Рішення № 95650726, 24.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року м. Київ № 640/22867/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П. при секретарі судового засідання Кузьмич М.Б.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Тюрменка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаДержавної фіскальної служби України Головне управління ДФС у Житомирській областіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати наказ Державної фіскальної служби України від 25.08.2020 № 1200-о про звільнення ОСОБА_1 протиправним та скасувати його;

- поновити полковника податкової міліції ОСОБА_1 , з дати звільнення на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Житомирській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції або рівнозначній посаді;

- стягнути з Державної фіскальної служби України на користь позивача середній заробіток за період з 26.08.2020 по 23.09.2020 у сумі 26 809,44 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот дев`ять гривень 44 копійки) та до дня поновлення на роботі.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірним наказом його було звільнено з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Житомирській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції.

При цьому, в порушення вимог чинного трудового законодавства, відповідачем не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, не запропоновано іншу роботу в структурі ДФС України, тому такий наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуваний наказ прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Позивач скористався правом надати відповідь на відзив, зміст якого фактично відповідає доводам позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про залучення до участі у справі відповідача; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДФС у Житомирській області (далі - третя особа) та витребувано докази по справі від третьої особи.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

У судовому засіданні 24.02.2021 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи убачається, що наказом Державної фіскальної служби України від 15.06.2018 № 1001-о «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 був призначений на посаду першого заступника начальника Головного управління ДФС у Житомирській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції.

10.06.2020 позивачу було вручено попередження про наступне вивільнення згідно із п.п. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, у зв`язку із скороченням штату, за відсутності можливості подальшого використання на службі.

Наказом в.о. Голови Державної фіскальної служби України Солодченком С.В. видано наказ від 25.08.2020 № 1200-о про звільнення полковника податкової міліції ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Житомирській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції.

Підставою для прийняття вказаного наказу слугувало попередження про наступне вивільнення, лист Головного управління ДФС у Житомирській області від 12.08.2020 № 651/8/06-30-05.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття наказу про звільнення, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування та поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» (далі також - Закон).

Положеннями статті 5 Закону визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Так, відповідно до положень ч.ч. 1-3 статті 87 Закону (у редакції до 19 вересня 2019 року), підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання. За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов`язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 № 117-IX були внесені зміни та доповнення до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, зокрема у статтю 87.

Відповідно до положень ч.ч. 1-3 статті 87 Закону (у редакції після 19 вересня 2019 року), підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов`язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.

Таким чином, на час звільнення позивача редакція Закону передбачала право, а не обов`язок роботодавця пропонувати працівнику можливість переведення на іншу посаду відповідно до його кваліфікації перед звільненням.

В даному випадку, як зазначає позивач, роботодавець не пропонував позивачу інших вакантних посад державної служби у тому самому державному органі, чого не заперечує ДФС України.

Як убачається зі змісту оскаржуваного наказу, звільнення ОСОБА_1 відбулося через скорочення штатів, тобто посади державної служби - посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Житомирській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», зокрема, утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 затверджено Положення про Державну податкову службу України та Державну митну службу України та установлено, що посадовими особами органів Державної фіскальної служби та особами рядового і начальницького складу податкової міліції, які переходять на службу до Державної податкової служби, її територіальних органів, а також членами їх сімей зберігаються умови матеріального забезпечення, пільги та інші соціальні гарантії, встановлені законодавством для посадових осіб органів Державної фіскальної служби та осіб рядового і начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Фактично мала місце не ліквідація ДФС України, а реорганізація центрального органу виконавчої влади, шляхом його поділу на Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ встановлений Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі також - Положення № 114).

Пунктом 8 Положення № 114 визначено випадки дострокового звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ.

Підпунктом «г» пункту 64 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

З даного приводу Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 у справі №820/4077/17 зазначив, що у разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо.

Можливість для звільнення працівників у разі реорганізації підприємства, допускається тільки за умови скорочення штату або чисельності працівників.

Як зазначив відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 № 846 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», із змінами та доповненнями, відповідно до наказу ДФС від 30.03.2020 № 39 «Про введення в дію Структури головних управлінь ДФС в областях та м. Києві» та наказу Головного управління ДФС у Житомирській області від 11.05.2020 № 22 «Про введення в дію Організаційної структури і Штатний розпис Головного управління ДФС у Житомирській області на 2020 рік» посаду, яку займав ОСОБА_1 скорочено, у зв`язку з реорганізацією, зміною організаційної структури та штатної чисельності.

Між тим, в порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів з яких можливо встановити скорочення посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Житомирській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції.

За таких обставин, судом встановлено відсутність підстави для звільнення позивача, зазначена відповідачем в оскаржуваному наказі про звільнення.

Ураховуючи викладене суд висновку про те, що наказ Державної фіскальної служби України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 25.08.2020 № 1200-о є протиправним і підлягає скасуванню.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі №6-33цс14 зазначається, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 39088425).

Про необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав йдеться в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11).

У цьому рішенні звертається увага на те, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до абз. 10 пп. 10.2 п. 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов`язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДФС у Житомирській області, з якого позивач був звільнений, на час розгляду справи перебуває у процесі припинення та з відповідного реєстру не виключене.

Беручи до уваги, що звільнення позивача відбулося незаконно, суд дійшов висновку про те, що порушені права позивача у цій частині підлягають захисту шляхом поновлення його на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Житомирській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції або рівнозначній посаді з 26.08.2020.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині поновлення саме з наступного дня за днем звільнення - з 26.08.2020, а не з дати звільнення, як було заявлено позивачем у позові.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з абзацом 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13 Пленуму Верховного Суду України зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів, що минули починаючи з дня незаконного звільнення, по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.

Як убачається з довідки Головного управління ДФС у Житомирській області від 05.02.2021 № 5/09, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 1334,16 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу, які підлягають оплаті за період з 26.08.2020 по 24.02.2021, складає 127 робочих днів.

Таким чином, у зв`язку з незаконним звільненням з відповідача на користь позивача потрібно стягнути 169 438,32 грн. (127 х 1334,16) середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу без утримання обов`язкових податків і зборів.

При цьому сума обов`язкових податків і зборів підлягає нарахуванню та утриманню під час виконання судового рішення.

Судом відхиляються позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку по день фактичного поновлення на роботі.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених під час розгляду справи фактів та обставин, беручи до уваги, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно із пунктами 2 і 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Керуючись указаними вимогами, суд вважає за необхідне рішення суду в частині поновлення полковника податкової міліції ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Житомирській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції або рівнозначній посаді, з дня наступного за днем звільнення - з 26.08.2020 та в частині стягнення з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 26 016,12 грн. без утримання обов`язкових податків та зборів - допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 25.08.2020 № 1200-о про звільнення ОСОБА_1 .

3. Поновити полковника податкової міліції ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Житомирській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції або рівнозначній посаді, з дня наступного за днем звільнення - з 26.08.2020.

4. Стягнути з Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: Львівська пл., 6, м. Київ, 04053) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.08.2020 по 24.02.2021 у розмірі 169 438,32 грн. (сто шістдесят дев`ять тисяч чотириста тридцять вісім гривень 32 копійки) без урахування податків та зборів.

5. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

6. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення полковника податкової міліції ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Житомирській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції або рівнозначній посаді, з дня наступного за днем звільнення - з 26.08.2020 та в частині стягнення з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 26 016,12 грн. (двадцять шість тисяч шістнадцять гривень 12 копійок) без урахування податків та зборів.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Державна фіскальна служба України (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: Львівська пл., 6, м. Київ, 04053).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст судового рішення буде виготовлено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної його частини.

Суддя Т.П. Балась

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано - 18.03.2021.