Рішення № 95650137, 18.03.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3977/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Херсонський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України (далі – відповідач, комісія МОУ) з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 27.10.2020 № 145 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги по інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі встановленому законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовані свідоцтвом про хворобу від 06.03.2018 № 424, яким встановлено, що травма, «ТАК, пов`язана з проходженням військової служби, захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» та довідками МСЕК від 05.04.2018 № 675717, від 04.04.2019 №859360 та від 02.12.2019 №859797, якими присвоєно ОСОБА_1 III групу інвалідності з формулюванням: травма, ТАК, пов`язана з походженням військової служби; захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. ОСОБА_1 зазначив, що після звільнення він звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю ІІІ групи, ТАК, пов`язаною з проходженням військової служби, та листом, Херсонський обласний військовий комісаріат від 29.08.2018 № 6/2/3156 повідомив, що документи позивача направлено на доопрацювання, оскільки відсутні документи про те, що травма не пов`язана із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень, відповідно у даному листі Міністерство оборони України на захворювання позивача, як на підставу виплати одноразової грошової допомоги, - не посилалось. ОСОБА_1 зауважив, що наявне рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 по справі №540/401/19, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, яким було зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2018 та постановою державного виконавця від 23.06.2020 було відкрито виконавче провадження № 62398340. Як наслідок, позивач із заявою від 19.08.2020 звернувся до Міністерства оборони України з проханням виконати рішення суду по справі №540/401/19 та додав усі необхідні документи, яке було виконано та листом від 16.11.2020 № 6/2/141 Херсонський обласний військовий комісаріат повідомив про існування протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.10.2020 № 145, в якому відмовлено у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та вказано, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Позивач зазначає про порушення відповідачем положень ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абз. 4 пп. 2 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975, оскільки ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок інвалідності отриманої під час проходження військової служби, усі необхідні документи для призначення та отримання зазначеної грошової допомоги позивачем до Міністерства оборони надано, просить задовольнити позовні вимоги та зобов`язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу внаслідок отримання ІІІ групи інвалідності під час несення військової служби у розмірі встановленому законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму та вказує, що дана вимога не вважається втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходячи з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, рішення Європейського суду з прав людини у справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 та рішення Касаційного суду України від 30.01.203 № 3-пр/2003 та 08.06.2016 № 3-рп/2016.

Ухвалою суду від 14.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 13.01.2021 о 09:30 год.

13.01.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Міністерства оборони України просить суд відмовити в задоволенні позову та зазначає, що відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011- XII («Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») з відповідним дотриманням п. 2 ч. 1 ст. 3, п.4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII. Згідно п. «б» ч.1 ст. 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону). Але, ст. 16-4 Закону №2011-XII містить випадки, коли така допомога не здійснюється, а саме якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 визначено вимоги щодо подання документів заявником для виплати одноразової грошової допомоги, які перевіряються на відсутність обмежень, визначених ст. 16-4 Закону №2011-XII. Представник відповідача також вказує на пункт 64 постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 822/220/18, в якому зазначено, що вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною та в п. 73 зазначеної постанови подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у п. 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. Застосовуючи п.п. 78-83 зазначеної постанови відповідач вказує на те, що відсутність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, зокрема, про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не встановлює обов`язку Міністерства оборони України для їх витребування та доведення (за відсутності таких документів), що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки відповідна комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату. Відповідач вважає, що заявник несе обов`язок доведення обставин достовірності та повноти документів для призначення йому грошової допомоги. Міністерство оборони України також враховує висновки судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який відступає від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні п. 11 Порядку №975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №729/426/17, від 21.08.2018 у справі №295/13892/16-а, від 23.10.2018 у справі №822/3005/17, від 11.12.2018 у справі №740/1538/17, від 29.01.2019 у справі №293/342/17, та застосовує позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.10.2018 у справі № 265/7930/16-а що документами, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення, при цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов`язку щодо їх витребовування, у зв`язку з чим. Відповідач вважає законним та обґрунтованим прийняте рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оскільки ним не подано було документу, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема таких, що підтверджують отримання поранення під час несення служби яке не пов`язане з учиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не були наслідком перебування особи в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Згідно поданих до суду письмових пояснень (15.03.2020) представник Міністерства оборони України наполягає на позицію Верховного Суду, викладену у пунктах 64, 73, 78-83 постанови від 10.04.2019 у справі №822/220/18, позивач у своїй заяві на призначення виплату одноразової грошової допомоги не вказав причину її виплати та жодним пунктом Порядку № 975 обов`язку відповідача у визначенні підстав для виплати не встановлено, а свідоцтво про хворобу № 424 описує саме травму позивача, яка також відображена у довідках МСЕК, лікування він отримав за даними довідками, які не мають жодного посилання чи опису анамнеза у свідоцтві про хворобу.

