Рішення № 95655262, 18.03.2021, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1772/20

Провадження № 2/626/45/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

18.03.2021 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гусара П.І.

за участі секретаря Івашкіної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді, в загальному позовному провадження, у відсутність сторін, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з третьою особою приватним нотаріусом Красноградського нотаріального округу Ковтун Людмилою Олександрівною про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 28.07.2020 року звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.

В процесі розгляду справи позивач 20.11.2020 року подав уточнену позовну заяву. Відповідно до уточненої позовної заяви (а.с. 118-123) АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в якому просить:

- визнати недісним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . 123 від 08.05.2020 року, що зареєстрований в реєстрі за №538 укладеного між ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку, посвідченого 08.05.2020 року приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Ковтун Людмилою Олександрівною та зереєстрованим в реєстрі за №538;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності №52183836 від 08.05.2020 року, зроблений приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Ковтун Людмилою Олександрівною, на підставі якого зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .

- стягнути з відповідачів судові витрати на оплату судового збору в розмірі 3153 грн.

Ухвалою судді Красноградського районного суду Харківської області від 02.09.2020 року, після задоволення самовідводу судді Рибальченко І.Г., відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 24.11.2020 року залучено у справі третьою особою приватного нотаріуса Красноградського нотаріального округу Ковтун Людмилу Олександрівну.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 24.11.2020 року залучено до участі у справі співвідповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийнято в провадження уточнену позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Ухвалою від 26.01.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

На обгрунтування позову позивач в уточненій позовній заяві зазначив (ас. 119-123), що 30.03.2010 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступник АТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_6 уклали кредитний договір б/н відповідно до якого позивач зобов`язався надати позивальникові кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 12000, 00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, а остання зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в прядку встановлених кредитним договором.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 20.03.2020 року по справі №626/2244/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 30.03.2010 року у сумі 60851,04 грн та судові витрати у розмірі 912,76 грн, а всього 61753,80 грн. Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та 21.04.2020 року набрало законної сили.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» маючи намір отримання виконання судового рішення звернулось з заявою до Красноградського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо примусового стягнення заборгованості за судовим рішенням від 20.03.2020 року. Старшим державним виконавцем Красноградського РВ ДВС Ліміною А.В. 14.05.2020 року відкрито виконавче провадження відносно ОСОБА_1 щодо стягнення з боржника 61763,80 грн. на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» під час виконання рішення суду встановлено, що 08.05.2020 року ОСОБА_1 одразу після набрання рішення законної сили відчужила належне їй на праві власності майно, а саме 2/5 частин квартири АДРЕСА_2 , шляхом укладання, договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку. А отже ОСОБА_5 при укладанні договору купівлі-продажу своєї частки квартири мала єдину ціль – приховування майна, яке може бути реалізовано виконавчими організаціями в рахунок погашення боргу стягнутого рішенням суду. Дії ОСОБА_5 є свідомим наміром невиконання зобов`язань і приховування свого майна від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення заборгованості.

На уточнену позовну заяву відповідач ОСОБА_2 подала відзив (а.с. 155-158) в якому позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не визнала та просила відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Зазначає, що правові висновки Верховного Суду, на які посилається позивач, як на підставу задоволення позову, щодо договорів, укладених з метою уникнення виконання грошового зобов`язання, стосуються спорів, що виникли з договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки того, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконавця в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном. В даному випадку нею, як добросовісним набувачем було набуто у власність нерухоме майно, яке на момент вчинення договору купівлі-продажу під забороною відчуження та будь-якими іншими обтяженнями не перебувало, реально виконано умови договору, а саме сплачено кошти продавцю згідно умов договору та на сьогоднішній день перебуває у її власності та вона як власник несе матеріальні витрати з його утримання, а отже все це спростовує висновки позивача щодо фіктивності правочину. Тобто вона купила у ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 08.05.2020 року квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , договір купівлі-продажу був нотаріально посвідчений та на момент проведення угоди арешт або заборона на відчуження даної квартири були відсутні, таким чином вона є добросовісним набувачем вказаної квартири. Продавці квартири звільнили її відразу після продажу, а вона уклала з організаціями житлово-комунальних послуг відповідні договори пов`язані з утриманням квартири. Крім того вважає безпідставними посилання позивача на те, що рішення Красноградського районного суду Харківської області від 21.04.2020 року набрало законної сили, оскільки після 12.03.2020 року рішення суду не набирали законної сили до 07.08.2020 року у зв`язку з набранням чинності 02.04.2020 року ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали відзив на уточнену позовну заяву (а.с. 162-163) в якому позов не визнали, так як вважають, що позов є необґрунтованим, оскільки вони здійснили продаж нерухомого майна, яке належало їм на спільній частковій власності за 120000,00 грн., за адресою: АДРЕСА_3 отримання коштів сторонами підтверджено та засвідчено нотаріально. При вчиненні договору купівлі-продажу нотаріусом було перевірено дані реєстру заборон та обтяжень на нерухоме майно відповідно до якого на момент вчинення договору будь-яких обтяжень чи заборон на відчуження нерухомого майна були відсутні. Після підписання договору купівлі-продажу квартири та отримання коштів, ними були вивезені особисті речі та передані ключі новим власникам. Даний договір купівлі-продажу було вчинено за домовленістю між співвласниками після дооформлення документів на право на спадщину ОСОБА_5 після смерті діда, з метою отримання коштів, оскільки грошові кошти їм були необхідні для повернення боргу.

Від представника позивача ОСОБА_7 24.12.2020 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у відзиві на уточнену позовну заяву просили розгляд справи проводити за їх відсутності.

Від відповідача ОСОБА_2 18.03.2021 до суду надійшла письмова заява в якій просить розглядати справу без її участі з урахуванням відзиву на уточнену позовну заяву та відмовити позивачу в задоволенні позову.

Від третьої особи приватного нотаріуса Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Ковтун Л.О. 05.02.2021 року надійшла письмова заява в якій просить розглядати справу за її відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Так, ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судовим розглядом встановлено, що 22.01.2016 року заочним рішенням Красноградського районного суду Харківської області по справі №626/2244/15-ц стягнуто з ОСОБА_8 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 30.03.2010 року у сумі 94651, 23 грн та судовий збір у розмірі 1419,77 грн (а.с. 9-10).

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 03.12.2019 року заочне рішення від 22.01.2016 року скасовано та справу призначено до судового розгляду (а.с. 20).

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 20.03.2020 року №626/2244/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що проживає в АДРЕСА_4 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, МФО 305299, р/р № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість – 60851 (шістдесят тисяч вісімсот п`ятдесят одну) гривню 04 коп. та судові витрати у розмірі 912 (дев`ятсот дванадцять) гривень 76 коп., а всього 61 763,80 грн (а.с 17-19).

Постановою старшого державного виконавця Красноградського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляміною А.В. від 14.05.2020 року відкрито виконавче провадження по виконавчому листу №626/2244/15-ц виданого 21.04.2020 року Красноградським районним судом про стягнення з ОСОБА_5 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» коштів в сумі 61763,80 грн, що свідчить про набрання рішенням законної сили (а.с. 13).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 08.05.2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 продали, а ОСОБА_2 купила квартиру за АДРЕСА_2 . Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Красноградського нотаріального округу Харківської області Ковтун Л.О. та зареєстрований в реєстрі за №538 (а.с. 50-51).

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.05.2020 року квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08.05.2020 року, серія та номер 538 (а.с. 52).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Враховуючи, що відповідно до цивільного процесуального законодавства, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає один з визначених ст. 16 ЦК України чи встановлений іншим законом або договором спосіб захисту цивільного права. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 12 ЦПК зобов`язаний довести правову та фактичну підстави недійсності правочину.

Позивач правовою підставою визнання оспорюваного договору недійсним визначив положення ст. 234 ЦК України, що встановлює правові наслідки фіктивного правочину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 234 ЦПК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, якими передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Судом встановлено, що між відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони 08.05.2020 року був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 (надалі по тексту Договір). Того ж дня договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів. Вказаний договір був нотаріально посвідчений.

Зміст договору свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу, передбачених ст. 655-658 ЦК України. Волевиявлення сторін співпадало й було спрямоване саме на укладення договору купівлі-продажу квартири. Також у пункті 1.6 вищезазначеного договору сторони підтвердили, що:

-вони не визнані недієздатними та не обмежені у дієздатності;

-укладання цього Договору відповідає їх інтересам;

-волевиявлення є вільним і усвідомленим;

-умови цього Договору зрозумілі і відповідають дійсній домовленості Сторін;

-цей Договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому;

-в тексті цього Договору зафіксовані всі істотні умови купівлі-продажу Нерухомого майна.

Відповідно до п. 2.1. Договору продаж Нерухомого майна вчинено за суму 120000,00 грн.

Заявою відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 08.05.2020 року підтвердили, що ОСОБА_2 повністю виконала свої зобов`язання за договором купівлі-продажу квартири від 08.05.2020 року за реєстровим номером №538, сума 120000,00 одержана. Фінансових претензій за договором до ОСОБА_2 не мають (а.с. 83).

Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Тобто для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину, але у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 08.05.2020 року укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , продавці продають (передають у власність), а покупець, тобто ОСОБА_2 , купує (приймає у власність) квартиру АДРЕСА_2 . З вказаного договору вбачається, що відбувалася передача майна, а саме квартири, таким чином правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Після укладання спірного договору купівлі-продажу відповідач ОСОБА_2 уклала договори з житлово-комунальними підприємствами на отримання відповідних послуг пов`язаних з утриманням майна (а.с. 65-71).

Крім того, з матеріалів даної справи вбачається, що виконавче провадження за виконавчим листом №626/2244/15-ц виданим Красноградським районним судом Харківської області 21.04.2020 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошових коштів 61763,80 грн відкрито 14.05.2020 року, таким чином на момент (08.05.2020 року) укладення відповідачами спірного договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 , виконавче провадження за вказаним виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_5 на користь позивача не було відкрито.

Судом також встановлено, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_2 ніякого арешту або заборони на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_3 накладено не було.

Відповідно до п. 1.3. Договору Продавці наступним гарантували, а Покупець взяв до уваги той факт, що:

- На момент укладання цього Договору відчужене Нерухоме майно є їх особистою приватною спільною частковою власністю, оскільки Нерухоме майно набуте ними у власність в порядку обміну безоплатно приватизованої квартири та одержання у спадок і осіб, які б не могли поставити питання про визнання за ними права власності на це Нерухоме майно, немає;

- Нерухоме майно нікому не продане, не подароване, в спорі та під забороною, арештом не значиться, в іпотеці, під податковою заставою не перебуває, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.05.2020 року, а також відсутні будь-які права чи обтяження, що нього з боку третіх осіб, як в межах, так і за межами України;

- від Покупця не приховано обставин, які мають істотне значення;

- щодо Нерухомого майна відсутні судові спори;

- договір не укладається під впливом тяжкої для покупців обставини або під загрозою.

Крім того з пояснень відповідача ОСОБА_2 у відзиві вбачається, що на момент купівлі квартири за адресою: АДРЕСА_3 вона мала відношення по укладанню договору купівлі-продажу вказаної квартири тільки з ОСОБА_4 , з якою і проводила усі домовленості щодо укладання угоди, відповідача ОСОБА_5 до укладання спірного договору вона не знала, при цьому позивач іншого не довів, що також спростовує твердження позивача, що спірний договір купівлі-продажу квартири є фіктивним.

Крім того договір купівлі-продажу квартири від 08.05.2020 року було вчинено трьома продавцями, так як квартира їм належала на праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК).

Вирішуючи даний спір по суті, суд не вбачає фіктивності оспорюваного правочину, оскільки матеріали справи свідчать про те, що спірний правочин вчинений з метою настання правових наслідків, які виникають при укладанні договору купівлі-продажу майна, які передбачені ст. 655 ЦК України, тобто відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 передали майно, а ОСОБА_2 прийняла нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 та сплатила за неї її вартість в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи, що позивач не довів підстав свого позову фіктивності правочину, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 08.05.2020 року укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_2 .

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

За таких обставин судові витрати по справі покладаються на позивача.

Крім того, ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 02.09.2020 року з метою забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_5 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Заборонено органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, відносно квартири АДРЕСА_5 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

У зв`язку з відмовою в задоволені позову заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 02.09.2020 року підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 4-5,12,76-83,259,263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 203, 215, 224, 234, 626, 638, 655, 657 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з третьою особою приватним нотаріусом Красноградського нотаріального округу Ковтун Людмилою Олександрівною про визнання договору недійсним – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 02.09.2020 року, а саме зняти арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_5 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та скасувати заборону органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, відносно квартири АДРЕСА_5 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківській апеляційний суд через Красноградський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя