Ухвала суду № 95658289, 19.03.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6100/20

1-кп/219/490/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Шевченко Л.В.,

при секретарі Брагіної М.В.,

з участю: прокурора Магера В.В.,

захисників Косинського В.І., Павличука В.П., Поліщука Д.П.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмут Донецької області матеріали кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР за № 12020050150000364, № 12020230040000551 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 21.01.2021 обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_2 продовжено строк тримання під вартою по 19 березня 2021 року включно, а обвинуваченому ОСОБА_1 – по 21 березня 2021 року.

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченим під вартою, з метою забезпечення їх належної процесуальної поведінки, оскільки процесуальні ризики, які стали підставою для обрання останнім таких запобіжних заходів не зменшились. Просив задовольнити клопотання, вважаючи, що до обвинувачених неможливо застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, домашнього арешту, особистої поруки, оскільки це може негативно вплинути на розгляд кримінального провадження у зв`язку з можливим ризиком втечі та впливом на свідків злочину.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив суд не продовжувати запобіжний захід у виді тримання під вартою та вказав на те, що прокурором взагалі недоведені ризики, визначені ним у клопотанні, і йому незрозуміло чому до нього не може бути застосовано інший, більш м`який запобіжний захід. Просить застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту. Йому незрозуміло чому інші особи, яким також було пред`явлено обвинувачення за вчинення аналогічних правопорушень, вже «на свободі», а вони перебувають під вартою вже рік. Ті свідки, що в суді допитані, жоден з не вказав, що обвинувачені здійснювали на них тиск. Вчиняти тиск на інших свідків обвинувачення не є можливим. Він вину не визнає, бажає довести свою невинуватість, а тому не збирається переховуватися від суду, тим більш, що вони живуть в зоні ООС і усіх, хто виїжджає за межі Донецької області, перевіряють на блок-постах. Прокурором не враховано характеристики його особистості, які є позитивними.

Захисник адвокат Павличук В.П. просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, оскільки вважав, що до його підзахисного може бути застосовано інший, більш м`який запобіжний захід - у виді домашнього арешту в певний час доби, усі матеріали на підтвердження цього раніше були надані суду. В обвинуваченого є міцні соціальні зв`язки: матір похилого віку, а також постійне місце проживання, обвинувачений є працездатною особою. Крім того, захисник навів позицію Комітету Ради Європи від 20 березня 2020 року, яким було затверджено Перелік принципів, що стосуються поводження з особами, позбавленими свободи, у контексті пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19). Зокрема, у принципі 5 Переліку наголошується на тому, що всі органи влади, від яких це залежить, повинні здійснювати узгоджені заходи, що є альтернативними позбавленню свободи, а також вдаватися до скорочення строків позбавлення волі, тощо.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зауважив на тому, що прокурор вкотре не доводить ризики, клопотання подається те ж саме, «під шаблон». Вважає, що тримання під вартою не повинно продовжуватися лише з підстави очікування покарання у виді позбавлення волі, також тяжкість покарання не є підставою для постійного продовження запобіжного заходу. На його переконання, він має право на свободу, тому що в Україні діє презумпція невинуватості. Посилаючись на п. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку", та рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України», «Баришевський» проти України вважав, що прокурором не доведені ризики ані вчинення ним іншого кримінального злочину, ані переховування від суду, ані впливу на свідків. Просив змінити тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання або особисте зобов`язання. Зауважив, що він має свій будинок, родичів і має довести свою невинуватість, тому сенсу у втечі не бачить.

Захисник – адвокат Поліщук Д.П. повністю погодився з доводами підзахисного та вказав, що клопотання прокурора не може бути задоволено, оскільки жоден ризик прокурором не доведений. Просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Захисник адвокат Косинський В.І. просив застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту та надав документи в обгрунтування клопотання. Зауважив, що згідно довідки від 15.12.2020 ОСОБА_1 проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з співмешканкою ОСОБА_5 . Також він є внутрішньо переміщеною особою. Згідно медичної довідки, підписаної лікарем-фтизіатром Бахмутської УВП № 6 ОСОБА_6 , ОСОБА_1 з 16.03.2020 знаходиться з діагнозом «залишкові зміни вилікуваного туберкульозу верхніх часток легень у виді щільних вогнищ, фіброзу». Повідомив, що ОСОБА_7 працює у ВРЖП м. Часів Яр і зможе утримувати ОСОБА_1 , а її батьки дають свою згоду на те, щоб обвинувачений проживав в їх будинку по АДРЕСА_2 (заява датована 14.12.2020).

Обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що він визнав вину і йому взагалі немає сенсу впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню. Також вкотре зауважував на тому, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 взагалі не мають відношення до вчиненого ним правопорушення, ніякої групи та попередньої змови між ними не було і не могло бути. Хвилюється, що будучи під вартою, може знову захворіти на туберкульоз, а він бажає одружитися з ОСОБА_8 . Просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Розглянувши вищевказане клопотання прокурора, вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

При розгляді зазначеного кримінального провадження відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: п. с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно з приписами ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з положеннями ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.199 КПК України при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов`язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність в нього родини й утриманців, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, тощо.

Оцінюючи кожен факт, викладений на підтвердження заявлених стороною обвинувачення ризиків, суд має оцінювати його у контексті чинників, перелічених у ч. 1 ст.178 КПК України. Вказане вбачається не лише зі змісту відповідної норми, але й практики ЄСПЛ. Зокрема, у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови», заява № 9190/03 від 04 жовтня 2005 року, зазначено про те, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Утримання під вартою поза розумними строками без належного обґрунтування є неможливим. Суд зазначає, що прокурор у своєму клопотанні не навів нових доказів, які б обґрунтовували необхідність у подальшому триманні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою, як не обґрунтував і те, чому не можна застосувати домашній арешт відповідно до приписів ст.181 КПК України.

Окрім того, було встановлено, що явку на допит до суду свідків, зазначених в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, у суді зобов`язана забезпечити сторона обвинувачення в особі процесуального керівника, оскільки вказані свідки є свідками сторони обвинувачення, та під час судового розгляду суд не може виконувати функції сторони обвинувачення, він лише відповідно до вимог ч.6 ст.22 КПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сторона обвинувачення була обізнана про необхідність забезпечення явки свідків в судове засідання 16.03.2021. Однак, з 08.02.2021 по 16.03.2021 не вжила заходів для ефективного судового розгляду та прибуття свідків, що впливає на розумний строк судового провадження.

Судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають місце реєстрації та постійне місце проживання, мають соціальні зв`язки, працездатні, а ризик втечі та переховування від суду є мінімальним.

Суд враховує закріплену в п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і розтлумачену в п. 86 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Макаренко проти України» (Makarenko v. Ukraine) від 30 січня 2018 року «презумпцію на користь звільнення», згідно з якою запобігти встановленим мінімальним ризикам можливо, шляхом застосування до обвинуваченого домашнього арешту з покладенням певних обов`язків.

Суд дійшов висновку, що застосування саме такого запобіжного заходу буде достатнім та необхідним для забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покладених на них процесуальних обов`язків та зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177 КПК України, без порушень засад ст. 5 Конвенції зможе ґарантувати належну поведінку обвинувачених до прийняття остаточного судового рішення. При цьому, з урахуванням того, що останні обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, суд не знаходить підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, про що просив ОСОБА_3 .

Таким чином, клопотання захисника Павличука В.П. та обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в певний час доби слід задовольнити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника Поліщука Д.П. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт також слід задовольнити.

З огляду на ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є, в тому числі, забезпечення балансу між правами і інтересами окремої особи (підозрюваного) та суспільними інтересами (захист особи суспільства і держави), а також застосування належної правової процедури.

Відповідно до ст. 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначених осіб.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства та суду.

Продовження строку утримання під вартою обвинуваченого не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 судом на теперішній час не встановлено.

ОСОБА_1 до затримання проживав за адресою місця реєстрації та проживання обвинуваченого ОСОБА_3 . Заяву про надання можливості перебувати за адресою АДРЕСА_2 підписано невідомими особами та в грудні 2020 року, тобто вже минуло три місяці. Крім того, відповідно до ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, то суд має впевнитися, що особи, які надають дозвіл на перебування обвинуваченого під домашнім арештом у належному їм житлі розуміють ці приписи процесуального законодавства.

На переконання суду, на даний час належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 може забезпечити саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою. Тоді як, такі запобіжні заходи, як застава та особисте зобов`язання не є ефективними запобіжними заходами для забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого.

На підставі викладеного, у суду є підстави для задоволення клопотання прокурора частково та продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 .

В задоволенні клопотання захисника Косинського В.І. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Керуючись ст.ст. 131, 177, 183, 199, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника Павличука В.П. та обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в певний час доби – задовольнити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника Поліщука Д.П. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт - задовольнити.

Змінити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосувавши останньому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні залишати своє місце проживання, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 в період часу 20.00 години вечора до 06.00 години ранку наступного дня, на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, по 14 травня 2021 року включно.

Змінити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосувавши останньому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні залишати своє місце проживання, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в період часу 20.00 години вечора до 06.00 години ранку наступного дня, на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, по 14 травня 2021 року включно.

Покласти на обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1)прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися за межі міста Часів Яр Донецької області без дозволу суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон чи інші документи, що дають право на виїзд з України.

Виконання даної ухвали за правилами статті 181 КПК України покласти на начальника Бахмутського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за їх поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них зобов`язань, застосовувати електронні засоби контролю.

В разі невиконання покладених на обвинувачених обов`язків до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення зі звільненням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 із-під варти із залу суду.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою – задовольнити частково, стосовно ОСОБА_1 .

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, по 14 травня 2021 року включно.

В задоволенні клопотання захисника Косинського В.І. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

В наступне судове засідання викликати прокурора, захисників, обвинувачених ОСОБА_3 та Колісника А.Г., а обвинуваченого ОСОБА_1 доставити з Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань № 6» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору - для відома; направити начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)», начальнику Бахмутського РВП ГУНП України в Донецькій області - для виконання.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії ухвали. В частині зміни запобіжного заходу на домашній арешт ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В.Шевченко