Рішення № 95663968, 19.03.2021, Підгаєцький районний суд Тернопільської області

Справа № 605/586/14-ц

УХВАЛА

Іменем України

"19" березня 2021 р. Підгаєцький районний суд

Тернопільської області

в складі :

головуючого судді Горуц Р.О.

за участю:

секретаря судового засідання Дармограй Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія ”Юніко Фінанс” про заміну стягувача в порядку ст.442 ЦПК України, -

В С Т А Н О В И В :

Представник товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія ”Юніко Фінанс” Філатова О.С. звернулась в суд із заявою про заміну стягувача в порядку ст.442 ЦПК України.

В судове засідання представники стягувача – ПАТ “Дельта Банк” та заявника – ТзОВ “Фінансова компанія ”Юніко Фінанс”, представник боржника ТОВ “Донвуглекон”, а також боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник заявника ТзОВ “Фінансова компанія ”Юніко Фінанс” у поданій до суду заяві, просить справу розглядати у його відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія ”Юніко Фінанс” підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності із ч.ч.1, 2, 5 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України “Про виконавче провадження” сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

На підставі частини п`ятої статті 15 Закону України “Про виконавче провадження” у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України “Про виконавче провадження” у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із вказаних норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України ”Про виконавче провадження”, статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України “Про виконавче провадження”, з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вищевикладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 20 листопада 2013 року справа № 6-122цс13 та у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року справа №643/4902/14-ц.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України “Про виконавче провадження”.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України ”Про виконавче провадження”.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09.

Судом встановлено, що рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області у справі №605/586/14-ц позовні вимоги публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” (надалі – банк) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ “Донвуглекон” про стягнення заборгованості за кредитним договором №11.3ДС/0009/2006-НВклн від 27 січня 2006 року - задоволено.

16 вересня 2020 року між ПАТ “Дельта Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія ”Юніко Фінанс” (надалі - ТзОВ “Фінансова компанія ”Юніко Фінанс”), було укладено Договір відступлення права вимоги №2305/К/1 (далі - Договір відступлення права вимоги).

Відповідно до умов Договору відступлення права вимоги, ТзОВ “Фінансова компанія ”Юніко Фінанс” набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ПАТ “Дельта Банк”, в тому числі і до відповідачів за кредитним договором №11.3ДС/0009/2006-НВклн від 27 січня 2006 року.

Як вбачається із поданої заяви та доданих до неї документів, за результатами відкритих електронних торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 30 липня 2020 року №UA-EA-2020-07-13-000006-b, між ПАТ “Дельта Банк” та ТзОВ “Фінансова компанія “ЮНІКО ФІНАНС”, укладений договір про відступлення права вимоги від 16 вересня 2020 року № 2305/К/1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 475.

У пункті 1 вказаного договору сторони дійшли згоди, що за цим договором, в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає ТзОВ “Фінансова компанія “ЮНІКО ФІНАНС” належні банку, а ТзОВ “Фінансова компанія “ЮНІКО ФІНАНС” набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку №1 до цього Договору, надалі- за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору надалі за текстом - основні договори, надалі за текстом - права вимоги.

ТзОВ “Фінансова компанія “ЮНІКО ФІНАНС” сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Згідно пункту 2 договору, ТзОВ “Фінансова компанія “ЮНІКО ФІНАНС” в день укладання цього договору, але в будь - якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за Основним договорами, включаючи, зокрема: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів; право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України, право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок погашення зобов`язань за Основними договорами. Права кредитора за Основними договорами переходять до ТзОВ “Фінансова компанія “ЮНІКО ФІНАНС” у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.

У пункті 4.1 договору сторони дійшли згоди, що ціна договору сплачується ТзОВ “Фінансова компанія “ЮНІКО ФІНАНС”, банку, у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких стало ТзОВ “Фінансова компанія “ЮНІКО ФІНАНС”.

Встановлено, що ТзОВ “ФК “ЮНІКО ФІНАНС” 26 серпня 2020 року, тобто до укладення договору про відступлення права вимоги, на рахунок банку - ПАТ “Дельта Банк”, були сплачені кошти у розмірі 5 110 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26 серпня 2020 року за №104.

Судом встановлено, що згідно Додатку №1 до вищенаведеного договору про відступлення прав вимоги ТзОВ “Фінансова компанія “ЮНІКО ФІНАНС”, набуло усі права кредитора та іпотекодержателя, зокрема за кредитним договором та іпотечним договором від 27 січня 2006 року, що укладені між банком та ОСОБА_1 , за договорами поруки від 27 січня 2006 № 11.3ДС/0009/П1/2006-НВклн, що укладені між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ “Донвуглекон” в забезпечення кредитного договору.

Суд звертає увагу на те, що без заміни сторони виконавчого провадження, правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України “Про виконавче провадження”. Крім того, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватись на будь-якій стадії процесу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За наведених вище обставин, суд, прийшов до переконання про необхідність задоволення заяви ТзОВ “Фінансова компанія “ЮНІКО ФІНАНС”.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.260, 442 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ЮНІКО ФІНАНС” про заміну стягувача в порядку ст.442 ЦПК України - задовольнити.

Замінити стягувача публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ЮНІКО ФІНАНС”, код ЄДРПОУ 41818815, юридична адреса: 03035, м. Київ вул. Сурікова, 3.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Підгаєцький районний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуючий: Р. О. Горуц