Рішення № 95668396, 01.03.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10682/20

Провадження № 2/727/358/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Танасійчук Н.М.,

за участю: секретаря Желик І.Ю.

представника позивача Беженар І.М.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 17.08.2017р.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

01.09.2008-р. відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій відповідач власним підписом підтвердив ознайомлення з фінансовими умовами надання картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».

Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку.

На підставі Договору про надання банківських послуг відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому збільшився до 25 000,00 грн.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.3, 2.11.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою Банку. Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах в передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Але в процесі користування кредитним рахунком Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку, яка додається до позовної заяви.

Таким чином, у порушення п. 2.1.1.5.5 Договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України. Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно до п. 2.1.1.2.12. Сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд".

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання Клієнта вважаються простроченими.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 27.10.2020р. має заборгованість 34565,21 грн., з яких:

-27 313,67грн. - заборгованість за тілом кредиту;

в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;

-27 313,67грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

-0,00 заборгованість за нарахованими відстоками;

-7251,54 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

-0,00 заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;

-0,00- нараховано пені;

-0,00 грн. - нараховано комісії;

Позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором про надання банківських послуг № б/н від 14.08.2017р. у розмірі 34565.21 грн. станом на 27.10.2020р. грн. та судові витрати у розмірі 2 102,00грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 29.12.2020 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача Беженар І.М. підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Та пояснила, що в позовній заяві вони посилаються на договір укладений між банком та відповідачем б/н від 17.08.2017 року, а в матеріалах справи підписана відповідачем заява про надання банківських послуг від 17.05.2007 року. Це пояснюють тим, що відповідач перший раз звернувся в банк 17.05.2007 року. Тоді йому й була видана картка. Пізніше, в разі прострочення карток клієнт звертався до банку і йому видавалися нові картки з новим терміном дії. Останнє таке звернення клієнта було 17.08.2017 року , що розцінюється банком як укладення договору. Щодо різних відсоткових ставок в різні періоди часу пояснюють, що ці зміни повідомлялися клієнтам при видачі нових карток в разі їх прострочення, а також умови про користування картками висвітлювалися на сайті. Вказує, що заборгованість у ОСОБА_1 виникла з 03.09.2018 року.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 не заперечив наявність у нього заборгованості, однак пояснив, що не розуміє з якого часу вона виникла, яким чином банк здійснював розрахунок заборгованості. Вказав , що не розуміє чому позивач в позовній заяві посилається на договір б/н від 17.08.2017 року, а додає анкету заяву від 17.05.2007 року та те, що не може назвати суду конкретний розмір заборгованості, який він визнає. Вказував, що, анкета-заява надійшла йому в нечитабельному вигляді.

Дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 17.05.2007р. між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Згідно даної анкети-заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_1 17.05.2007р. виявив бажання отримати платіжну картку «Універсальна».

Згідно довідки № б/н вбачається, що було відкрито наступні кредитні картки:

16.05.2007р.- № НОМЕР_1 , термін дії 05/15;

08.05.2014р.- № НОМЕР_2 , термін дії 07/17;

23.05.2014р.- № НОМЕР_3 , термін дії 05/18;

06.06.2014р.- № НОМЕР_4 , термін дії 05/18;

08.07.2017р.- № НОМЕР_5 , термін дії 07/21

06.10.2017р..- № НОМЕР_6 , термін дії 08/21

без зазначення виду цих карток та встановлених тарифних планів.

Згідно довідки № б/н про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки вбачається,

що 16.05.2007р. відбувся старт карткового рахунку

№ НОМЕР_1 ,

01.09.2008р. було встановлено кредитний ліміт в розмірі 5000 грн.,

який 13.07.2010р. було збільшено до розміру 6500 грн.

та 13.09.2010р. збільшено до 8500грн,

18.11.2010 року збільшено до 9800 грн,

29.12.2012 року збільшено до 12000 грн.

19.05.2014 року збільшено до 15000 грн.

25.03.2017 року збільшено до 15500грн.

13.10.2017 року збільшено до 17000 грн.

03.112018 року збільшено до 21000 грн.

16.04.2019 року збільшено до 25000 грн.

14.04.2020 року зменшено до 25000 грн.

27.04.2020 року зменшено до 25000 грн.

04.05.2020 року зменшено до 00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що загальна сума заборгованості, яку необхідно сплатити ОСОБА_1 станом на 27.10.2020р. становить 34565.21 грн., з яких:

-27 313,67грн. - заборгованість за тілом кредиту;

в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;

-27313,67грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

-0,00 заборгованість за нарахованими відстоками;

-7251,54 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

-0,00 заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;

-0,00- нараховано пені;

-0,00 грн. - нараховано комісії;

Суд частково погоджується з наданим позивачем розрахунком в частині наявності заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27313.67 грн. та не погоджується з нарахуванням решти заборгованості з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України, відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 17.05.2007р. зазначена процентна ставка 1.9 % у місяць на залишок заборгованості. Крім того, у цій довідці, наявні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. При цьому з розрахунку вбачається, що у різні періоди банком застосовувалась різна відсоткова ставка (поточна та прострочена), яка становила у різний час 22.80%, 30.00%, 34,80%, 43,2% . Однак матеріали позовної заяви не містять правового обґрунтування зміни відсотку таких ставок та ознайомлення відповідача з такими змінами.

Обґрунтовуючи право на нарахування несплачених процентів на прострочену заборгованість та штрафів банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (ресурс: Умови та правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті ПриватБанку: www.privatbank.ua).

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів, наданими позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» та Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету до договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа №6-16цс15).

Також у цій справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14.11.2007 року) до моменту звернення до суду з вказаним позовом (18.12.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Суд враховує, що Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, підписані відповідачем 17.05.2007року і їх не можна застосовувати до кредитних правовідносин, які виникли між сторонами справи в майбутньому. Оскільки зміни відсоткових ставок відбувалися після зазначеної дати і в матеріалах справи відомості про те, чи ознайомлювався відповідач з такими змінами відсутні.

З цих підстав, суд приходить до висновку про недоведеність тверджень позивача про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність позичальника у виді пені та штрафів, та обов`язок по сплаті відсотків за користування кредитними коштами з порядком розрахунку розміру, визначеного банком, отже відповідні позовні вимоги є необґрунтованими.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією ВС у постанові від 04.09.2019 у справі №382/1131/18.

Суд також вказує, що з урахуванням приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної з сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17).

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами в т.ч. процентів на прострочену заборгованість, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Водночас, заслуговують на увагу доводи заявника про наявність заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Згідно п.1.1.1.72 Умов простроченим кредитом є кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також враховуючи, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно наданої виписки за договором №б/н станом на 30.10.2020р. вбачається, що ОСОБА_1 фактично отримав кредитні кошти в сумі 27313.67 внаслідок зняття готівки та придбання товарів та послуг та використання послуги «Миттєва розстрочка» у період часу з 01.09.2008р. по 01.09.2020 р.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи викладене суд приходить висновку про можливість часткового задоволення вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитом, а саме в розмірі 27313грн. 67коп., оскільки вона включає в себе заборгованість за простроченим тілом кредиту та її розмір підтверджений банківською випискою по картковому рахунку.

Позивачем при подачі позовної заяви до суду був сплачений судовий збір у розмірі 2 102,00 гривні, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача по справі у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір 1 661,01 грн. на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 551, 610, 626, 628, 629, 634, 638, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 279, 280, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.08.2017 року станом на 27.10.2020р. у розмірі 27313 (двадцять сім тисяч триста тринадцять) грн. 67 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 1661 (одна тисяча шістсот шістдесят одну) грн.01коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»», Код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_7 , МФО № 305299

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 ).

Суддя Н.М. Танасійчук

Повний текст рішення виготовлений 01.03. 2021 року.