Вирок № 95664967, 19.03.2021, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 688/1151/18

Провадження № 1-кп/675/1/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2021 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Трасковського С.Л., за участю секретарів судового засідання - Ящука О.І., Сопронюк С.Л., прокурора - Власюка А.С., обвинуваченого - ОСОБА_1 , його захисників - Бойка В.Ф., Янцеловського М.Ф., Кедруна Л.С., обвинуваченого - ОСОБА_2 , його захисників - Федорова В.Б., Швеця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізяслав кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22018240000000002 від 18.01.2018 року, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с.Коськів Шепетівського району Хмельницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , з вищою освітою, раніше не судимого, раніше працюючого начальником ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)» Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (м.Вінниця), та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, уродженця м.Шепетівка Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого по АДРЕСА_3 , раніше не судимого, раніше працюючого заступником начальника ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)» з інтендантського і господарського забезпечення Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (м.Вінниця),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що на початку лютого 2017 року, перебуваючи на посаді начальника Державної установи «Шепетівська виправна колонія (№98)», відповідно до наказу Міністерства юстиції України №575/п від 03.02.2017 року, постійно виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а також здійснюючи функції представника влади, а відтак, відповідно до ч.1 примітки до ст.364 КК України та ч.2 примітки до ст.368 КК України, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з метою особистого незаконного збагачення, діючи з корисливих мотивів та всупереч інтересам служби, у своєму службовому кабінеті в адміністративному приміщенні виправної колонії за адресою: с.Климентовичі Шепетівського району Хмельницької області умисно висунув засудженому ОСОБА_3 вимогу передати неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США за не перешкоджання у застосуванні до нього пільги та вчинення дій, направлених на створення умов для прийняття судовим органом позитивного рішення з цього питання, запевнивши останнього в тому, що використає свої повноваження начальника ДУ «Шепетівська ВК (№98)» та голови відповідних комісій виправної колонії.

З середини лютого 2017 року ОСОБА_1 , отримавши згоду засудженого ОСОБА_3 та його матері - ОСОБА_4 на надання йому, як начальнику ДУ «Шепетівська ВК (№98)», неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США, почав створювати у виправній колонії необхідні умови та усувати перешкоди у позитивному вирішенні питання щодо заміни засудженому невідбутої частини покарання більш м`яким.

10.08.2017 року начальник ДУ «Шепетівська ВК (№98)» ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, запевнив засудженого ОСОБА_3 в тому, що він використає свої повноваження начальника установи та голови дисциплінарної комісії виправної колонії і застосує до нього додаткові заохочення та вживе заходи для застосування до нього іншого заохочувального заходу - умовно-дострокового звільнення його від відбування покарання за умови передачі неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США.

На початку січня 2018 року начальник ДУ «Шепетівська ВК (№98)» ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів та всупереч інтересам служби, бажаючи досягнення своєї злочинної мети на отримання неправомірної вигоди, під час зустрічі із засудженим ОСОБА_3 на території виправної колонії за адресою: с.Климентовичі Шепетівського району Хмельницької області знову запевнив його в тому, що він буде вживати додаткові заходи для застосування до нього заходу заохочувального характеру - умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та нагадав про необхідність передачі неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США за не перешкоджання у застосуванні до нього цієї пільги та вчинення дій, направлених на створення умов для прийняття судовим органом позитивного рішення з цього питання.

19.02.2018 року та 20.02.2018 року, з метою створення умов для отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 на території ДУ «Шепетівська ВК (№98)» висловив засудженому ОСОБА_3 вимогу передати йому після відповідного судового засідання неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США за вчинення дій, направлених на позитивне вирішення вищевказаного питання.

21.02.2018 року з метою створення умов для отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 у своєму службовому кабінеті в адміністративному приміщенні ДУ «Шепетівська ВК (№98)» висловив матері засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 вимогу передати йому після відповідного судового засідання неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США за вчинення дій, направлених на позитивне вирішення вищевказаного питання.

23.02.2018 року близько 15 год. 10 хв. начальник ДУ «Шепетівська ВК (№98)» ОСОБА_1 , будучи службовою особою, що займає відповідальне становище, вступивши у попередню змову із заступником начальника ДУ «Шепетівська ВК (№98)» з інтендантського та комунально-побутового забезпечення - начальником відділу інтендантського і господарського забезпечення ОСОБА_2 та діючи спільно з останнім, використавши своє службове становище всупереч інтересам служби, на автовокзалі м.Шепетівки Хмельницької області за адресою: вул.Старокостянтинівське шосе, 42, за вчинення та невчинення дій щодо застосування стосовно засудженого ОСОБА_3 заходів заохочувального характеру одержав неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США, яку, відповідно до попередньої домовленості, останній отримав від ОСОБА_4 у салоні автомобіля марки «Фольксваген Пассат», д/н НОМЕР_1 , у вигляді 30 грошових купюр номіналом 100 доларів США кожна, зокрема, купюрами з наступними номерами: НС06666376В, НF89673588С, НВ74686699R, АВ59831285А, КВ40212407Е, КL97121018А, НF29622104F, КJ47495983А, КВ59269125І, HD17117594В, КG63710252А, КВ08944327В, СВ89254957А, FВ60956500С, KL93395796В, LА03819035, LК04189023G, LК04189022G, LK04189021G, JB1270825В, LВ32757595Н, LВ23296592Е, LF46728763Н, LF88097315D, МВ63638553Е, МВ63638554Е, LВ70080477С, LК90808103Е, LL39428342D, LВ67081052W, що станом на 23.02.2018 року за курсом валют НБУ складає 81215,53 грн.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.368 КК України як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Також, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 23.02.2018 року близько 15 год. 10 хв. він, як заступник начальника ДУ «Шепетівська ВК (№98)» з інтендантського та комунально-побутового забезпечення - начальник відділу інтендантського і господарського забезпечення, діючи за попередньою змовою та спільно з начальником ДУ «Шепетівська ВК (№98)» ОСОБА_1 , будучи службовою особою, що займає відповідальне становище, на автовокзалі м.Шепетівки Хмельницької області за адресою: вул.Старокостянтинівське шосе, 42, за вчинення та невчинення дій щодо застосування стосовно засудженого ОСОБА_3 заходів заохочувального характеру одержав неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США, яку, відповідно до попередньої домовленості, отримав від ОСОБА_4 у салоні автомобіля марки «Фольксваген Пассат», д/н НОМЕР_1 , у вигляді 30 грошових купюр номіналом 100 доларів США кожна, зокрема, купюрами з наступними номерами: НС06666376В, НF89673588С, НВ74686699R, АВ59831285А, КВ40212407Е, КL97121018А, НF29622104F, КJ47495983А, КВ59269125І, HD17117594В, КG63710252А, КВ08944327В, СВ89254957А, FВ60956500С, KL93395796В, LА03819035, LК04189023G, LК04189022G, LK04189021G, JB1270825В, LВ32757595Н, LВ23296592Е, LF46728763Н, LF88097315D, МВ63638553Е, МВ63638554Е, LВ70080477С, LК90808103Е, LL39428342D, LВ67081052W, що станом на 23.02.2018 року за курсом валют НБУ складає 81215,53 грн.

Такі дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.368 КК України як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Суд вважає, що пред`явлене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення є недоведеним з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, яке ставиться йому у вину та передбачене ч.3 ст.368 КК України, заперечив. Дав покази, що 23.02.2018 року прийшов на службу приблизно о 8 годині, обійшов ввірені йому об`єкти на території зони, що охороняється. Біля 9 години вийшов через КПП та побачив начальника установи ОСОБА_1 . Підійшовши до нього, попросив дозволу залишити місце служби раніше закінчення робочого часу, так як планував їхати із сім`єю у Львівську область. ОСОБА_5 дозволив, але сказав з`їздити на автовокзал в м.Шепетівку, де зустрітися із матір`ю засудженого ОСОБА_3 та отримати від неї передачу для нього, пояснивши, що сам не має можливості це зробити через занятість по службі. Також ОСОБА_5 повідомив йому, що в передачі має бути 3000 доларів США. Що це за гроші, останній відмовився пояснювати.

Пізніше йому повідомили про прибуття до ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)» представника Уповноваженої з прав людини з перевіркою. Він, перший заступник начальника установи, черговий помічник начальника установи, заступник по соціально-виховній та психологічній роботі супроводжували представника при здійсненні нею моніторингу об`єктів установи. Після 14 години він повернувся до адміністративної будівлі, де займався справами. В цей час до нього підійшов засуджений ОСОБА_3 та повідомив, що його мати вже є на автовокзалі. На його запитання, що це за гроші мають бути передані, ОСОБА_3 відповів, що не знає і це справи його матері та ОСОБА_5 .

Приїхавши на автовокзал в м.Шепетівка, залишив свій автомобіль біля першої платформи, в приміщенні вокзалу знайшов ОСОБА_4 . Разом з нею сіли в його автомобіль та від`їхали, щоб не заважати руху та стоянці автобусів. Вона дала аркуш паперу, в якому було загорнуто гроші, які він перерахував, так як знав суму. На прохання ОСОБА_3 заспокоював матір останнього, щоб вона не переживала, що син ще не звільнений, так як судове рішення про його умовно-дострокове звільнення не набрало законної сили. ОСОБА_4 хотіла особисто зустрітись із ОСОБА_5 , просила, щоб він зателефонував до начальника установи, але це було неможливо, так як зв`язку з ним не було.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в отриманні неправомірної вигоди заперечив в повному обсязі. Розповів суду, що не давав вказівок ОСОБА_2 зустрітися 23.02.2018 року із матір`ю засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та отримати від неї грошові кошти. ОСОБА_2 вказаного дня до нього не підходив з проханням піти зі служби раніше закінчення робочого часу. З ОСОБА_4 до 23.02.2018 року дійсно зустрічався, роз`яснював їй правила умовно-дострокового звільнення засуджених до позбавлення волі, розповідав про документи, які для цього потрібні. Відповідей на її провокативні питання, що стосувалися неправомірної вигоди в зв`язку із умовно-достроковим звільненням сина, уникав. Коштів як в неї, так і в засудженого ОСОБА_3 не вимагав, останній дійсно заслуговував на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Вважає, що ОСОБА_2 в своїх показах його обмовив через давнє бажання стати начальником установи.

В ході дослідження доказів сторони обвинувачення, судом було допитано свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Так, свідок ОСОБА_3 повідомив, що відбував покарання у виді позбавлення волі в Державній установі «Шепетівська виправна колонія (№98)». В 2017-2018 роках перебував на дільниці соціальної ресоціалізації. Неодноразово робив ремонти в приміщеннях установи, за що заохочувався.

Приблизно влітку 2017 року він звернувся до начальника колонії ОСОБА_5 з проханням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Останнім йому було озвучено суму до 3000 доларів США, які необхідно заплатити, щоб звільнитися. Вказані гроші, як пояснив йому ОСОБА_5 , необхідні, щоб домовитись із прокурором аби той під час судового розгляду клопотання не заперечував проти дострокового звільнення ОСОБА_3 .

Тоді ж установою виконання покарань було направлено до суду подання про заміну ОСОБА_3 невідбутого покарання на більш м`яке. Але в день судового засідання йому представник колонії сказав заперечувати проти заміни покарання, а тому суд залишив без розгляду вказане подання. Після засідання ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_3 , що прокурор відмовився підтримувати подання установи, а тому склалася така ситуація.

Незабаром ОСОБА_3 самостійно подав клопотання до суду про заміну йому покарання на більш м`яке, яке було залишено без задоволення.

Приблизно через 3 місяці ОСОБА_3 знову спитав ОСОБА_1 про можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, так як підійшов строк відповідної пільги. Начальник установи повторно повідомив йому про необхідність заплатити біля 3000 доларів США для позитивного вирішення цього питання, пославшись на те, що гроші потрібно передати прокурору, щоб він в судовому засіданні не заперечував проти задоволення відповідного клопотання. ОСОБА_3 погодився на пропозицію та повідомив про цю розмову своїй матері.

Після цього, приблизно в січні 2018 року ОСОБА_4 приїхала на побачення до сина разом із працівниками СБУ, яким ОСОБА_3 написав заяву про вимагання ОСОБА_1 грошових коштів.

За вказівкою ОСОБА_1 ОСОБА_3 самостійно подав клопотання до суду про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Колонією до суду було направлено позитивну характеристику на засудженого.

В лютому 2018 року відбулось судове засідання, де представник установи виконання покарань та прокурор підтримали клопотання ОСОБА_3 , яке було задоволено судом. Після засідання, яке проходило в режимі відеоконференції під час трансляції з колонії, до ОСОБА_3 підійшов ОСОБА_2 та сказав знайти ОСОБА_1 . При зустрічі з останнім, той повідомив, що гроші в сумі 3000 доларів США необхідно передати вже, інакше прокурор подасть апеляційну скаргу на судове рішення, яким ОСОБА_3 звільнено умовно-достроково від відбування покарання.

Наступного дня ОСОБА_3 знову зустрів начальника установи, який запитав, коли мати привезе гроші. В той же день в них ще раз була зустріч, під час якої відбувалась розмова про необхідність надати гроші, щоб прокурор не подав апеляційну скаргу. При цьому, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 , що ОСОБА_2 йому розкаже, яким чином ОСОБА_4 має передати грошові кошти. Але ОСОБА_2 із ОСОБА_3 на цю тему не спілкувався, ніяких вказівок не давав.

На наступний день ОСОБА_3 дізнався телефоном від матері, що вона везе 3000 доларів США. Про це він повідомив ОСОБА_5 , який сказав, щоб мати в колонію не їхала, а чекала на автовокзалі в м.Шепетівка. Також дав вказівку знайти ОСОБА_2 та передати йому, щоб той їхав на автовокзал, зустрівся з його матір`ю та отримав передачу, не повідомляючи про її зміст.

Знайшовши ОСОБА_2 в штабі установи, ОСОБА_3 розповів йому про необхідність їхати за передачею, на що ОСОБА_2 висловлював незадоволення, так як в нього були свої справи. ОСОБА_3 просив ОСОБА_6 , при зустрічі з матір`ю, заспокоїти її, щоб не переживала.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 повідомила, що її син ОСОБА_3 відбував покарання в ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)». Влітку 2017 року він їй повідомляв, що для вирішення питання про дострокове звільнення з колонії необхідно заплатити 3000 доларів США.

В січні 2018 року син повідомив, що він може бути звільнений достроково від відбування покарання, але ОСОБА_1 висунув вимогу про сплату 3000 доларів США за позитивне вирішення цього питання. В зв`язку із цим вона звернулася до Управління СБУ в Хмельницькій області. Пізніше, в цьому ж місяці, вона з працівниками СБУ приїхала до сина на побачення, де він написав заяву про вимагання грошових коштів начальником колонії.

Також ОСОБА_4 була на прийомі у ОСОБА_1 . Під час спілкування останній пояснював, що гроші потрібні для позитивного вирішення питання про умовно-дострокове звільнення сина, щоб прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення відповідного клопотання та не подав апеляційну скаргу на судове рішення. Гроші необхідно було передати ОСОБА_1 в день оголошення ухвали про дострокове звільнення. ОСОБА_4 намагалась торгуватись з приводу розміру коштів, але ОСОБА_1 вказував, що це питання не від нього залежить.

Для передачі неправомірної вигоди, гроші в сумі 3000 доларів США ОСОБА_4 були надані працівниками СБУ в присутності понятих 23.02.2018 року. На зустріч на автовокзалі в м.Шепетівка, куди їй телефоном сказав їхати син в той же день, приїхав ОСОБА_2 . При спілкуванні з останнім, вона повідомляла йому про те, що має передати гроші ОСОБА_1 . Але ОСОБА_2 сказав, що за грошима його відправив ОСОБА_1 .

Підстав для визнання недопустимими вказаних показів свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд не вбачає.

Також, судом за клопотанням прокурора (а.с.1-5 та а.с.25-29 т.9) було досліджено наступні письмові докази, які, на думку прокурора, доводять вину обвинувачених:

-протокол обшуку від 23.02.2018 року з додатками до нього: описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 23.02.2018 року та відеозаписом проведеного обшуку на флеш-карті microSD (а.с.58-63 т.2), складеним в зв`язку із проведенням на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 22.02.2018 року обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_1 , що знаходиться в ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)», під час якого вилучено грошові кошти в сумі 11785 грн., посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , мобільний телефон з двома сім-картами, довідка по особовій справі ОСОБА_3 , журнал з написом «Журнал обліку особистого прийому громадян» на 12 аркушах;

-протокол, складений 24.02.2018 року, огляду грошових коштів в сумі 11785 грн., вилучених у ОСОБА_1 під час проведеного 23.02.2018 року обшуку в службовому кабінеті (а.с.64-67 т.2);

-протокол, складений 24.02.2018 року, огляду довідки по особовій справі на засудженого ОСОБА_3 , Журналу обліку особистого прийому засуджених начальником колонії ОСОБА_1 , в тому числі 14.06.2017 року та 06.01.2018 року - засудженого ОСОБА_3 , а також огляду мобільного телефону з двома сім-картами, вилучених під час обшуку, проведеного 23.02.2018 року в кабінеті ОСОБА_1 (а.с.76-84 т.2);

-протокол з доданим до нього на карті-пам`яті відеозаписом слідчої дії (а.с.99-104 т.2), проведеного 23.02.2018 року обшуку автомобіля марки «Фольксваген», н.з. НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_2 , під час якого вилучено 30 купюр по 100 доларів США на загальну суму 3000 доларів США, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, мобільний телефон з сім-картою мобільного оператора, автомобіль «Фольксваген», н.з. НОМЕР_1 ;

-клопотання слідчого УСБУ у ХМельни цькій області про проведення обшуку від 24.02.2018 року та ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 24.02.2018 року (а.с.106-108, т.2), якою надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля «Фольксваген», н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_2 ;

-протокол освідування особи від 23.02.2018 року, проведеного сдідчим Управління СБУ у Хмельницькій області на підставі постанови прокурора про освідування особи від 23.02.2018 року (а.с.109-113 т.2), зі змісту якого вбачається, що слідчим СВ Управління СБ України Карчевським Д.М. зроблено змиви з рук ОСОБА_2 ;

-постанова про визнання предметів речовими доказами і передачу на зберігання від 24.02.2018 року, якою визнано речовими доказами 30 купюр по 100 доларів США; мобільний телефон ОСОБА_2 марки «Samsung Galaxy A5», чорного кольору, серійний номер НОМЕР_3 , ІМЕІ № НОМЕР_4 , ІМЕІ № НОМЕР_5 , у пластиковому футлярі, з сім-картою оператора з абонентським номером НОМЕР_6 ; автомобіль «Фольксваген», кузов № НОМЕР_7 , н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору (а.с.120-121 т.2);

-постанова про визнання предметів речовими доказами і передачу на зберігання від 26.02.2018 року, якою визнано речовими доказами журнал обліку особистого прийому засуджених на 12 аркушах; мобільний телефон Samsung Galaxy J1, в якому містяться дві сім-карти № НОМЕР_8 та № НОМЕР_9 , які належать ОСОБА_1 (а.с124-126 т.2);

-постанова слідчого СВ УСБУ у Хмельницькій області про призначення судово-хімічної експертизи від 06.03.2018 року (а.с.129-134 т.2);

-висновок судово - хімічної експертизи №8.11-0342 від 03.04.2018 року (а.с.140-149 т.2), відповідно до якого на 30 купюрах по 100 доларів США, аркуші паперу, в які вони були завернуті, на змивах з долонь ОСОБА_2 виявлення нашарування спеціальної хімічної речовини, що має люмінесценцію жовто-зеленого кольору в УФ-освітленні;

-постанова про визнання предметів речовими доказами і передачу на зберігання від 06.04.2018 року, якою визнано речовими доказами заводський пакувальний матеріал від латексних стерильних рукавичок, в яких в ході обшуку перелічувались грошові кошти в сумі 3000 доларів США; латексні стерильні рукавички, в яких вилучались та перелічувались грошові кошти в сумі 3000 доларів США; заводський пакувальний матеріал від латексних стерильних рукавичок, в яких проводилось освідування ОСОБА_2 ; контрольний зразок марлевого стерильного бинту, з допомогою якого проводились змиви з рук ОСОБА_2 ; марлевий бинт із зразком змиву з долоні правої руки ОСОБА_2 ; марлевий бинт із зразком змиву з долоні лівої руки ОСОБА_2 ; латексні стерильні рукавички, в яких проводилось освідування ОСОБА_2 ; заводський пакувальний матеріал від латексних стерильних рукавичок, в яких проводився огляд, обробка та вручення грошових коштів в сумі 3000 доларів США; латексні стерильні рукавички, в яких проводився огляд, обробка та вручення грошових коштів в сумі 3000 доларів США; зразок із спезасобом - аерозолем «Промінь-1» (а.с.150-152 т.2);

-ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 24.02.2018 року (а.с.162 т.2), якою задоволено клопотання слідчого СВ Управління СБУ у Хмельницькій області від 24.02.2018 року (а.с.160-161 т.2) та накладено арешт на автомобіль «Фольксваген», кузов № НОМЕР_7 , н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , та який передано відповідно до постанови (а.с.176-177 т.2) разом з ключами від нього на відповідальне зберігання до Шепетівського МВ Управління СБ України у Хмельницькій області;

-ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 24.02.2018 року (а.с.123 т.7), якою задоволено клопотання слідчого СВ Управління СБУ у Хмельницькій області від 24.02.2018 року (а.с.120-122 т.2) та накладено арешт на автомобіль Audi A6, чорного кольору 2006 року випуску, шасі НОМЕР_10 , реєстраційний номер НОМЕР_11 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 ; на 1/3 квартири АДРЕСА_4 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ; на грошові кошти в сумі 11785 грн., які належать ОСОБА_1 ; на мобільний телефон Samsung Galaxy J1, в якому містяться дві сім-карти № НОМЕР_8 та № НОМЕР_9 ;

-ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 24.02.2018 року (а.с.55 т.8), якою задоволено клопотання слідчого СВ Управління СБУ у Хмельницькій області від 24.02.2018 року (а.с.52-54 т.8) та накладено арешт на мобільний телефон «Samsung Galaxy A5», серійний номер НОМЕР_3 з сім-картою оператора з абонентським номером НОМЕР_6 ; на житловий будинок АДРЕСА_2 та складові його частини, який належить ОСОБА_2 ; квартиру АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_2 ;

-протокол огляду, обробки та вручення грошей від 23.02.2018 року (а.с.30-40 т.3) та протокол про хід та результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 23.02.2018 року (а.с.27-29 т.3), зі змісту яких вбачається, що на підставі постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту №04/4-159т від 29.01.2018 року (а.с.13-15 т.3) та доручення прокурора №04/4-160т від 29.01.2018 року (а.с.16-17 т.3) проведено огляд, обробка та вручення ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 3000 доларів США, які в ході спеціального слідчого експерименту останньою було передано ОСОБА_2 ;

-доручення прокурора начальнику Шепетівського МВ Управління СБ України у Хмельницькій області від 29.01.2018 року №04/4-161т (а.с.11-12 т.3) на проведення негласних слідчих розшукових дій в кримінальному провадженні;

-протокол про хід та результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіоконтролю особи від 23.02.2018 року з доданим до нього звукозаписами слідчої дії на DVD-R диску №72/Ш/238/102 (а.с.18-21 т.3), проведеної на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області від 23.01.2018 року (а.с.9-10 т.3), якою надано дозвіл на проведення НС(Р)Д на підставі клопотання прокурора від 23.01.2018 року (а.с.6-8 т.3), де зафіксовано спілкування 20.02.2018 року та 22.02.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на території ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)»;

-протокол про хід та результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 23.02.2018 року з доданим до нього відео- та аудіозаписом слідчої дії на DVD-R диску №72/Ш/238/104 (а.с.42-45 т.3), та протокол про хід та результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - відеоконтроль особи від 26.02.2018 року з доданим до нього відеозаписом слідчої дії на DVD-R диску №72/Ш/238/107 (а.с.46-48 т.3), проведених на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області від 23.01.2018 року (а.с.4-5 т.3), якою надано дозвіл на проведення НС(Р)Д на підставі клопотання прокурора від 23.01.2018 року (а.с.1-3 т.3), в ході яких зафіксовано зустріч ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в автомобілі останнього, під час передачі грошових коштів;

-протокол про хід та результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 23.02.2018 року з доданим до нього відео- та аудіозаписами слідчої дії на DVD-R диску №72/Ш/238/103 (а.с.22-26 т.3), проведеної на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області від 23.01.2018 року (а.с.4-5, 9-10 т.3), в яких зафіксовано хід зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що відбулася в службовому кабінеті останнього 21.02.2018 року;

-ухвала Шепетівського міськрайонного суду від 21.02.2018 року по справі №688/391/18, якою звільнено умовно-достроково засудженого ОСОБА_3 , та матеріали вказаної судової справи (а.с.4, 9-24, 54-61, 69-70 т.4), отримані на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 26.02.2018 року про надання тимчасового доступу до документів (а.с.3 т.4), постановленої на підставі клопотання слідчого СВ Управління СБ України у Хмельницькій області (а.с.1-2 т.4);

-матеріали особової справи ОСОБА_3 , документи щодо застосування до нього пільг та заохочень, клопотання начальника ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)» про заміну невідбутої частини покарання засудженому ОСОБА_3 більш м`яким, заява про залишення вказаного клопотання без розгляду, накази про призначення на посаду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)» (а.с.136-141, 166, 169 т.4; а.с.20-22, 26, 77-78, 125, 129 т.5), що отримані слідчим СВ Управління СБ України у Хмельницькій області в ході тимчасового доступу до документів на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 27.02.2018 року (а.с.109 т.4), постановленої на підставі клопотання від 26.02.2018 року слідчого того ж органу досудового розслідування (а.с.106-108 т.4);

-ухвала Шепетівського міськрайонного суду від 05.07.2017 року по справі №688/1741/17, якою залишено без розгляду спільне клопотання начальника ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)» та спостережної комісії Шепетівської райдержадміністрації про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким засудженому ОСОБА_3 , клопотання начальника установи про заміну невідбутого покарання більш м`яким, заява про залишення вказаного клопотання без розгляду, клопотання ОСОБА_3 до суду про застосування ст.82 КК України та характеристика на нього (а.с.43-44, 70-71, 73, 78, 83-84 т.6), отримані на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 29.03.2018 року про надання тимчасового доступу до документів (а.с.33 т.6), постановленої на підставі клопотання слідчого СВ Управління СБ України у Хмельницькій області (а.с.30-32 т.6).

Суд, оцінюючі вказані докази на предмет їх належності, допустимості та достатності, керується наступним.

Відповідно до приписів ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України у п. 3.2. рішення №12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі №1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення ч.3 ст.62 Конституції України вказав, що аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом" дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, зазначені обставини встановлюються на підставі доказів, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості та у своїй сукупності - достатності для постановлення обвинувального вироку.

За приписами ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до вимог ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, у тому числі шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень п.2 ч.3 ст.87 КПК України недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Частиною 4 статті 87 КПК України встановлено, що докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.

Тобто здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постановах від 14.04.2020 року у справі №761/34909/17, від 30.09.2020 року у справі №564/1118/16-к, від 07.10.2020 року у справі №628/3400/15.

Як вбачається з матеріалів справи, досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проводилось слідчими слідчого відділу Управління СБУ в Хмельницькій області після внесення 18.01.2018 року відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22018240000000002.

Предметна підслідність досудового розслідування у кримінальних провадженнях визначається виключно положеннями ст.216 КПК України.

Згідно ч.2 ст.216 КПК України (в редакції, що діяла під час досудового розслідування даного кримінального провадження) слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 201, 258-258-5, 265-1, 305, 328, 329, 330, 332-1, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України.

Відповідно до положень ч.4 ст.216 КПК України слідчі органів Державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів, вчинених, у тому числі, працівником правоохоронного органу.

Таким чином, кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було підслідне слідчому Державного бюро розслідувань.

Згідно п.1 Розділу Х «Прикінцеві положення» КПК України визначено, що положення ч.4 ст.216 цього Кодексу вводяться в дію з дня початку діяльності Державного бюро розслідувань України, але не пізніше п`яти років з дня набрання чинності цим Кодексом.

Пунктом 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції, чинній на час проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні) визначено, що до дня введення в дію положень частини четвертої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, - щодо злочинів, передбачених частиною четвертою статті 216 цього Кодексу.

Після введення в дію положень частини четвертої статті 216 цього Кодексу кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років. Після закінчення дворічного строку кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, у тримісячний строк передаються слідчим органів Державного бюро розслідувань.

Таким чином, на час внесення відомостей про кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються, та його подальшого досудового розслідування слідчі органів прокуратури втратили свої повноваження щодо здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань, а останнє не розпочало свою діяльність.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, в тому числі, доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування.

Таким чином, зважаючи на вищевказані обставини, саме прокурор мав своєю постановою визначити орган досудового розслідування, який був би уповноважений проводити досудове розслідування в даному кримінальному провадженні.

В матеріалах кримінального провадження відсутня постанова прокурора про визначення підслідності. В судовому засіданні, яке відбулося 27 листопада 2019 року, прокурор підтвердив, що така постанова не виносилась.

Проте, всупереч приписам кримінального процесуального закону, за відсутності постанови про визначення підслідності слідчий відділ Управління СБ України в Хмельницькій області, здійснював досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні з порушенням правил підслідності, передбачених ст.216 КПК України, у ході якого отримано докази, якими прокурор під час судового розгляду обґрунтовує обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Таким чином, враховуючи, що слідчі слідчого відділу Управління СБ України у Хмельницькій області діяли поза межами наданих їм процесуальним законом повноважень, відповідною постановою прокурора не були уповноважені проводити досудове розслідування, суд визнає на підставі ст.87 КПК України недопустимими всі надані прокурором та вищеперераховані письмові докази, як отримані у результаті відповідних слідчих дій, так і похідні від них докази, виходячи з доктрини «плодів отруйного дерева», а саме висновок експерта №8.11-0342 від 03.04.2018 року, та вказує на неможливість покладення їх в основу обвинувального вироку.

При цьому, посилання прокурора на приписи ч.2 ст.218 КПК України щодо законності проведення досудового розслідування слідчим слідчого відділу Управління СБ України в Хмельницькій області доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність, судом не приймаються, адже положеннями ст.218 КПК України регулюється територіальна підслідність, а не предметна, визначена виключно ст.216 КПК України.

Іншим доводам сторони захисту щодо недопустимості доказів, наданих прокурором, судом оцінка не дається, адже будь-які порушення, допущені неуповноваженим органом досудового розслідування при їх отриманні, не мають визначального значення за вказаних вище обставин.

Таким чином, стороною обвинувачення не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, оскільки самих лише показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 недостатньо для доведення винуватості у вчиненні інкримінованого злочину за сформульованим в обвинувальному акті обвинуваченням.

Крім того, виходячи з системного аналізу диспозиції ч.3 ст.368 КК України, кримінальна відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання (невиконання) будь-якої дії з використанням наданого службового становища. Звідси випливає, що діяння, які обумовлені неправомірною вигодою, службова особа могла або повинна була вчинити з використанням наявних у неї владних, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Тобто, діяння, вчинене винним за неправомірну вигоду, має бути зумовлене його службовим становищем і пов`язане з його службовими повноваженнями. При цьому слід ураховувати, що до таких діянь відносяться не лише ті діяння, які безпосередньо входять до кола службових повноважень особи, а й такі, які вона хоча й не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Так, за клопотанням сторони захисту судом було допитано свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , досліджено письмові докази, та встановлено наступне.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що з грудня 2017 року обіймає посаду начальника дільниці соціальної реабілітації, де відбував покарання ОСОБА_3 . Останній характеризувався позитивно, виконував доручену йому роботу. ОСОБА_8 був ініціатором заохочення, застосованого до засудженого в січні 2018 року, при цьому вказівок від ОСОБА_1 щодо цього не надходило. В 2018 році свідок був представником ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)» в Шепетівському міськрайонному суді при розгляді клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, підтримував його. На запит суду готував характеристику на ОСОБА_3 . При цьому, ОСОБА_8 заперечив будь-який сторонній вплив на нього, в тому числі зі сторони керівництва колонії, з метою підтримання клопотання засудженого, складення на нього позитивної характеристики, адже останній, на думку свідка, довів своє виправлення та заслуговував на пільгу.

Свідок ОСОБА_9 , який обіймає посаду заступника начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)» показав, що будь-яких вказівок від начальника установи ОСОБА_1 щодо ініціювання застосування заохочень до засудженого ОСОБА_3 не отримував. Рішення щодо застосування заохочень до засуджених приймаються колегіально дисциплінарною комісією установи.

ОСОБА_14 , який обіймає посаду начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)», допитаний в судовому засіданні в якості свідка, повідомив, що при підготовці характеристики на засудженого ОСОБА_3 , яка була витребувана судом при розгляді клопотання останнього про умовно-дострокове звільнення, будь-яких вказівок щодо змісту документу ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не давали.

Допитаний судом заступник начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Шепетівська виправна колонія (№98)» ОСОБА_12 заперечив надання вказівок ОСОБА_1 , як начальником установи, з приводу застосування заохочень до засудженого ОСОБА_3 . Вказав, що з березня 2017 року заохочення до засуджених застосовуються лише колегіальним органом установи - дисциплінарною комісією. Начальник установи не має права та не застосовував одноособово до ОСОБА_3 заохочень після березня 2017 року. Також свідок заперечив можливість спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 8 год. по 15 год 23.02.2018 року, так як кожен з них знаходився в цей час на різних об`єктах установи. При цьому весь цей час він та ОСОБА_1 знаходились разом, проводили прийом засуджених. В цей же час ОСОБА_3 не звертався до ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що обіймає посаду першого заступника начальника ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)». За час його служби ОСОБА_3 мав позитивну динаміку до виправлення. Перед звільненням характеризувався позитивно. Ініціатором заохочень могла виступити лише службова особа, яка безпосередньо працює із засудженим. За її відповідним рапортом дисциплінарна комісія установи може колегіально прийняти рішення про заохочення такого засудженого. Начальник установи ОСОБА_1 та його заступник ОСОБА_2 є членами такої комісії. ОСОБА_1 очолює її. Рішення приймається більшістю голосів шляхом голосування. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ніколи не виступали ініціаторами заохочень ОСОБА_3 , вказівок щодо заохочень останнього службовим особам не давали. Також свідок заперечив можливість спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 8 год. по 15 год 23.02.2018 року, так як кожен з них знаходився в цей час на різних об`єктах установи.

Свідок ОСОБА_10 , який обіймає посаду начальника оперативного відділу ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)», повідомив, що він є членом дисциплінарної комісії. За його участі вказана комісія застосовувала заохочення до засудженого ОСОБА_3 . Всі вони були ним заслужені, він зробив багато ремонтів, був безконфліктним, правила внутрішнього розпорядку не порушував, на умовно-дострокове звільнення заслуговував.

Свідок ОСОБА_13 , яка обіймає посаду фахівця відділу по контролю за виконанням судових рішень, показала, що в 2017 році готувала матеріали в суд по застосуванню пільги до ОСОБА_3 . Заперечила будь-який сторонній вплив на неї щодо прискорення підготовки документів чи надання будь-яких переваг в підготовці матеріалів щодо ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до дослідженої в судовому засіданні письмової інформації про заходи заохочення, які застосовані до засуджених ШВК 98 з 01.01.2017 року по 31.03.2018 року, наданої ДУ «Шепетівська випрана колонія (№98)» на запит адвоката Янцеловського М.Ф., заходи заохочення до засудженого ОСОБА_3 були застосовані начальником дільниці соціальної реабілітації 07.02.2017 року та дисциплінарною комісією установи 15.05.2017 року, 09.10.2017 року, 05.01.2018 року.

Вказані докази в сукупності з показами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 свідчать про те, що ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 не вчиняв та не міг вчинити з використанням службового становища дій в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , направлених на застосування до ОСОБА_3 заохочень з метою застосування до нього судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, адже такі заходи застосовуються колегіальним органом - дисциплінарною комісією установи виконання покарань.

Крім того, судом допитано свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які показали, що були залучені понятими при помічені коштів в сумі 3000 доларів США в лісопосадці неподалік від повороту дороги на м.Ізяслав, а також при обшуку в м.Шепетівка автомобіля, в якому було виявлено вказані кошти.

Показання, осіб які були понятими під час документування кримінального провадження та були допитані в судовому засіданні як свідки, не мають самостійного доказового значення, оскільки не містять відомостей щодо обставин отримання неправомірної вигоди.

Статтею 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідно ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 статті 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

За статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Аналогічні положення закріплені в ст.17 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується кожному право на справедливий суд та вказується, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях застосовував критерій доказування «поза розумним сумнівом» при оцінці доказів. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених. Зокрема, у рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд зазначив, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Також, має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄСПЛ від 11.07.13 року у справі «Вєренцов проти України»). Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

За вказаних обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно визнати невинуватими та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України через недоведеність вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

При вирішенні питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження суд вважає за необхідне відповідно до вимог ч.11 ст.182 КПК України застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави скасувати, а внесену заставу в розмірі 140960 грн. повернути заставодавцю.

Витрати на проведення експертизи в даному кримінальному провадженні віднести на рахунок держави.

У зв`язку з виправданням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення на підставі ч.4 ст.174 КПК України підлягає скасуванню арешт, накладений на майно обвинувачених.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 , яке не визнано речовим доказом в кримінальному провадженні, але зберігається в матеріалах кримінального провадження (а.с.172 т.2), слід повернути власнику ОСОБА_7 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що ним вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України.

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що ним вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_1 , скасувати.

Повернути заставодавцю ОСОБА_17 , податковий номер НОМЕР_13 , внесену нею згідно квитанції №1 від 26 лютого 2018 року за обвинуваченого ОСОБА_1 заставу в розмірі 140960 (сто сорок тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні в сумі 1144, 00 грн. віднести на рахунок держави.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.02.2018 року на автомобіль «Фольксваген», кузов № НОМЕР_7 , н.з. НОМЕР_1 ; автомобіль Audi A6, чорного кольору 2006 року випуску, шасі НОМЕР_10 , реєстраційний номер НОМЕР_11 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 ; на 1/3 квартири АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_1 ; грошові кошти в сумі 11785 грн.; мобільний телефон Samsung Galaxy J1, в якому містяться дві сім-карти № НОМЕР_8 та № НОМЕР_9 ; мобільний телефон «Samsung Galaxy A5», серійний номер НОМЕР_3 з сім-картою оператора з абонентським номером НОМЕР_6 ; житловий будинок зі складовими його частинами АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_5 , скасувати.

Речові докази:

-грошові кошти в сумі 3000 доларів США купюрами по 100 доларів США: HC06666376B, HF89673588C, HB74686699R, AB59831285A, KB40212407E, KL97121018A, HF29622104F, KJ47495983A, KB59269125I, HD17117594B, KG63710252A, KB08944327B, CB89254957A, FB60956500C, KL93395796B, LA03819035, LK04189023G, LK04189022G, LK04189021G, JB11270825B, LB32757595H, LB23296592E, LF46728763H, LF88097315D, MB63638553E, MB63638554E, LB70080477C, LK90808103E, LL39428342D, LB67081052W, передані на зберігання до АТ «Державний експортно-імпортний банк України», м.Хмельницький, повернути Управлінню СБ України у Хмельницькій області;

-мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A5», чорного кольору, серійний номер НОМЕР_3 , ІМЕІ № НОМЕР_4 , ІМЕІ № НОМЕР_5 , у пластиковому футлярі, з сім-картою оператора з абонентським номером НОМЕР_6 , який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів СВ Управління СБ України в Хмельницькій області, повернути ОСОБА_2

-автомобіль «Фольксваген», кузов № НОМЕР_7 , н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 належить ОСОБА_7 та передано разом з ключами від нього на відповідальне зберігання до Шепетівського МВ Управління СБ України у Хмельницькій області, повернути власнику;

-мобільний телефон Samsung Galaxy J1, в якому містяться дві сім-карти № НОМЕР_8 та № НОМЕР_9 , що зберігається в кімнаті зберігання речових доказів СВ Управління СБ України в Хмельницькій області, повернути ОСОБА_1 ;

- журнал обліку особистого прийому засуджених на 12 аркушах, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів СВ Управління СБ України в Хмельницькій області, повернути уповноваженій особі ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)»;

-заводський пакувальний матеріал від латексних стерильних рукавичок, в яких в ході обшуку перелічувались грошові кошти в сумі 3000 доларів США; латексні стерильні рукавички, в яких вилучались та перелічувались грошові кошти в сумі 3000 доларів США; заводський пакувальний матеріал від латексних стерильних рукавичок, в яких проводилось освідування ОСОБА_2 ; контрольний зразок марлевого стерильного бинту, з допомогою якого проводились змиви з рук ОСОБА_2 ; марлевий бинт із зразком змиву з долоні правої руки ОСОБА_2 ; марлевий бинт із зразком змиву з долоні лівої руки ОСОБА_2 ; латексні стерильні рукавички, в яких проводилось освідування ОСОБА_2 ; заводський пакувальний матеріал від латексних стерильних рукавичок, в яких проводився огляд, обробка та вручення грошових коштів в сумі 3000 доларів США; латексні стерильні рукавички, в яких проводився огляд, обробка та вручення грошових коштів в сумі 3000 доларів США; зразок із спецзасобом - аерозолем «Промінь-1», які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів СВ Управління СБ України в Хмельницькій області, знищити.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 на автомобіль марки «VOLKSWAGEN» марки «PASSAT 1.8», номерний знак НОМЕР_1 , яке знаходиться в матеріалах кримінального провадження, повернути власнику ОСОБА_7 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Ізяславський районний суд Хмельницької області до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченим, їх захисникам та прокурору.

Суддя: С.Л.Трасковський