Рішення № 95649258, 19.03.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1717/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/1717/20 за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

02 березня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (надалі - відповідач, Автозаводський ВДВС), в якій заявник просить суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця Автозаводського ВДВС Мирошниченка О.І. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 52 839,27 грн від 19.02.2020 в рамках виконавчого провадження №52538941, а також скасувати цю постанову.

В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на обставини порушення своїх прав, як боржника у виконавчому провадженні, внаслідок неправомірних дій державного виконавця щодо стягнення з нього виконавчого збору за відсутності будь-яких фактичних дій з боку виконавця спрямованих на примусове виконання виконавчого листа, виданого Автозаводським районним судом міста Кременчука Полтавської області 04.10.2016 у справі №524/3475/15-ц, оскільки сума заборгованості, яка є предметом примусового стягнення, була анульована стягувачем, ПАТ "Укрсиббанк".

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

15.03.2021 засобами електронного зв`язку у встановлений судом строк надійшов відзив на позов, в якому відповідач висловив свою незгоду із заявленим позовом. Пояснює, що сам лише факт початку процедури примусового виконання рішення у вигляді відкриття виконавчого провадження, встановлення строку для добровільного виконання рішення тощо є достатньою підставою для подальшого стягнення з боржника виконавчого збору. Виконавчий збір за своєю природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюється органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру (а.с. 29-31).

Розгляд справи здійснюється після отримання судом відзиву на позов з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 31.03.2016 у справі №524/3475/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11253715000 від 16.11.2007 у розмірі 19924,42 дол.США та пеню в сумі 5109,54 грн, на виконання якого Автозаводським районним судом м. Кременчука 04.10.2016 було видано виконавчий лист (а.с. 43-44), який стягувач пред`явив до примусового виконання до Автозаводського ВДВС.

04.10.2016 державним виконавцем Автозаводського ВДВС за заявою стягувача (а.с. 42) відкрито виконавче провадження №52538941, про що була винесена відповідна постанова (а.с. 41). Цією ж постановою виконавець зобов`язав боржника самостійно виконати рішення суду до 11.10.2016.

Постанову про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 отримав 30.11.2016 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 40).

10.07.2018 державним виконавцем Автозаводського ВДВС накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунках у банках відповідною постановою (а.с. 39).

Постановою від 21.01.2019 старшим державним виконавцем Автозаводського ВДВС накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с. 37).

22.01.2019 старшим державним виконавцем здійснено виклик боржника ОСОБА_1 до виконавця на 30.01.2019 щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату (а.с. 35).

Крім того, 19.02.2019 старшим державним виконавцем Автозаводського ВДВС прийнята постанова про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 52 839,26 грн (а.с. 34).

На переконання позивача державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду за виконавчим листом №524/3475/15-ц, виданим 04.10.2016 Автозаводським районним судом м. Кременчука, оскільки стягувач, ПАТ "Укрсиббанк", здійснив анулювання боргу, про що ОСОБА_1 надано повідомлення вих.№60-1-10/32-57 від 20.05.2019 (а.с. 11).

До позову позивач додав квитанції №8 та №9 від 20.05.2019 про сплату кредиторської заборгованості згідно з кредитним договором №0000011253715 та погашення судових витрат (а.с. 12).

Позивач також зазначив, що 27.01.2021 він звернувся до Автозаводського ВДВС із заявою про скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №52538941 з виконання виконавчого листа №524/3475/15-ц, виданого 04.10.2016 Автозаводським районним судом м. Кременчука (а.с. 14), проте відповідач станом на 26.02.2021 ніяким чином на вказану заяву не відреагував.

На цій підставі позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права, вимагаючи визнати протиправними дії головного державного виконавця Автозаводського ВДВС щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 52 839,27 грн від 19.02.2020 ВП №52538941, а також скасувати вищеозначену постанову.

Надаючи правову оцінку доводам учасників, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (надалі - Закон №606-ХІV) у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №52538941 від 04.10.2016 з виконання виконавчого листа №524/3475/15-ц, виданого 04.10.2016 Автозаводським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11253715000 від 16.11.2007 у розмірі 19924,42 дол.США та пені в сумі 5109,54 грн.

Відповідно до статті 1 Закону №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 25 Закону №606-ХІV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону №606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як встановлено судом з матеріалів виконавчого провадження №52538941, державним виконавцем 04.10.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

02.06.2016 прийнято Закон України №1404-VІІІ "Про виконавче провадження", що набрав чинності 05.10.2016 (надалі - Закон №1404-VІІІ), тобто на наступний день після відкриття виконавчого провадження №52538941.

Відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Зазначеною нормою Закону №1404-VІІІ вказано на порядок виконання та правового регулювання саме "виконавчих дій", а не "виконавчого провадження". З урахуванням пункту 7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VІІІ кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження має вчинятися (прийматися) на підставі того нормативно-правового акта, під час дії якого вона була розпочата.

Таким чином до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України №1404-VІІІ, який діяв на час прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 19.02.2020.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною п`ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено окремі випадки, коли виконавчий збір не стягується.

Згідно з частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Так, позивач стверджує, що відповідач не мав правових підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04.10.2016 у справі №524/3475/15-ц. Водночас між позивачем та ПАТ "Укрсиббанк" укладено угоду про анулювання боргу, за якою він погасив заборгованість та судові витрати банку, а банк анулював залишок боргу. При цьому, позивач посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18.

Проте, суд вважає дані твердження позивача помилковими, так як статтю 27 Закону №1404-VIII викладено в новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 №2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018.

Водночас, Великою Палатою Верховного Суду по справі №2540/3203/18 надавалась правова оцінка постанові державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 03.08.2018 та здійснювалось тлумачення статті 27 Закону №1404-VIII, за частиною другої якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. При цьому, "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 №2475 не містять особливостей введення в дію наведених змін, відповідно нова редакція статті 27 Закону №1404-VIII, підлягає застосуванню з 28.08.2018.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 28.10.2020 у справі №640/21075/19.

На противагу наведеній нормі, у справі, що розглядається, станом на час виникнення спірних відносин з приводу вчинення оспорених дій державним виконавцем та прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 19.02.2020 статтею 27 Закону №1404-VIII (у редакції Закону України від 03.07.2018 №2475-VIII) передбачалось стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, незалежно від обставини сплати боржником боргу самостійно.

Суд також звертає увагу на те, що сплата позивачем на користь стягувача боргу за наслідками прощення частини заборгованості за кредитним договором відбулася після відкриття виконавчого провадження, тобто через три роки, що не може вважатися добровільним виконанням рішення суду, а є свідченням його виконання лише в рамках виконавчого провадження №52538941.

Отже, доводи позивача про те, що виконавчий збір сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми, судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до частини другої статті 27 Закону №1404-VIII (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови від 19.02.2020 та вчинення дій державним виконавцем) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів, тобто незалежно від обставин стягнення такої суми державним виконавцем чи перерахування стягуваної суми боржником самостійно.

Крім того, суд з`ясував, що в ході виконання виконавчого провадження державним виконавцем було вчинено цілий ряд заходів, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа Автозаводського районного суду м. Кременчука у справі №524/3475/15-ц. Так, зокрема, винесено постанови: від 10.07.2018 про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунках у банках (а.с. 39); від 21.01.2019 про накладення арешту на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с. 37); 22.01.2019 здійснено виклик боржника ОСОБА_1 до виконавця 30.01.2019 щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом (а.с. 35).

Тож твердження позивача про те, що державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду за виконавчим листом №524/3475/15-ц Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04.10.2016 суд не відповідає дійсності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову в цілому, оскільки дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та оскаржувана постанова ґрунтуються на приписах Закону №1404-VIII, тоді як твердження позивача про їх протиправність не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду даної адміністративної справи.

Приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову.

У зв`язку з цим суд залишає позов без задоволення.

За таких обставин підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Академіка Маслова, 15/4, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, код ЄДРПОУ 34987562) про визнання дій неправомірними та скасування постанови - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун