Рішення № 95650600, 11.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2021 року м. Київ № 640/15008/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до про Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправними та скасування рішень,за участю:

від позивача - Іванов Р.М.;

від відповідача - Пінчук Б.В.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 25.03.2019 № 0021424205, № 0021434205, № 0021444205, № 0021454205, № 00214464205, № 0021474205, № 0021484205, № 0021494205, № 00215114205;

- визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 25.03.2019 № 0021534205, № 0021544205, № 0021554205 та № 0021564205;

- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2019 № Ф-99У, № Ф-100У.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем призначено та проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення № 32016100100000027 від 29.02.2016, на підставі листа слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.04.2018 за № 2265/8/26-59-23-01 та у відповідності до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 ПК України. Зазначає, що оскаржувані рішення контролюючого органу є протиправними виходячи з того, що на день їх прийняття Головним управлінням ДФС у м. Києві за наслідками розгляду кримінального провадження № 32016100100000027, у межах якого призначено спірну перевірку ФОП ОСОБА_1 , судове рішення (обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов`язань або ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами) не прийнято, а тому зазначені акти індивідуальної дії є передчасними, оскільки вони прийняті без дотримання процедури, встановленої пунктом 36 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Крім того, звертає увагу, що на час виникнення спірних правовідносин документальні перевірки суб`єктів господарювання під час розслідування кримінальних проваджень призначалися виключно судовими рішеннями, а тому у відповідача не було правових для призначення перевірки на підставі листа слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.04.2018 за № 2265/8/26-59-23-01.

Ухвалою суду від 07.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/15008/20 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 06.08.2020.

30.07.2020 до суду від представника відповідача Пінчука Б.В. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що навіть у випадку призначення перевірки на підставі підпункту 78.1.11 положення пункту 86.9 статті 86 ПК України не можуть бути перешкодою для складання податкових повідомлень-рішень. Вважає, що контролюючий орган не був обмежений у виконанні функцій щодо прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням того, що кримінальне провадження розпочато після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платника податків". Звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що перевірку проведено на підставі підпункту 78.1.1, а не на підставі підпункту 78.1.11, як стверджує позивач. Зазначає, що у даному випадку до ГУ ДФС у м. Києві надійшла інформація щодо здійснення ФОП ОСОБА_1 реалізації товару (м`ясних виробів) за готівкові кошти без відображення зазначених операцій в податковій звітності, у зв`язку з чим відповідач скерував на адресу позивача запит. Відповідно до викладеного, контролюючим органом на підставі підпункту 78.1.1 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017. Пояснив, що терміни проведення перевірки неодноразово переносились, проте після надходження документів 10 відділом СУФР ГУ ДФС у м. Києві, які були вилучені під час обшуків 23.02.2017 та 16.01.2018, наказом ГУ ДФС у м. Києві від 31.01.2019 № 1259 перевірку поновлено.

Представником позивача у судовому засіданні 06.08.2020 подано до суду клопотання про витребування у Шевченківського районного суду м. Києва матеріалів кримінального провадження № 32019100000000172 від 22.02.2019 та № 1201600000000025 від 27.01.2016.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 06.08.2020, відмовлено у задоволенні заявленого клопотання з підстав відсутності у матеріалах справи жодних доказів про приєднання матеріалів кримінального провадження № 320191000000000172 до іншого кримінального провадження та оголошено перерву до 15.10.2020.

14.08.2020 до суду від представника позивача Іванова Р.М. надійшла відповідь на відзив, у якому останній наголосив на тому, що після отримання відповідачем листа слідчого, останній розпочав надсилати на адресу позивача запити про надання інформації. Наголошує на тому, що фактично документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 було розпочато на підставі листа слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.04.2018 за № 2265/8/26-59-23-01. Зазначив, що встановлені контролюючим органом порушення повністю спростовані постановою про закриття кримінального провадження, в рамках якого було призначено судово-економічну експертизу.

12.10.2020 до суду від представника відповідача Пінчука Б.В. надійшло клопотання про витребування документів.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 15.10.2020, відмовлено у задоволенні заявленого клопотання та оголошено перерву до 12.11.2020.

09.11.2020 до суду від представника відповідача Пінчука Б.В. надійшло клопотання про витребування документів.

Зважаючи на перебування судді Катющенка В.П. на лікарняному, 12.11.2020 адміністративну справу № 640/15008/20 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 11.02.2021.

11.02.2021 представником відповідача Пінчуком Б.В. подано до суду клопотання про витребування документів.

У підготовчому судовому засіданні 11.02.2021 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів у Шевченківського районного суду м. Києва та у Головного управління ДФС у м. Києві.

Ухвалою суду від 11.02.2021 закрито підготовче провадження у справі № 640/15008/20 та призначено розгляд справи по суті у судове засідання на 11.03.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 11.03.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.03.2021 заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 11.03.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У періоди з 27.08.2018 по 30.08.2018, з 01.02.2019 по 01.02.2019 посадовою особою Головного управління ДФС у м. Києві проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 05.02.2019 № 223/26-15-42-05/ НОМЕР_1 (том 1 а.с. 25-95).

Актом перевірки зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

1) пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, ФОП отримано дохід в сумі 1381543,09 грн, та не нараховано єдиного податку за ставкою 15 % в розмірі 207231,46 грн за 3 квартал 2016 року;

2) пункту 291.4 статті 291, підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298, пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, у зв`язку з чим реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню з 01.01.2016;

3) підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме: неподання декларації про майновий стан та доходи за 2016 та 2017 роки;

4) пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 1622639,89 грн;

5) пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, у зв`язку з чим занижено військовий збір від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 135219,99 грн: за 2016 рік на суму 102303,27 грн, за 2017 рік на суму 32916,62 грн;

6) пункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в період з 01.12.2016 по 31.12.2017 виплатив доходи громадянам, але не відобразив в поданих розрахунках сум доходу і сум утриманого податку за формою 1-ДФ за 4 квартал 2016 року та 1 квартал 2017 року;

7) підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 та пункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, ФОП ОСОБА_1 виплатив доходи громадянам:

за результатами перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб (заробітна плата) на загальну суму 429656,40 грн, а саме: грудень 2016 року на суму 247111,02 грн; січень 2017 року на суму 182545,38 грн;

за результатами перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб (заробітна плата) на загальну суму 173492,74 грн, а саме: грудень 2016 року на суму 102440,88 грн; січень 2017 року на суму 71051,94 грн;

8) частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIІІ зі змінами та доповненнями, а саме: ФОП ОСОБА_1 використовував найману працю без укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

9) підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, ФОП ОСОБА_1 не нараховано та не перераховано до бюджету військовий збір на загальну суму 50262,44 грн, а саме: за грудень 2016 року на суму 29129,33 грн та січень 2017 року на суму 21133,11 грн;

10) пунктів 1, 4 частини другої статті 6, пункту 3 статті 7, пункту 8 статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2664-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зі змінами та доповненнями, ФОП ОСОБА_1 не подані таблиці 1 додатку 5 нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями за 2016, 2017 роки, єдиний внесок з сум чистого доходу не нарахований, не утриманий і не перерахований до бюджету в загальній сумі 49401,00 грн, у тому числі за 2016 рік в сумі 23760,00 грн, за 2017 рік в сумі 25641,00 грн;

11) пунктів 1, 4 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2664-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зі змінами та доповненнями, ФОП подано невірні звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого ЄВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 4) за грудень 2016 року та січень 2017 року, не в повному обсязі нараховано та перераховано ЄВ із суми виплаченої заробітної плати на загальну суму 525135,60 грн: за грудень 2016 року на суму 302024,58 грн, за січень 2017 року на суму 223111,02 грн;

12) пункту 183.4 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, платником податків занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті в період з 11.10.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 1658865,60 грн та донараховано до бюджету ПДВ в сумі 1658865,60 грн;

13) пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами та оптової торгівлі м`ясом і м`ясними продуктами за готівкові кошти та безготівкові кошти без використання реєстраторів розрахункових операцій.

На підставі акта перевірки 25.03.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0021424205, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 1,00 грн (том 1 а.с. 100);

№ 0021434205, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 603149,22 грн, у тому числі: податкові зобов`язання - 603149,22 грн, штрафні (фінансові) санкції - 214186,64 грн, пеня - 215813,24 грн (том 1 а.с. 102);

№ 0021444205, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн (том 1 а.с. 104);

№ 0021454205, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 2028299,86 грн, у тому числі: податкові зобов`язання - 1622639,89 грн, штрафні (фінансові) санкції - 405659,97 грн (том 1 а.с. 106);

№ 0021464205, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб в сумі 340,00 грн (том 1 а.с. 108);

№ 0021474205, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2071802,00 грн, у тому числі: податкові зобов`язання - 1656865,60 грн, штрафні (фінансові) санкції - 414216,40 грн (том 1 а.с. 111);

№ 0021484205, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку на 259039,11 грн, у тому числі: податкові зобов`язання - 207231,46 грн, штрафні (фінансові) санкції - 51807,65 грн (том 1 а.с. 113);

№ 0021494205, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 86095,77 грн, у тому числі: податкові зобов`язання - 50262,44 грн, штрафні (фінансові) санкції - 17818,89 грн, пеня - 17984,44 (том 1 а.с. 115);

№ 0021514205, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 169024,99 грн, у тому числі: податкові зобов`язання - 135219,99 грн, штрафні (фінансові) санкції - 33805,00 (том 1 а.с. 117).

Також 25.03.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийняті рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 25.03.2019: № 0021534205, № 0021544205, № 0021554205 та № 0021564205 (том 1 а.с. 119-126).

25.03.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2019 № Ф-99У та № Ф-100У (том 1 а.с. 127, 128).

Вважаючи, що відповідачем порушено процедуру проведення та призначення проведення перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу II ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК України).

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:

- непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);

- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адмінастративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних рішень позивач вказує, що у контролюючого органу не було правових підстав для призначення та проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Поряд з цим, доводи позивача не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються змістом наказу про проведення перевірки.

Так, 10.08.2018 начальником Головного управління ДФС у м. Києві прийнято наказ № 12217, яким на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у зв`язку з отриманням інформації щодо порушення вимог чинного законодавства, призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 27.08.2018, тривалістю 5 робочих днів.

Згідно з підпунктами 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону.

Вказаними нормами встановлено дві окремі підстави для проведення документальної позапланової перевірки, які пов`язані з випадками отримання податкової інформації та рішення суду.

При цьому, у випадку отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, у останнього виникає обов`язок направити платнику податків запит із зазначенням порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства. У випадку ж ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, у останнього виникає право призначити документальну перевірку на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

У свою чергу, у випадку надходження рішення суду про призначення перевірки контролюючий орган призначає проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України без надсилання на адресу платника податків обов`язкового запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, до Головного управління ДФС у м. Києві надійшов лист слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.04.2018 за № 2265/8/26-59-23-01, у якому зазначено, що 16.01.2018 було проведено обшук на ТОВ "М`ясторг", під час якого вилучено ряд фінансово-господарських документів, у тому числі документи, які підтверджують факт реалізації товару (м`ясні вироби) ТОВ "М`ясторг" та ФОП ОСОБА_1 на адресу ТОВ "Продакорд" за готівку без відображення зазначених операцій в податковій звітності.

26.04.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві було скеровано на адресу позивача запит від 25.04.2018 № 19617/В/26-15-42-05-27, у якому останній зазначив, що у зв`язку з надходженням інформації щодо здійснення ФОП ОСОБА_1 реалізації товару (м`ясних виробів) за готівкові кошти без відображення зазначених операцій в податковій звітності, запропоновано надати інформацію та документальне підтвердження з питань ведення господарської діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2017. Для документального підтвердження запропоновано надати завірені копії наступних документів (за наявності): договори закупівлі товару; документи щодо реалізації товару: платіжні доручення, виписки банку щодо оплати за товар; книгу обліку доходів; банківські виписки за період з 01.01.2015 по 31.12.2017; інші документи, які стосуються ведення господарської діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 (том 2 а.с. 95-96).

У зв`язку з ненаданням відповіді на запит, Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 ПК України прийнято наказ № 12217.

Встановлені обставини спростовують твердження позивача про те, що оскаржувана перевірка здійснена на підставі листа слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.04.2018 за № 2265/8/26-59-23-01, та такі є необґрунтованими.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з абзацами першим, четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Як уже було зазначено судом, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

У свою чергу, отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 ПК України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Згідно з положеннями пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що запит Головного управлінням ДФС у м. Києві від 25.04.2018 № 19617/В/26-15-42-05-27 не містить печатки контролюючого органу, що свідчить про невідповідність останнього вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України.

У свою чергу, абзацом вісімнадцятим пункту 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

За таких обставин позивач мав право не надавати відповідь на запит Головного управлінням ДФС у м. Києві від 25.04.2018 № 19617/В/26-15-42-05-27, оскільки останній не містив обов`язкового реквізиту - печатки контролюючого органу.

Суд акцентує увагу на тому, що встановлені главою 8 розділу ІІ ПК України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні ПК України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само, на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а відтак, є порушенням суб`єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

З огляду на зазначене, суд констатує, що письмовий запит контролюючого органу про надання інформації було оформлено з порушенням законодавчо встановленого порядку, а тому позивач звільнений від обов`язку надавати відповідь на вказаний запит, що прямо передбачено пунктом 73.3 статті 73 ПК України, у зв`язку з чим відповідач був позбавлений права приймати наказ про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України з дотриманням яких законодавець пов`язує можливість проведення документальної позапланової перевірки.

У свою чергу, порушення процедури призначення перевірки дає підстави для висновку про незаконність її проведення.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.04.2019 у справі № 804/5722/16, від 26.02.2019 у справі № 826/9082/15, від20.12.2019 у справі № 520/2207/19, від 25.03.2019 у справі № 806/4875/14 та від 17.07.2019 у справі № 808/553/18.

Зважаючи на викладене у сукупності та враховуючи незаконність проведення контролюючим органом перевірки, результати якої оформлені актом від 05.02.2019 № 223/26-15-42-05/ НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що вказані обставини унеможливлюють виникнення правових наслідків такої перевірки, у тому числі, визначення за її наслідками грошових зобов`язань оскаржуваними у цій справі рішеннями.

Вказана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.01.2018 у справі № 826/442/13-а та від 17.12.2020 у справі № 810/1625/16.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.03.2019: № 0021424205, № 0021434205, № 0021444205, № 0021454205, № 00214464205, № 0021474205, № 0021484205, № 0021494205, № 0021514205; рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 25.03.2019: № 0021534205, № 0021544205, № 0021554205 та № 0021564205; вимоги від 25.03.2019: № Ф-99У, № Ф-100У, прийняті на підставі незаконної перевірки, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім того, при вирішенні даної справи суд враховує, що постановою слідчого з ОВС десятого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 25.12.2019 закрито кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 320191000000000172 від 22.02.2019, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення (том 1 а.с. 218-224).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що у ході проведення досудового розслідування не підтверджено фактичними даними висновки акта документальної перевірки від 05.02.2019 № 223/26-15-42-05/ НОМЕР_1 , і таким чином відсутня шкода, нанесена Державному бюджету України у вигляді ненадходження податків, зборів, інших обов`язкових платежів, а таким чином відсутня об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого статтею 212 КК України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.03.2019: № 0021424205, № 0021434205, № 0021444205, № 0021454205, № 00214464205, № 0021474205, № 0021484205, № 0021494205, № 0021514205.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві про застосування штрафних фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 25.03.2019: № 0021534205, № 0021544205, № 0021554205 та № 0021564205.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2019: № Ф-99У, № Ф-100У.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 10510,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 19 березня 2021 року.