Ухвала суду № 95667510, 19.03.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

19 березня 2021 року м. Київ №ЗПП/320/15/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду в інтересах приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 звернувся адвокат Коваль Ростислав Олександрович із заявою про забезпечення позову, яка подана до подання позовної заяви, у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову наступним чином:

- зупинити дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформленого протоколом комісії, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 (посвідчення приватного виконавця №0018 від 01.06.2017) до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті;

- заборонити Міністерству юстиції України вводити в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформлене протоколом комісії, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 (посвідчення приватного виконавця №0018 від 01.06.2017) до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті спору;

- заборонити Міністерству юстиції України до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті спору вносити до Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформленого протоколом комісії, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Обґрунтовуючи вказану заяву, представник позивача зазначив, що він має намір подати позов до Дисциплінарної комісії приватних виконавців та Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформленого протоколом комісії, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця.

Представник позивача зазначив про необґрунтованість прийняття Дисциплінарною комісією приватних виконавців спірного рішення з огляду на відсутність будь-якого дисциплінарного проступку та не поширення дії мораторію на нерухоме майно боржника (у зв`язку з наявністю рішення Печерського районного суду міста Києва від 09.04.2015р. по справі №757/33524/14-ц), що було повністю проігноровано як Міністерством юстиції України при проведенні позапланової невиїзної перевірки, так і самою Дисциплінарною комісією приватних виконавців при вирішенні питання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Представник позивача наголосив на тому, що подання Міністерства юстиції України за вих. №6283-33-21 від 19.02.2021 про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності ґрунтувалося лише на нібито порушенні приватним виконавцем в межах виконавчого провадження №57499196 шляхом направлення заявки на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_2 положень підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Водночас, висновки, зазначені в поданні Міністерства юстиції України, повністю спростовуються рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09.04.2015 по справі №757/33524/14-ц, яке набрало законної сили, про виселення та зняття з реєстрації боржника - ОСОБА_3 - з квартири, заявка на реалізацію якої і була направлена на СЕТАМ в межах ВП №57499196.

Вищевказані обставини, які свідчили про те, що на нерухоме майно боржника в межах ВП №57499196 не поширювалася дія мораторію, запровадженого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та саме рішення Печерського районного суду міста Києва від 09.04.2015 подавалися до Дисциплінарної комісії приватних виконавців разом із зауваженнями (запереченнями) від 04.03.2021 №265 на вищевказане подання Міністерства юстиції України.

Представник ОСОБА_1 , звертаючись із заявою забезпечення позову зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також вважає, що існують всі передбачені статтями 150-154 Кодексом адміністративного судочинства України підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Стверджує, що забезпечення позову жодним чином не порушить прав та законних інтересів відповідачів, оскільки після розгляду справи по суті (у випадку відмови в задоволенні позову) - дисциплінарне стягнення невідворотно настане, тільки відтерміновано в часі. Звертає увагу, що не задоволення заяви про забезпечення - не відновить порушеного права позивача.

Також вказує, що зупинення дії спірних рішень є необхідною умовою забезпечення йому гарантованого статтею 43 Конституції права на працю, яке включає, в тому числі, можливість заробляти на своє життя, оскільки зупинення цими рішеннями відповідачів його діяльності, як приватного виконавця, призведе до позбавлення його єдиного джерела доходу, а також порушення прав учасників виконавчих проваджень, що перебувають у його провадженні.

В свою чергу, на думку представника позивача, в даному випадку існують передбачені законом підстави для вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на те, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Дослідивши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

За змістом частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої - третьої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Системний аналіз вказаних вище законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача, та недопущення подальшого порушення прав позивача під час судового розгляду.

Так, метою забезпечення адміністративного позову є захист прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів. Відтак, вжиття судом заходів забезпечення позову покликане своєчасно унеможливити настання негативних та непоправних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів. Тобто, невідворотність наслідків означатиме, що спірні правовідносини не зможуть існувати в майбутньому у первісному вигляді у випадку незастосування заходів забезпечення позову.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Вирішуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.

За змістом частин 2 і 3 статті 40 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України. Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Згідно з частинами 3 і 4 статті 43 зазначеного Закону зупинення діяльності приватного виконавця за наявності підстав та в порядку, визначеному цією статтею, здійснюється шляхом видання наказу Міністерством юстиції України. З дня внесення інформації про зупинення діяльності приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України приватному виконавцю забороняється здійснювати діяльність приватного виконавця, крім дій, пов`язаних із передаванням виконавчих документів іншому приватному виконавцю або відповідному органу державної виконавчої служби.

Отже, внаслідок прийняття Дисциплінарною комісією приватних виконавців рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення його діяльності та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру приватних виконавців України, така особа не має права здійснювати відповідну професійну діяльність протягом установленого строку.

Як зазначає у заяві представник заявника, який був присутній на засіданні, 05 березня 2021 року Дисциплінарна комісія приватних виконавців при Міністерстві юстиції України прийняла рішення за поданням від 19.02.2021 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності строком на чотири місяці.

Застосування дисциплінарного стягнення, у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 строком на чотири місяці завдасть шкоди законним правам та інтересам сторонам виконавчого провадження (боржнику/стягувачеві) за виконавчими провадженнями, які знаходяться на примусовому виконанні у виконавця.

В заяві про забезпечення позову, приватний виконавець зазначає, що згідно із відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження, на примусовому виконанні перебуває 250 виконавчих проваджень.

Суд враховує, що пошук приватного виконавця на заміщення, який готовий прийняти вказані виконавчі провадження, потребує значних зусиль з боку заявника і значного часу, а тому незворотньо може вплинути, як на права позивача у цій справі так і на права та обов`язки сторін виконавчих проваджень.

Як зазначено у рішенні Верховного суду по справі №480/233/19 від 26.03.2020 вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Доцільним є зауважити, що захищене в судовому порядку порушене право позивача (інтерес) взагалі може бути знівельовано. Потенційний розвиток подій в такому напрямку для заявника/позивача цілком ймовірний та вбачається з матеріалів заяви, а тому дозволяє цілком обґрунтовано припускати необхідність вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб.

Як наслідок, зупинення діяльності приватного виконавця також призведе до того, що він буде позбавлений можливості своєчасно та в повному обсязі здійснювати виконавчі дії у виконавчих провадженнях, тим самим завдаючи шкоди правам та інтересам сторін виконавчих проваджень. Внесення запису про зупинення діяльності приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України матиме наслідком фактичну передачу виконавчих проваджень іншому приватному виконавцю на час дії заходу дисциплінарної відповідальності.

У разі незастосування судом заходів забезпечення позову заявник не здійснюватиме професійну діяльність протягом часу, визначеного рішенням дисциплінарної комісії, що є фактичним застосуванням дисциплінарного стягнення. Крім того, протягом зазначеного часу заявник буде позбавлений доходу, а учасники виконавчих проваджень, які перебувають у його провадженні - права на вчасне виконання виконавчого документу.

Отже, незастосування заходів забезпечення позову у межах спірних правовідносин створює очевидну небезпеку та ускладнення ефективного захисту (поновлення) оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Обставинами справи підтверджується, що незалежно від результатів вирішення майбутнього спору, вжиття заходів позову до його подання щодо збереження чинною діяльності приватного виконавця та убезпечення її від зупинення не в змозі завдати істотної шкоди, тоді як зупинення такої діяльності безумовно завдає більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Застосуванням заходів забезпечення позову не буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, а тому вжиття заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Суд звертає увагу на те, що дисциплінарне стягнення та його наслідки невідворотно будуть застосовані до приватного виконавця після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, якщо у задоволенні позову буде відмовлено.

Отже, забезпечення позову у даній справі не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища заявника до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Так, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову до його подання, суд не дає оцінки спірному рішенню: не оцінює його обґрунтованість та наявність для прийняття, не перевіряє його на відповідність критеріям, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд враховує співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, в даному випадку вбачається за необхідне застосувати одночасно декілька кілька заходів забезпечення позову

Застосування декількох заходів забезпечення позову, таких як зупинення дії індивідуального акта та заборона відповідачу вчиняти певні дії, є співмірними та відповідають критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідатиме інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що існують всі передбачені статтями 150-154 Кодексом адміністративного судочинства України підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 156 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

2. Зупинити дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформленого протоколом комісії, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 (посвідчення приватного виконавця №0018 від 01.06.2017) до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті.

3. Заборонити Міністерству юстиції України вводити в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформлене протоколом комісії, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 (посвідчення приватного виконавця №0018 від 01.06.2017) до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті спору.

4. Заборонити Міністерству юстиції України до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті спору вносити до Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика Андрія Павловича на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформленого протоколом комісії, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

5. Строк пред`явлення ухвали до виконання - 3 (три) роки.

6. Стягувач: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: Київська обл., м. Боярка, вул. Хрещатик, 1).

7. Боржник: Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ: 00015622; адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13); Дисциплінарна комісія приватних виконавців (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13).

8. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.