Рішення № 95662654, 16.03.2021, Березанський районний суд Миколаївської області

16.03.21 Справа № 469/1081/20

2-а/469/6/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.,

позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Дорошенко А.В. за ордером № 1028533 не з`явились,

представник відповідача УПП в Миколаївській області ДПП не з`явився,

третя особа Стужук І.М. не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не задовольняє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - командир взводу 1 бат.2 роти УПП в Миколаївській області Стужук Ігор Миколайович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення і закриття справи -

в с т а н о в и в:

Позивач 28 грудня 2020 року звернулась до Березанського районного суду Миколаївської області з вказаним позовом, у якому просила скасувати постанову серії ЕАН №3575259 від 19 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн., справу про адміністративне правопорушення закрити.

На обгрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що вказаною постановою її визнано винною у тому, що 19 грудня 2020 о 19.50.02 год. в м. Миколаєві по вул.Поштова, 56 вона керувала транспортним засобом “KIA SPORTAGE”, державний номерний знак НОМЕР_1 , у темну пору доби без увімкненого ближнього світла фар, чим порушила п.19.1 ”а” Правил дорожнього руху України – порушення водіями транспортних засобів використання освітлюваних приладів в темну пору в умовах недостатньої видимості, в туннелях, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Позивач вказувала на те, що вона 19 грудня 2020 року на належному їй на праві власності автомобілі “KIA SPORTAGE”, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухалася по м. Миколаєву в напрямку виїзду з міста на автодорогу М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ та на перехресті з вулицею Поштова зупинила автомобіль на вимогу, що подана з автомобіля патрульної поліції, що рухався позаду, та на неї було складено оскаржувану постанову, незважаючи на її доводи про те, що вона не могла їхати без ввімкненого ближнього світла фар, оскільки на вулиці було темно, крім того, її автомобіль оснащений автоматичними датчиками ввімкнення світла в темну пору доби; на її вимогу про надання технічного запису допущенного нею порушення їй було продемонстровано запис на телефоні, з якого взагалі не було зрозуміло, за допомогою якого технічного засобу здійснено відеозапис порушення та що нею взагалі вчинено правопорушення.

Позивач посилалася на те, що оскаржувана постанова винесена за відсутності події адміністративного правопорушення та без належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, до постанови не внесені; вказане у постанові місце вчинення правопорушення є місцем зупинки автомобіля, а не місцем вчинення правопорушення; час вчинення правопорушення, вказаний у постанові, тобто 19.50.02 год., не відповідає часу зупинки її автомобіля о 19.10 год., після чого і до моменту складення постанови її автомобіль не рухався. Тому, позивач вважає недоведеним наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, у зв`язку із чим постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно неї підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення. Також просила стягнути з відповідача понесені нею судові витрати на сплату судового збору та надання правничої (правової) допомоги.

05 січня 2021 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник Дорошенко А.В. не з`явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі. У наданій на відзив відповідача відповіді позивач наполягала на задоволенні заявлених вимог та зазначила, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони; за результами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами; розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи встановлюються судом на підставі наданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробіла про це відповідну заяву.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції та третя особа, яка не задовольняє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - командир взводу 1 бат.2 роти УПП в Миколаївській області Стужук І.М. до суду не з"явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не надали.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у позові, посилаючись на правомірність дій поліцейського. При цьому зазначив, що позивачем не надано жодного підтвердження, що спростовує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП; факт вчинення позивачем правопорушення є наявним та підтверджується відеозаписами, доданими до відзиву; специфіка данного правопорушення не дає змоги визначити конкретну адресу його скоєння, оскільки на відеозапису зафіксовано, що позивач рухалася без використання зовнішніх освітлювальних приладів протягом деякого часу, за який проїхала значну відстань; пунктом 5 постанови визначено, що факт правопорушення зафіксовано на автомобільний реєстратор. Представник відповідача вважає, що витрати на оплату послуг адвоката не є співмірними зі складністю справи та виконаних робіт, а також розміром штрафу, оскільки послуги адвоката з підготовки позову, метою якого є скасування штрафу у сумі 425 грн., не можуть коштувати 5464,60 грн.; здійснення цих витрат не доведене документально; у договорі про надання професійної правничої допомоги не конкретизовано, у якій справі надається правова допомога та представництво інтересів у суді.

Враховуючи відсутність потреби заслухати свідків чи експертів, та що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, на підставі ст.205 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами у письмовому провадженні.

За змістом ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, посилання відповідача на недоведеність позивачем невчинення ним адміністративного правопорушення суперечить закріпленій у Конституції України презумпції невинуватості особи.

Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25 червня 2020 року (справа № 520/2261/19), про те, що визначений частиною другою статті 77 КАС обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не може бути врахований у даній справі, оскільки не стосується питання доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а сформульований щодо викладених позивачем у вказаній справі обставин бездіяльності відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що 19 грудня 2020 року командиром взводу 1 бат.2 роти УПП в Миколаївській області Стужуком І.М. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесено постанову серії ЕАН №3575259 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення на позивача у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. (а.с.8).

Відповідно до тексту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а саме за те, що вона 19 грудня 2020 року о 19.50 год. на вул.Поштовій, 56 в м. Миколаєві керувала транспортним засобом “KIA SPORTAGE”, державний номерний знак НОМЕР_1 , без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, факт правопорушення зафіксовано на автомобільний відеореєстратор, чим порушила п.19.1 “а” Правил дорожнього руху України.

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до пп.”а” п.1 ст.19 ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у туннелях на всіх механічних транспортних засобах, що рухаються, повинні бути ввімкнені фари ближнього (дальнього) світла.

Згідно із ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 252 КУпАП, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підставі з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність КУпАП.

Разом з тим, допустимих та належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем Правил дорожнього руху, відповідачем до суду не надано.

Судом оглянуто наданий відповідачем відеозапис автомобільного реєстратора "F20201219190920.mp4", з якого не вбачаються викладені у оскаржуваній постанові обставини.

Так, при перегляді відеозапису, здійсненого з автомобіля, що рухається лише позаду автомобіля позивача, у тому числі майже увесь час відеозапису - позаду ще одного автомобіля, неможливо побачити, що передні фари автомобіля не увімкнені, а також неможливо встановити, що автомобіль, який зупинено поліцейськими, є саме тим автомобілем, який зафіксовано на початку запису о 19.09.25 год.; зупинка автомобіля позивача поліцейськими відбулась о 19.12 год., тоді як у оскаржуваній постанові часом порушення зазначено 19.50.02 год.; у момент часу з 19.11 год. з відеозапису видно, як увімкненими передніми фарами автомобіля позивача освітлюються стовпи.

Інші відеофайли, що містяться на наданому відповідачем диску, містять відомості щодо спілкування поліцейських з позивачем після зупинки, а тому не можуть бути взяті до уваги судом як докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи, що будь-які докази, передбачені ст.251 КУпАП, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, відсутні, суд дійшов до висновку про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що у діях позивача міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Позовні вимоги в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не підлягають задоволенню, оскільки даний спір, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, є спором фізичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення (акту індивідуальної дії) та не є справою про адміністративне правопорушення.

Адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП прийняття рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення віднесено до повноважень органу (посадової особи), що розглядає справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 виклала правову позицію про обов"язковість сплати судового збору у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення, який становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 420,40 грн., тому на підставі ч.ч.1, 2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв"язку із задоволенням позовних вимог.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч.ч.1-4 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, позивачем виконано вимоги вказаних статей та надано усі необхідні докази щодо сплати за правничу допомогу у розмірі 7164,80 грн., а саме договір про надання правничої (правової) допомоги № 23/20 від 21 грудня 2020 року, ордер адвоката, додаткову угоду до договору про надання правничої (правової) допомоги № 23/20 від 28 грудня 2020 року з переліком послуг, які надаються адвокатом, акт приймання-передачі наданих послуг на суму 4624,40 грн. (а.с.9-13), квитанцію про прийняття коштів №38 від 30 грудня 2020 року в сумі 4624,40 грн. (а.с.33), акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 22 січня 2021 року на суму 2522,40 грн. та квитанцію про прийняття коштів №2 від 22 січня 2021 року (а.с.33,34), тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 28 грудня 2020 року (а.с.13) та акта №2 приймання-передачі наданих послуг від 22 січня 2021 року (а.с.34), вартість витрат розраховується з розрахунку 40% від прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", а саме 2102,00 грн.*40%=840,80 грн. за 1 годину роботи; до вартості наданих послуг входять зустріч з клієнтом, надання консультації та узгодження правової позиції (0.5 год.), підбірка нормативних документів та правових позицій ВС (1,5 год.) та складання позовної заяви до суду (3,5 год.), ознайомлення з відзивом на позов та складання і виготовлення відповіді на відзив (3,0 год.), всього 4624,40 грн. + 2522,40 грн.=7164,80 грн..

Посилаючись на неспівмірність витрат на послуги адвоката зі складністю справи та виконаних робіт, представник відповідача не зазначив, яку вартість послуг та який час на надання послуг слід вважати співмірними, та не обгрунтував зазначені посилання.

Оцінюючи співмірність витрат на послуги адвоката та суми штрафу, суд зважає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності має досить важливе значення для такої особи, зокрема, впливає на подальшу кар"єру та соціальний статус особи, а тому зазначена позивачем сума, що становить менш як дві мінімальні заробітні плати, встановлених на час складення оскаржуваної постанови, не є неспівмірною з понесеними позивачем обмеженнями.

Крім того, як вбачається з наданих відповідачем відеозаписів нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського, при розгляді справи про адміністративне правопорушення позивачем зверталась увага поліцейського на неналежність і недопустимість наданого до постанови відеозапису автомобільного реєстратора, та на недоведеність і необгрунтованість поліцейським свого припущення щодо руху автомобіля позивача з вимкненим ближнім світлом фар; при цьому поліцейським озвучено, що висновок про вимкнене ближнє світло фар ним зроблено на підставі того, що у автомобіля позивача деякий час не були увімкнені задні освітлювальні прилади.

Будь-яких доказів такого взаємозв"язку суду не надано та при складенні постанови не зазначено.

Отже, відповідач мав можливість уникнути судового розгляду справи та сплати витрат позивача, пов"язаних з розглядом справи у суді, врахувавши у ході розгляду справи про адміністративне правопорушення пояснення та заперечення позивача.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 5 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Ні вказаним Законом, ні нормами КАС України не встановлено конкретних вимог щодо ідентифікації конкретної адміністративної справи у документах про надання правової допомоги, укладених адвокатом та учасником справи,

Крім договору про надання правової допомоги№ 23/20, укладеного позивачем та адвокатом ОСОБА_2 21 грудня 2020 року, тобто незадовго до звернення до суду, суду надано ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1028533 від 21 грудня 2020 року на представництво інтересів ОСОБА_1 у Березанському районному суді Миколаївської області, додаткову угоду до договору від 28 грудня 2020 року про надання послуг адвокатом Дорошенко А.В. клієнту ОСОБА_1 у Березанському районному суді Миколаївської області, пов"язаних зі справою про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи, акти приймання-передачі наданих послуг за договором № 23/20 від 21 грудня 2020 року, квитанції до прибуткового касового ордеру № 38 від 30 грудня 2020 року та №2 від 22 січня 2021 року згідно з вказаними актами; представником позивача здійснювалось ознайомлення зі справою та отримано копію наданого відповідачем відеозапису на підставі заяви від 20 січня 2021 року у зв"язку з неотриманням позивачем відзиву (а.с.41), отримувались повідомлення про розгляд справи (а.с.42) та надавалась до суду заява від 16.03.2021 року щодо розгляду справи без участі позивача та його представника з підбіркою судової практики.

Будь-які інші справи за участю фізичної особи ОСОБА_1 щодо притягнення її до адміністративної відповідальності Березанським районним судом Миколаївської області з моменту укладення договору про надання правової допомоги не розглядались.

Зазначеного, на думку суду, достатньо для висновку про надання адвокатом ОСОБА_2 правової допомоги позивачу у справі, що розглядається.

Посилання відповідача на позицію Верховного Суду, що висвітлена у постанові КАС ВС від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, не може бути враховане судом, оскільки у зазначеному рішенні Верховний суд не зробив висновків щодо застосування норм права за обставин, аналогічним обставинам у справі, що розглядається.

Разом з тим, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 271, 286 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову командира взводу 1 бат.2 роти УПП в Миколаївській області Стужука Ігоря Миколайовича про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН №3575259 від 19 грудня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425,00 грн..

Стягнути з Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (вул.Новозаводська, 1Б/1, м.Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений судовий збір в сумі 420,40 грн. та судові витрати, пов`язані із наданням правничої (правової) допомоги в сумі 7164,80 грн., всього стягнути 7585 (сім тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 20 копійок.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Березанський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: