Рішення № 95649411, 10.03.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2021 року м. Рівне №460/6620/20Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Лютко М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Демченко В.О., Приступа Н.В.,

відповідача: представник Дем`янюк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доПоліської митниці Держмитслужби України про скасування рішення, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби України, в якому просив:

-скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби України №UА204000/2020/000123/1 від 22.06.2020 про коригування митної вартості товарів, а саме: легкового автомобілю марки "КІА" модель "SORENTO", 2011 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2020/00165.

Мотивуючи вимоги позову ОСОБА_1 зазначав, що він, за наявності усіх документів, звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за ціною договору (контракту) щодо транспортного засобу, який імпортується (основний метод). Проте, відповідачем, попри подання усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Положення ст.53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 14.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов від 29.10.2020, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що подані до митного оформлення документи на підтвердження розміру митної вартості не відповідали вимогам ст.53 Митного кодексу України та містили розбіжності щодо продавця товару та документів, на підставі яких вона здійснена. Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження маршруту перевезення та документи про вартість перевезення оцінюваних товарів. Зазначив, що недоліки у поданих документах свідчать про заявлення декларантом до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований автомобіль. Наявність таких обставин зумовила виникнення у відповідача сумнівів щодо правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу. Тому, відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації, на яку декларантом запитуваних документів подано не було. Крім того, відповідач зазначив, що враховуючи факт ненадання декларантом документів згідно переліку, вказаного митним органом, були наявні достатні підстави вважати подання декларантом неточних та неповних відомостей щодо числових значень складових митної вартості транспортного засобу. З наведеного відповідач вважав оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.41-48).

Судове засідання, призначене на 02.11.2020, відкладено до 27.11.2020 до 10:15 год.

09.11.2020 стороною позивача подано відповідь на відзив, в якій висловлено міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення (а.с.63-67).

Ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 27.11.2020 без виходу до нарадчої кімнати, у позивача витребувано додаткові докази по справі. В судовому засіданні оголошено перерву до 07.12.2020 до 09:30 год.

Ухвалою суду від 07.12.2020 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 15.01.2021 на 14:30 год.

15.01.2021 судове засідання відкладено до 18.02.2021 до 09:30 год.

18.02.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.03.2021 до 09:00 год.

У судовому засіданні, призначеному на 10.03.2021, представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові. Просив повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні, призначеному на 10.03.2021, заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Просив повністю відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 22.06.2020 декларантом позивача оформлено та подано відповідачу митну декларацію №UA204020/2020/221242 для митного оформлення легкового автомобіля марки "КІА", модель "SORENTO", що був у використанні, 2011 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 . Митну вартість визначено за ціною договору в розмірі 2013 доларів США (а.с.49).

Для митного оформлення відповідачу разом з митною декларацією було подано такі документи:

-рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №5157-39 від 25.03.2020 (а.с.15, 86, 87);

-акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205020/2020/106314 (а.с.16-17);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22.04.2020 (а.с.18, 88, 89-90);

-повідомлення ОСОБА_1 б/н від22.06.2020 про вартість доставки автомобіля (а.с.22);

-експертну довідку №200615/013 від 15.06.2020 (а.с.21);

-платіжнедорученняSW24K326032178 від 26.03.2020 з АТ КБ "Приват Банк" (а.с.20, 91, 92);

- копії паспорта та ІПН ОСОБА_1 (а.с.23-24).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22.04.2020 власником цього автомобіля є американське підприємство JIMEX USA, INC (Джімекс США, інк.), Орландо, Флорида.

У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.03.2020 №5157-39 продавцем товару зазначено компанію СOPART SOLD THROUGH COPART 138 CHRISIAN LANE NEW BRITAIN (КОПАРТ СОЛД СРУКОПАРТ 138 КРІСТІАН ЛЕЙН НОВА БРИТАНІЯ),- компанія Копарт.Інк., адреса групи: Велс Фарго Банк 420, вул.Монтгомері, 7-1 поверх, Сан Франциско.

Відповідно до інформації джерела www.autoastat.com продавцем транспортного засобу станом на 25.03.2020 є компанія State Farm Insurance (а.с.80-83).

Згідно з платіжним дорученням SW24K326032178 від 26.03.2020 з АТ КБ "Приват Банк" підставою для оплати зазначено Інвойс 816054.

У повідомленні від 22.06.2020 б/н, наданим Поліській митниці Держмитслужби, ОСОБА_1 вказав, що на доставку автомобіля КІА SORENTO, номер кузова НОМЕР_2 до кордону України (п/п "Ягодин-Дорогуск") – склали 500 доларів США, з них: морський транспорт – 250 доларів, автомобільний транспорт – 150 доларів, витрати на складі – 100 доларів (а.с.50).

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що такі документи містять розбіжності і не дають достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості. Враховуючи цю обставину, митний орган 22.06.2020 направив декларанту повідомлення, яким зобов`язав його надати додаткові документи: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу та наданих транспортних послуг; документи про вартість перевезення оцінюваного товару відповідно до частини другої статті 53 МКУ, з урахуванням положень, передбачених графою 20 Розділу 3 "Правил заповнення декларації митної вартості", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 з урахуванням усіх складових витрат, виходячи з поданих документів; копію митної декларації країни відправлення; коносамент. Також повідомлено про можливість надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (а.с.51).

22.06.2020 декларантом подано повідомлення б/н про те, що додаткові документи подаватися не будуть (а.с.52).

22.06.2020 Поліською митницею Державної митної служби України прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2020/000123/1 по митній декларації UA2040020/2020/221242, за яким митну вартість легкового автомобіля марки – "КІА", модель – "SORENTO", ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , збільшено з 2013 доларів США (за курсом НБУ на дату подання митної декларації до митного оформлення – 2513 доларів США) до 5175 доларів США (а.с.11-12).

В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з відмовою в наданні усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року.

Зокрема, вказано:

1) транспортний засіб (далі - ТЗ) придбано на підставі інвойсу від 25.03.2020 5157-39,згідно якого вартість транспортного засобу на експорт становить 2012 USD (далі - Інвойс). Згідно з Інвойсом покупцем товару являється ОСОБА_2 . Згідно з наданою декларантом до митного оформлення Довіреності ОСОБА_3 є уповноваженою особою ОСОБА_1 на придбання ТЗ, його перевезення, сплати коштів у період з 11.06.2020 рокупо 11.06.2021. Тобто, на момент здійснення купівлі ТЗ, згідно дати зазначеної в Інвойс (25.03.2020), ОСОБА_3 не мав таких повноважень.

2) декларантом не надано документів, що свідчили про факт оплати Т3 (чеки, касові документи тощо), для підтвердження формування вартості транспортного засобу на експорт. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб. Згідно витягу з джерела www.autoastat.com продавцем автомобіля є компанія State Farm Insurance. Разом з тим дане не ідентифікується з продавцем Copart, який зазначений у інвойсі;

3) подане додатково декларантом платіжне доручення в графі 70 посилається на інвойс, реквізити якого відрізняються від реквізитів інвойсу, поданого декларантом до митного оформлення.

У рішенні також наголошено, що відповідно до п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, що підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Зауважено, що вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.

З огляду на це, відповідачем було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей (інформації щодо вартості аналогічних транспортних засобів згідно сайту www.nadaguids.com) із застосуванням другорядного (резервного) методу.

Разом з цим, у зазначеному рішенні митним органом вказано про неможливість застосування інших другорядних методів визначення митної вартості (статті 58-63 Митного кодексу України) у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 Митного кодексу України).

Відповідно до цього, відповідачем винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00165, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA204020/2020/221242 від 22.06.2020 (а.с.13-14). Причиною відмови зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України і для можливості проведення митного оформлення вказано на проведення декларування, здійснивши коригування митної вартості відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2020/000123/1 від 22.06.2020.

Випуск транспортного засобу у вільний обіг здійснено за митною декларацією від 25.06.2020 №UA204020/2020/221906 (а.с.25-26).

Позивач, вважаючи прийняття рішення відповідача про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд керується наступним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч.1 ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Відповідно до ч.3, 4 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч.5, 6 ст.57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу(ч.8 ст.57 МК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч.2 ст.53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1ст. 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-3 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Так, ч.7 ст.54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу наведених вище норм, суд дійшов висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право зчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновки аналогічного характеру викладено в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.

Як встановлено судом, під час митного оформлення, відповідачу було надано митну декларацію № UA204020/2020/221242, до якої, зокрема, додано рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №5157-39 від 25.03.2020, платіжне доручення SW24K326032178 від 26.03.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22.04.2020, повідомлення ОСОБА_1 б/н від 22.06.2020 про вартість доставки автомобіля.

Разом з цим, при перевірці поданої митної декларації та документів, долучених до декларації, митним органом встановлено, що документи містять розбіжності і не дають достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Дослідженими судом матеріалами справи підтверджено, що після дати придбання ОСОБА_1 транспортного засобу – 25.03.2020, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22.04.2020 власником цього автомобіля зазначено американське підприємство JIMEX USA, INC (Джімекс США, інк.), Орландо, Флорида.

У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.03.2020 №5157-39 продавцем товару вказано компанію Copart, ОСОБА_4 .

Відповідно до інформації джерела www.autoastat.com продавцем транспортного засобу є компанія State Farm Insurance, що не ідентифікується з продавцем Copart відповідно до поданого до митного оформлення інвойсу.

Відповідач зазначив, що у наданому до митної декларації інвойсі покупцем товару являється ОСОБА_1 . Згідно наданої декларантом до митного оформлення довіреності ОСОБА_5 є уповноваженою особою ОСОБА_1 на придбання транспортного засобу, його перевезення, сплати коштів у період з 11.06.2020по 11.06.2021. Тобто, на момент здійснення купівлі автомобіля, згідно дати, зазначеної в інвойсі (25.03.2020), ОСОБА_5 не мав таких повноважень

Частинами 1, 3 статті 244 Цивільного кодексу України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. При цьому видача довіреності не позбавляє довірителя права представляти свої інтереси, а також вчиняти правочини самостійно.

Разом з тим, МК України не встановлено, що одержувач товару і його покупець обов`язково мають співпадати, тому суд погоджується з аргументами представника позивача, що ця обставина сама по собі жодним чином не впливає на визначення митної вартості імпортованого автомобіля і не може породжувати сумніви щодо її неправильності.

Суд погоджується з твердженнями сторони позивача, що компанія Copart є посередником з продажу транспортних засобів, шляхом проведення онлайн-аукціонів.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до досліджених доказів американська фірма State Farm Insurance була власником автомобіля на момент продажу 25.03.2020, а згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22.04.2020 (тобто після дати придбання автомобіля позивачем) власником цього автомобіля стало американське підприємство JIMEX USA, INC (Джімекс США, інк.), Орландо, Флорида. Враховуючи наведене, у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо правомірності визначення митної вартості позивачем.

При цьому, судом встановлено, що згідно з платіжним дорученням SW24K326032178 від 26.03.2020 підставою для оплати компанії Copart зазначено не інвойс від 25.03.2020 №5157-39, а інвойс 816054, який до митного оформлення стороною позивача не подавався.

Проте, подача декларантом документів, що стосуються оплати саме імпортованого товару і містять реквізити, які дають змогу контролюючому органу ідентифікувати такий товар серед інших у даному випадку, є визначальним.

Також, як встановлено судом, на підтвердження транспортних витрат декларантом подавалося повідомлення від 22.06.2020 б/н, в якому він вказав, що витрати позивача на доставку автомобіля КІА SORENTO, номер кузова НОМЕР_2 до кордону України (п/п "Ягодин-Дорогуск") склали 500 доларів США, з них: морський транспорт – 250 доларів, автомобільний транспорт – 150 доларів, витрати на складі – 100 доларів.

Інших транспортних (перевізних) документів стороною позивача під час митного оформлення не надавалося, зокрема, долученого до матеріалів справи в ході судового розгляду даної адміністративної справи, сертифікату транспортних витрат UAB "Rolidas" (Литва) від 30.11.2020 (а.с.96).

МК України не деталізує документи, які підтверджують транспортні витрати, для цілей визначення митної вартості товару. Проте, відповідно до наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі - наказ № 599) у графі 20 митної декларації зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Виходячи з наведених правових норм наказу №599, цей перелік документів не є вичерпним і на підтвердження витрат на транспортування може надаватися й довідка про вартість перевезення.

Однак, у цих конкретних спірних правовідносинах видане позивачем повідомлення не може належним чином беззаперечно підтверджувати понесені ним витрати на транспортування, що є обов`язковою складовою митної вартості, з огляду на таке.

З відзиву та пояснень сторони відповідача, а також за результатами аналізу наявних у справі документів, судом встановлено та стороною позивача не заперечено, що транспортний засіб доставлявся по території США з Штату Флорида до порту Нью-Йорк, від порту Нью-Йорк морським транспортом до порту Європи, з Литви автомобільним транспортом до кордону України.

Однак, позивачем не надано жодного документу (коносамент, CMR, договір на перевезення, акт виконаних робіт, платіжні доручення) на підтвердження маршруту перевезення та документи про вартість перевезення оцінюваних товарів, сплату вказаних у повідомленні від 22.06.2020 б/н витрат.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 не уповноважений видавати довідки про довільну вартість транспортування товару замість перевізників, які фактично надавали такі послуги.

За наведеного, суд дійшов висновку, що сумніви митного органу щодо заявленої ціни товару були обґрунтованими, оскільки надані позивачем документи містили суттєві розбіжності.

При цьому, судом також встановлено, що митний орган направляв позивачу запит, яким зобов`язував його надати додаткові документи, проте позивач відмовився подавати додаткові документи, що підтверджували б числові значення складових заявленої ним митної вартості.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача, що за наявними викладеними вище розбіжностями у документах, які були виявлені посадовими особами митниці під час митного оформлення, у відповідача виникли обґрунтовані сумніви з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів та були правові підстави для витребування інших документів у декларанта, які останнім надані не були.

В постанові від 10.04.2012 у справі № 21-52а12 Верховний Суд України дійшов висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконання вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України, що визначено ч.1 ст.51 МК України.

Оскільки подані декларантом документи містили розбіжності та позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

При цьому, прийняттю рішення про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та восьмою главою розділу ІІІ Митного кодексу України.

З урахуванням наведених вище обставин та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем при обрані методу визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору) при подані митної декларації №UA205020/2020/221242 включено складові митної вартості та документи, подані декларантом до митного оформлення, які не містять належного документального підтвердження відомостей, заявлених декларантом, а тому митний орган правомірно дійшов до висновку, що застосування методу визначення митної вартості товару за ціною угоди є неможливим.

Щодо посилань представника позивача на те, що митним органом не дотримано послідовності застосування методів визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу, то суд звертає увагу на таке.

У цьому конкретному випадку, виходячи з наведеного вище, митна декларація не могла бути оформлена за основним методом у зв`язку із розбіжностями в поданих до митного оформлення документах.

Щодо не доведеності неможливості застосування попередніх п`яти методів, то суд зазначає, що при визначені митної вартості транспортного засобу, якщо немає можливості застосування основного методу, застосовуються другорядні.

При митному оформленні ввезеного автомобіля інспектор не міг застосувати жоден із другорядних методів, крім резервного, виходячи з наступного.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміють товари, які хоч і є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Використання двох попередніх методів не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, бо характеристики бувших у використанні автомобілів різняться.

Метод на основі віднімання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання вартості.

Відповідно до ст.63 МК України, для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі. яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Посадова особа органу доходів і зборів не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Проте, інформація від виробника не була надана митному органу, що унеможливило застосування методу на основі додавання.

Згідно із ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

При цьому, відповідач при проведенні консультацій з декларантом надавав йому можливість підтвердити заявлену за основним методом митну вартість товару додатковими документами, що не було ним здійснено у повній мірі.

Відтак, митним органом обґрунтовано використання при здійсненні митного оформлення резервного методу.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У сукупності викладених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Суд, у цій справі також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

У разі відмови в задоволенні позовних вимог підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Поліської митниці Держмитслужби України (вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 43350097) про скасування рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 березня 2021 року

Суддя С.А. Борискін