Рішення № 9565001, 17.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

17.12.2009Справа №2-2/5141-2009 За позовом Акціонерного комерційного банку «Імексбанк» (Україна, м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-а) в особі Філії Акціонерного комерційного банку «Імексбанк» в АР Крим (АР Крим, 95003, м. Сімферополь, пр. Кірова, 29/1, літ. «А» (другий поверх будівлі)

до Приватного підприємства «Герос» (АР Крим, 95000, м. Сімферополь, вул. Павленко, 3, кв. 15)

про стягнення 350462,05 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Федосенко – юрисконсульт, Кобченко – представник, довіреності у справі.

Від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Акціонерний комерційний банк «Імексбанк» в особі Філії Акціонерного комерційного банку «Імексбанк» в АР Крим звернувся до Господарського суд АРК із позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "Герос" про стягнення 350462,05 грн., з яких 255554грн22коп заборгованості за овердрафтом, 61099грн27коп заборгованості по простроченим відсоткам з 01.4.2008р по 07.7.2009р, 13218грн87коп заборгованості по поточним відсоткам, 20589грн69коп пені з 01.4.2009р по 07.7.2009р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між Акціонерним комерційним банком «Імексбанк» в особі Філії Акціонерного комерційного банку «Імексбанк» в АР Крим та відповідачем було укладено договір кредиту за овердрафтом № 187ф від 05.10.2007 р. з встановленим лімітом у 300000,00 грн. під 18,0 % річних до 03.10.2008 р. На підставі договору застави № 13ф від 05.10.2007 р. у забезпечення кредитних вимог було передано майно, а саме: брухт та відходи чорних металів, який належить відповідачу на праві приватної власності та знаходиться на 3-х виробничих майданчиках за адресою: АР Крим, смт.Октябрьське, вул. Некрасова, 1. Відповідно до додаткових угод № 1 від 19.02.2008 р. та № 5 від 16.10.2008 р. до договору кредиту за овердрафтом № 187ф від 05.10.2007 р. відсоткова ставка збільшена з 18,0 % до 19,0 % річних та до 32,0 % річних відповідно. Додатковою угодою № 2 від 31.03.2008 р. до договору кредиту за овердрафтом № 187ф від 05.10.2007 р. ліміт заборгованості за овердрафтом зменшений до 162000,00 грн., а додатковою угодою № 3 від 02.04.2008 р. ліміт заборгованості за овердрафтом збільшений до 256000,00 грн. У порушення умов договору та додаткових угод, відповідач не оплачував своєчасно відсотки за користування кредитом у вигляді овердрафту, що і стало підставою для звернення позивача позовною заявою до суду.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву №2521 від 17.12.2009р, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 350 462грн05коп, від позовних вимог, викладених у п.2 та п.3 позовної заяви у частині звернення стягнення на майно, відмовляється.

Також представник позивача у судовому засіданні надав суду уточнений розрахунок суми заборгованості відповідача, відповідно до якого уточнив позовні вимоги та зазначив, що просить суд стягнути з відповідача 255554грн22коп заборгованості за овердрафтом, 61099грн27коп заборгованості по простроченим відсоткам з 01.4.2008р по 07.7.2009р, 13218грн87коп заборгованості по поточним відсоткам, 12800,00грн штрафу та 6276грн88коп пені з 01.4.2009р по 07.7.2009р.

Відповідач у судові засідання 27.10.2009р, 19.11.2009р та 17.12.2009р не з’явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, не надав, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України”№02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі , якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не виявлення його відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У силу ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено параграфом №2 і не випливає із суті кредитного договору

Згідно до ст.. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст..1048 Кодексу.

Згідно зі статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Овердрафт - це банківська послуга з надання позичальнику фінансового кредитування (кредиту) для поновлення обігових коштів позичальника на поточному рахунку та на погашення процентів, що нараховані на непрострочений кредит.

Між Акціонерним комерційним банком «Імексбанк» в особі Філії Акціонерного комерційного банку «Імексбанк» в АР Крим, як кредитором, та Приватним підприємством «Герос», як позичальником, був укладений договір кредиту за овердрафтом №187ф від 05.10.2007р, відповідно до п.1.1 якого кредитор зобов’язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, шляхом сплати з поточного рахунку позичальника, відкритого в АКБ «Імексбанк», розрахункових документів на суму, що перевищує фактичний кредитовий залишок на такому поточному рахунку, але в межах визначеного цим договором ліміту - овердрафт.

Відповідно до п.1.1.1 договору на протязі всього періоду дії договору заборгованість позичальника за овердрафтом не може перевищувати розмір ліміту овердрафту у сумі 300000,00грн.

Відповідно до п.1.1.2, 1.2 договору овердрафт надається для поповнення обігових коштів (поточні витрати) з кінцевим строком повернення 03.10.2008р.

Відповідно п. 2.3 моментом (днем) повернення овердрафту вважається день зарахування на відповідний рахунок кредитора грошових коштів до досягнення на ньому нульового залишку.

За користування овердрафтом позичальник сплачує кредитору 18% річних від суми фактичної заборгованості за овердрафтом за поточним рахунком протягом операційного дня та за фактичне користування овердрафтом. (п.2.4, 2.4.1 договору).

У відповідності до додаткової угоди №1 від 19.02.2008р до договору кредиту за овердрафтом №187ф від 05.10.2007р та додаткової угоди №5 від 16.10.2008р відсоткова ставка була збільшена до 19% річних та 32% річних відповідно. Додатковою угодою №2 від 31.3.2008р до договору кредиту за овердрафтом №187ф від 05.10.2007р ліміт заборгованості за овердрафтом був зменшений до 162000,00грн, а додатковою угодою №3 від 02.4.2008р ліміт заборгованості за овердрафтом був збільшений до 256000,00грн.

Згідно п. 1.3, 2.5, 2.6 за користування овердрафтом позичальник сплачує кредитору проценти. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється щоденно, на початку операційного дня, на фактичну суму заборгованості за овердрафтом протягом попереднього операційного дня. Сплата процентів здійснюється у валюті овердрафту наступного погашення траншу овердрафта або в останній робочий день поточного місяця нарахованих процентів відповідно до п.2.5 договору.

Пунктами 3.3.4, 3.3.5, договору передбачено, що протягом строку фактичного використання овердрафту позичальник зобов’язаний сплачувати проценти за його використання у порядку, визначеному п.п. 2.5, 2.6 договір. Також позичальник зобов’язаний до закінчення терміну, визначеного п. 1.1.2 цього договору, погасити у повному обсязі заборгованість за овердрафтом.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов’язань по сплаті процентів, позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником вимог п.п. 3.3.2-3.3.3, 3.3.6-3.3.10 цього договору, він сплачує кредитору штраф у розмірі 5 процентів від ліміту овердрафту, визначеному п. 1.1.1 цього договору за кожний випадок.

Відповідно до п. 7.3, 7.4 договору, він набирає чинності з дати укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань, у тому числі: після повного погашення позивачем заборгованості за цим договором.

Судом встановлено, що прийняті на себе зобов'язання кредитором були виконані у повному обсязі, відповідно до умов договору кредиту за овердрафтом №187ф від 05.10.2007р позичальнику був наданий овердрафт у сумі 300000,00грн.

Однак, відповідач у порушення умов вищевказаного договору на день закінчення строку повернення кредиту не повернув банку овердрафт у повному об’ємі, а також не сплатив проценти за користування кредитом.

В наслідок вищенаведеного у відповідача на момент звернення позивача з позовом до суду виникли заборгованість по тілу кредиту у сумі 255554грн22коп, заборгованість по простроченим відсоткам по 08.7.2009р у сумі 61099грн27коп та заборгованість по поточним відсоткам з 11.5.2009р по 08.7.2009р у сумі 13218грн87коп., що підтверджується матеріалами справи.

Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед банком, порушення кредитного договору.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тоді як відповідачі не довели належне виконання умов договору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості по тілу кредиту у сумі 255554грн22коп, по простроченим відсоткам у сумі 61099грн27коп та по поточним відсоткам у сумі 13218грн87коп., та позивач не підтверджує надходження вказаних сум на його рахунок.

Також, судом в ході розгляду спору встановлено, що відповідачем були порушені умови договору кредиту за овердрафтом №187ф від 05.10.2007р щодо прийнятих на себе зобов’язань по сплаті процентів, а також п.п.3.3.7 та 3.3.10 договору, які передбачають, що щоквартально, не пізніше 25-го числа першого місяцю кварталу наступного за звітнім, надавати кредитору належним чином посвідчені: бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати та розшифровки дебіторів і кредиторів і основних засобів на звітні дати; забезпечити не менше 60% від загальних надходжень на рахунок, відкритий у Філії АКБ «ІМЕКСБАНК» в АР Крим.

Тому нарахування позивачем штрафу у сумі 12800,00грн та пені за період з 01.4.2009р по 07.7.2009р на прострочені проценти у сумі 6276грн88коп., позивачем здійснено правильно, відповідно до умов договору, та пеня нарахована з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи подану позивачем заяву про уточнення розміру позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України віднести на відповідача з урахуванням заяви позивача про уточнення розміру позовних вимог.

Аналогічної думки щодо розподілу судових витрат дотримується Севастопольський апеляційний господарський суд у постанові від 14.9.2009р по справі №2-29/1793-2009.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підготовлений і підписаний 22.12.2009р.

Керуючись ст. ст. 49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Прийняти заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог.

2.          Прийняти заяву позивача №2521 від 17.12.2009р.

3.          Позов задовольнити.

4.          Стягнути з Приватного підприємства «Герос» (АР Крим, 95000, м. Сімферополь, вул. Павленко, 3, кв. 15, р/р 260014641001 у філії АКБ “Імексбанк” у АР Крим м.Сімферополь, МФО 308304, ЄДРПОУ 33325745) на користь Акціонерного комерційного банка “Імексбанк” (69039, м. Одеса, пр..Гагаріна, 12-а) в особі Філії АКБ “Імексбанк”, (95003, м. Сімферополь, пр. Кірова, 29/1, літ “А”, другий поверх будівлі, к/р 39002101300 в Упр. НБУ в Одеській області, МФО 308304, код ЄДРПОУ 34871422, ІПН 348714201097) 255554грн22коп заборгованості за овердрафтом, 61099грн27коп заборгованості по простроченим відсоткам, 13218грн87коп заборгованості по поточним відсоткам, 12800,00грн штрафу, 6276грн88коп пені, 3 489грн49коп державного мита, 236,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5.          Повернути на користь Акціонерного комерційного банка “Імексбанк” (69039, м. Одеса, пр..Гагаріна, 12-а) в особі Філії АКБ “Імексбанк”, (95003, м. Сімферополь, пр. Кірова, 29/1, літ “А”, другий поверх будівлі, к/р 39002101300 в Упр. НБУ в Одеській області, МФО 308304, код ЄДРПОУ 34871422, ІПН 348714201097) з державного бюджету України (р/р 31218259700002; у банку одержувача: в УГК в м.Сімферополі ГУ ГКУ в АРК; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22050000 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) 76грн50коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу надмірно сплачених відповідно до меморіального ордеру №1853 від 14.7.2009р.

6.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.