Вирок № 95655676, 19.03.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3922/16-к

№ провадження 1-кп/646/38/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2021року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Шелест І.М

за участю секретаря- Волошко К.І., Ушакової Г.В., Коммунарової А.О.

прокурора - Антоненко Д.С., Панова В.М., Бухан В.Г., Колеснік В.В.

захисників-Курінного О.А., Печериця В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду: обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12015220000000484 від 14.06. за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Докучаєвськ, Донецької області, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого: ПП «Граффіт», одруженого, раніше не судимого, який мешкає: АДРЕСА_1

у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участі обвинуваченого- ОСОБА_2 , потерпілого- ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст. 286 КК України, при наступних обставинах:

13.06.2015 близько о 20годині 50 хвилин ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем LEXUS RS 350., реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався по вул. Симферопольське шосе зі сторони пр. Гагаріна в напрямку вул. Тернопільської міста Харкова, зі швидкістю 120 км/год.

Під час руху по вказаній вулиці, в районі перехрестя вул. Симферопольське шосе та вул. Тернопільської, ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п.1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, інформувати підрозділ міліції, власника дороги або уповноваженої ним орган».

п.12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного для інших учасників руху об*їзду перешкоди»,

та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка перетинала проїзджу частину зліва на право відносно руху його автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події. Згідно висновку судово-медичної експертизи №1782-ДМ/15 від 02.07.2015 причиною смерті ОСОБА_4 є несумісна з життям сочетана травма тіла.

Порушення Правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_2 знаходяться у причинному зв`язку з подією та наслідками, що підтверджується висновкам автотехнічної експертизи №551/15 від 20.07.2015 та виразилось в тому, що він, керуючи транспортним засобом, не зорієнтувався в дорожній обстановці, при виникненні небезпеці у вигляді пішохода, який перетинав проїзджу частину, не прийняв заходи до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, і допустив наїзд на вище вказаного пішохода, що спричинило загибель потерпілого.

У судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину не визнав та пояснив, що 13.06.2015, приблизно о 20.50 год., керуючи автомобілем LEXUS RS 350., р.н. НОМЕР_1 рухався по вул. Симферопольське шосе в напрямку вул. Тернопільської м. Харкова у потоці автомобілів зі швидкістю 60 км/год., у своєму ряду, напрямку не змінював. Дорожнє покриття було сухе, видимість гарна, сонце сідало. В його автомобілі на передньому сидінні знаходилася його дружина, на задньому пасажирському сидінні – дочка. Попереду рухався автомобіль Джип темного кольору. Назустріч, по зустрічної смузі рухався вантажний автомобіль КамАЗ з причепом. Несподівано в полі його зору, приблизно на відстані 20 м від його автомобіля, виходячи із-за задньої частини КамАЗу, з`явився пішохід, який переходив дорогу зліва направо відносно руху його автомобіля. Він відразу натиснув на гальма, але уникнути наїзду не зміг - пішохід вдарився о ліву передню фару та лобове скло, його відкинуло вперед та вліво. Він проїхав вперед і праворуч зупинив автомобіль, підійшов до потерпілої, але, вона була мертва.

Стверджує, що об`єктивно не спроможний був виявити пішохода на проїзній частини дороги, і не мав можливості уникнути наїзду.

Потерпілий ОСОБА_3 по суті пред`явленого ОСОБА_2 обвинувачення пояснити нічого не зміг, оскільки не був присутній на місце пригоди; заявив цивільний позов до ОСОБА_2 , Приватного товариства «Просто-страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В подальшому подав заяву про слухання справи в його відсутності.

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 сторона обвинувачення посилалась на такі докази:

- протокол огляду дорожньо – транспортної пригоди від 1306.2015 та схему до нього; ілюстративну таблицю до протоколу огляду місця події;

- висновки судово-медичної експертизи №1782-ДМ/15 від 02.07.2015 про тяжкість тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_4 та причини її смерті;

- висновок судово – медичного експерта № 230-МК від 14.07.2015 за результатами експертизи речових доказів;

- протокол слідчого експерименту, проведеного зі свідком ОСОБА_5 від 13.07.2015 та показання даного свідка;

- висновки авто-технічної експертизи 551/15 від 20.07.2015.

Судом безпосередньо досліджені вказані докази.

Так, відповідно до даних протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.06.2015 та схеми до нього, місце ДТП розташоване на відстані 500 м до перехрестя вул. Симферопольської та вул. Тернопільський в м. Харкові на горизонтальній частині зі сухим асфальтовим покриттям; ширина проїжджої частини становить по 5,8 м. в кожну сторону. На проїжджій частині виявлені: труп жінки з численними тілесними пошкодженнями; автомобіль LEXUS RS 350, р.н. НОМЕР_1 із пошкодженнями кузова зліва, а саме: розбитим лобовим склом, деформацією капота, передньою фарою, переднім бампером та інш.; відокремлені від автомобіля LEXUS RS 350. фрагменти лакофарбового покриття, частин фари, осип деталей, а також фрагменти волосся та біологічного матеріалу ( т.2 арк. 27-30).

Ці дані також зафіксовані ілюстративною фото таблицею до протоколу (т.2, арк.32-40).

Висновком судово-медичної експертизи №1782-ДМ/15 від 02.07.2015 встановлено, що потерпілій ОСОБА_4 були спричинені багаточисельні пошкодження голови, шиї, тулуба, кінцівок, які мають прижиттєвий характер та булі отримані в один період часу в результаті травматичних впливів зі значною силою переважно тупих твердих предметів та могли бути отримані в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13.06.2015. По ступеню тяжкості перелічена травма тіла ( у комплексі) є тяжким тілесним ушкодженням. Причиною смерті ОСОБА_4 стала несумісна з життям тупа поєднана травма тіла (т.2, арк. 42-45)

На час смерті потерпіла ОСОБА_4 перебувала в тяжкому ступені алкогольного сп`яніння, так як в її крові виявлено 4,22%о етилового спирту (т.2 арк.45 оборот).

Висновком судово-криміналістичної експертизи №230-МК/15 від 14.07.2015 встановлено, що характер пошкоджень та нашарувань на одягу, взутті потерпілої ОСОБА_4 , їх локалізація, напрямок слідів свідчать про те, що остання під час первісного контакту з автомобілем перебувала у вертикальному (або близько до нього) стані, була звернена до транспорту, що рухається, переважно задньою поверхнею тіла та стояла або зупинилась ( т.2, арк.46-52)

13.07.2015 проведений слідчій експеримент з участю свідка ОСОБА_5 та отримані результати зафіксовані в протоколі, а саме вказано, що: «контрольну дільницю 5 м за час t =5,4 сек., t=5,4 сек., t=5,4 сек…,автомобіль перед зіткненням не гальмував, не маневрував,… швидкість а/м визначалась шляхом експериментальних заїздів зі закритим приладом спідометру,… встановлено швидкість а/м Lexus 120 км/год…; видимість пішоходу, елементів проїжджої частини більш 200 м.,… пішохід рухався не зупиняючись, постійним темпом, перпендикулярно межі проїзної частини…» (т.1, арк.234-237)

Відповідно до даних автотехнічної експертизи № 551/15 від 20.07.2015 в даній дорожньої ситуації водій автомобіля LEXUS RS 350. ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.3,12.4 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п.12.3 вказаних Правил та дії водія не відповідали вимогам п.п.12.3,12.4 Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_2 , які не відповідали п. 12.3 Правил дорожнього руху України, перебували з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (т.2, арк. 55-57).

Як вбачається з експертизи, вихідні дані, на підставі яких експерт прийшов до вказаного висновку, є матеріали кримінального провадження №12015220000000484 від 14.06.2015 та показання свідка ОСОБА_5 . Судом встановлено, що експертом були взяті за основу показання свідка ОСОБА_5 , отримані під час проведення слідчого експерименту за її участі. А також надані слідчим вихідні дані про те, що місце наїзду розташовано на відстані 4 метри від правого краю проїжджої частини по напрямку руху автомобіля LEXUS RS 350., а загальна ширина проїжджої частини складає 11,6 метрі (5,8 м + 5,8 м), саме слідчим визначено, що момент небезпеки для водія автомобіля LEXUS RS 350. ОСОБА_2 настає з моменту виходу пішохода на проїжджу частину.

У судовому засіданні ОСОБА_5 свідчила суду, що влітку 2015 року на велосипеді рухалася зі швидкістю десь 20 -25 км/год по краю асфальтованої дороги в сторону проспекту Гагаріна по Симферопольському шосе м. Харкова близько о дев`ятій годині вечора. В сторону міста Харкова рухалися автомобілі. Коли вже проїхала перехрестя вулиці Тернопільської та Симферопольського шосе, побачила жінку, яка вийшла з лісу і стала повільно, з права на ліво (по ходу її руху) між транспортом, який рухався в сторону проспекту Гагаріна, переходити частину дороги її, ОСОБА_5 , напрямку руху. Коли пішохід дійшла до роздільної полоси і почала рух, вона побачила автомобіль білого кольору, який піднімався вверх по зустрічній для неї полосі руху. Зіткнення відбулося на полосі руху білого автомобіля. Це був LEXUS. Від удару жінку пішохода підкинуло у перед по напрямку руху автомобіля LEXUS. Автомобілі рухалися в обох напрямках. Але сказати точно чи був якийсь автомобіль попереду автомобіля LEXUS безпосередньо перед зіткненням не змогла.

Під час судового засідання свідок ОСОБА_5 не змогла точно зазначити чи перпендикулярно через дорогу переходила пішохід або зміщаючись вправо від неї, відстань, яку пройшла пішохід від роздільної полоси до моменту зіткнення, якою частиною тіла пішохід була розташована до автомобіля. Зазначила, що ті дані, які вона пам`ятає, були зазначені під час слідчого експерименту. Під час слідчого експерименту проводилися заміри: декілька разів аналогічний автомобіль LEXUS рухався в її напрямку. Присутність статиста, який би імітував дії потерпілої при проведенні слідчого експерименту, вона не пам`ятає. Дорогу під час експерименту ніхто не переходив.

Стороною захисту подано клопотання про визнання наданого стороною обвинувачення доказу - протоколу слідчого експерименту від 13.07.2015 з участю свідка ОСОБА_5 недопустимим із посиланням на порушення органами досудового слідства ст.89, 98 та 104 КПК України.

Відповідно до статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод також є дії, перелічені у п.2,3 цієї статті.

Разом з тим, зазначених у законі обставин порушень прав особи, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, для визнання доказів недопустимими, судом не встановлено та захисниками не вказано.

Тому, суд не знаходить правових підстав для визнання доказу недопустимим.

Проте, в ході досліджування судом протоколу слідчого експерименту від 13.07.2015 встановлено, що в ньому відсутні вказівки щодо залучення інших осіб, за допомогою яких вимірювалася швидкість руху пішохода, автомобіля, не ідентифікований автомобіль, яким вимірювалась швидкість, не зазначено, яким чином була виміряна швидкість транспортного засобу.

У пункті 6 статті 240 КПК України зазначено, що про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Отже, складаючи Протокол слідчого експерименту слідчий не в повній мірі виконав вимоги ст.ст. 99, 104, 240 КПК України, не зазначив модифікацію автомобіля «Лексус», який приймав участь у слідчому експерименті, а лише вказав «аналогічний автомобіль «Лексус», не вказав відомості про водія цього автомобіля та статиста, за допомогою якого було встановлено темп руху пішохода, відсутні відомості про те, що до протоколу додається схема, яка підписана учасниками слідчого експерименту. Тому суд не може вважати зазначений доказ таким, що беззаперечно свідчить про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 , а наведені в ньому виміри швидкості руху автомобіля суд вважає сумнівними.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування 06.11.2015 був проведений слідчій експерименти за участю обвинуваченого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6 (арк. 86-89 том 2) та експертне дослідження, проведене на підставі постанови слідчого, за результатами якого складено висновок експерта № 10860 від 26.11.2015 (експерт Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. Н.С. Бокаріуса Варлахов В.О.) (том 2 арк. 92-99). Зазначені докази досліджені у судовому засіданні.

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту 06.11.2015, проведеного з участю ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_6 , за участю експерта ОСОБА_7 та схеми до нього, автомобіль обвинуваченого рухався зі швидкістю 60 км/год., пішохід рухався зліва направо по ходу руху автомобіля LEXUS RS 350. та подолав 5 м. за t=2,8 сек.,t=3сек., t=3 сек.; що місце зіткнення розташовано на відстані 2 м. від осевої, що назустріч рухався вантажний авомобіль зі швидкістю приблизно 40 км/год. на відстані 0,1 м. від осевої та інш.(т.2, аркш.86-89).

Відповідно до даних висновку експерта № 10860 від 26.11.2015, водій автомобілю LEXUS RS 350 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 в даній дорожній ситуації повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації водій автомобілю LEXUS RS 350 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 з моменту виникнення небезпеки, для його подальшого руху, не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 шляхом застосування своєчасного гальмування, тобто виконанням вимог п. 12.3 ПДР України. В діях водія автомобілю LEXUS RS 350 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Для вказаного висновку експертом було застосовано вихідні дані, отримані в ході слідчого експерименту, проведеного 06.11.2015 за участі ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . Експерт зазначив, що з врахуванням обставин розвитку даної дорожньо – транспортної пригоди, відповідно до методичних рекомендацій по проведенню технічних експертиз, з технічної точки зору, в даній дорожньо – транспортній ситуації небезпека для подальшого руху водію автомобіля LEXUS RS 350 під керуванням ОСОБА_2 виникає в момент виявлення ним із-за задньої частини зустрічного вантажного автомобіля пішохода ОСОБА_4 , яка перетинала проїзджу частину за межами пішохідного переходу, зліва на право, відносно руху автомобіля LEXUS RS 350.

В ході експертного дослідження, з технічної точки зору, надана оцінка показанням свідка ОСОБА_5 , отриманих під час слідчого експерименту, щодо швидкості руху автомобіля та пішохода, дорожньої обстановки, в результаті чого експерт ОСОБА_9 прийшов до висновку, що в момент початку руху пішохода ОСОБА_4 по проїзній частині вул. Симферопольське шосе автомобіль LEXUS RS 350 знаходився від місця наїзду на відстані 273,3м. В даній дорожньо – транспортній ситуації в момент виходу пішохода ОСОБА_4 на проїзну частину вул. Симферопольське шосе не виникла небезпечна обстановка для водія автомобіля LEXUS RS 350 ОСОБА_8 .

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_9 підтвердив складений ним висновок і зазначив, що приймав участь при проведенні слідчого експерименту за участі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Також зазначив, що ділянка проїжджої частини має ухил. Проте такі дані в постанову слідчого про призначення експертизу покладені не були. Також зазначив, що саме до компетенції експерта входить встановлення моменту виникнення небезпеки.

Суд вважає, що саме діяльність експерта пов`язана з аналізом механізму ДТП. Тому, множина різних ситуацій дозволяє експертам встановлювати закономірності, які стосуються моменту виникнення небезпеки для руху, з якого водій повинен виконати дії, направлені на зменшення швидкості руху чи зупинки транспортного засобу.

Стороною захисту суду наданий висновок автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи №162/15-52 від 07.12.2015 Київського НДІСЕ. Як вбачається з висновку, швидкість руху а/м Lexus PX 350 на момент наїзду на пішохода була не менше 54 км/год і могла знаходитись в межах 60-64 км/год. (том 1 арк.92-95)

У судовому засіданні експерт ОСОБА_10 зазначив, що цей ним застосований метод оцінки можливих величин швидкостей, які відповідають витратам кінетичної енергії на утворення пошкоджень автомобіля і відстані волочіння тіла пішохода по дорожньому покриттю, оскільки, експертна методика визначення швидкості автомобіля при наїзді на пішохода відсутня і підтвердив свої дослідження і висновки у судовому засіданні.

Піддаючи аналізу цей доказ, суд визнає його належним і допустимім з оглядом на дотриманість процедурі отримання та зміст відомостей які мають значення для кримінального провадження.

Визначена у даному висновку №162/15-52 від 07.12.2015 швидкість руху в межах 60-64 км/год узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_11 , автомобіль під керуванням якої рухався позаду автомобіля під керуванням ОСОБА_2 безпосередньо перед подією дорожньо – транспортної пригоди.

Так, у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 свідчила суду, про те, що 13.06.2015, близько о 21 години, керуючи автомобілем ПЕЖО рухалася по Симферопольському шосе зі сторони міста Харкова в сторону міста Мерефа зі швидкістю не більше 60 км/год, оскільки траса була перевантажена автомобілями, які рухалися в обох напрямках. Було світло, асфальт був сухий. Попереду рухався автомобіль LEXUS RS 350. білого кольору з такою ж швидкістю руху. Звідки з`явилася людина і моменту удару вона не бачила. Вона бачила з висоти падаюче тіло. Склалося враження, що тіло звалилося з криши причепу вантажного автомобіля, що рухався у зустрічному напрямку. В цей же момент вона зупинила свій автомобіль. Побачила тіло жінки, пошкоджену ліву передню частину автомобіля LEXUS RS 350., який рухався попереду її автомобіля.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що перебувала на передньому сидінні автомобіль LEXUS RS 350, яким керував її чоловік ОСОБА_2 . Автомобіль рухався зі швидкістю 60 км/год. в потоці інших машин зі сторони м. Харкова. Назустріч ним рухався вантажний автомобіль. При роз`їзді з ним, із-за задньої частини вийшла жінка і сталося зіткнення. Жінку побачила на відстані приблизно за 20 м. до їх автомобіля. Водій одразу загальмував і зупинив автомобіль.

Враховуючи встановлені обставини в їх суковності, суд визнає висновок експерта №162/15-52 від 07.12.2015 належним і допустимим доказом.

Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_12 до подій, які малі місце 13.06.2015 ані з потерпілою, ані з обвинуваченим знайомі не були; в суді надавали послідовні свідчення щодо напрямку руху учасників події, місця їх розташування, тощо, які в цілому узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі; уточнення показань свідком ОСОБА_5 не виходить за межи індивідуальності сприйняття окремих подій реального світу та не має ознак навмисного спотворення обставин/фактів дорожньо-транспортної пригоди.

Показання свідка ОСОБА_6 , яка хоч і є дружиною обвинуваченого, не суперечать фактичної ситуації, яка виникла під час дорожньо-транспортної пригоди і суд не знаходить підстав для сумніву в їх достовірності. Таких підстав не було наведено і стороною обвинувачення.

Отже, суд визнає показання цих свідків спроможними, правдивими і приймає їх до уваги.

Як вбачається зі скрин- шотів зі загально доступної мережи Інтернет висот місцевості та профілі висот з врахуванням кривизні землі ділянка дороги - Харків-Симферопіль за 500 м. до перехрестя Симферопольське Шосе з вул. Тернопільською має ухил 19-21%.(арк. 112-120 т. 2)) Ту обставину, що в місці дорожньо – транспортної пригоди наявний видимий ухил проїзної частини вул. Сімферопольске шосе, підтвердив у судовому засіданні експерт ОСОБА_9 , який приймав участь при проведенні слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6 . Крім того, з довідки Служби автомобільних доріг Харківської області № 1255/05 від 20.05.2016 та Акту обстеження дорожніх умов на ділянці дороги (арк. 101-102 т. 2) вбачається, що на даній ділянці нанесена дорожня розмітка – вузька суцільна лінія, передбачена п. 1.1 розділу 34 Додатку 2 до Правил дорожнього руху, що означає межі проїжджої частини та виділяє її від узбіччя, яке в тому місці також має асфальтоване покриття і ширину 2,2 – 2,3 м та розмітка 1.5 (переривчаста), яка розділяє транспортні потоки.

Зазначена обставина при проведенні експертних досліджень під час досудового розслідування врахована не була. Такі відомості не були зазначені і у протоколі огляду дорожньо - транспортної пригоди та схемі к протоколу. В той же час фото знімки до ілюстрованої таблиці свідчать про те, що така розмітка була на момент дорожньо – транспортної пригоди. Зазначені обставини мали суттєве значення для встановлення моменту виникнення небезпеки для водія автомобіля LEXUS RS 350 ОСОБА_2 .

Зокрема, відповідно до висновку експерта № 551/15 від 20.07.2015 момент небезпеки для водія виник з моменту виходу пішохода на проїжджу частину, проте наявність дорожньої розмітки 1.1, яка позначає межі проїжджої частини дороги та відділяє її від узбіччя, не врахована.

За клопотанням сторони захисту 17.12.2018 судом призначена додаткова комісійна судова автотехнічна експертиза з метою усунення суттєвих протирічь між висновками автотехнічних експертиз № 551/15 від 20.07.2015 та №10860 від 26.11.2006, та наданих додаткових даних щодо ухилу дороги в районі місця зіткнення 19-21%, уточнених показань свідка ОСОБА_5 .

Відповідно до даних висновку додаткової комісійної судової автотехнічної експертизи №3994/9553 від 20.05. 2019 в даній дорожньо-транспортної ситуації водій автомобіля LEXUS RS 350. ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху України.

В даній дорожньо-транспортної ситуації водій автомобіля LEXUS RS 350 ОСОБА_2 з моменту виникнення небезпеки для його подальшого руху не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, тобто, шляхом виконання ним вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України.

В діях водія ОСОБА_2 в даній дорожньо-транспортної ситуації не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

При експертному дослідженні швидкість автомобіля обвинуваченого під час ДТП у 120 км/год визнана неспроможною (т.2, арк.154-164).

Також експертами проаналізовані дані, отримані в ході огляду дорожньо – транспортної пригоди, що містяться на фотознімках, доданих в ілюстрованій таблиці до протоколу огляду місця події, інформація з скриншотів карти місцевості, листа Служби автомобільних доріг у Харківський області від 20.05.2016. Експерти прийшли до висновку, що визначення при проведенні огляду місця події відстань від осьової лінії дорожньої розмітки до правого та лівого орієнтиру величиною по 5,8 м є шириною асфальтобетонного покриття дороги для кожного напрямку з урахуванням укріплених узбіч (правого - 2,3 м, лівого – 2.2.м відносно напрямку руху автомобіля LEXUS RS 350). Ширина саме проїзної частини по напрямку руху автомобіля LEXUS RS 350 становить 3,5 м, зустрічного напрямку – 3,6 м

Відповідно до методичних рекомендацій по проведенню автотехнічних експертиз, з технічної точки зору, в дорожній ситуації, що склалася, небезпека для подальшого руху водія ОСОБА_2 виникла в момент виявлення ним із-за задньої частини зустрічного вантажного автомобіля пішохода ОСОБА_13 , яка перетинала проїзджу частину за межами пішохідного переходу, зліва на право, відносно напрямку руху автомобіля LEXUS RS 350.

Надаючи правову оцінку приведеному експертному висновку суд приймає до уваги, що експерти чітко зазначають матеріали, які надані на дослідження, вказує номера та назви методик, відповідно до яких провадилось дослідження, інформаційні джерела які ним використовувалися, що свідчить про дотриманість вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень і визнає цей доказ належним та допустимим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано суду беззаперечних доказів того, що на момент транспортної пригоди швидкість автомобіля LEXUS RS 350., яким керував обвинувачений ОСОБА_2 , складала 120 км/год, що він допустив порушення п.п. 1.5, 12.3 Правил дорожнього руху України які знаходяться в причинному зв`язку з подією дорожньо - транспортної пригоди, внаслідок якої настала смерть потерпілої ОСОБА_4 .

Так, автотехнічна експертиза № 551/15 від 20.07.2015, на яку посилається сторона обвинувачення, проведена на підставі даних, отриманих в ході слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_5 без врахування даних про те, що на даній ділянці нанесена дорожня розмітка – вузька суцільна лінія, передбачена п. 1.1 розділу 34 Додатку 2 до Правил дорожнього руху, момент виникнення небезпеки для водія з моменту виходу потерпілої на проїзджу частину, який визначений слідчим, не був перевірений експертним шляхом.

Відповідно до положень ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, частина 2 статті 286 КК України передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Зі змісту сформульованої у статті 286 КК України диспозиції слідує, що вона є бланкетною, а тому при кваліфікації слід керуватися законодавчими чи іншими нормативними актами щодо безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту.

Стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що на момент транспортної пригоди швидкість автомобіля LEXUS RS 350., яким керував обвинувачений ОСОБА_2 , складала 120 км/год, що він допустив порушення п.п. 1.5, 12.3 Правил дорожнього руху України які знаходяться в причинному зв`язку з подією дорожньо - транспортної пригоди, внаслідок якої настала смерть потерпілої ОСОБА_4 .

В той же час, судом встановлено, що пішохід ОСОБА_4 , в порушення п.п. 4.7, 4.10, 4.14»а» Правил дорожнього руху України, вийшла поза зоною пішохідного переходу, не впевнилась у відсутності транспортних засобів, що наближаються, стала переходити смугу руху автомобіля LEXUS RS 350, не впевнившись в небезпеці для інших учасників руху.

Доказів, які б спростовували поза всяким сумнівом твердження ОСОБА_2 про технічну неможливість, шляхом виконання п.п. 1.5, 12.3 Правил дорожнього руху України, уникнути зіткнення з пішоходом, суду під час судового слідства - не надано.

Відповідно до ч.2, ч.4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ст. 22 КПК України)

Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом ( Ст.26 КПК України)

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається відповідно ст.92 КПК України на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожній людині при визначенні її громадянських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення право на справедливий і відкритий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Враховуючи сукупність вищевикладених висновків, а також те, що достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України не встановлено, судом вичерпані всі можливості їх отримати, а сумніви щодо доведеності обвинувачення усунути неможливо, суд тлумачить їх на користь обвинуваченого, внаслідок чого він підлягає виправданню на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України за недоведеністю його вини у вчиненні вказаного злочину і вичерпанням можливості їх отримати.

По справі потерпілими ОСОБА_3 , ОСОБА_14 заявлений цивільний позов до ОСОБА_2 , Приватного товариства «Просто-страхування», в якому просили стягнути: з Приватного товариства «Просто-страхування» 4175 гр. в рахунок матеріальної шкоди; 7308 гр. в рахунок моральної шкоди (кожному); з обвинуваченого ОСОБА_2 92692 гр. (кожному) в рахунок моральної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_2 під час судового розгляду добровільно відшкодував шкоду потерпілому в розмірі 40 000 гр., про що свідчить письмова розписка ОСОБА_3 .

Представник Приватного товариства «Просто-страхування» позовні вимоги визнав повністю, просив проводити судовий розгляд в його відсутності.

Відповідно до правил ч.3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого суд залишає позов без розгляду.

Тому, цивільний позов суд залишає без розгляду.

По справі є судові витрати за проведення експертиз в сумі 736 гр. 56 коп. (т.2, аркш.54), 2688 гр. (т.2, аркш.91). У зв`язку з виправданням особи процесуальні витрати, пов`язані із загальною вартістю проведених експертиз, в розмірі 3424,56 грн, необхідно компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова 17.06.2015 прийняті заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна- автомобіля LEXUS RS 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , які належить скасувати.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.08.2015 ОСОБА_2 обраний захід у виді застави в розмірі 48720 грн., який підлягає скасуванню, а сума якої, після набрання вироком сили належить поверненню особам, що її внесли.

Керуючись ст.ст. 368, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред ’явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та виправдати його.

Запобіжний захід у виді застави, обраний ОСОБА_2 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від27.08.2015 - скасувати, заставу у розмірі 48720 (сорок вісім тисяч сімсот двадцять) грн., яка внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА в Харківській області), після набрання вироком законної сили, повернути заставодавцю.

Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 17.06.2015 на автомобіль LEXUS RS 350., реєстраційний номер НОМЕР_1 - скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_14 залишити без розгляду.

Процесуальні витрати, пов`язані із загальною вартістю проведених експертиз, в розмірі 3424,56 грн, компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору, учасникам судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, надіслати не пізніше наступного дня після проголошення вироку.

Суддя І.М. Шелест