Ухвала суду № 95662504, 18.03.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2132/21

У Х В А Л А

18 березня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м.Львова Баєва О.І. вивчивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

установив:

ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , звернувся до Шевченківського районного суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішення суду.

Заяву про забезпечення позову мотивує тим, що ним подано до Шевченківського районного суду м.Львова позовну заяву, в якій просить встановити факт родинних відносин за ступенем спорідненості між ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , як двоюрідною тіткою та племінником; визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 06.02.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В., серія та реєстраційний номер №61; визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 02.02.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В., серія та реєстраційний номер №58; витребувати майно з чужого незаконного володіння та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,040 га за цільовим призначенням для садівництва, яка розташована на території Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області.

Заявник вважає, що майно, що стосується предмету позову, оскільки вже було відчужене, може бути відчужене в подальшому до завершення судового розгляду, що значно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Тому звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вивчивши матеріали заяви, суд вважає, що вимога про забезпечення позову не підлягає задоволенню. Позивач заяву про забезпечення доказів обґрунтовує тим, що квартира АДРЕСА_1 вже була відчужена у 2018 році, а тому вважає, що її знову можуть відчужити, проте, не зазначив на підставі чого зроблено такий висновок, не надав доказів того, що невжиття заходів по забезпеченню позову, може призвести до ускладнення виконання рішення суду, не навів достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову.

Аналізуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 260, 353, 354 ЦПК України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд,-

постановив:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О. І. Баєва