документи, що підтверджують витрати, безпосередньо пов`язані з отриманням доходу у 2017 та 2018 роках.

Ані Податковим кодексом, ані Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Запаси», яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, не передбачено обов`язку у фізичної особи-підприємця щодо ведення обліку товарних запасів.

Аналізуючи зазначені додатки, можна зробити висновок, що наведена у них інформація є суперечливою, та відповідно не може бути врахована як така, що підтверджує наведені в Акті перевірки висновки про наявність з боку ФОП ОСОБА_1 порушень вимог Податкового кодексу.

Враховуючи вищевикладене, висновок контролюючого органу не ґрунтується на дослідженні та аналізі первинної документації, а зводиться до обов`язку платника податків щодо ведення обліку залишків товарних запасів, а тому висновки Акту перевірки щодо заниження ПДФО є протиправними.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу у розмірі 4 278 889,11 грн. та як наслідок нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення №0008483306 від 21.11.2019 року про донарахування податку на доходи фізичних осіб є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0008493306 від 21.11.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 102290,67 грн., суд зазначає наступне.

У пп.2.6.1 Акту (стор.26-27) відповідач зазначив, що: «Перевіркою правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2018рр. встановлено його заниження на 68 193,78 грн., у т.ч. по періодам: - 2017 рік на 30 970,38 грн., 2018 рік на 37 223,40 грн. ...Порушення виникло внаслідок заниження оподатковуваного доходу в результаті заниження доходу та завищення витрат за період з 01.01.2017 по 31.12.2018рр., який враховується при обчисленні оподатковуваного доходу. Детально порушення викладені в п.2.2 акту перевірки».

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 року №1621-VII ПК України, а саме - розділ XX «Перехідні положення», підрозділ 10 доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотка до доходів у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Вказаний №1621-VII ПК України набрав чинності з 03.08.2014 року.

Відповідно до п.п. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст.162 цього Кодексу.

Згідно п.162.1 ст.162 ПК України встановлено, що платниками збору є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Підпунктом 1.2 п.16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 ПК України.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст.168 ПК України за ставкою 1.5% від об`єкта оподаткування.

Фізичні особи за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб є 2015 рік.

Відповідач безпідставно нарахував податкові зобов`язання з військового збору на неправильно визначену суму доходу, і, відповідно, неправомірно застосував штрафні санкції.

Крім того, слід зазначити, що у податковому повідомленні-рішенні № 2 відповідач зазначив, що позивачем порушено норми пп. 163.1.1, п. 164.1, п.178.3, з урахуванням п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України:

1) підпунктом 163.1.1 визначено, що є об`єктом оподаткування резидента: «загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід».

Позивачем в податковій декларації визначався загальний річний дохід, а не місячний або будь-який інший;

2) пунктом 164.1 визначається база оподаткування, якою «...є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу».

Позивач визначав свій оподатковуваний дохід за правилами, встановленими п. 177.2 ПК України.

3) пунктом 178.3 визначено, що «Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат».

При цьому слід зазначити, що ст. 178 ПК України встановлює порядок оподаткування доходів, отриманих Фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Позивач здійснює господарську діяльність, як фізична особа-підприємець і не здійснює незалежну професійну діяльність. У даному випадку норми ст. 178 ПК України не розповсюджуються на позивача.

Неможливо порушити норми п. 177.2 та 178.3 ПК України одночасно, оскільки для визначення оподатковуваного доходу позивач повинен керуватися виключно нормами п. 177.2 ПК України.

З огляду на вищевикладене та враховуючи відсутність порушень позивача в частині заниження доходів податкове повідомлення-рішення №0008493306 від 21.11.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 102290,67грн., є протиправним та також підлягає скасуванню.

Щодо визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 21.11.2019р. №0008503306 (форма «Р»), від 22.11.2019р. №0008523306 (форма «В4»), від 21.11.2019р. №0008513306 (форма «Н»), від 21.11.2019 р. №0014863306 (форма «Р»), суд зазначає наступне.

Так, за висновками акту від 24.10.2019р. №6042/10-36-33-06/ НОМЕР_1 встановлено наступні порушення в частині податку на додану вартість:

- заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 412 939,00 грн.;

- завищення розміру від`ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 43 316,00 грн. (сторінки 24 та 29 Акту перевірки);

- не складання податкових накладних в електронній формі з дотриманням умови щодо їх реєстрації у порядку, визначеному законодавством

У підпункті 2.6.1 підрозділу 2.6 розділу 2 Акту (стор. 19-22) зазначено, що: «Товар, який був придбаний для здійснення підприємницької діяльності у 2017р. не реалізовувався протягом року тау залишках товару станом на 01.01.2018р. не значиться на загальну суму 1 938 948,62 грн. (крім того ПДВ - 387 790 грн.).

Товар, який був придбаний для здійснення підприємницької діяльності у 2018р. не реалізовувався протягом року та у залишках товару станом на 01.01.2019р. не значиться на загальну суму 2 339 940,49 грн. (крім того ПДВ - 467 988 грн.)».

ДПС робить такі висновки на підставі того, що у позивача придбаний товар у 2017 та 2018 роках не був реалізований та станом на 31.12.2017р. та на 31.12.2018р. у залишках не значиться, тому Підприємцем порушено норми п. 198.5 та п. 199.1 ПК України

Позивач не здійснював жодної з перелічених у п. 198.5 ПК України операції, відповідачем не наведено в Акті перелік документів, які визнаються ним, як такі, що не підтверджують операції придбання товарів.

Суд зазначає, що відповідач робить такі висновки на підставі начебто встановлених порушень позивачем норм п.177.4 ст.177 ПК України, які наведені у підпункті 2.1.2 підрозділу 2.1 розділу 2 Акту (стор. 12-14).

Таким чином, судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 21.11.2019р. №0008503306 (форма «Р»), від 22.11.2019р. №0008523306 (форма «В4»), від 21.11.2019 р. №0014863306 (форма «Р») винесені, у зв`язку з тим, що відповідачем під час перевірки встановлено, що в порушення п.177.4 cт.177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 включено до складу витрат, зазначених в податковій декларації про майновий стан і доходи, вартість придбаних товарів, які знаходились у залишках та не були відвантажені покупцям на загальну суму на 4 278 889,11 грн.

Проте, враховуючи, що суд дійшов до висновку, що відповідачем безпідставно встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу у розмірі 4 278 889,11 грн., суд вважає, що у податкового органу відсутні були підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та відповідно нараховувати штрафні санкції, у зв`язку з чим, податкові повідомлення-рішення від 21.11.2019р. №0008503306 (форма «Р»), від 22.11.2019р. №0008523306 (форма «В4»), від 21.11.2019 р. №0014863306 (форма «Р») є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.11.2019р. №0008513306 (форма «Н»), яким застосовано штраф за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, визначених ст.201, та згідно ст.120-1 ПКУ у сумі 15474,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, згідно до висновків Акту перевірки відповідачем встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в частині не складання податкових накладних в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством усього на суму ПДВ 909 251,00 грн.

Відповідно до п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 199 ПК України визначено порядок пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема п. 199.1 ПК України передбачено наступне: «У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях».

Суд зазначає, що оскільки, підприємець не здійснював операцій, які не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, тому не міг порушити норми п. 199.1 ПК України, тим більше, що придбаний товар не приймав участі частково в оподатковуваних операціях, а частково в оподатковуваних.

За таких обставин суд вважає, що податковий орган необґрунтовано прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п. 201.1 ст.201 ПК України щодо своєчасності реєстрації податкових накладних.

Судом встановлено, що штрафну санкцію застосовано у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а саме: з 909 251,00грн.

Враховуючи, що судом у даному рішенні встановлено відсутність підстав для збільшення позивачу сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність нарахування штрафної санкції у розмірі 454 625,50грн., у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 21.11.2019р. №0008513306 (форма «Н») підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, висновок контролюючого органу не ґрунтується на дослідженні та аналізі первинної документації, а зводиться до обов`язку платника податків щодо ведення обліку залишків товарних запасів, а тому висновки Акту перевірки щодо заниження ПДФО, військового збору та ПДВ є протиправними.

З урахуванням викладеного, висновки ГУ ДПС у Дніпропетровській області про заниження чистого оподатковуваного доходу за рахунок заниження доходу та завищення витрат (не пов`язані з отриманням доходу (товари придбані, однак не реалізовані у звітному періоді), які відповідно призвели до висновків про заниження сум ПДФО, військового збору, податку на додану вартість (заниження податкових зобов`язань та не складання податкових накладних), є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Вказані висновки зроблені без посилання на відповідні первинні документи.Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 90 КАС України).

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав до суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Суд акцентує увагу на тому, що ч.2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у даній справі, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Таким чином, доводи на які посилається податковий орган в акті перевірки позивача від 24.10.2019р. №6042/10-36-33-06/ НОМЕР_1 не відповідають обставинам справи, та спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими у судовому засіданні.

У зв`язку з викладеним вище, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірність своїх дій не доведена, а позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області суму судового збору в розмірі 20651,20грн.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.11.2019 р. №0008483306 (форма «Р»), №0008493306 (форма «Р»), №0008503306 (форма «Р»), від 22.11.2019р. №0008523306 (форма «В4»), від 21.11.2019 р. №0008513306 (форма «Н»), №0014863306 (форма «Р»).

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 43145015) суму судового збору в розмірі 20651,20грн (двадцять тисяч шістсот п`ятдесят одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова