Рішення № 95665357, 11.03.2021, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3468/20

№ 2/688/136/21

Рішення

Іменем України

11 березня 2021 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюка О.Г.

з участю секретаря Антонюк І.І.,

представника відповідача Титаренко Н.Б.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 03 березня 2008 року підписала заяву-анкету про надання банківських послуг та отримала кредитну картку, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. Відповідач дала свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та іншими банківськими нормативними актами складає між нею та банком відповідний Договір, що підтверджується підписом позивача у заяві. Проте, в порушення вимог чинного цивільного законодавства України та зазначених умов договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, в зв`язку з чим станом на 18 жовтня 2020 року допустила заборгованість у сумі 44849 грн. 98 коп., яка складається з заборгованості за просточеним тілом кредиту – 32382 грн. 33 коп., заборгованості за простроченими відсотками – 12417 грн. 65 коп., за пенею – 50 грн. 00 коп. А тому, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» зазначену суму заборгованості та понесені судові витрати по справі.

Представник позивача за довіреністю №3013-К-Н-О від 10 серпня 2020 року ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи у встановленому законом порядку повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася.

Представник відповідача – адвокат Титаренко Н.Б. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а також просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати за надання правничої допомоги в розмірі 4000 гривень.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вирішуючи спір в межах позовних вимог, суд знаходить позов підлягаючим до часткового задоволення з наступних підстав.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією (ч.1 ст.546 ЦК України). Відповідно до змісту ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою, штрафом, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Судом встановлено, що 03 березня 2008 року сторони уклали договір про надання банківських послуг №б/н, за умовами якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому збільшився до 25000 грн.

Позивач є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією витягу із Статуту АТ КБ «ПриватБанк», погодженого НБУ 06 вересня 2019 року.

Кредитний договір укладений сторонами шляхом підписання позичальником та представником банку анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанк.

Отже Банк відкрив на ім`я відповідача картковий рахунок, на який перерахував кредитні кошти, через який сторонами здійснювались фінансові операції, видав відповідачу кредитну картку, яка використовувалася ним для проведення розрахунків. Вказані докази підтверджують одержання відповідачем кредитних коштів.

В анкеті-заяві зазначено, що відповідач погоджується, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між сторонами договір про надання банківських послуг, а також, що відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.

Окрім того, 17 листопада 2009 року ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій власним підписом підтвердила, що з фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлена.

Свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору відповідач належним чином не виконувала, оскільки не повернула отриманої у Банку суми.

На підтвердження вказаних обставин АТ КБ «ПриватБанк» надало суду: Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 03 березня 2008 року, Умови та Правила надання банківських послуг, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 17 листопада 2009 року», розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 18 жовтня 2020 року, виписку по рахунку відповідача станом на 19 жовтня 2020 року, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки; довідку про видані картки.

Докази у справі достовірно вказують на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» відкрило на ім`я відповідача картковий рахунок, видало кредитну картку, на яку в подальшому перераховані кредитні кошти.

Відповідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н отримала кредитну картку 02 березня 2008 року № НОМЕР_1 строком дії до серпня 2015 року, 19 березня 2016 року – кредитну картку № НОМЕР_2 строком дії до травня 2018 року, 02 червня 2018 року – кредитну картку № НОМЕР_3 строком дії до квітня 2022 року, 21 лютого 2020 року – кредитну картку № НОМЕР_4 строком дії до жовтня 2023 року.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти ОСОБА_1 відбувалась зміна кредитного ліміту, а саме: 11 квітня 2008 року - встановлено кредитний ліміт 200 грн.; 19 березня 2016 року – зменшено кредитний ліміт - до 200 грн., 21 березня 2016 року – збільшено кредитний ліміт до 2000 грн.; 26 серпня 2016 року – збільшено кредитний ліміт до 4000 грн.; 01 січня 2018 року – збільшено кредитний ліміт до 25000 грн.; 02 січня 2018 року – зменшено кредитний ліміт до 25000 грн.; 18 липня 2018 року – зменшено кредитний ліміт до 0 грн.

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 станом на 18 жовтня 2020 року вбачається, що відповідач отримувала кредитні кошти та користувалася ними.

З матеріалів справи також вбачається, що підписана 17 листопада 2009 року ОСОБА_1 довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», з умовами якої відповідач погодилася, про що свідчить її особистий підпис на вказаній довідці, зазначено тип картки Visa Classic, тип кредитної лінії відновлювальна, пільговий період (нарахування процентів здійснюється за ставкою 0,01 % річних) до 30 днів, базова відсоткова ставка 3,0% на місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів на рік), розмір щомісячних платежів 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, строк внесення платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості (у разі виникнення прострочення на суму більше 50 грн.) 1% від суми заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 18 жовтня 2020 року становить 44849 грн. 98 коп., яка складається з заборгованості за просточеним тілом кредиту – 32382 грн. 33 коп., заборгованості за простроченими відсотками – 12417 грн. 65 коп., за пенею – 50 грн. 00 коп.

Заява від 03 березня 2008 року не містить посилання на конкретні умови кредитування, порядок та строк повернення кредиту, розмір відсотків, відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків та пені, позивач послався на «Тарифи банку», «Умови та правила надання банківських послуг» як невід`ємні частини договору.

Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки, (пені, штрафів), саме у зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядку нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Разом з тим, Умови та правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи також не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_1 03 березня 2008 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131 цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості щодо розміру відсотків та штрафів є неналежним доказом в цій частині позовних вимог.

З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття відповідачем умов і тарифів кредитування.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у виді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що право позивача на повернення фактично отриманої суми кредитних коштів підлягає захисту в судовому порядку. За наведених обставин позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути лише заборгованість за тілом кредиту в сумі 32382 грн. 33 коп.

Водночас, представником відповідача ОСОБА_3 подано клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу» (п. 59 Постанови).

Згідно з ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, ні позивач, ні відповідач не надали доказів того, що кредитні картки № НОМЕР_1 від 02 березня 2008 року строком дії до серпня 2015 року, № НОМЕР_2 від 19 березня 2016 року строком дії до травня 2018 року, № НОМЕР_3 від 02 червня 2018 рок строком дії до квітня 2022 року, № НОМЕР_4 від 21 лютого 2020 року строком дії до жовтня 2023 року, не являються складовими кредитного договору № б/н від 03 березня 2008 року, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 .

Анкета-заява позичальника від 03 березня 2008 року не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.

За таких обставин, моментом перебігу позовної давності за вказаним кредитним договором є момент коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, а саме перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу ОСОБА_1 по кредиту, тобто з 10 березня 2020 року.

Встановивши, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 внесла 10 березня 2020 року, а з позовом до суду банк звернувся 10 грудня 2020 року, суд дійшов висновку позивачем не пропущено строк позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 72,20 % (32382,33х100:44849,98), з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 1517 грн. 64 коп. (2102х72,20%).

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована в АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 від 26 квітня 2007 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (р/р НОМЕР_7 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 03 березня 2008 року в сумі 32382 (тридцять дві тисячі триста вісімдесят дві) гривні 33 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (р/р НОМЕР_7 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) 1517 (одну тисячу п`ятсот сімнадцять) гривень 64 копійки судового збору, сплаченого при подачі позову до суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 15 березня 2021 року.

Головуючий: