Рішення № 95649837, 18.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

18 березня 2021 р. справа №520/16046/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар`єнко Л.М.

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-11699-56-У щодо ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, видану 05.06.2020 року Головним управлінням державної податкової служби у Харківській області (Головним управлінням ДПС у Харківській області);

- визнати дії Головного управління державної податкової служби у Харківській області (Головного управління ДПС у Харківській області) протиправними та зобов`язати звернутися до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з письмовою заявою про повернення виконавчого документа (вимоги №Ф-11699-56-У виданої 05.06.2020 року) без виконання, тобто утриматися від примусового стягнення у виконавчому провадженні ВП №62330373.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем не було отримано оскаржувану вимогу №Ф-11699-56-У від 05.06.2020 року щодо сплати боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивачем не здійснювалась підприємницька діяльність з 2013 року. Таким чином, позивач вважає вказану вимогу неправомірною.

Ухвалою суду від 01.02.2021 року залучено у якості другого відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495).

Від представника відповідача – Міронова А.А., через канцелярію суду, надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час прийняття оскаржуваної вимоги відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , згідно з даними інформаційної системи органу доходів і зборів “Податковий блок”, перебувала на обліку як Фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування (КВЕД - 52.33.0 - Роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами) за період з 19.04.2006 по 10.09.2020, дата державної реєстрації -19.04.2006 року, дата взяття на облік - 21.04.2006.

Станом на 31.01.2020 згідно даних інтегрованої картки платника ІС “Податковий блок” (КБК 71040000) “ЄСВ за себе” обліковується борг по позивачу з єдиного соціального внеску в розмірі 29 293.44 гривень.

Заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла внаслідок несплати нарахувань:

- від 09.02.2018 - 8448, 00 гривень (розрахункова сума за 2017 рік);

- від 19.04.2018, термін сплати - 19.04.2018 - 2457,18 гривень (за 1 квартал 2018);

- від 19.07.2018, термін сплати 19.07.2018 - 2457,18 гривень (за 2 квартал 2018);

- від 19.10.2018, термін сплати 19.10.2018 - 2457, 18 гривень (за 3 квартал 2018);

- від 21.01.2019, термін сплати 21.01.2019 - 2457,18 гривень (за 4 квартал 2018);

- від 19.04.2019, термін сплати 19.04.2019 - 2754,18 гривень (за 1 квартал 2019);

- від 19.07.2019, термін сплати 19.07.2019 - 2754,18 гривень (за 2 квартал 2019);

- від 21.10.2019, терм, сплати 21.10.2019 - 2754,18 гривень (за 3 квартал 2019);

- від 20.01.2020, терм, сплати 20.01.2020 - 2754,18 гривень (за 4 квартал 2019 року).

Керуючись “Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, а саме: розділом IV “Порядок стягнення заборгованості з платників”: до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Абз. 2 п. 2 вказаного розділу передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Пунктом 3 Розділу VI. “Порядок стягнення заборгованості з платників” Інструкції № 449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця має борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Згідно п. 4 Розділу VI Інструкції 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком б до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Відтак, нарахування сум заборгованості з єдиного соціального внеску здійснювалося контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Таким чином, визначальним є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем ЄСВ, в тому числі на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника ЄСВ фізичної особи-підприємця, а не лише первинних документів щодо нарахування та сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою такої недоїмки. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з ЄСВ не застосовується.

У зв`язку з чим, контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2020 року №Ф-11699-56У та від 10.02.2020 № Ф-11699-56 в розмірі 29293,44 гривень.

Позивач не погодилась із вимогою від 05.06.2020 №Ф-11699-56У в розмірі 29293,44 гривень та звернулась до суду.

Судом встановлено, що вимога від 10.02.2020 № Ф-11699-56 в розмірі 29293,44 гривень була направлена позивачу, та 14.03.2020 року повернулась за закінченням терміну зберігання, що підтверджується матеріалами справи.

З аналізу розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2019 року №499 вбачається, що протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті вимоги суми недоїмки, штрафів та пені. У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки, тобто не узгодив вимогу з податковим органом, не оскаржив вимогу, вимога вважається узгодженою.

Водночас, податковий орган протягом 10 робочих днів пред`являє вимогу до виконання органу виконавчої служби.

Таким чином, судом встановлено, що вимога від 10.02.2020 № Ф-11699-56 набула статусу узгодженої та була направлена до органів державної виконавчої служби датою від 05.06.2020 №Ф-11699-56У.

Слід зазначити, що порядком Інструкції №449 направлення узгоджених податкових вимог позивачу не передбачено.

Таким чином, фактично оскаржувана вимога надсилалася рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується матеріалами справи.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі №804/1318/18 зазначено, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не в праві посилатися на неотримання ним кореспонденції як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків.

Таким чином, посилання позивача на неотримання оскаржуваної вимоги, як підставу для її скасування суд вважає помилковим.

Спірні правовідносини врегульовані Основами законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженими Законом України від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за №1553/26330 (далі - Порядок № 1162), Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зареєстрованим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 291.3 статті 291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ст.4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” – платниками єдиного внеску є: Платниками єдиного внеску, зокрема є: роботодавці:

- підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

- фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

- особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно п.1, п.2, п.4 ч.2 ст.6 Закону України №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України №2464-VI - для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 19.04.2006 року зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку на загальній системі оподаткування у податковому органі, з 10.09.2020 року припинено державну реєстрацію підприємницької діяльності за рішенням засновників, цією ж датою позивач знята з податкового обліку.

Проте, згідно абз.3 ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року - платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 ст.4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Суд зазначає, що процедура взяття на облік платників податків регламентується Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1562/20310 від 29.12.2011 із змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1588).

Відповідно до пп.1 п. 11.18 Розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2001 року №1588, зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку: підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.

Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою № 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою № 6-ОПП.

Дані про зняття з обліку фізичної особи - підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.

Відповідно до п.п. 5-6 зазначеного пункту, врегулювання питань погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України; після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.

Відповідно до п.п.1 п. 13 Розділу IV Інструкції №449, обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 3, 4 та 6 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, у разі зняття їх з обліку в органах доходів і зборів:

1) для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, останнім періодом, за який необхідно обчислити та сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення.

Єдиний внесок сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання звіту із зазначенням типу форми “ліквідаційна”, де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності платниками ЄСВ ФОП, в тому числі ФОП - платниками єдиного податку подається протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п.п. 10, 11 розд. III Порядку № 435).

При цьому зазначені платники користуються правами, виконують обов`язки та несуть відповідальність, передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася ними як платниками єдиного внеску.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено, що він був знятий з обліку як ФОП - платника податків та зборів, тому суд дійшов до висновку, що відповідачем правомірно нараховано ЄСВ позивачу, згідно податкової вимоги №Ф-11699-56-У від 05.06.2020 року.

Крім того, позивачем зазначено, що у період з 2017 року по 2020 рік ОСОБА_1 у декретній відпустці та в офіційних трудових відносинах не перебувала.

На підставі викладеного вище, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо скасування вимоги Головного управління ДПС у Харківській області від 12 лютого 2020 року за №Ф14292-56 У про сплату боргу (недоїмки) не підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-11699-56-У від 05.06.2020 року - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мар`єнко Л.М.