Ухвала суду № 95656864, 19.03.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 760/6513/21

Справа № 2-з/760/248/21

УХВАЛА

про забезпечення позову

19 березня 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі судді

Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову, за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» /далі - ТОВ «Еліт Фінанс»/ (03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2), третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович /далі - приватний нотаріус Личук Т.В./ (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Є. Коновальця, 433, кім. 28-29), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Заява та її обґрунтування

17.03.2021 до суду надійшла заява представника ОСОБА_2 про забезпечення позову, датована 17.03.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2021 для розгляду зазначеної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Відповідну позовну заяву фактично передано судді по реєстру 18.03.2021 у другій половині дня (після 17 год).

Вказана заява обґрунтована наступним:

«29 серпня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 3006 про стягнення з Позивача на користь Відповідача грошових коштів.

Дізнавшись про це вже тоді, коли транспортний засіб Позивача був тимчасово затриманий, останній через свого представника звернувся «01» березня 2021 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Не погодившись із вибраною Позивачем підсудністю, Васильківський міськрайонний суд Київської області 10 березня 2021 року ухвалив передати справу на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва.

Разом із позовною заявою Позивачем подано заяву про забезпечення позову, оскільки виконавцем було вжито відповідних заходів, а саме тимчасово затримано транспортний засіб Позивача, оцінено його та передано на електронні торги через систему СЕТАМ, торги призначені на 16 березня 2021 року. Однак, така заява про забезпечення позову не була розглянута судом з причин, що вказані вище.

17 березня 2021 року перевіркою за сайтом судової влади України було встановлено, що справа № 362/1254/21 не надійшла до Солом`янського районного суду м. Києва. Тобто справа ще знаходиться в процесі передачі до належного суду.

У той же час, торги 16 березня 2021 року відбулись.

Таким чином, до вирішення справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, по суті майно Позивача може вибути з його володіння, що може значно ускладнити його повернення Позивачу у разі задоволення його позовних вимог.

Враховуючи викладене, Позивач вважає за необхідне забезпечити позов, оскільки в іншому разі це може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення у цивільній справі за позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач вважає, що на даній стадії найбільш ефективним заходом буде встановлення заборони приватному виконавцеві ОСОБА_3 в оформленні протоколу щодо проведення прилюдних торгів та видачі акту про реалізацію майна транспортного засобу Mazda СХ-7, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 ».

Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд враховує, що згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до вимог статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (п. 6 ч. 1).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2019 у справі № 752/20385/18 (провадження № 61-5600св19) касаційний суд погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки такий спосіб забезпечення позову прямо передбачений чинним законодавством та є співмірним із заявленими позовними вимогами. Зазначено, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме місце виконання виконавчого напису нотаріуса, який може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у судовому порядку.

Також, у цій постанові вказано, що:

«При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову».

У постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 922/4587/13 викладено правову позицію згідно з якою: «достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви».

Крім того, суд бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Київського апеляційного суду від 17.09.2019 у справі № 752/10136/19 (яка хоч і не обов`язковою до застосування, проте врахування якої, на думку суду, сприятиме єдності судової практики), за змістом якої:

«Вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Згідно ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Враховуючи предмет позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

За змістом ч. 7 ст. 153, ч. 6 ст. 154 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Перелік випадків у яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений ч. 3 ст. 154 ЦПК України та є вичерпним.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом (ч. 4 ст. 154 ЦПК України).

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Як вірно встановив суд першої інстанції , в даному випадку відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином зупинення стягнення може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам, а також відсутність обставин визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зустрічного забезпечення є цілком обґрунтованим .

На розгляді суду перебуває спір щодо правомірності виконавчого напису, вчиненого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за №25297 .

Згідно ст. 3 п. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

При цьому за вказаним виконавчим написом приватним виконавцем виконавчого округу Київської області 13 листопада 2018 року відкрито виконавче провадження № 57672156 ( а.с. 12) .

Як видно із матеріалів справи , Державне підприємство « СЕТАМ» призначило електронні торги на 10 травня 2019 року з реалізації майна , квартири за адресою : АДРЕСА_1 в рамках виконавчого провадження № 57672156.

За таких обставин, судова колегія вважає, що можливість реалізації майна позивача в рамках виконавчого провадження є достатньо обґрунтованим припущенням того, що майно може зникнути на момент виконання рішення, а також обґрунтованими доводи заявника, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Виконавчий напис нотаріуса, який є виконавчим документом, оскаржується боржником у судовому порядку. В даному випадку забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю ОСОБА_4 в рамках виконавчого провадження № 57672156 оформлювати протокол щодо проведення прилюдних торгів та видавати акт про реалізацію майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 до вирішення цивільної справи по суті на підставі такого виконавчого документа відповідає передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України виду забезпечення позову ( зупинення стягнення за виконавчим документом). Такі заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, не є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, а відтак висновок суду про задоволення заяви про забезпечення позову є цілком обґрунтованим».

Судом на підставі даних Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою від 10.03.2021 Васильківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - ОСОБА_5 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, направлено за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва (вул. Максима Кривоноса, б. 25, м. Київ, 03680). При цьому вбачається, що така ухвала надіслана судом та зареєстрована в системі 12.03.2021.

Зі змісту такої ухвали та матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що наразі виконавчий напис № 32006 ввід 29.08.2020 на підставі якого постановою від 10.02.2021 було відкрито виконавче провадження, а постановою від 22.02.2021 описано та накладено арешт на транспортний засіб Mazda СХ-7, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , належний ОСОБА_1 , є предметом судового оскарження.

Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (далі - ЗУ «Про нотаріат») для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Як зазначалось, п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Вбачається, що виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову, підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.

Фактично законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.

Разом з тим, той спосіб забезпечення позову, про застосування якого ставить питання заявник (встановлення заборони приватному виконавцеві в оформленні протоколу щодо проведення прилюдних торгів та видачі акту про реалізацію майна), хоч прямо і не передбачений законом, проте вбачається, що фактично охоплюється п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, яким передбачено, що позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Вирішуючи подану заяву суд бере до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з висунутих позовних вимог.

Враховуючи наведене, оскільки такий спосіб забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса прямо передбачений чинним законодавством, є співмірним із позовними вимогами позивача, а також враховуючи, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме місце виконання виконавчого напису нотаріуса, який може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у судовому порядку, заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що у випадку задоволення позову для відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, необхідно буде докласти значних зусиль.

Щодо зустрічного забезпечення

Разом з тим, суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Враховуючи наведене правило процесуального закону суд має право, однак, він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 61-11274св18.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Крім того, у відповідності до ч. 6 ст. 154 ЦПК України відповідач не позбавлений права звернутись з клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення надавши докази, які на його думку підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити приватному виконавцеві ОСОБА_3 в рамках виконавчого провадження № 64470539 оформлювати протокол щодо проведення прилюдних торгів та видавати акт про реалізацію майна: транспортного засобу Mazda СХ-7, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .

Боржник: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 );

Стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ: 40340222; адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2);

Приватний нотаріус: Личук Тарас Володимирович (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Є. Коновальця, 433, кім. 28-29);

Приватний виконавець: Фесик Марія Олексіївна (адреса: 01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 20, оф. 5).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення (ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 11 ст. 153 ЦПК).

Суддя Л. Л. Зуєвич