Рішення № 95660297, 11.03.2021, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/3937/20

Провадження № 2/311/267/2021

11.03.2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 березня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого – судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Рекуненко І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка в залі суду м.Василівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

08 грудня 2020 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшов позов Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 18 липня 2016 року нерухоме майно, а саме житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , визнано безхазяйним, та передано у комунальну власність Малобілозерській сільській раді Василівського району Запорізької області. 22 січня 2020 року, державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області за Малобілозерською сільською радою було зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Також позивач вказує, що в даному будинку зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 17.09.2013 року, однак фактично відповідачі не проживають у даному житловому будинку з кінця 2013 року, без поважних причин. Позивач також наголошує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в даному будинку не проживають, комунальні платежі для утримання житла не сплачують, особистих речей в будинку не мають та житлом не цікавляться, а житловий будинок знаходиться в занедбаному стані. Крім того, на сьогоднішній день позивач зазначає, що факт реєстрації відповідачів порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном.

У зв`язку з викладеним Малобілозерська сільська рада Василівського району Запорізької області звертається до суду за захистом своїх прав з даним позовом, в якому просить: визнати ОСОБА_1 , 1977 року народження, ОСОБА_2 , 1997 року народження такими, що втратили право користування будинком за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати по справі стягнути з відповідачів.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 14 січня 2021 року відкрито провадження у даній цивільній справі та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження, з викликом (повідомленням) сторін (а.с.30).

В судове засідання представник позивача Малобілозерської сільської ради Запорізької області адвокат Фоменко А.С. в судове засідання не з`явилася, проте на адресу суду надано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, у поданій заяві зазначають, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просять позов задовольнити за підставами та обґрунтуваннями, викладеними у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_1 повторно не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку за останнім відомим місцем проживання (перебування), що підтверджується поштовими конвертами, які повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.43,45), також належне сповіщення відповідачки здійснено судом шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади про виклик відповідача до суду, відповідно до приписів ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с.32). Проте, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки відповідачем суду не надано, відгуку та заперечень на позов суду не представлено.

В судове засідання відповідач повторно ОСОБА_2 не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку за останнім відомим місцем проживання (перебування), що підтверджується поштовим конвертом, який повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.34,44). Проте, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки відповідачем суду не надано, відгуку та заперечень на позов суду не представлено.

Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив про заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цивільної справи, суд вважає, що заявлені Малобілозерською сільською радою Василівського району Запорізької області позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 18 липня 2016 року, яке набрало законної сили, нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 - визнано безхазяйним та передано у комунальну власність Малобілозерській сільській раді Василівського району Запорізької області, та копія рішення міститься в матеріалах справи (а.с.6-7).

22 січня 2020 року, державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області було зареєстровано за Малобілозерською сільською радою Василвського району Запорізької області право комунальної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №197567577 від 24.01.2020 року, та копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.8).

Відповідно до Довідки за №762 від 23.11.2020 року, виданої виконавчим комітетом Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, зазначено що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , 1977 року народження, ОСОБА_2 , 1997 року народження, копія якої є в матеріалах справи (а.с.9).

Відповідно до Актів перевірки реєстрації та фактичного проживання, складених 24.11.2020 року, 03.03.2021 року комісією у складі: депутата Малобілозерської сільської ради Кириченко О.В., в присутності сусідів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 дійсно зареєстровані ОСОБА_1 , 1977 року народження та ОСОБА_2 , 1997 року народження, але з кінця 2013 року вказані особи не проживають. Точна адреса їх теперішнього проживання нікому невідома. Сусіди повідомили, що зареєстровані особи понад 8 років не мешкають в даному житловому будинку, ні з ким з колишніх сусідів е спілкуються, куди переїхали – не повідомили. Комісією також встановлено відсутність особистих речей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Будинок перебуває в занедбаному стані, вікна розбиті, деякі з них заколочені дошками. Прибудинкова територія не придбана, поросла чагарником (а.с.51), що також підтверджується наданими позивачем фотоілюстраційними таблицями із зображенням житлового будинку (а.с. 52-55).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та додатком до нього № НВ -2308308522020 від 19.11.2020 року земельна ділянка кадастровий № 2320983300:13:011:0089 загальною площею 0,1564 гектарів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в комунальній власності, та копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 12-14).

Згідно рішення Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області № 30 від 24 листопада 2016 року, прийнято до комунальної власності безхазяйне нерухоме майно – житловий будинок АДРЕСА_1 та дане рішення підписано сільським головою ОСОБА_5 (а.с. 19).

На підтвердження повноважень сільського голови Вовка С.В., в матеріалах справи міститься: Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, № 23541792 від 24.05.2020 року, відповідно до якого Малобілозерська сільська рада Василівського району Запорізької області зареєстрована як орган місцевого самоврядування (а.с.15-17), копія регламенту роботи Малобілозерської міської ради Василівського району Запорізької області від 24.12.2015 року №20 (а.с.18), копія рішення Малобілозерської сільської ради Василіського району Запорізької області №1, прийнятого на першій сесії 12 листопада 2015 року, про результати виборів Малобілозерської сільської рада Василівського району Запорізької області сьомого скликання та сільського голови і визнання його повноважень (а.с. 20).

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Стаття 47 Конституції України передбачає, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом.

Право на повагу до житла гарантує і ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Відповідно до вимог ст.317 ЦК України власнику належать права володіння, користування і розпоряджання своїм майном. Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Згідно роз`яснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року з подальшими змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладання трудового договору на невизначений строк тощо).

Згідно положень п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється серед іншого, на підставі судового рішення ,яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою.

Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі 6-57цс11, зазначено, що виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов?язані з зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем Малобілозерською сільською радою Василівського району Запорізької області позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі та суд вважає необхідним позов задовольнити та визнати відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1 , який переданий у комунальну власність Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, а саме з тих підстав, що відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вищевказаному житловому будинку тривалий час (з кінця 2013 року) по теперішній час не проживають, що вбачається з Актів перевірки реєстрації та фактичного проживання від 24.11.2020 року, 03.03.2021 року, складених комісією Малобілозерської сільської ради в присутності сусідів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при цьому участі в утриманні вказаного житлового будинку відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не приймають, будинок перебуває у занедбаному стані, та, будучи зареєстрованими у вищевказаному житловому будинку, який належить позивачу на праві комунальної власності, але не проживаючи в ньому, відповідачі чинять позивачу, як власнику, перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні своєю власністю. Крім того, на теперішній час позивач не може у повному обсязі реалізувати своє право на розпорядження власністю, оскільки у добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку відповідачі не бажають. Будь-яких підстав для збереження за відповідачами вказаного вище житлового приміщення судом не встановлено.

Крім того, викладені у позові доводи позивача про відсутність відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірному житловому будинку тривалий час, а саме з кінця 2013 року, без поважних причин підтверджені належними та допустимими доказами, які містяться у справі, відповідачами під час розгляду справи не оспорені, відзиви на позов ними не подані, заперечення не складені, тому на даний час існують правові підстави, передбачені ст.71 ЖК України для задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1 .

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем Малобілозерською сільською радою Василівського району Запорізької області позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі за вищенаведеними підставами.

Враховуючи те, що позивач згідно квитанції № 294 від 04 грудня 2020 року сплатив судовий збір у розмірі 2 102,00 грн., то зазначений судовий збір при задоволенні позовних вимог немайнового характеру щодо визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача, у дольовому порядку, тобто по 1051,00 гривень, з кожного відповідача.

Керуючись ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст.41,47 Конституції України, ст.ст.317,319,386,391 Цивільного Кодексу України, Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", ст.ст.9, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_6 , 1977 року народження, такою, що втратила право користування житловим приміщенням – будинком АДРЕСА_1 , шляхом зняття з реєстраційного обліку.

Визнати ОСОБА_7 , 1997 року народження, таким, що втратив право користування житловим приміщенням – будинком АДРЕСА_1 , шляхом зняття з реєстраційного обліку.

Стягнути з ОСОБА_1 (1977 року народження зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Малобілозерської сільської ради Василівського Району Запорізької області (адреса місцезнаходження: вул. Центральна буд.1 с.Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ - 04351831) судовий збір в сумі – 1051 (одну тисячу п`ятдесят одну) гривню 00 копійок.

Стягнути ОСОБА_2 (1997 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Малобілозерської сільської ради Василівського Району Запорізької області (адреса місцезнаходження: вул. Центральна буд.1 с.Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ - 04351831) судовий збір в сумі – 1051 (одну тисячу п`ятдесят одну) гривню 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Василівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО