Рішення № 95663007, 19.03.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

19.03.2021

Справа №489/5590/20

Провадження №2/489/720/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дорога», Миколаївської міської ради про стягнення середнього заробітку за весь час затримки його виплати по день фактичного розрахунку

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом яким просив, з урахуванням зменшення позовних вимог, стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь середній заробіток за весь час затримки його виплати по день фактичного розрахунку у розмірі 78257,28 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 14 лютого 2019 року по 17 лютого 2020 року він працював у КП «Дорога» на посаді заступника директора КП «Дорога». Зазначене підприємство, у відповідності до свого Статуту, знаходиться у власності територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради. Під час знаходження у трудових відносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована але не виплачена заробітна плата у розмірі 69940 грн. 61 коп.. Ленінським районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ про стягнення з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 69940 грн. 61 коп. та компенсацію середнього заробітку у розмірі 212359,39 грн. На його рахунок було перераховано частину заборгованості по нарахованій але не виплаченій заробітній платі у сумі 128000 грн..

Від представника відповідача Миколаївської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб`єктів господарювання забороняється. Згідно п.п. 1.1, 1.2 р. 1 Статуту КП «Дорога», затвердженого рішенням Миколаївською міською радою, КП «Дорога» створено з метою здійснення господарської діяльності та засновано на комунальній власності територіальної громади м. Миколаєва. Власником підприємства є територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради. Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші розрахунки в установах банків, має право від свого імені укладати договори, придбавати майнові та особисті немайнові права та нести обов`язки, поти позивачем у суді. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями, у межах свого майна. Територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб. Субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає. Комерційні комунальні підприємства за своїми зобов`язаннями відповідають самостійно. КП «Дорога» не ліквідоване і самостійно проводить свою господарську діяльність. Наданий позивачем розрахунок середньої заробітної плати за час затримки розрахунку не відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. Оскільки позивача, згідно копії наказу № 47 від 17.02.2020 звільнено 17.02.2020, то першим днем затримки розрахунку потрібно вважати 18.02.2020. Кінцевим терміном для стягнення позивач зазначає 25.09.2020. Кількість робочих днів за вказаний період становить 152 дні. Отже, наведений позивачем розрахунок зроблено з порушенням положень чинного законодавства. Компенсація, яку просить позивач є майже у 8 разів більшою, ніж стягнута на користь позивача сума невиплаченої заробітної плати. Крім того, заявлена до стягнення сума, не відображає дійсного розміру його майнових втрат, пов`язаних з затримкою розрахунку при звільненні, оскільки позивачем, у заявлений проміжок часу, фактично виконувалася інша оплачувана робота, а саме, ним здійснювалося, зокрема, представництво сторін у судових справах у порядку Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яке передбачає наявність винагороди адвоката у виді гонорару. Вказує, що ні з тексту позову, ні з доданих до нього документів не вбачається причинного зв`язку між начебто заподіяною позивачу моральною шкодою і неправомірними діями відповідача. Сам лише факт порушення прав позивача не може бути виключною підставою для відшкодування моральної шкоди. Миколаївська міська рада не є роботодавцем, з яким позивач перебував у трудових відносинах. Вказане у своїй сукупності свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог до Миколаївської міської ради, у зв`язку з чим у цій частині у задоволенні позову має бути відмовлено.

Ухвалою суду від 13.11.2020, позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 15.01.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Як вбачається з довідки КП «Дорога» від 17.02.2020 за вих. № 4, ОСОБА_1 працював у КП «Дорога» з 14 лютого 2019 року по 17 лютого 2020 року.

Згідно наказу № 46 КП «Дорога» про припинення трудового договору від 17.02.2020, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора на підставі ст.. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

Відповідно до довідки КП «Дорога» від 17.02.2020, сума заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 17.02.2020, складає 69940,61 грн.

Ленінським районним судом м. Миколаєва від 05.05.2020 видано судовий наказ про стягнення з КП «Дорога» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій але не виплаченій заробітній платі за період часу з вересня 2019 року по лютий 2020 року у розмірі 69940,61 грн. та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 212359,39 грн.

Позивач в своєму позові зазначає, що на його рахунок було перераховано частину заборгованості по нарахованій але не виплаченій заробітній платі у сумі 128000 грн.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Виплата заробітної плати працівнику гарантована статтею 43 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 21.01.2015 у справі № 6-195цс14.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 березня 2020 року і по 25 вересня 2020 року у розмірі 78257,28 грн..

При розрахунку середнього заробітку суд виходить з довідки КП «Дорога» від 17.02.2020, оскільки інші докази щодо заробітної плати позивача в матеріалах справи відсутні.

Середньоденна заробітна плата без врахування податків та зборів складає 407 грн. 59 коп., що підтверджено судовим наказом по справі № 489/1336/20, що набрав законної сили 07.08.2020.

Згідно ч.4, ч.6 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Кількість робочих днів, виходячи із п`ятиденного робочого тижня та даних, викладених у листах Мінсоцполітики України про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 роки, за період з 16.03.2020 по 25.09.2020 складає 134 робочих днів.

У зв`язку із цим, розмір середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку за період вказаний позивачем складає 54617,06 грн. (407,59 х 134), сума якого визначена без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів, що є обов`язком роботодавця, як податковим агентом.

При цьому, суд не приймає розрахунок позивача, оскільки при розрахунку середньоденного заробітку позивач допустився помилки у кількості робочих днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно до ч. 1 ст. 176 ЦК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Нормами ЦК України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин – можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади, тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Водночас територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, а юридичні особи, створені територіальними громадами, у свою чергу, не відповідають за зобов`язаннями відповідно територіальних громад.

Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями ст. 619 ЦК України.

За загальним змістом цієї норми субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред`явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги.

Тобто, виходячи із змісту вказаної норми, підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників юридичних осіб має бути виключно пряма вказівка закону або договору.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 711/3288/17.

Згідно п. 1.2 Статуту «Дорога», затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 14.12.2017 № 31/4, власником підприємства є територіальна громада міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, не є власником основних засоби переданих на баланс для виконання робіт по експлуатації та ремонту доріг, мостів, має право від свого імені заключати договори, придбавати майнові та особисті немайнові права та нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському та третейському судах (п. 1.3 Статуту).

Пунктом 1.7 Статуту ДП «Дорога», передбачено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах свого майна Підприємство не відповідає за зобов`язаннями держави і власника, держава і власник не відповідає по зобов`язаннях Підприємства.

За такого, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача ДП «Дорога» на користь позивача 54617,06 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період, визначений позивачем, які визначені без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів, що є обов`язком роботодавця, як податковим агентом.

Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи принципи розумності та справедливості, суд вважає що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки належними та достатніми доказами не підтверджено перенесені моральні страждання позивачем, які спричинені йому через відсутність коштів для нормального існування.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 470,85 (56% від фактично задоволених позовних вимог).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дорога», Миколаївської міської ради про стягнення середнього заробітку за весь час затримки його виплати по день фактичного розрахунку – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Дорога» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки його виплати по день фактичного розрахунку у розмірі 54617 грн. 06 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Дорога» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 470 грн. 85 коп.

В задоволенні позовних вимог до Миколаївської міської ради – відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Дорога», юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 7, ЄДРПОУ 32333053.

Відповідач: Миколаївська міська рада, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «19» березня 2021 року.