13.01.2021 ухвалою суду клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволено, відкладено розгляд справи на 29.01.2021 о 09:30 год.

29.01.2021 до суду надійшли пояснення від представника Херсонського обласного військового комісаріату (далі-третя особа, ХОВК), в яких представник зазначає про непогодження із заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 оскільки Міністерством оборони України були повернуті до ХОВК документи позивача на доопрацювання щодо надання саме документів, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Третя особа зазначає про ст. 16-4 Закону №2011-XII, яка містить випадки, коли така допомога не здійснюється, а саме якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Порядок подання документів заявником та їх перелік визначений Порядком № 975 та обов`язок їх перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ст. 16-4 Закону №2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених п. 11 Порядку №975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.

У своїх письмових поясненнях третя особа вказує на обов`язок заявника довести право на отримання одноразової грошової допомоги шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва), а також посилається на підставу у необхідності подання саме заявником документів, що мають виключати обмеження, встановлені ст. 16-4 Закону №2011-XII з аналогічних підстав, які у відзиву на позовну заяву зазначає представник відповідача Міністерство оборони України керуючись висновками судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.10.2018 у справі № 265/7930/16-а, у зв`язку з чим вважає законною відмову відповідач у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Третя особа також вказує на наявність рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі № 540/401/19 та зазначає, що зазначені позовні вимоги в даній справі є похідними вимог по справі № 540/401/19, оскільки Міністерством оборони України жодного відповідного рішення про відмову чи задоволення заяви позивача так і не прийнято, ОСОБА_1 мав звернутись до суду із вимогами відповідно до ст. 383 КАС України, а не з новим позовом, зазначає про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, покладаючись при цьому на позицію викладену у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а.

29.01.2021 ухвалою суду клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, відкладено розгляд справи на 09.02.2021 о 13:00 год.

09.02.2021 судом отримано від представника позивача відповідь на відзив, в якій представник вказав, що в свідоцтві про хворобу та довідках МСЕК зазначено дві підстави для призначення одноразової грошової допомоги: травма та Захворювання, відповідно до Порядку № 975 позивач має право вибору підстави призначення виплати: травма або хвороба, у своїй заві від 16.05.2018 ОСОБА_1 не зазначав конкретної підстави, а посилався лише на сам факт інвалідності. В даній справі позивач посилається на підставу отримання одноразової грошової допомоги – Захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, за яким допомога виплачується у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, а не 150 – кратного як для поранення (контузії, травми або каліцтва), на яке посилається відповідач. Представник також відмітив, що з урахуванням положень п. 11 Порядку № 975 у випадку інвалідності внаслідок захворювання не вимагається документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

09.02.2021 ухвалою суду ухвалено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 25.02.2021 о 13:00 год.

25.02.2021 ухвалою суду клопотання представника відповідач про відкладення розгляду справи задоволено, продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, призначено підготовче судове засідання на 15.03.2021 о 14:00 год.

02.03.2021 ухвалою суду заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції задоволено, судове засідання ухвалено провести в режимі відео конференції 15.03.2021 о 14:00 год.

15.03.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження в межах строків, передбачених КАС України.

Таким чином, у зв`язку із наявністю від сторін клопотань, суд вважає можливим у порядку ч. 3 ст. 194 КАС України подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів та наданих сторонами доказів.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, позиції сторін та врахувавши позицію третьої особи по справі, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом зазначає наступне.

Суд вважає необхідним зазначити, що згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Положеннями ст. 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А1836 з 30.05.2016 по 27.04.2018 на посаді водія господарчого відділення 4-го підрозділу, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з наказу командира військової частини А1836 від 27.04.2018 № 90. В даному витягу з наказу зокрема зазначено, що за наказом від 30.08.2018 № 6-РС (по особовому складу) ОСОБА_1 був звільнений у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я) ч. 6 та з урахуванням ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 27.04.2018 та направлений для зарахування на військовий облік до Каховського ОМВК Херсонської області.

З 27.04.2018 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини усіх видів забезпечення, вислуга років у Збройних Силах склала – 4 календарних роки 7 місяців.

16.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Херсонського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю ІІІ групи, ТАК, пов`язаної з проходженням військової служби. До даної заяви додано документи відповідно до Порядку № 975: копію свідоцтва про хворобу, довідки МСЕК, копію паспорта, коду, витяг з наказу про виключення зі списків по особовому складу.

ОСОБА_1 від Херсонського обласного військового комісаріату отримано листа від 29.08.2018 № 6/2/3156, в якому зазначено про те, що розглянувши подані документи Департамент фінансів Міністерства оборони України за вих. № 248/3/6/1628 від 24.07.2018 повернув їх на доопрацювання до ХОВК та вказано на неподання до комісії згідно Порядку № 975 копії документу, що свідчить про причини та обставини травми.

Судом встановлено, що наслідком таких дій Міністерства оборони України стало звернення позивача ОСОБА_1 до адміністративного суду із вимогами про визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та зобов`язання Міністерство оборони України розглянути документи ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі № 540/401/19 зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Постановою від 16.10.2019 П`ятого апеляційного адміністративного суду рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі № 540/401/19 залишено без змін. Таким чином, рішення суду першої інстанції набрало законної сили 16.10.2019 та є обов`язковим для учасників справи відповідно до ст. 370 КАС України.

Відповідно до дослідженої судом копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.06.2020 ВП № 62398340 вбачається, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 540/401/19 виданого 31.10.2019.

19.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до ХОВК із заявою щодо виконання рішення у справі № 540/401/19.

ХОВК у своєму листі від 16.11.2020 № 6/2/141 на адресу ОСОБА_1 повідомило про наявність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги Міністерства оборони України, оформленої протоколом засідання комісії Міністерства оборони України від 27.10.2020 № 145 та вказано витяг із протоколу, з якого вбачається підстава для відмови є не подання заявником документу, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачений п. 11 Порядку № 975 та зазначено про те, що свідоцтво про хворобу № 424 Військово – медичного клінічного центру Південного регіону, яке надано разом з іншими документами, не є документами, що свідчить про обставини поранення (травми, каліцтва), посилаючись на аналогічну правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 справа №822/220/18, від 31.07.2019 справа №440/3614/18, від 29.04.2020 справа №520/8686/18, від 04.03.2020 справа №806/2879/18, від 12.06.2020 справа №622/19/17. Також зазначено, що висновок про причинний зв`язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-клінічну експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, які не подано на розгляд комісії.

Зазначений витяг із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.10.2020 № 145 наданий до матеріалів справи представником ХОВК та досліджений судом. Зміст витягу з протоколу повністю відповідає зазначеному ХОВК у листі від 16.11.2020 № 6/2/141 змісту підстави відмови Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Дана відмова Міністерства оборони України оформлена протоколом від 27.10.2020 № 145 стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із вказаними вище позовними вимогами.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII, в редакції від 05.04.2018, чинної на час подання заяви позивачем до ХОВК) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, в редакції від 19.04.2018, чинної на час подання позивачем ХОВК заяви) у ст. 41 визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 16 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується, у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Суд звертає увагу відповідача на тому, що позивач ОСОБА_1 просить призначити йому одноразову грошову допомогу в наслідок встановлення інвалідності ІІІ групи, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII, а не як вказує відповідач за п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII, який визначає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (ст. 164 Закону №2011-XII).

З наявного та дослідженого судом у справі свідоцтва про хворобу № 424, складеного військово-лікарською комісією (хірургічного профілю) Військово-медичного клінічного центру Південного регіону за розпорядженням командира в/ч А 1836 від 23.02.2018 № 230, відповідно до Додатку 11 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 №402 зі змінами, з п.12 якого вбачається, що «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: Наслідки застарілої закритої травми правового колінного суглобу (03.2015) у вигляді розриву передньої хрестоподібної зв`язки, деформуючого артрозу ІІ ст. з відшаруванням вільних внутрішньо суглобових тіл, стійкої комбінованої контрактури правого колінного суглобу з помірним порушенням функції, лікованого оперативно (08.07.2015, 03.04.2017, 23.11.2017, 19.12.2017): артроскопія правого колінного суглобу, видалення вільного внутрішньо суглобового хондроматозного тіла з заднього звороту, абразивна хондропластика внутрішнього виростку правої стегнової кістки, дебридмент внутрішнього меніску, артротомія правого колінного суглобу, аутопластика передньої хрестоподібної зв`язки сухожилками напівсухожилкового та ніжного м`язів з наявністю металоконструкцій.

Травма, ТАК, пов`язана з проходженням служби…

Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби.

На підставі ст. 61-б графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.».

Інвалідність ІІІ групи позивача ОСОБА_1 підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями довідок МСЕК від 05.04.2018 № 675717, від 04.04.2019 № 859360 та від 02.12.2019 № 859797.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок №975) визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до абз. 4 пп. 2 п. 6 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок ЗАХВОРЮВАННЯ, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі; 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Пунктом 9 Порядку №975 визначено, що граничний розмір одноразової грошової допомоги не повинен перевищувати розміру допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Відповідно до п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 разом із заявою від 16.05.2018 подано до ХОВК усі необхідні документи для призначення йому виплати одноразової грошової допомоги.

Судом встановлено, що 26.07.2019 рішенням Херсонського окружного адміністративного суду у справі № 540/1153/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , визнано протиправною бездіяльність Військової частини А1836 щодо недотримання положень Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, що затверджена Наказом Міністра оборони України № 36 від 06.02.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 під час нещасного випадку, який стався із ОСОБА_1 у грудні 2016 року та зобов`язано Військову частину А 1836 призначити та провести розслідування обставин нещасного випадку, що мав місце у грудні 2016 року із ОСОБА_1 у відповідності до зазначеної Інструкції № 36. 27.11.2019 постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 залишено без змін.

Таким чином, рішення суду першої інстанції набрало законної сили 27.11.2019 та даним рішенням встановлено порушення підполковником, якому підпорядковувався ОСОБА_1 , та якому повідомив про обставини травми у 2016 року, отриманої в результаті того, що останній не помітив яму під снігом, вступив у неї та підвернув ногу, внаслідок чого підполковником не було подано відповідного рапорту, чим порушено вимоги «Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України». Як наслідок, наказом командира ВЧ А1836 від 07.06.2018 №355 «Про підсумки службового розслідування» бездіяльність посадових осіб ВЧ А1836 щодо проведення спірного нещасного випадку, а також встановлену у квітні 2018 року втрату працездатності, встановлено, що командиром ВЧ А1836 безпідставно не було призначено спірного службового розслідування. Відповідно, судом встановлено, що за фактом отриманої травми позивачем ОСОБА_1 у грудні 2016 року в судовому порядку було зобов`язано провести службове розслідування у зв`язку із не поданням підполковником ВЧ А1836 рапорту згідно положень Інструкції №36, оскільки позивачем була отримана травма в період проходження ним військової служби, що належним чином має фіксуватись та відповідно у військовослужбовця виникає право на отримання належної йому допомоги згідно положень чинного законодавства.

В даному випадку, вбачається, що рішеннями у справах №540/3977/20 та №540/401/19 розглядались обставини отриманої ОСОБА_1 основної травми у 2015 році внаслідок наїзду зенітної установки на праву ногу та відповідно перебував на обліку та проходив курс лікування у ВМКЦ ЗР з 06.07.2015 по 15.07.2015, у грудні 2016 року внаслідок, того, що ОСОБА_1 не помітив під шаром снігу яму, та вступив в неї, в результаті чого раніше отримана травма ноги знову почала його хвилювати, в результаті чого, останній несвоєчасно повідомив своє керівництво про отримання нової травми та лише у лютому 2017 року звернувся за лікуванням та проходив курс лікування в ВМКЦ ПР з 21.03.2017по 10.04.2017, з 13.11.2017 по 27.12.2017, з 01.03.2018 по березень 2018, отримав відповідне свідоцтво про хворобу № 424 від 06.03.2018 та був звільнений з військової служби згаданим вище наказом № 90 від 27.04.2018 за станом здоров`я. Зокрема, у справі № 540/401/19 було зобов`язано Міністерство оборони повторно розглянути заяву позивача ОСОБА_1 від 16.05.2018 про отримання одноразової грошової допомоги та надати вмотивоване рішення про відмову такої заяви чи її задоволення, оскільки раніше, за поданою заявою військовослужбовця Міністерством оборони не було дотримано положення Порядку № 975. Як наслідок, Міністреством оборони України було винесено рішення, що оформлено протоколом від 27.10.2020 № 145 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, що і стало предметом розгляду у даній справі. Дані обставини відповідач по справі не оспорює, третя особа ХОВК не заперечує права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, але вважає, що позивачем не зазначено обставини отримання одноразової грошової допомоги.

Також, суд зазначає, що сторонами у справі не заперечується факт наявності у позивача ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності, що була призначена йому довідкою МСЕК від 05.04.2018 № 675717, спірним питанням для вирішення зазначених правовідносин є вимога Міністерства оборони України відповідно до Порядку № 957 подати разом із заявою про призначення одноразової грошової допомоги документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено п. 11 Порядку № 975, та висновок про причинний зв`язок травми, поранення, контузії, який складається на підставі документів передбачених пп. 21.7, 21.8 Положення № 402. Таким чином, відповідач у справі наполягає на наданні позивачем документу,Ю що підтверджує отримання ним травми під час проходження служби такої, яка отримана не пов`язана із вчиненням ОСОБА_1 кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Також, представник відповідача у поданому до суду відзиві зазначає, що позивач у своїй заяві від 16.05.2018 не вказав обставини отримання травми чи каліцтва, оскільки Міністерство оборони України не уповноважено самостійно визначати для такого військовослужбовця відповідні обставини.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 370 КАС України удове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до положень ч. 3 та ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування та обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає відсутніми підстави для встановлення позивачу право на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності ІІІ групи, оскільки дане право ОСОБА_1 підтверджується зазначеними вище нормами ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII та ст. 41 Закону №2232-XII з дотримання Порядку № 975 суб`єктами зазначених правовідносин. Зокрема, суд вважає необхідним розглянути наявність чи відсутність правомірності відмови Міністерства оборони України на отримання ОСОБА_1 за заявою від 16.05.2018 з підстав, зазначеної у спірному рішенні оформленого протоколом комісії від 27.10.2020 № 145.

Суд вважає необхідним звернути увагу відповідача на те, що пп. 2 п. 11 Порядку № 975 вказує, що військовослужбовець, військовозобов`язаний, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності подає уповноваженому органу заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності. Відповідно, в поданій до ХОВК заяві від 16.05.2018 ОСОБА_1 зазначено про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку «інвалідністю ІІІ групи, ТАК, пов`язаного з проходженням військової служби» та подано відповідні документи, серед яких міститься довідки МСЕК від 05.04.2018 № 675717, від 04.04.2019 № 859360 та від 02.12.2019 № 859797 та свідоцтва про хворобу № 424, на підтвердження отриманої травми під час проходження військової служби та призначення ІІІ групи інвалідності.

Також суд відмічає, що свідоцтво про хворобу № 424 складено відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 №402 зі змінами, в якому зафіксовано причинний зв`язок травми п. 12 – «Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби».

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується із доводами позивача, що ним подано належним чином оформлену заяву про отримання одноразової грошової допомоги, який має право визначити підставу для отримання такої виплати, право вибору чи травми чи хвороби. В даному випадку, позивач просить отримати грошову одноразову допомогу по інвалідності ІІІ групи призначеної внаслідок «захворювання» за п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII, отриманого під час несення військової служби та жодним нормативно-правовим актом та зокрема Порядком № 975 не передбачено зазначення заявником в поданій заяві про отримання одноразової грошової допомоги підстави її отримання як «захворювання» (п.5 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII) чи «поранення» (п. 4 ч. 2 ст.16 Закону №2011-XII).

Частиною 6 статті 163 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

З дотримання ч. 9 ст. 163 №2011-XII порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги визначено Порядком № 975.

Зокрема, п. 12 Порядку № 975 є аналогічним за змістом визначеним в ч. 6 ст. 163 Закону №2011-XII щодо здійснення призначення та виплати одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України.

Пунктом 13 Порядку визначено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (п. 14 Порядку № 975).

Суд приходить до висновку, що відповідачем по справі Міністерством оборони України не наведено належних та допустимих доказів щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності ІІІ групи встановленої внаслідок захворювання отриманого під час несення ним військової служби та суд зауважує, що ХОВК мав під час отримання заяви від позивача від 16.05.2018 та документів здійснити їх належну перевірку та оцінку, встановити усі необхідні обставини для отримання одноразової грошової допомоги та надіслати їх для опрацювання, перевірки та винесення рішення відповідною комісією Міністерства оборони України. Суд зазначає про необґрунтоване посилання представника відповідача на висновки, викладені в п. 64, 73, 78-83 постанови Верховного Суду України від 10.04.2019 у справі № 822/220/18 як покладену в основу підстави для відмови у призначенні та виплати спірної допомоги, оскільки в зазначених пунктах постанови Верховного Суду йдеться мова про надання документу, що стосується «поранення» (п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII) та свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення військовослужбовцю, військовозобов`язаному чи резервісту без встановлення інвалідності та зокрема, документу, що підтверджує даний наслідок який не пов`язаний із вчиненням особою дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. В даній справі мається на увазі отримання позивачем ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з підстави «захворювання» отриманого під час несення військової служби.

Суд вважає необґрунтованою позицію третьої особи щодо тотожності даного позову із позовними вимогами, що були розглянуті у справі № 540/401/19, що як вважає представник третьої особи є підставою для закриття провадження у справі за п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, але суд приймає до ваги зазначену позицію третьої особи але вважає такою, що не підлягає задоволенню, оскільки у справі №540/401/19 предметом позову було визнання протиправними дії відповідача щодо повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 щодо отримання одноразової грошової допомоги за заявою від 16.05.2018 та зобов`язання Міністерство оборони України повторно розглянути зазначену заяву ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю належного виду реагування на заяву військовослужбовця, що передбачено п. 13 Порядку № 975.

Підставою для закриття провадження за п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, відповідно зазначена позиція третьої особи не підтверджена тотожністю предметів заявлених позовних вимог розглянутого у справі №540/401/19 та у даній справі.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частина 1 статті 9 КАС України визначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідач в свою чергу не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування законності винесеного рішення оформленого протоколом від 27.10.2020 №145 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги по інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 КАС України).

Також суд вважає необхідним зазначити, що в даному спорі одним із належних способів захисту буде зобов`язання Міністерство оборони України прийняти позитивне рішення в бік позивача ОСОБА_1 , що виключає наявність втручання суду в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, оскільки рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 визнається судом неправомірним та підлягає скасуванню у судовому порядку із відповідним прийняттям Міністерством оборони України лише одного рішення, про здійснення призначення та виплати позивачу заявленої у справі грошової допомоги.

Суд зазначає, що згідно положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року зазначив, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про застосування належного способу захисту порушеного права позивача на отримання одноразової грошової допомоги шляхом визнання протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення оформленого протоколом від 27.10.2020 № 145 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги по інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби та зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, відповідно до Порядку №975 та Закону №2011- XII у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму встановленому законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Міністерство оборони України подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду суд зазначає, що ч. 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає, що зобов`язати надати такий звіт, це право суду, а не обов`язок. В даному спорі суд не вбачає підстав для зобов`язання Міністерства оборони України подати звіт про виконання судового рішення, оскільки позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання даного рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст.383 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України позивачу підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 27.10.2020 № 145 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги по інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму встановленому законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 106030000