Ухвала суду № 95660990, 19.03.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3021/21 1-кс/335/1788/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Апаллонова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Деркач А.А., слідчого Кобець В.К., прокурора Овчарова О.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Гороховця М.О., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області Кобець Віктора Костянтиновича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, не одруженого, не маючому на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому:

21.05.2002 року засуджений Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 4 ст. 185 до позбавлення волі строком на 4 роки. В силу ст. 71 ККУ частково приєднати покарання Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2001 року та призначити покарання у вигляді 4 роки та 6 місяців позбавлення волі;

02.04.2007 року засуджений Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 ККУ до позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць;

22.06.2010 року засуджений Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 ККУ до позбавлення волі строком на 3 роки;

18.01.2013 року засуджений Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, ч. 3 ст. 185 ККУ до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці. В силу ст. 71 ККУ частково приєднати покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.06.2010 року та призначити покарання у вигляді 3 роки та 6 місяців позбавлення волі;

23.09.2016 року засуджений Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 ККУ до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік. В силу ч. 4 ст. 74 звільнений від відбування покарання;

23.06.2017 року засуджений Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 ККУ до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки;

09.07.2019 року засуджений Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 ККУ до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

10.07.2018 року засуджений Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 ККУ до позбавлення полі строком на 3 роки. В силу ч. 1 ст. 71 ККУ частково приєднати покарання за вироком від 23.06.2017 року до відбуття покарання 3 роки 3 місяці;

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області за погодженням з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя звернувся до слідчого судді з клопотанням застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Клопотання мотивує тим, що В ході досудового розслідування встановлено, що 16 березня 2021 року, о 00 годині 26 хвилин, ОСОБА_1 , будучи особою раніше судимою за аналогічні злочини, судимість за які не зняті та не погашені, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням до приміщення, будучи особою обізнаною у вчиненні аналогічних кримінальних правопорушень, з метою особистого збагачення, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до центрального входу магазину «Kalyanchik», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний 212, після чого за допомогою предмету, який заздалегідь приготував для злому вхідних дверей та ролету, проник до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », при цьому пошкодивши вхідні двері до магазину та ролет, який знаходиться за ними.

Проникнув до приміщення магазину, ОСОБА_1 , підійшов до столу, на якому стояла касова скринька чорного кольору, розміром під чотири відділи купюр, вартістю 1200 гривень, яка належить ФОП ОСОБА_2 , та взяв її до рук, після чого ОСОБА_1 покинув приміщення магазину з касовою скринькою в руках.

Згідно клопотання, ОСОБА_1 своїми незаконними діями завдав ФОП ОСОБА_2 майнову шкоду на суму 1200 гривень.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникнення у інше приміщення за ч.3 ст.185 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) повністю підтверджена зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:рапортом повідомлення на лінію «102»;Рапортом працівника поліції ОСОБА_3 від 16.03.2021 року; Протоколом огляду місця події 16.03.2021;Протоколом огляду місця події 16.03.2021;Протоколом огляду місця події 16.03.2021;Протоколом огляду місця події 16.03.2021;Постанова про визнання речових доказівПротокол допиту представника потерпілого ОСОБА_4 .Протокол огляду відеозапису від 18.03.2021 року;Повідомлення про підозру ОСОБА_1 .

На теперішній час з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, виникла необхідність в застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу. Підставою для застосування якого є наявність ризиків, встановлених органом досудового слідства відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, які передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 6 років. Орган досудового розслідування приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи особою раніше судимою за вчинення аналогічних злочинів, судимість за які не знята та не погашена, залишаючись на волі, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі, буде переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, знаходячись на волі, ОСОБА_1 матиме змогу шляхом залякування або вмовляння незаконно впливати на потерпілого, які своїми показами підтверджують факт вчинення ним кримінального правопорушення, що є ризиком передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наявність інших кримінальних правопорушень, вчинених аналогічним способом на території міста Запоріжжя, надає органу досудового слідства підстави вважати, що ОСОБА_1 будучи особою обізнаною, раніше судимою за вчинення аналогічних злочинів, судимість за які не знята та не погашена, впродовж тривалого часу здійснює свою злочинну діяльність у сфері корисливих злочинів з метою отримання незаконних доходів, що може свідчити про те, що знаходячись на волі, ОСОБА_1 продовжить свою злочинну діяльність, та вчинить інші аналогічні кримінальні правопорушення, що є ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що до органу досудового розслідування не надходили заяви від осіб, які б заслуговували довіри та могли б взяти ОСОБА_1 на поруку.

Неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що останній вчинив кримінальне правопорушення з метою отримання матеріального блага, що є джерелом його основного прибутку, що дає підстави вважати, що для внесення застави ним можуть бути використані грошові кошти, отримані злочинним шляхом.

Неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що даний запобіжний захід не може гарантувати виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Також встановлено, що згідно вимоги УІАП ГУНП в Україні, 16.02.2021 року ОСОБА_1 звільнився з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» та Запорізький апеляційний суд замінив йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, за вчинення ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

У зв`язку з чим, з метою захистити громадян і суспільство від злочинних посягань, та з метою припинити злочинну діяльність ОСОБА_1 , слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів необхідно обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні слідчий у повному обсязі підтримав клопотання та посилався на обставини, які у ньому були викладені, додавши, що обґрунтованість підозри підтверджується наявними у кримінальному провадженні допустимими доказами.

Прокурор в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою для підозрюваного, з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.

Підозрюваний ОСОБА_1 проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши про відсутність ризиків. Вказав, що раніше відносно нього було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в іншому кримінальному провадженні, який змінено на домашній арешт, він звільнився 16 лютого 2021 року з –під варти і перебував на домашньому арешті і знав, що повинен бути вдома вночі, однак у той день 16.03.2021 року він вийшов, вживав алкогольні напої, і не розумів що вчиняв, залишився біля магазину на лавці і ухилятися від слідства не має наміру.

Захисник Гороховець М.О. проти задоволення клопотання заперечував, просив обрати більш м`який запобіжний захід, оскільки ОСОБА_1 співпрацює зі слідством, не має наміру ухилятися від явки до органів досудового розслідування.

Вислухавши доводи та пояснення слідчого, підозрюваного, захисника, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, і дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 16.03.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за №12021082060000251.

Клопотання слідчого, погоджене із прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя оформлене відповідно до вимог ст.184 Кримінального процесуального кодексу України.

До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження.

19.03.2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 3 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу – тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, наявними у справі допустимими доказами.

Згідно з визначеним Європейським судом з прав людини поняттям, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об`єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду від 24.11.2016 року № 5-328кс16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати обєктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».

На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме, питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинною у вчиненні злочину.

Таким чином, наявні докази, які містяться в матеріалах провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а матеріали клопотання містять достатньо даних для висновку про причетність ОСОБА_1 до скоєння вказаного злочину.

Статтею 176 КПК України передбачено, що одним із запобіжних заходів є тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров`я, майновий стан підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення злочинів проти власності, підозрюється у скоєнні злочину, який згідно зі ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання від трьох до шести років позбавлення волі.

На теперішній час ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, не має офіційного джерела доходу, не має міцних соціальних зв`язків, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого у період перебування під домашнім арештом, під час дії обмежень встановлених ухвалою про застосування домашнього арешту у нічний час доби, та під час розгляду іншого кримінального провадження щодо нього, яке не розглянуто.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 на думку слідчого судді, дають підстави для висновку, що існують з боку підозрюваного ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду; вчинення іншого кримінального правопорушення, впливу на потерпілого.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність слідчим і прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_1 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Частиною 4 статті 183 КПК України передбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що ОСОБА_1 який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, необхідно застосувати заставу у розмірі, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п.2. ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 його особу, суд вважає за можливе обрати заставу у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

Керуючись ст.ст.3, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області Кобець Віктора Костянтиновича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021082060000251 від 16.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 17 травня 2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 обчислюється з моменту його фактичного затримання – 19 березня 2021 року.

Встановити заставу у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 68100 (шістдесят вісім тисяч сто) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Отримувач: ТУ ДСА в Запорізькій області: Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700, Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172. При призначенні платежу необхідно вказувати: ПІБ особи, за яку вноситься застава, номер справи (провадження), суд у якому розглядається справа.

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

-прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

-утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим в цьому кримінальному провадженні;

-не відлучатися м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити строк дії даної ухвали до 17 травня 2021 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя Ю.В. Апаллонова