Ухвала суду № 95667544, 18.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/12609/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

18 березня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. при розгляді адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

В с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду 30.12.2020 надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації від 12 березня 2020 року №10-К-1, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника голови Дрогобицької районної державної адміністрації у зв`язку з призначенням голови Дрогобицької районної державної адміністрації 12 березня 2020 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Дрогобицької районної державної адміністрації;

- стягнути з Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 04 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 21 січня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

04.02.2021 відповідач подав суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив щодо строку звернення позивача до суду, а саме, що позивач звернувся в суд не в місячний строк з дня вручення копії розпорядження про звільнення або з дня видачі трудової книжки, як це передбачено ст. 233 КЗпП України, а зі спливом цього строку. Зазначає, що позивач вказав, що про порушене право дізнався з відповіді на запит на отримання публічної інформації від 07.12.2020. В той же час вказує, що розпорядження про звільнення позивача прийнято ще 12.03.2020 та позивач ознайомлений з даним розпорядженням 12.03.2020, про що свідчить проставлений підпис позивача про ознайомлення на розпорядженні. Також зазначає, що 12.03.2020 позивачем також отримано трудову книжку, про що свідчить проставлений позивачем підпис в Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них. У відповідь на запит від 07.12.2020 райдержадміністрацією позивачу було надано завірені копії документів особової справи, з якими позивач вже був ознайомлений в день звільнення 12.03.2020, про що свідчить проставлений підпис ОСОБА_1 в особовій картці ОСОБА_1

09.02.2021 позивач подав відповідь на відзив, якому вказав, що твердження відповідача спростовується тим, що особова картка працівника (типова форма № П-2), яка долучена до матеріалів даної справи, не містить відомостей ні про погодження на призначення позивача на посаду, так і про погодження його звільнення. Поряд з цим, як підтверджується розпорядженням відповідача про звільнення позивача від 12 березня 2020 року №10-К-1, то в ньому також відсутня інформація про погодження звільнення позивача з головою обласної державної адміністрації.

16.02.2021 відповідач подав заперечення, в якому додатково зазначив, що у відповіді на відзив позивач вказує, що в розпорядженні про його звільнення від 12.03.2020 №10-К-1 відсутня інформація про погодження його звільнення з головою обласної державної адміністрації. Як зазначалось, з цим розпорядженням позивач був ознайомлений без жодних зауважень 12.03.2020, а тому саме в день ознайомлення позивачем з розпорядженням виявлено відсутність такого погодження, відповідно з цього дня він дізнався про порушення, на його думку, його права.

Ухвалою суду від 19 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку – залишено без руху.

Надано позивачеві строк протягом 5 днів з дня вручення ухвали для звернення до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вказаними інших підстав для поновлення строку (з доказами поважності пропуску строку звернення до суду).

Від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду у якій позивач вказує, що з 2 березня 2020 року знаходився у черговій відпустці. Ця відпустка була зумовлена необхідністю доглядом за сином, який внаслідок важкої травми потребує постійної сторонньої допомоги, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №827647 від 15.11.2018 року. 11 березня 2020 року його відкликано за його заявою з цієї відпустки і 12 березня 2020 року звільнено з роботи. Вказані обставин унеможливили перевірку позивачем особисто наявності погодження його звільнення з головою обласної державної адміністрації. Вказує, що до його функціональних обов`язків як заступника голови районної державної адміністрації не входили повноваження з візування розпоряджень, в тому числі, й з кадрових питань щодо апарату та керівного складу районної державної адміністрації, як це підтверджується розпорядженням Дрогобицької районної державної адміністрації від 20 березня 2019 року «Про розподіл функціональних обов`язків між керівництвом районної державної адміністрації» №121, а, відтак, перевірити наявність чи відсутність погодження свого звільнення з головою обласної державної адміністрації при підготовці даного розпорядження про його звільнення я об`єктивно не мав можливості. Зазначає, що весь час в подальшому - з дати звільнення до моменту звернення з запитом до відповідача 11 грудня 2020 р. та отримання відповіді на запит про отримання публічної інформації від 07 грудня 2020 року з додатком - належним чином засвідченою копією своєї особової справи на 37 аркушах, з якої він дізнався про відсутність погодження свого звільнення з головою обласної державної адміністрації, позивач займався реабілітацією свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом першої групи «А» і потребує постійної сторонньої допомоги. Вказує, що син є інвалідом першої групи внаслідок важкої політравми, отриманої після ДТП, як це підтверджується довідкою ТОВ «Міжнародна реабілітаційна клініка Козявкіна від 01 березня 2021 року №125/3-37. В період з 02 березня до 17 березня 2020 року та з 05 жовтня по 30 жовтня 2020 року його син, який потребує постійної сторонньої допомоги, перебував в Державній реабілітаційній установі «Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Галичина» смт. Люблін Великий, що стверджується Випискою №308 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 17 березня 2020 року, яка міститься у матеріалах справи, та Випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 30 жовтня 2020 року. Випискою №308 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого; випискою із історії хвороби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо проходження нейрофізіологічної реабілітації за системою проф. Козявкіна за період 06.07.2020 по 17.07.2020 р., направленням на медико-соціально-експертну експертну комісію (МСЕК) від 11.11.20 р.; посвідченням серії НОМЕР_1 ; довідкою до акта огляду медико-соціально-експертною комісією №827647; випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного ) хворого; посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.12.2019 р.: довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №358522 від 23.11.2020 року; випискою з історії хвороби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо проходження нейрофізіологічної реабілітації за системою проф. Козявкіна за період 07.12.2020 по 18.12.2020 р., які міститься у матеріалах справи, підтверджується обставина реабілітації його сина за його участю, що також об`єктивно унеможливлювало вчинення позивачем дій, пов`язаних із зверненням до суду ще й з урахуванням відсутності інформації про непогодження мого звільнення з головою обласної державної адміністрації. Медичними документами сина за серпень-вересень 2020 року, а також вище наведеними медичними документами, підтверджується обставина того, що в період після 06 серпня 2020 року (кінцевого строку встановленого відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції чинній з 02 квітня 2020 року до 16 липня 2020 року) у позивача були об`єктивні непереборні труднощі, які унеможливлювали звернення до суду у місячний з моменту звільнення.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

Відтак, строк звернення до суду, що стосується проходження публічної служби, звільнення з публічної служби, в тому числі щодо внесення змін у наказ про звільнення становить один місяць.

Позовну заяву направлено позивачем на адресу суду засобами поштового зв`язку лише 29.12.2020, тобто більше ніж через 9 місяців.

Ухвалою суду від 21 січня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін, оскільки позивач стверджував, що лише 11.12.2020 дізнався про порушене право з відповіді на запит позивача на отримання публічної інформації від 07.12.2020. Копії оскаржуваного розпорядження з доказами ознайомлення з ним позивача додано не було.

З долучених відповідачем до матеріалів справи доказів встановлено, що згідно з розпорядженням від 12.03.2020 №10-к-1 про звільнення ОСОБА_3 , підставною зазначено «заява ОСОБА_3 від 11 березня 2020 року».

Отже звільнення проведено на підставі особисто поданої заяви позивачем.

Позивач ознайомлений з даним розпорядженням 12.03.2020, про що свідчить власний підпис ОСОБА_3 .

Разом з тим, 12.03.2020 позивачем також отримано трудову книжку, про що свідчить проставлений позивачем підпис в Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.

Також з`ясовано, що з особовою справою позивач ознайомлений в день звільнення 12.03.2020, про що свідчить проставлений підпис ОСОБА_1 в особовій картці ОСОБА_1 , копія якої долучена відповідачем.

Відтак ознайомившись з розпорядженням від 12.03.2020 №10-к-1 про звільнення ОСОБА_3 та поставивши свій підпис 12.03.2020 позивач не міг не бачити, що у вказаному розпорядженні підставою зазначено «заява ОСОБА_3 від 11 березня 2020 року» і не зазначено про погодження звільнення з головою обласної державної адміністрації.

Будучи посадовою особою Дрогобицької районної державної адміністрації - заступником голови Дрогобицької районної державної адміністрації, позивач не міг не знати порядок призначення та звільнення його з посади.

Так, зокрема, у розпорядженні про призначення позивача на посаду (а.с.8) у підставах вказано "лист погодження Кабінету Міністрів України №21333/0/2-18 від 08.11.2018".

Норми статті 122 КАС не пов`язують початок перебігу строку звернення до адміністративного суду із обізнаністю особи про підстави прийняття суб`єктом владних повноважень певних рішень чи про їх обґрунтування (мотивацію).

У даному випадку з розпорядженням від 12.03.2020 №10-к-1 про звільнення ОСОБА_3 позивач ознайомився у день його прийняття та поставив свій підпис 12.03.2020 тому про порушення зазначеним розпорядженням своїх прав, позивач мав би і міг дізнатися саме з дати з його ознайомленням.

Доводи позивача про те, що він дізнався про порушення своїх прав після отримання відповіді на запит на отримання публічної інформації суд вважає необґрунтованими, оскільки документи особової справи позивача не є публічною інформацією для самого позивача, а з розпорядженням позивач ознайомився особисто 12.03.2020 та трудову книжку отримано 12.03.2021.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в статті 122 КАС України (в редакції, станом на дату подання адміністративного позову), дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав.

З огляду на це, позивач повинен також ґрунтовно мотивувати, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року по справі № 826/123/17 (провадження № К/9901/52573/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/80760943) де Верховний Суд вказав, що "встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім того, колегія суддів вважає недоречними доводи позивача про те, що йому не було відомо про правові підстави оскаржуваних рішень, тому що порушення прав позивача, на які він вказує в позові, ним обґрунтовано саме наявністю оскаржуваних рішень. Саме рішення впливають на правовідносин, а не їх обґрунтування".

Отже позивач дізнався і не міг не дізнатися про порушення своїх прав саме при ознайомленні з розпорядженням від 12.03.2020 №10-к-1 про звільнення ОСОБА_3 у день його прийняття та поставляння свого підпису 12.03.2020.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 24.02.2021 справа №800/30/17 (9901/328/18) провадження №11-401заі20 зазначила що «законодавче обмеження строків звернення до суду насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами».

Суд враховує, що підпунктом 2 пункту 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18 червня 2020 року (далі – Закон № 731-IX), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, законодавцем передбачено обмеження строку встановленого відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02 квітня 2020 року до 16 липня 2020 року), зокрема для звернення до суду з адміністративним позовом, який закінчуються через 20 днів після набрання чинності Закону № 731-IX.

Враховуючи, що Закон №731-IX набрав чинності 17 липня 2020 року, кінцевий строк є 06 серпня 2020 року, відтак позивач з 06.08.2020 мав звернутися до суду згідно ч.5 ст122 у місячний строк, проте позов поданий до відділення пошти лише 29.12.2020 (а.с.23).

Позивачем додано до заяви докази того, що в період з 02 березня до 17 березня 2020 року та з 05 жовтня по 30 жовтня 2020 року його син, який потребує постійної сторонньої допомоги, перебував в Державній реабілітаційній установі «Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Галичина» смт. Люблін Великий, що стверджується Випискою №308 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 17 березня 2020 року, яка міститься у матеріалах справи, та Випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 30 жовтня 2020 року.

Однак жодних доказів поважності причин неможливості звернутися до суду в період з 06 серпня до 05 жовтня 2020 року позивачем не надано.

Також не надано і доказів неможливості звернутися до суду протягом місяця з 30 жовтня 2020 року аж до 29 грудня 2020.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Такий висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.000255 адміністративне провадження № К/9901/6387/20

На дотримання строків звернення до адміністративного суду як однієї з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин неодноразово наголошувалось Верховним Судом, зокрема і в ухвалі Верховного Суду від 31.08.2020 у справі №9901/157/20.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

З урахуванням наведених обставин та того, що позов поданий до суду більше ніж через 9 місяців після звільнення, суд вважає неповажними наведені причини пропуску позивачем строку звернення до суду протягом місяця у відносинах публічної служби, оскільки відсутні об`єктивні причини, тобто обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами, неможливості своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Положеннями ч. 13 ст. 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 15 ст. 171 КАС України).

Відповідно до ч.3-4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 171, 240, 248, 256 КАС України КАС України суд, -

постановив :

Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 18.03.2021

Суддя Коморний О.І.