Рішення № 95650862, 18.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року м. Київ № 640/5862/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся з позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, щодо відмови в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язати Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати йому пенсію за віком відповідно до п.4 ч.1 ст 115 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії - 11.12.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішенням від 14.01.2019 відповідач безпідставно відмовив йому у призначенні пенсії. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

05.06.2020 року від ГУ ПФУ в м. Києві до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що відмовляючи позивачу у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах діяв у відповідності з вимогами діючого законодавства.

04.06.2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшов відзив на заперечення на позов в якому він зазначив, що відповідачем не вчинено жодних дій для перевірки дійсності його посвідчення учасника бойових дій і тому він вважає, що він має право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

11.12.2019 позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення йому пенсії за віком, на пільгових умовах, як учаснику бойових дій, оскільки 12.09.2019 він досяг віку необхідного для її призначення - 55 років.

Листом від 22.01.2019 №2600-0314-8/2365 ГУ ПФУ в м. Києві повідомлено позивачу про те, що оскільки позивачем не подано копію посвідчення учасників бойових дій встановленого зразка, йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. У зв`язку з чим відповідачем 14.01.2019 прийняте відповідне рішення № 263040003023.

Окрім цього, судом встановлено, що згідно копії довідки, що міститься в матеріалах справи, виданої Шевченківським районним у місті Києві військовим комісаріатом 02.01.2020 №4, яка також надавалась позивачем до відповідача при зверненні за призначенням пенсії, ОСОБА_1 проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку) з 17.11.1983 року по 26.04.1985 року Афганістан.

Окрім цього, у цій довідці зазначено, що вказана служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три. Довідка видана для подання органам Пенсійного фонду.

Вказані обставини також підтверджуються копією військового квитка НОМЕР_1 та посвідченням учасника бойових дій, виданого 26.04.1986 виданого командиром військової частини польова пошта 26153 серія НОМЕР_2 в якому проставлено штамп та записано «Україна учасник бойових дій», що засвідчено печаткою та підписом Ленінградського військового комісаріату м. Києва.

Відтак, не погоджуючись із відмовою відповідача у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. При цьому основи соціального захисту, а також форми і виді пенсійного забезпечення, визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Зокрема, з огляду на положення статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, які брали участь у бойових діях - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Частиною четвертою статті 24 цього Закону передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтями 4, 5 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII), ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 2 частини першої статті 6 Закону №3551-XII визначено, що учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаю військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Постановою Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 08.02.1994 №63 затверджено Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, відповідно до якого бойові дії в Афганістані, під час яких йому надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, проходили в період з квітня 1978 року по грудень 1989.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №3551-XII, права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, установлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.

Статтею 57 Закону №1788-ХІІ передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, участь у бойових діях у воєнний час зараховується до вислуги років із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено вказаний вище Порядок №637 згідно з пунктом 1 якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ. Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток №2).

Згідно з додатком №2 у довідці про проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов`язку повинно бути зазначено загальну кількість років, місяців і днів такої служби. Зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника бойових дій, довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення, а для осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 статті 6 Закону №3551-XII, також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (при призначенні пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону).

Судом встановлено, що статус учасника бойових дій позивача підтверджується посвідченням, виданим командиром військової частини польова пошта 26153 серія НОМЕР_2 , в якому проставлено штамп та записано «Україна. Учасник бойових дій», що засвідчено печаткою та підписом Ленінградського військового комісаріату м. Києва. Згідно з підпункту а) пункту 12 Положення про порядок видачі посвідчень, нагрудних знаків ветеранів війни затвердженого постановою КМУ № 302 від 12.05.1994, особам, визнаним учасниками бойових дій (пункти 2, 4, 11, 13, 14, 15 статті 6 Закону №3551-XII), посвідчення видаються на підставі «Удостоверение» (за наявності штампа «Україна. Учасник бойових дій»), довідки виданих уповноваженими органами Міністерства оборони України.

Також судом при проведенні аналізу законодавства України, що стосується порядку та правил оформлення та видачі посвідчень учасника бойових дій, встановлено відсутність норм які б зобов`язували особу, що має статус учасника бойових дій підтвердженого посвідченням виданим відповідними уповноваженими органами СРСР, обмінювати це посвідчення на нове, встановлене постановою КМУ № 302 від 12.05.1994 року, якою було вперше врегульоване порядок видачі посвідчень, нагрудних знаків ветеранів війни. Вказана постанова № 302, діюча на цей час з наступними змінами, не встановлює обов`язку обміну посвідчень учасників бойових дій на посвідчення нового зразка.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що всі посвідчення, учасників бойових дій отримані ними до введення в дію нового порядку їх отримання, є дійсними і повинні прийматись державними органами, в тому числі органами пенсійного фонду України.

Оскільки належність позивача до особи, яка має статус учасника бойових дій ніким не оспорювалась, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом №3551-XII та Законом №1058-IV зокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії.

На підставі вищезазначеного, суд доходить висновку, що рішення відповідача від 14.01.2019 року № 263040003023, щодо відмови в призначенні позивачу дострокової пенсії за віком згідно вимог, як учаснику бойових дій на підставі пункту частини першої статті 115 Закону №1058-IV, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві призначити йому з 11.12.2019 року дострокову пенсію за віком, як учаснику бойових дій, суд зазначає наступне. Як вже вказувалося вище, відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV військовослужбовці, які брали участь у бойових діях мають право на призначення дострокової пенсії після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.

Повноваження щодо вирішення питання про призначення позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV в даному випадку належать до дискреційних повноважень ГУ ПФУ. Суд, в свою чергу, не може перебирати на себе дискреційні повноваження цього органу в частині призначення пенсії позивачу.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу з 11.12.2019 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій відповідно до Закону №1058-IV слід відмовити.

Водночас, застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, та у зв`язку із тим, що рішення відповідача від 14.01.2019 року № 263040003023, щодо відмови в призначенні позивачу дострокової пенсії за віком скасовується судом, вбачається за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві повторно розглянути заяву позивача про призначення йому дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV як учаснику бойових дій та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до законодавства та з урахуванням встановлених даним рішенням обставин справи.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту на підставі 13 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», а оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні. Керуючись статтями 2, 19, 77, 90, 139, 194, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 14.01.2019 року № 263040003023, щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій, - протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ. 04053, ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення йому дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`яз-кове пенсійне страхування» як учаснику бойових дій та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до законодавства та з урахуванням встановлених даним рішенням обставин справи.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур