Рішення № 95654689, 04.03.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10949/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

при секретарі Гожа Г.В.

з участю: представника відповідача Рижчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ "Комерційний банк "Приватбанк", звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №ROHTCC9F5L1570 від 13.04.2011 року в сумі 35371.53 грн. та судових витрат - в розмірі сплаченого позивачем судового збору – 1378 грн., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що відповідач добровільно не виконує зобов`язань за вказаним кредитним договором, надавши відповідні докази, а також докази оплачених судових витрат.

Ухвалою суду від 04.12.2020р. заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27.10.2016р. за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - було скасоване і позов був призначений до нового судового розгляду.

Представник позивача до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача надав суду пояснення та заперечення щодо предмету та підстав позову, просив у задоволенні позову відмовити, застосувавши до вимог позивача строк позовної давності, стверджуючи, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем і позивачем не надано належних доказів наявності такої заборгованості.

Вивчивши позовні вимоги, дослідивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та АТ «КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №ROHTCC9F5L1570, згідно умов якого позивачу було надано кредитні кошти в розмірі 8000,00 грн. на строк до 12 квітня 2012 року включно зі сплатою 0,12% (0,01% на місяць) на рік на суму залишку заборгованості, єдиноразової комісії в розмірі 160,00 грн. та щомісячної комісії в розмірі 160,00 грн. за надання фінансового інструменту.

Укладення вказаного кредитного договору відбулося шляхом підписання Заяви Позичальника №ROHTCC9F5L1570. Згідно зазначеної заяви кредитні кошти видавалися на споживчі цілі.

Твердження представника відповідача стосовно спливу строків позовної давності є обґрунтованим.

Позивачем не надано належних доказів того, що заява позичальника на отримання кредиту містить домовленість сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Так, у постановах Верховного Суду України від 11 лютого, 11 березня, 10 червня, 1 липня та 4 листопада 2015 року (справи № 6-240цс14, 6-16цс14, 6-698цс15, 6-757цс15, 6-1926цс15) викладено правовий висновок в якому зазначено, що:

Виходячи з положень статей 207, 256, 257, 259, 267 ЦК України, умови надання споживчого кредиту фізичним особам, якими установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо вони не містять підпису позичальника; суд не встановив належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи заяву, а також те, що вони містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви, або в подальшому не змінювались, зокрема в частині збільшення строку позовної давності. Крім того, заява позичальника має містити домовленість сторін щодо збільшення строку позовної давності. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором».

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У даному випадку, в ході розгляду даної справи, судом встановлено, що початок спливу строків позовної давності пов`язано з кінцевим терміном погашення кредиту зазначеного в заяві на отримання кредиту – 12 квітня 2012 року, а загальний строк позовної давності сплинув 12 квітня 2013 року оскільки, саме з цією датою пов`язано відлік строків, впродовж яких у кредитора існує право на звернення до суду.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку шляхом направлення вимоги позичальнику або ж у судовому порядку.

Таким чином, в разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, має обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу (Постанова ВСУ №6-61цс14).

Отже, щодо наявних правовідносин, має бути застосовано трирічний строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України.

Крім того, до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік згідно зі ст.258 ЦК України, який обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається за правилами ст.253 ЦК України - з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, та нараховується за кожен день у межах позовної давності за основною вимогою.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено також спеціальна позовна давність в один рік, яка застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Ч.4 ст.267 ЦК України регламентовано, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові за наявності про це заяви відповідача, яку, у даному випадку, містять матеріали справи.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно зі статтею 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Оскільки під час ухвалення даного рішення судом було встановлено пропущення строків позовної давності щодо тіла кредиту, а також - щодо пені та штрафу, що вбачається з вищевикладеного, а позивачем не доведено переривання строків давності, тому суд дійшов висновку, що пропущення позивачем строку звернення до суду щодо стягнення заборгованості з відповідача у строк, більш, ніж передбачений ст.257 ЦК України, - є підставою для відмови у задоволенні вимог у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10,12,89,141,258-259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: вул.. Набережна Перемоги, буд.50, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено 10 березня 2021 року.

Суддя: С.П. Харечко