Рішення № 95655343, 18.03.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"18" березня 2021 р.

Справа № 642/999/20

Провадження № 2/642/277/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Бородіної О.В.,

з участю секретаря Добронос Д.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кооператива «Залютіно» по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян, треті особи: ОСОБА_2 , Державний реєстратор Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Прокопович Ганна Михайлівна, про визнання недійсним та незаконним рішень правління кооперативу «Залютіно» по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян та державної реєстрації прав та їх обтяжень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Державний реєстратор Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Прокопович Ганна Михайлівна, про визнання недійсним рішень правління кооперативу «Залютіно» по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян та про анулювання державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 02.03.2020 року позовну заяву було залишено без руху.

16.03.2020 року позивачем було подано уточнену позовну заяву до Кооперативу ««Залютіно» по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян, треті особи ОСОБА_2 , Державний реєстратор Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Прокопович Ганна Михайлівна, про визнання недійсним та незаконним рішень правління кооперативу «Залютіно» по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян та державної реєстрації прав та їх обтяжень. У позовній заяві, із врахуванням поданої в подальшому заяви, остаточно просив визнати недійсним та незаконним рішення правління кооперативу «Залютіно» по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян від 25.03.2018 року, протокол № 25/03-18; визнати недійсним та незаконним рішення правління кооперативу «Залютіно» по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів (далі гаражний кооператив «Залютіно»), які знаходяться у приватній власності громадян від 25.05.2018 року, протокол № 25/05-18; запис державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Прокопович Ганна Михайлівна про державну реєстрацію права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 кооперативу на гр. ОСОБА_2 № НОМЕР_2 , індексний номер 41487504 від 07.06.2018 року анулювати.

В огбрунтування позовних вимог посилався на те, що він разом із іншими членами гаражного кооперативу «Залютіно» самочинно побудували НОМЕР_3 гаражних боксів, в тому числі гаражний бокс № НОМЕР_1 , позивач вказує був побудований ним. На той час він був головою кооперативу. Йому була видана книжка члена кооперативу, де вказано, що за ним закріплено гаражне приміщення (бокс) № 3. Йому також було видано технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 .

В 2008 році Комунальним підприємством «Міськпроект» Головного управління Містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговуючого кооперативу «Залютіно».

З урахуванням вимог Закону України «Про кооперацію» № 1087-1У від 10.07.2003 року загальними зборами членів кооперативу 13.04.2014 року був прийнятий Статут кооперативу.

15 квітня 2016 року згідно Протоколу зборів членів правління кооперативу № 1, на підставі п.5.1. Статуту кооперативу та ст.13 Закону України «Про кооперацію» за систематичну несплату членських внесків позивач був виключений з числа членів кооперативу.

30 жовтня 2016 року згідно протоколу № 30-1/10/16 загальних зборів членів кооперативу було затверджено рішення правління кооперативу від 15.04.2016 року.

про виключення позивача та інших членів кооперативу з членів кооперативу.

17 червня 2017 року голова правління кооперативу ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою до Ленінського районного суду м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за членськими внесками та зобов`язання його повернути кооперативу гаражне приміщення (бокс) № НОМЕР_1 для передачі його іншому члену кооперативу, посилаючись у позовній заяві на рішення загальних зборів членів кооперативу від 30 жовтня 2016 року у цьому питанні.

Рішення загальних зборів членів кооперативу від 30.10.2016 про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу він оскаржив, звернувшись 18 вересня 2017 року з позовною заявою до Господарського суду Харківської області про визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу від 30.10.2016 року.

04 грудня 2017 року Господарський суд Харківської області визнав недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу від 30.10.2016 року.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 04 грудня 2017 року голова правління кооперативу Котляр Ю.В. звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду.

Отримав рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2017 року про визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу від

30.10.2016 року голова правління кооперативу Котляр Ю.В. організував проведення загал ьних зборів Членів кооперативу (конїі протоколу N 04/11/17 від 04.11.2017 року) ,на яких поміж інших питань було прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу та прийнятті до кооперативу інших громадян, у тому числі і ОСОБА_3 . У зв`язку з тим, що Господарським судом Харківської області від 04.12.2017 року було прийнято рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу від 30.10.2016 року, 04.01.2018 голова правління кооперативу Котляр Ю.В. надав до Ленінського район суду м. Харкова заяву про зміну підстав позову, тобто рішення загальні зборів членів кооперативу від 30.10.2016 року змінив на рішення загальних зборів членів кооперативу від 04.11.2017 року.

13 березня 2018 року рішенням Ленінського районного суду м. Харкова було задоволено позов голови правління кооперативу Котляра Ю.В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за членськими внесками та зобов`язано ОСОБА_1 повернути гаражне приміщення (бокс) № НОМЕР_1 кооперативу.

12 березня 2018 року Харківський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу голови правління кооперативу Котляра Ю.В. не задовольнив і рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2017 року залишив в силі.

25 березня 2018 року кооперативом «Залютіно» на чолі з головою правління кооперативу ОСОБА_2 , було організовано засідання правління кооперативу, на якому було зазначено, що рішення Ленінського районне суду м. Харкова від 13.03.2018 року набрало чинності і обов`язкове до виконання і було прийнято рішення про зобов`язання ОСОБА_1 повернути гаражне приміщення (бокс) № НОМЕР_1 кооперативу та передати його члену кооперативу ОСОБА_3 ( протоколу засідання правління кооперативу № 25/03-18 від 25.03.2018 року ).

У зв`язку з тим, що рішення правління кооперативу «Залютіно» від 25.03.2018 року, протокол № 25/03-18 прийнято в супереч вимогам рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13.03.2018 року, позивач просив визнати його недійсним.

Та оскільки в рішенні правління кооперативу «Залютіно» від 25.05.2018 року, протокол № 25/05-18 зазначено, що гаражний бокс № НОМЕР_1 кооперативу належить гр. ОСОБА_3 і на підставі його заяви підлягає поверненню їм до кооперативу ,а цей гаражний бокс № З кооперативу переданий гр. ОСОБА_3 на підставі рішення правління кооперативу від 25.03.2018 року, протокол № 25/03-18, а також те, що станом на 25 травня 2018 року в Господарському суді Харківської області вирішувалось питання про визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу від 04.11.2017 року, зокрема про виключення ОСОБА_1 із членів кооперативу та про прийняття в члени кооперативу інших громадян, зокрема і гр. ОСОБА_3 ,

де ОСОБА_2 приймав участь у розгляді справи ,а на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13.03.2018 року була подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області, позивач просив визнати рішення правління кооперативу від 25.05.2018 року, протокол № 25/05-18 недійсним.

У зв`язку з тим, що рішення правління членів кооперативу від 25.03.2018 і року, протокол № 25/03-18 та від 25.05.2018 року, протокол № 25/05-18 позивач вважає прийняті в порушенні вимог рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13.03.2018 року , та на підставі яких ОСОБА_2 склав довідку №29052018/ 1 від 29.05.2018 року, яку надав державному реєстратору Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Дніпропетровської області Прокопович Ганни Михайлівні, для реєстрації на себе права власності на гаражний бокс і № НОМЕР_1 кооперативу і це право власності було зареєстровано, та також в зв`язку зтим, що рішення загальних зборів членів кооперативу «Залютіно» від і 04.11.2017 року про виключення ОСОБА_1 з членів ГБК «Залютіно» і прийняття в Ічлени кооперативу гр. ОСОБА_3 визнано Рішенням Господарського суду І Харківської області від 20.08.2018 року недійсним, з яким погодився Східний апеляційний господарський суд у своїй Постанові від 17.12.2018 року, а також те, що рішення Ленінського районного суду м .Харкова від 13.03.2018 року в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути ГБК «Залютіно» гаражний бокс № НОМЕР_1 скасовано Апеляційним судом Харківської області Постановою від 23.07.2018 року, а також те, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.01.2019 року згідно якого гаражний бокс № З ГБК належить ОСОБА_1 на праві власності, позивач просив прийняти рішення, яким запис державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» дніпропетровської області Прокопович Ганни Михайлівні Про державну реєстрацію права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 кооперативу на гр. ОСОБА_2 № 26508728, індексний номер 41487504 від 07.06.2018 року анулювати.

09 квітня 2020 року на адресу Ленінського районного суду м. Харкова надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Згідно ч. 3 ст. 19 Закону України «Про кооперацію», кооператив є власником, зокрема, будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Вказані положення Закону фактично закріплені у абз. 4 п. 2.5 Статуту кооперативу «Залютіно». Одночасно з цим визначено, що володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної цим статутом.

Згідно п. 4.1 Статуту кооперативу «Залютіно», кожному члену кооперативу надається у постійне користування бокс для стоянки автомобіля або мотоцикла, що належать йому, відповідно до внесеного паю та нормою площі, встановленої для даної марки автомобіля.

Відповідно до п.п «а» п. 4.2 Статуту кооперативу «Залютіно», одним із основних прав члена кооперативу є право користуватись наданим йому боксом чи місцем для стоянки.

Так, відносини між членами та кооперативом носять пайовий характер. До учасника гаражного кооперативу «Залютіно» у випадку сплати ним пайових внесків та виконання членських обов`язків, передбачених статутом переходить право користування гаражним боксом.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про кооперацію» визначено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут містить відомості про порядок скликання загальних зборів, порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах.

Як передбачено ст. 15 Закону України «Про кооперацію», вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв, затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства, прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном.

В той же час, згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про кооперацію» та п. 5.1. Статуту Кооперативу, членство в кооперативі припиняється у разі, зокрема, несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу.

Так, 04.11.2017 р. рішенням загальних зборів членів кооперативу «Залютино» саме через несплату членських внесків, позивача виключено з членів Кооперативу, а 12.04.2018 р. набуло чинності Рішення Ленінського районного суду м. Харкова, яким з позивача було стягнуто заборгованість перед Кооперативом по таким внескам. Зазначена заборгованість позивачем не сплачена дотепер.

Вказує, що Позивач починаючи з листопада 2017 р. і до теперішнього часу не є членом кооперативу «Залютино».

На спростування втрати свого членства, позивач посилається на Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 р. у справі № 922/1253/18, якою залишено без змін рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2018 р. про визнання недійсним рішення загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу «Залютіно» по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян, що відбулися 04.11.2017 р. та оформлені протоколом №04/11/17 від 04.11.2017 р.

Натомість, відповідач вказує, що цим судовим рішенням позивача не було поновлено в членах кооперативу, не визнано за останнім права власності, або користування гаражним боксом № НОМЕР_1 . В той же час, законом і Статутом кооперативу передбачено виключно добровільний вступ до кооперативу шляхом подання особою відповідної заяви та добровільність сплати членських внесків, а тому відсутня можливість автоматичного поновлення членства та автоматичного відрахування внесків.

Посилаючись на те, що позивач із 04.11.2017 р. не є членом Кооперативу, його корпоративні права прийнятими правлінням Кооперативу рішеннями від 25.03.2018 р., від 25.05.2018 р. не порушуються та не зачіпаються, відсутні підстави відносити такий спір до корпоративних та поряд з цим слід констатувати відсутність факту порушення такими рішеннями прав та законних інтересів позивача, відтак наявні підстави для відмови у задоволенні позову.

Поряд з цим, надаючи оцінку аргументам позивача, покладеним в основу позову, звертали увагу на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, відповідно до яких, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 та від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).

Посилання позивача як на підставу для визнання недійсними рішень правління кооперативу «Залютіно» від 25.03.2018 р., від 25.05.2018 р. прийняті всупереч вимогам рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13.03.2018 р. вважають безпідставними, оскільки позовна заява не містить обґрунтованих доводів щодо незаконності рішень правління кооперативу «Залютіно» від 25.03.2018 р., від 25.05.2018 р., які можуть бути взяті до уваги, а відповідне рішення суду стосувалося стягнення із позивача заборгованості зі сплати членських внесків, що жодним чином не пов`язано із його правами, які позивачем було фактично втрачено ще 04.11.2017 р.

Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень правління Кооперативу від 25.03.2018 р. та від 25.05.2018 р. вважають такими, що не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про визнання незаконним та недійсним запису державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрації нерухомості та бізнесу» Прокопович Ганни Михайлівна про державну реєстрацію права власності на гаражне приміщення (бокс № 3) на гр. ОСОБА_2 № 26508728, індексний номер 41487504 від 07.06.2018 р., вважають також безпідставними.

Зазначені позовні вимоги стосуються, як стверджує позивач, захисту його прав на гараж № НОМЕР_1 у Кооперативі. А підставами таких позовних вимог визначено невідповідність рішень правління Кооперативу від 25.03.2018 р. та від 25.05.2018 р. вимогам рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13.03.2018 р. у справі № 642/2957/17.

Тобто незаконність та недійсність запису державного реєстратора позивач пов`язує із рішеннями, які приймалися Кооперативом, однак які, як було зазначено вище не стосуються і не зачіпають права позивача.

Натомість, позивачем у позовній заяві не обґрунтовано якими діями, або бездіяльністю саме Кооперативу порушено право позивача на гараж № НОМЕР_1 , у зв`язку із чим він звернувся до суду із позовом.

Відповідачем є та процесуальна особа, яка на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушила його права та до якої позивач направляє свої позовні вимоги (свій позов) звернувшись при цьому до суду.

В той же час, враховуючи предмет позову та його підстави, зміст норм права, які підлягають застосуванню до правовідносин із державної реєстрації права власності гаража № НОМЕР_1 , слід констатувати, що Кооператив не є особою, яка має відповідати за такими позовними вимогами, відтак є неналежним відповідачем у частині, що стосується таких позовних вимог.

Від третьої особи ОСОБА_2 09.04.2020 року було подано письмові пояснення, у яких він проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на аналогічні доводи викладені у відзиві відповідача. Вказуючи, що правління кооперативу не надавало згоди та не приймало жодних рішень, щодо можливості оформлення права власності чи іншим чином розпоряджатися Позивачем гаражним боксом № НОМЕР_1 .

З приводу зареєстрованого за позивачем права власності на гараж № НОМЕР_1 вказує, що позивачем до позовної заяви додано копію Інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.04.2019 р. відповідно до якої, останній є власником гаража № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Аналізуючи зміст даного документу було виявлено, що право власності за Позивачем було зареєстровано 28.12.2018 р. на підставі Довідки серії та номер: №б/н від 12.02.2018 р., видавник: Голова ГК «Залютіно»; рішення суду, серія та номер: 642/2957/17 виданий 23.07.2018 р., видавник Апеляційний суд Харківської області.

Однак, Головою ГК «Залютіно», а саме ОСОБА_2 , Позивачу Довідка серії та номер: №б/н від 12.02.2018 ніколи не видавалась, і жодні інші довідки чи інші документи на право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 останньому також не видавалися.

Одночасно з цим, Постановою Апеляційного суду Харківської області від 23.07.2018 р. у справі № 642/2957/17 не визнано за Позивачем права власності чи іншого речового права на гаражний бокс № НОМЕР_1 , що могло б бути підставою для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за Позивачем.

Крім того, вказує, що реєстрація за Позивачем права власності на «гараж № НОМЕР_1 загальною площею 29,6 кв.м.» 28.12.2018 р. жодним чином не свідчить, що останній є власником «гаражного боксу №3 загальною площею 24 кв.м.», реєстрація якого була здійснена 04.06.2018 р. (за півроку раніше) за ОСОБА_2 .

Так, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, на який зареєстровано право власності за Позивачем є – 1737723363101, в той час як за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на об`єкт з реєстраційним номером – 1570938663101. Викладене дає обґрунтовані підстави вважати, що мова йде про різні об`єкти нерухомого майна.

Так, під час проведення державної реєстрації права власності на об`єкт вперше, яка була здійснена ОСОБА_2 04.06.2018 р., у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна, який не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється. (ч. 2 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Посилання позивача на технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 від 03.06.2005 р., книжку члена ГСК «Залютіно», лист від КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 06.06.2005 р., довідку від 15.05.2005 р., також є безпідставним виходячи із того, що технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 не є правовстановлюючим документом, який би підтверджував, що останній є, або коли небудь був власником гаражного боксу № НОМЕР_1 ; книжка члена ГСК «Залютіно», також, не є документом, що підтверджує право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 : лист КП «Харківське міське БТІ» від 06.06.2005 р., як і попередні два документи не підтверджує права власності Позивача на гаражний бокс № НОМЕР_1 . Зміст даного документу лише свідчить, що Позивач не маючи навіть рішення кооперативу про передачу йому у власність гаражного боксу № НОМЕР_1 звернувся із заявою про підготовку матеріалів для оформлення права власності на гараж до КП «Харківське міське БТІ», а останнє направило даний лист до Виконкому Ленінської районної ради м. Харкова, яке мало б тільки вирішити питання про можливість видачі Позивачу свідоцтва про право власності на гараж № НОМЕР_1 . Однак, виходячи із доданих до позовної заяви документів, таке свідоцтво у Позивача відсутнє.

Довідка від 15.05.2005 р. видана ГК «Залютіно», лише підтверджує, що Позивач у 2005 р. був членом ГК «Залютіно», у зв`язку з чим користувався гаражним боксом № НОМЕР_1 , однак даний документ не підтверджує, що Позивач є власником нерухомого майна.

Таким чином, Позивач не є і не був власником гаражного боксу № НОМЕР_1 . А право користування гаражним боксом № НОМЕР_1 останній втратив 04.11.2017 р., після чого у членах кооперативу поновлений не був, правом користування гаражним боксом № НОМЕР_1 не наділявся, що так само підтверджено судовими рішеннями у справі № 922/1253/18, які додані позивачем до позовної заяви.

Таким чином, Позивачем не доведено наявність порушеного права при пред`явленні даного позову. Недоведеність того, що останній є або був власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , є законним користувачем такого об`єкта, або іншим чином має відношення до цього гаражу.

Щодо законності набуття права власності та законної реєстрації прав ОСОБА_2 на гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , третя особа пояснив, що 04.11.2017 р. рішенням загальних зборів кооперативу «Залютіно» (протокол загальних зборів від 04.11.2017 р. №25/03-18) Позивача було виключено із членів кооперативу. Зазначене рішення, в першу чергу, було основною правовою підставою, для повернення Позивачем кооперативу гаражного боксу №3.

13.03.2018 р. Рішенням, Ленінського районного суду м. Харкова у справі №642/2957/17, Позивача зобов`язано повернути кооперативу «Залютіно» гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо посилань позивача на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07.06.2018 р. у справі №642/2957/17, якою зупинено виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13.03.2018 р. про повернення Позивачем кооперативу гаражного боксу №3, вважає їх безпідставним, оскільки на момент передачі гаражного боксу № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13.03.2018 у справі №642/2957/17 вже набуло чинності, і гаражний бокс фактично було повернуто кооперативу та передано членам кооперативу, а апеляційне провадження було відкрито шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження лише 07.06.2018 р. і на той момент зупиняти виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13.03.2018 р. не видавалося можливим, бо воно вже було реалізоване.

Рішенням правління кооперативу «Залютіно» протокол від 25.03.2018 р. №25/03-18 гаражний бокс № НОМЕР_1 вирішено передати у користування іншому члену кооперативу – ОСОБА_3

25.05.2018 р. на засіданні правління кооперативу (протокол від 25.05.2018 р. №25/05-18 було задоволено заяву ОСОБА_3 про повернення останнім гаражного боксу № НОМЕР_1 та вирішено передати даний гаражний бокс ОСОБА_2 , як члену кооперативу «Залютіно» з подальшим оформленням права власності на нього та внесенням пайового внеску в розмірі 59 800 грн.

В подальшому, кооперативом «Залютіно» видано ОСОБА_2 . Довідку від 29.05.2018 р. №29052018/1, що він володіє і користується Гаражним боксом № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . та сплатив пайовий внесок в повному обсязі.

Так, на підставі вище зазначеної Довідки у ОСОБА_2 виникла можливість зареєструвати право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яку і було ним реалізовано, що підтверджується наявним в Реєстрі записом про право власності №26508728.

Згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 було зареєстроване за ОСОБА_2 04.06.2018 р. (номер запису про право власності 26508728). Підставою для такої реєстрації була Довідка від 29.05.2018 №29052018/1, яка видана ОСОБА_2 кооперативом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян.

Враховуючи, що така реєстрація права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 була здійснена вперше, було відкрито відповідний розділ у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, а гаражному боксу № НОМЕР_1 , як об`єкту нерухомого майна було присвоєно реєстраційний номер - 1570938663101.

Крім того, документи, які долучені позивачем до позову свідчать, що і на сьогоднішній день об`єкт нерухомого майна зареєстрований у реєстрі під реєстраційним номером - 1570938663101.

22.06.2018 р. ОСОБА_2 , будучи власником вище вказаного гаражного боксу відчужив його на підставі договору купівлі-продажу, засвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Л.М. і зареєстрованого в реєстрі за №1598.

В той же день, набувач за вказаним договором зареєстрував своє право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , з реєстраційним номером - 1570938663101, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Муратова Ігоря (вул. Тінякова), буд. 2-А. (номер запису про право власності 26746008), що внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 41741108 від 22.06.2018 р.

Тобто, щодо гаражного боксу № НОМЕР_1 (реєстраційний номер – 1570938663101), в Реєстрі міститься новий запис під номером – 26746008, а тому запис 26508728 внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером – 41487504 від 07.06.2018 р. втратив свою актуальність, що додатково підтверджується наступним.

Згідно п. 28 ПКМ України «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 26 жовтня 2011 р. №1141 (надалі – Порядок), після внесення відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження до Державного реєстру прав відповідному запису про речове право, обтяження речового права автоматично присвоюється номер, який є його ідентифікатором.

Відповідно до п.37 Порядку, до Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації набуття права власності, державної реєстрації набуття чи зміни інших речових прав на нерухоме майно або обтяжень речових прав замість наявних відомостей, що містяться у відкритому розділі або спеціальному розділі Державного реєстру прав, вносяться нові відомості, визначені у пунктах 30-32 цього Порядку.

Згідно п.39 Порядку, запис про речові права та їх обтяження, про суб`єктів таких прав, який існував до набуття, зміни чи припинення речових прав на нерухоме майно або їх обтяжень, зберігається у Державному реєстрі прав.

Отже, звернення із позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і запису про зареєстроване право власності за ОСОБА_2 останній вважає неналежним способом захисту, оскільки такий запис є неактуальним і його скасування не призводить до поновлення порушеного права.

А враховуючи відсутність порушеного права Позивача, таке право не підлягає захисту у судовому порядку. У задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 01 червня 2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду .

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Павлов В.П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позовній заяві та доводів викладених у інших письмових заявах.

Представник відповідача гаражного кооперативу «Залютіно» адвокат Шипенко М.С. проти задоволення позовних вимог заперечував.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Третя особа реєстратор Прокопович Г.М. у судові засідання не з`явилася, про розгляд справи неодноразово була повідомлена в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду.

Заслухавши учасників процесу, які присутні в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про кооперацію» № 1087-IV (далі Закон № 1087-IV) обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворений шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою здійснення ними господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 % від загального обороту кооперативу.

Відповідно до статті 1 Закону №1087-IV кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Споживчі кооперативи задовольняють потреби своїх членів та інших громадян у торговельному і побутовому обслуговуванні, а також членів кооперативів у житлі, дачах і садових ділянках, гаражах і стоянках для автомобілів, у соціально-культурних та інших послугах. Крім зазначених функцій, споживчі кооперативи можуть також розвивати різноманітну виробничу діяльність, тобто бути кооперативами змішаного типу.

Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог ГК України, інших законодавчих актів (стаття 94 цього Кодексу).

У статті 3 цього Закону вказано, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (статті 6 цього Закону).

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

У статті 8 Закону № 1087-IV передбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Відповідно до статті 15 Закону № 1087-IV вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

У статті 16 цього Закону вказано, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

Відповідно до ст.ст.97, 98 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Згідно із ч.4 ст.6, ч.1 ст.13 ЗУ «Про об`єднання громадян», усі основні питання діяльності об`єднань громадян повинні вирішуватись на зборах усіх членів або представників членів об`єднання. Об`єднання громадян діє на основі статуту або положення.

За приписами ст. 15 зазначеного Закону вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу, утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу, тощо.

У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено, скликання зборів уповноважених кооперативу.

Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Аналогічні положення містять у Статуті Кооперативу «Залютіно» по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян.

Відповідно до п. 6.7 Статуту кооперативу «Залютіно» у разі коли з організаційних причин проведення Загальних зборів членів кооперативу неможливо, скликаються Збори уповноважених – за наявності не менш трьох уповноважених.

Згідно п. 7.1 Статуту виконавчим органом Кооперативу є Правління, яке очолює Голова Кооперативу.

Та відповідно до п.п. «є» п. 7.2. Правління кооперативу приймає рішення щодо розпорядження гаражними боксами, розподілення між членами кооперативу.

25 березня 2018 року кооперативом «Залютіно» на чолі з головою правління кооперативу ОСОБА_2 , було організовано засідання Правління кооперативу, на якому було прийнято рішення про зобов`язання ОСОБА_1 повернути гаражне приміщення (бокс) № НОМЕР_1 кооперативу та передати його члену кооперативу ОСОБА_3 ( протоколу засідання правління кооперативу № 25/03-18 від 25.03.2018 року ).

Оскаржуване позивачем рішення засідання Правління кооперативу від 25.03.2018 р. є легітимним, бо прийняте повноважним складом, в межах своєї компетенції.

Рішенням Правління кооперативу «Залютіно» від 25.05.2018 року, протокол № 25/05-18 задоволено заяву ОСОБА_3 щодо повернення наданого йому гаражного боксу № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 і про надання йому місця на стоянці у зв`язку з необхідністю, а члену кооперативу ОСОБА_2 передано для користування гаражний бокс № НОМЕР_1 з подальшим оформленням права власності на нього з внесенням пайового внеску грошовими коштами згідно Статуту до кооперативу у розмірі 59 800 грн. до кінця травня місяця 2018 року.

Оскаржуване позивачем рішення засідання Правління кооперативу від 25.03.2018 р. є легітимним, бо прийняте повноважним складом, в межах своєї компетенції.

В матеріалах справи відсутні підстави для визнання недійсними рішення Правління кооперативу від 25.03.2018 року та від 25.05.2018 року, оформлених Протоколами.

Під час розгляду справи судом також не встановлено наявності порушення прав позивача прийняттям оскаржуваних рішень, оформлених Протоколами, та не доведено наявності встановлених законодавством умов для визнання рішень засідань Правління кооперативу недійсними.

Посилання позивача на те, що гаражний бокс на час ухвалення оскаржуваних рішень належав йому на праві власності, не ґрунтуються на законі та Статуті кооперативу, та не підтверджено жодними належними доказами.

Посилання позивача виключно на те, що рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 березня 2018 року у подальшому було скасовано Постановою Апеляційного суду Харківської області від 23.07.2018 року в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути кооперативу гаражний бокс № 3 для подальшого передання такого боксу іншим членам кооперативу, є недостатнім для ухвалення рішення в даній справі, оскільки скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційним судом було зазначено, що рішення суду є передчасним, та це питання врегульовано Статутом кооперативу, та може бути вирішено в позасудовому порядку.

Таким чином суд приходить до висновку щодо відмови у завдоленні позовних вимог про скасування рішень засідання Правління кооперативу від 25.03.2018 року та від 25.05.3018 року.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним та недійсним запис державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрації нерухомості та бізнесу» Прокопович Ганни Михайлівна про державну реєстрацію права власності на гаражне приміщення (бокс № 3) на гр. ОСОБА_2 № 26508728, індексний номер 41487504 від 07.06.2018 р., то суд зазначає наступне.

Вказана вимога позивача є похідною від вимог у задоволенні яких суд відмовляє, тож в цій частині також відсутні підстави для задоволення.

Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Суд під час ухвалення рішення зобов`язаний зазначити, за захистом якого порушеного права позивач звернувся до суду, докази наявності у позивача саме того права, яке останній вважає порушеним, вказати у який спосіб порушено указане право відповідачем та чим підтверджується таке порушення.

Зазначені положення законодавства кореспондуються також із роз`ясненнями, наданими Пленумом ВСУ судам України у п.2 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

На підставі вищевикладеного, суд констатує, що особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх прав, свобод чи інтересів. Право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені. Іншими словами, особа не має права звернутися до суду у разі, якщо права, за захистом яких вона звернулася, їй не належать. Така особа є неналежним позивачем і у позові їй слід відмовити. Тому при зверненні до суду позивач повинен доводити свою юридичну заінтересованість у справі. Завдяки такому підходу реалізується принцип диспозитивності цивільного процесу, закріплений ст.13 ЦПК України, відповідно до якого кожна особа самостійно вирішує: звертатися їй до суду чи ні.

Отже, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, та позивачем не доведено та не представлено належних, достовірних та достатніх доказів порушення відповідачем його законних прав та інтересів, та яким чином анулювання запису державного реєстратора, який на актуальний на тепреішній час, оскільки право власності зареєстровано за іншою особою, відновить права позивача, та які саме.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги ОСОБА_1 недоведені та не підлягають задоволенню, оскільки не встановлено факту порушення його прав діями відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кооператива «Залютіно» по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян, треті особи: ОСОБА_2 , Державний реєстратор Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Прокопович Ганна Михайлівна, про визнання недійсним та незаконним рішень правління кооперативу «Залютіно» по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян та державної реєстрації прав та їх обтяжень - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Ленінський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набираєзаконної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.03.2021 року.

Суддя О.В. Бородіна