Ухвала суду № 95650165, 19.03.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

19 березня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/4349/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С. ,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач), в якому просить стягнути з останнього податковий борг у загальній сумі 1624699,74 грн., у тому числі по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування - 1 256 778,83 грн., по ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 263 246,02 грн. та по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 104 674, 89 грн.

Ухвалою від 19.02.2021р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду надійшли заперечення представника відповідача щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Також представник відповідача просить витребувати у позивача документи, які стали підставою для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого.

Відповідно до положень статті 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Статтею 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, у тому числі значення справи для сторін, категорію та складність справи, кількість сторін та інших учасників справи та чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес.

Відповідно до ч.1 ст.260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 3 ст. 257 КАС України).

Відповідно до ч.ч.5-7 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу або якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З наведеного убачається, що положення ст.262 КАС України встановлює право сторін звернутись до суду з клопотанням про розгляд справи з викликом сторін. При цьому за наслідками розгляду відповідного клопотання суд, з урахуванням конкретних обставин справи, наділений дискреційними повноваженнями з огляду на принцип диспозитивності на підставі рішень Європейського суду з прав людини у справах "Engel and Others v. the Netherlands", "Lawless v. Ireland", "Michael Kuhnen v. Germany", "Preda and Dardari v. Italy", "Refah Partisi and Others v. Turkey", "Witzsch v. Germany", "Z'danoka v Latvia".

Заперечення представника відповідача обґрунтовані тим, що розмір податкового боргу, пред`явленого до стягнення в межах даної справи, є значним для відповідача. Крім того, представник відповідача вказує на те, що під час ознайомлення з матеріалами справи з`ясувалося, що в справі відсутній повний текст акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 02.10.2019, на підставі якого було прийнято податкові вимоги про стягнення спірного податкового боргу. Відповідач також не отримував акт перевірки і наказ на проведення перевірки, тому не мав можливості ознайомитися з ним та оскаржити проведення цієї перевірки та висновки акту, оскільки вважає, що у позивача не було законних підстав для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки.

Ознайомившись із запереченням представника відповідача, суд дійшов до висновку про те, що на даний час (на день постановлення даної ухвали) відсутні підстави для його задоволення з наступних підстав.

Так, щодо доводів представника відповідача про відсутність в матеріалах справи повного тексту акту перевірки, суд звертає увагу на те, що ухвалою від 19.02.2021р. позивача було зобов`язано протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали надати до суду повний акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 02.10.2019р. №20/21-22-33-06/ НОМЕР_1 , а також актуальні витяги з інтегрованої картки платника податків станом на кінець лютого 2021 року.

Вказана ухвала суду виконана позивачем та 02.03.2021р. податковим органом подано до суду витребувані документи, у тому числі повний текст акту перевірки.

Суд звертає увагу представника відповідача на положення ст.44 Кодексу адміністративного судочинства. Зокрема, вказаною нормою встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву. Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії судового процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі (ч.ч.4,5 ст.47 КАС України).

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (ч.ч.7,8 ст.44 КАС України).

З наведеного убачається, що процесуальним законодавством надане право сторонам подавати свої аргументи і пояснення у письмовій формі незалежно від форми судочинства та виду провадження (письмове чи судове засідання з викликом сторін). Крім того, Кодексом адміністративного судочинства встановлений порядок, форма і строки надання сторонами доказів, пояснень та інших аргументів.

Суд також звертає увагу відповідача та його представника на їх право ознайомитись з матеріалами справи та надати до суду докази, на спростування доказів, наявних у матеріалах справи.

Щодо доводів представника відповідача про відсутність можливості оскаржити висновки акту перевірки, суд звертає увагу останнього на те, що при вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності проведеної перевірки, прийняття податкового повідомлення - рішення на підставі якого виник податковий борг, оскільки це не є предметом такого правового спору.

Проте, таку оцінку суд може надати під час розгляду справи про правомірність податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 25.01.2019р. у справі №810/1760/17. У цій же постанові Верховний Суд вказав на те, що «…Суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, оскільки предметом спору за вирішенням якого звернувся позивач не є правомірність податкового повідомлення - рішення.

В межах вказаного спору перевірці підлягали обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Проте саме під час з`ясування обставин щодо наявності податкового боргу підлягало з`ясуванню і підстави його виникнення (наявність податкового повідомлення - рішення, чинного на час звернення з позовом про стягнення боргу)…».

Таким чином, виходячи з предмету спору, суд дійшов до висновку про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, що і стало підставою для призначення розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

З огляду на вище викладене, суд також відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування у позивача документи, які стали підставою для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки відповідача.

Суд звертає увагу представника відповідача на те, що згідно положень ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. цією ж нормою визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Вказане право сторін не залежить від форми судочинства, тобто як у загальному так і у спрощеному провадженні сторони мають право обґрунтувати належність та переконливість доказів.

Відповідно до ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями частин 1-3 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Вказане також не залежить від форми судочинства.

Крім того, відповідно до положень ст.9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Отже, при вирішенні даного спору судом будуть досліджені усі надані сторонами докази, будуть враховані усі письмові пояснення, повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи незалежно від порядку провадження (спрощеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) чи у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження).

Враховуючи викладене, на даний час суд не вбачає підстав для призначення розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

Керуючись ст.ст. 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Клопотання представника відповідача про розгляд справи №540/4349/20 за правилами загального позовного провадження та про витребування доказів - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.

Суддя А.С. Пекний