Рішення № 95649343, 18.03.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2021 року м. Рівне №460/8155/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання рішення протиправними, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправними рішень відповідача, викладених в листах №1702/3-826 від 20.08.2020 та №1702/3-1135 від 28.10.2020.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що вказаними листами відповідач порушив конституційне право позивача на вільний вибір захисника.

Ухвалою від 20.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

15 січня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Профільним законом, який відповідно до Конституції України визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги є Закон України “Про безоплатну правову допомогу” (далі - Закон).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Частиною 1 статті 2 Закону визначено, що Закон регулює правовідносини у сфері надання безоплатної правової допомоги суб`єктам права на безоплатну первинну правову допомогу та суб`єктам права на безоплатну вторинну правову допомогу, що встановлені цим Законом.

Право на безоплатну правову допомогу — гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом (ст. 3 Закону).

Частина 5 статті 16 Закону вказує, що Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України.

Пунктом 5 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України “Про затвердження Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги” від 02.07.2012 № 967/5 (з послідуючими змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 липня 2012 року за №1091/21403 визначено, що у своїй діяльності центри керуються Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, наказами Міністерства юстиції України та Координаційного центру, цим Положенням, а також своїми положеннями.

Після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом (частина 1 статті 21 Закону). Під час призначення адвоката враховуються його спеціалізація, досвід роботи, навантаження, складність справ, у яких адвокат бере участь (частина 2 статті 21 Закону). Видані адвокатам доручення реєструються у Журналі реєстрації доручень для надання БВПД місцевого центру. Повноваження адвоката підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та довіреністю відповідно до вимог процесуального законодавства (частина 3 статті 21 Закону).

Пункт 3 частини 1 стаття 26 Закону визначає, що адвокат або працівник Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, зобов`язаний приймати до провадження справи осіб, які потребують безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до договорів, укладених з Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, або наказів, виданих Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Тобто, Закон не дає можливості особам, які звертаються з заявами про надання безоплатної вторинної правової допомоги до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, самостійно обирати адвоката, натомість покладає повноваження призначення адвоката на Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Також, Законом не передбачено жодного особливого статусу для будь-кого із осіб, які віднесені до суб`єктів надання БВПД, у тому числі до осіб, які перебувають під вартою, ув`язнених, засуджених, щодо призначення адвоката/представника у разі їх звернення до Центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги в межах цивільного, кримінального чи адміністративного законодавства.

26 січня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій він, посилаючись на статтю 59 Конституції України, зазначив, що його право на вільний вибір захисника/адвоката є абсолютним та безумовним, а тому він сам має право обирати собі адвоката серед працівників відповідача, які мають право на представлення його інтересів.

Від відповідача 02 лютого 2021 року надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. У своїх запереченнях відповідач стверджує, що стаття 59 Конституції України ("Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.") чітко передбачає спеціалізоване регулювання надання безоплатної допомоги законом. Таким чином, 2 червня 2011 року був прийнятий Закон України “Про безоплатну правову допомогу” № 3460-VI. Закон визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової. Безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя (ч.1 ст.13 Закону).

Позивач був забезпечений державною гарантією щодо надання безоплатної правової допомоги, шляхом прийняття місцевим центром рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, видання наказу про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 , призначенні адвоката та видачі йому доручення.

Враховуючи вищезазначене відповідач вважає, що принцип вільного вибору захисника, передбачений статтею 59 Конституції України, може бути застосований для будь-якого громадянина України, іноземця та особи без громадянства, якщо він укладає договір з будь-яким адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність, в приватному порядку, де особа є вільна у виборі захисника своїх прав. При цьому, надання безоплатної допомоги регулюється Законом.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

29.07.2020 року до місцевого центру з Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" надійшов супровідний лист про направлення заяви засудженого ОСОБА_1 від 27.07.2020, де заявник просив надати йому безоплатну вторинну правову допомогу шляхом призначення адвоката для складання процесуальних документів та представництва його інтересів в суді. На підставі норм прямої дії ст.59 Конституції України представником просив призначити адвоката Воронюк К.Ю.

03.08.2020 року на підставі заяви ОСОБА_1 місцевим центром прийнято рішення про надання йому безоплатної вторинної правової допомоги (далі — БВПД), як особі, яка належить до однієї із категорій осіб, які мають право на послуги безоплатної вторинної правової допомоги, шляхом видання наказу від 03.08.2020 №788-нв “Про надання безоплатної вторинної правової допомоги засудженому ОСОБА_1 ”.

05.08.2020 року адвокату ОСОБА_2 видане доручення №017/2-0000354 для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 , а саме: здійснення представництва інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами у справі щодо визнання наказу державного органу протиправним. 20.08.2020 на адресу ДУ "Рівненський слідчий ізолятор”, для оголошення ОСОБА_1 , направлена інформація про прийняття рішення про надання БВПД та призначення адвоката. Окрім того, як додаток до інформаційного листа, ОСОБА_1 направлено копію наказу від 03.08.2020 №788-нв “Про надання безоплатної вторинної правової допомоги засудженому ОСОБА_1 ”.

06.10.2020 року до місцевого центру з Державної установи “Рівненський слідчий ізолятор” надійшов супровідний лист про направлення заяви засудженого ОСОБА_1 від 29.09.2020, де заявник просив надати йому безоплатну вторинну правову допомогу шляхом призначення адвоката для складання процесуальних документів та представництва його інтересів в суді під час розгляду позову про відшкодування шкоди завданої протиправними діями органу досудового слідства. На підставі норм ст.59 Конституції України (прямої дії положень Основного Закону) захисником просив призначити адвоката ОСОБА_3

09.10.2020 року на підставі заяви ОСОБА_1 місцевим центром прийнято рішення про надання йому безоплатної вторинної правової допомоги як особі, яка належить до однієї із категорій осіб, які мають право на послуги безоплатної вторинної правової допомоги, шляхом видання наказу від 09.10.2020 №1080-нв “Про надання безоплатної вторинної правової допомоги засудженому ОСОБА_1 ”.

15.10.2020 року адвокату ОСОБА_4 видане доручення №017/2-0000505 для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 , а саме: здійснення представництва інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами у справі щодо відшкодування шкоди, завданої протиправними діями органів досудового розслідування. 28.10.2020 на адресу ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", для оголошення ОСОБА_1 , направлена інформація про прийняття рішення про надання БВПД та призначення адвоката. Окрім того, як додаток до інформаційного листа, ОСОБА_1 направлено копію наказу від 09.10.2020 №1080-нв “Про надання безоплатної вторинної правової допомоги засудженому ОСОБА_1 ”.

Вважаючи своє право на вільний вибір захисника порушеним, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про визнання протиправними наказів від 03.08.2020 №788-нв та від 09.10.2020 №1080-нв (додатків до інформаційних листів, які ОСОБА_1 зазначає у позовній заяві в якості предметів спору).

Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Профільним законом, який відповідно до Конституції України визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги є Закон України “Про безоплатну правову допомогу” (Закон).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Частиною 1 статті 2 Закону визначено, що Закон регулює правовідносини у сфері надання безоплатної правової допомоги суб`єктам права на безоплатну первинну правову допомогу та суб`єктам права на безоплатну вторинну правову допомогу, що встановлені цим Законом.

Право на безоплатну правову допомогу — гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом (ст. 3 Закону).

Частина 2 статті 13 Закону визначає, що безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг:

1) захист;

2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3)складення документів процесуального характеру.

Частина 1 статті 14 Закону встановлює вичерпний перелік категорій осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги (у пункті 7 зазначені особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі) на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, подаються особами, які досягай повноліття, до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи. Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону (частина 4 статті 18 Закону).

Частина 5 статті 16 Закону вказує, що Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України.

Пунктом 5 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України “Про затвердження Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги” від 02.07.2012 № 967/5 (з послідуючими змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 липня 2012 року за №1091/21403 визначено, що у своїй діяльності центри керуються Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, наказами Міністерства юстиції України та Координаційного центру, цим Положенням, а також своїми положеннями.

Після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом (частина 1 статті 21 Закону). Під час призначення адвоката враховуються його спеціалізація, досвід роботи, навантаження, складність справ, у яких адвокат бере участь (частина 2 статті 21 Закону). Видані адвокатам доручення реєструються у Журналі реєстрації доручень для надання БВПД місцевого центру. Повноваження адвоката підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та довіреністю відповідно до вимог процесуального законодавства (частина 3 статті 21 Закону).

Пункт 3 частини 1 статті 26 Закону визначає, що адвокат або працівник Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, зобов`язаний приймати до провадження справи осіб, які потребують безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до договорів, укладених з Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, або наказів, виданих Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Таким чином, Закон не передбачає права осіб, які звертаються з заявами про надання безоплатної вторинної правової допомоги до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, самостійно обирати адвоката, натомість покладає повноваження призначення адвоката на Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Також, Законом не передбачено жодного особливого статусу для будь-кого із осіб, які віднесені до суб`єктів надання БВПД, у тому числі до осіб, які перебувають під вартою, ув`язнених, засуджених, щодо призначення адвоката/представника у разі їх звернення до Центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги в межах цивільного, кримінального чи адміністративного законодавства.

Крім того, у звіті ради Європи за результатами оцінювання системи безоплатної вторинної правової допомоги в Україні у світлі стандартів та передового досвіду Ради Європи зазначено: «право на вибір адвоката є основоположним елементом ефективного захисту. Проте, це право не є абсолютним, і, у випадку надання безоплатної правової допомоги, можуть застосовуватися певні обмеження.

Право обирати захисника на власний розсуд виникає лише тоді, коли обвинувачений має достатні кошти для оплати його послуг. Обвинуваченому, у якого таких коштів немає і який отримує безоплатну правову допомогу право вибору за п.3 (с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не гарантується, однак правова допомога має бути “практична й ефективна”, а не “теоретична й ілюзорна” (рішення у справі Артіко проти Італії від 13.05.1980 р. Заява № 6694/74).

Забезпечення обвинуваченому безоплатної юридичної допомоги здійснюється за двох умов: якщо така особа не має достатніх коштів для оплати такої допомоги, та якщо інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога (стр.135 Навчального курсу для суддів “Застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя” ).

Таким чином, суд звертає увагу на те, що механізм надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні, визначений Законом України "Про безоплатну правову допомогу", не передбачає призначення адвоката за вибором суб`єкта звернення, оскільки вказаним Законом передбачено можливість надання лише видів правових послуг.

Посилання позивача на норми статті 59 Конституції України не протирічать висновкам суду у зв`язку з викладеним вище. Жодне з прав позивача, передбачених статтею 59 КУ, на думку суду, не було порушене. Так, ОСОБА_1 отримав професійну правничу допомогу; у випадку, передбаченому законом, ОСОБА_1 отримав таку допомогу безоплатно; ОСОБА_1 скористався своїм правом вільного вибору захисника своїх прав - він добровільно звернувся за захистом до Рівненского місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги, хоча міг звернутись до будь-якого адвоката за власним вибором у приватному порядку.

Враховуючи вищенаведене, Рівненський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги прийняв рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги за обома заявами позивача та призначив адвокатів згідно вимог чинного законодавства та в межах своїх повноважень. При прийнятті рішень про надання БВПД за зверненнями Войцовича Олександра Теодосійовича, видачі наказів від 03.08.2020 № 788-нв, від 09.10.2020 № 1080-нв, призначенні адвокатів та видачі їм доручення для надання БВПД, місцевий центр діяв виключно в межах норми Закону України “Про надання безоплатної правової допомоги”. За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, а відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Рівненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправними рішень відповідача, викладених в листах №1702/3-826 від 20.08.2020 та №1702/3-1135 від 28.10.2020, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 березня 2021 року

Суддя Д.Є. Махаринець