Рішення № 95649166, 19.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6173/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Гур`євої К.І.

за участі представників сторін:

представника позивача: Тізул О.І. (згідно з довіреністю),

представника відповідача: Джміль О.О. (згідно з довіреністю),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування постанови від 19.08.2019 року про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за результатом розгляду якого позивачка просить суд:

Ухвалити рішення суду, яким визнати дії відповідача виражені в тому, що відповідач взагалі не відповів на звернення ОСОБА_1 від 01.08.2019 року, чим грубо порушив вимоги Закону України «Про звернення громадян» - протиправними;

Ухвалити рішення суду, яким визнати дії відповідача виражені в тому, що відповідач 19.08.2019 року, при виконанні виконавчого листа № 522/626/16, виданого 26.12.2018 року Приморським районним судом м. Одеси про усунення ОСОБА_2 перешкоди в користуванні належним йому житловим приміщенням – 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , виніс постанову «Про накладення штрафу» на ОСОБА_1 , нібито, за невиконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.11.2017 року – протиправними;

Ухвалити рішення суду, яким визнати протиправною та скасувати вищевказану постанову відповідача від 19.08.2019 року «Про накладення штрафу» на ОСОБА_1 ;

Витрати на оплату судового збору в розмірі 2 408 грн. 40 коп., витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката та за банківські послуги в розмірі: 16 389 грн. 50 коп., також витрати, які позивач очікує понести, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 1231 грн. 00 копійок, відповідно до договору «Про надання правової допомоги» від 29.07.2019 року - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що 16.07.2019 року Головний державний виконавець Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеський області Франчук Марина Анатоліївна винесла постанову «Про відкриття виконавчого провадження» з виконання виконавчого листа № 522/626/17, виданого 26.12.2018 року Приморським районним судом м. Одеси про усунення ОСОБА_2 перешкоди в користуванні належним йому житловим приміщенням — 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

29.07.2019 року позивачка отримала поштою вищевказану постанову «Про відкриття виконавчого провадження» від 16.07.2019 року та вважає, що вказану постанову винесено передчасно. 19.08.2019 року Головний державний виконавець Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеський області Франчук Марина Анатоліївна винесла постанову «Про накладення штрафу» з виконання виконавчого листа № 522/626/17, виданого 26.12.2018 року Приморським районним судом м. Одеси, яку позивачка отримала 21.09.2019 року.

ОСОБА_1 зазначає, що 16.11.2017 року Приморський районний суд м. Одеси ухвалив рішення про наступне: усунути ОСОБА_2 перешкоди в користування належним йому житловим приміщенням – 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Позивачка наголошує на тому, що не здійснює ніяких перешкод ОСОБА_2 в користуванні належним йому житловим приміщенням – 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . У рішенні суду нічого не вказано про вселення ОСОБА_2 у вищевказану квартиру, навпаки в цій частині вимог йому відмовлено. Позивачка зазначає, що на теперішній час не має реального розподілу частин вищевказаної квартири, а відповідно до «висновку № 146/2015 будівельно-технічного експертного дослідження» від 12.10.2015 року: «с технической точки зрения разделить квартиру АДРЕСА_1 , с учетом требований строительных, санитарных и пожарных норм и правил, в т.ч. ДБН не предоставляется возможным».

01.08.2019 року позивачка направила до відповідача звернення з наведеними доводами, в якому просила не вчиняти по відношенню до неї дій, які не передбачені рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.11.2017 року. Проте, відповідач не відповів на вказане звернення, чим, на думку позивачки, грубо порушив вимоги ЗУ «Про звернення громадян».

Ухвалою суду від 13.11.2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, з урахуванням особливостей встановлених ст. ст.268-272, 287 КАС України.

Ухвалою суду від 20.11.2020 року витребувано від Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином посвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 59549621 та зупинено провадження по справі № 420/6173/19 до 11 грудня 2020 року.

Ухвалою суду від 23.02.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, суд поновив провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.02.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, судом залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 .

19.03.2021 року від представника третьої особи засобами електронного зв`язку надійшли пояснення по справі, згідно з якими, на теперішній час ОСОБА_2 не може належним чином розпоряджатися та користуватися своєю власністю, оскільки ОСОБА_1 перешкоджає йому в цьому, не даючи можливості вселитися в квартиру. Також, представник третьої особи просить суд провести розгляд справи без особистої участі ОСОБА_2 та представника третьої особи.

Представник позивачки під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 . Пояснив суду, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа виданого Приморським районним судом м. Одеси. Підстав щодо невиконання рішення суду у відповідача були відсутні.

Суд вислухав думку представника позивачки та представника відповідачка, дослідив матеріали справи та робить наступний висновок.

Як встановлено судом, відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2017 року у справі № 522/626/17, задоволено частково позов ОСОБА_2 .

Передбачено усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні належним йому житловим приміщенням - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 08.11.2018 року у справі № 522/626/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.11.2017 року залишено без змін.

26.12.2018 року Приморським районним судом м. Одеси видано ОСОБА_2 виконавчий лист № 522/626/17, боржником за яким є ОСОБА_1 , про усунення ОСОБА_2 перешкоди в користуванні належним йому житловим приміщенням 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

11.07.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Першого Приморського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 522/626/17 від 16.11.2017 року.

16.07.2019 року головним державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Франчук М.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59549621 з примусового виконання виконавчого листа № 522/626/17. У зазначеній постанові було вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

06.08.2019 року на адресу Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшло звернення від ОСОБА_1 (вх. № 12705/19-30), в якому позивачка просила не вчиняти по відношенню до неї дій, які не передбачені рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.11.2017 року, та які б могли грубо порушувати її права. У зверненні позивачка повідомляла, що не здійснює ніяких перешкод ОСОБА_2 в користуванні належним йому житловим приміщенням; в рішенні суду нічого не вказано про вселення ОСОБА_2 у квартиру; не має реального розподілу частин вищевказаної квартири, а відповідно до «висновку № 146/2015 будівельно-технічного експертного дослідження» від 12.10.2015 року, з технічної точки зору, розділити квартиру не є можливим.

Згідно з актами старшого державного виконавця Франчук М.А. від 16.08.2019 року, що складені за участі понятих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та у присутності стягувача – Мустафаєва І.Д., рішення суду доведено до боржника ОСОБА_1 , проте нею не виконано.

19.08.2019 року головним державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Франчук М.А. винесено постанову ВП № 59549621 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про виконавче провадження”, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Таким чином, примусове виконання рішення суду за приписами вказаного Закону розпочинається прийняттям державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з ч.6 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження”, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначає, що в разі якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу цього Кодексу для відповідного року.

Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов`язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн. (для фізичних осіб).

При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Згідно з ч.2,3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд зазначає, що з огляду на зміст рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.11.2017 року у справі № 522/626/17, ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_5 , згодом подав заяву про залучення до участі в справі співвідповідача ОСОБА_1 та відповідно до останньої редакції уточнених позовних вимог просив суд усунути перешкоди в користуванні належним йому житловим приміщенням 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , а саме: зобов`язати відповідача ОСОБА_5 не чинити перешкод при вселенні позивача в квартиру та стягнути судові витрати.

Під час розгляду справи Приморським районним судом м. Одеси, встановлено, що ОСОБА_5 не має відповідати за пред`явленим позовом та є неналежним відповідачем у даній цивільній справі, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення не підлягають задоволенню. Протокольною ухвалою суду було залучено ОСОБА_1 в якості співвідповідача, проте вимог до неї ОСОБА_2 у своєму позові не пред`являв та доказів щодо перешкоджання позивачу в користуванні житловим приміщенням, вказаною особою суду не надавав.

Проаналізувавши норми цивільного законодавства України, Приморський районний суд м. Одеси прийшов до висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права та задовольнив вимоги в частині усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні належним йому житловим приміщенням 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

Зазначене рішення Приморського районного суду м. Одеси залишено без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 08.11.2018 року.

При цьому, Апеляційний суд Одеської області у постанові від 08.11.2018 року зазначив: « ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , де його частка становить 1/2. В квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які не допускають співвласника ОСОБА_2 до квартири, створюючи йому тим самим перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном – 1/2 часткою квартири. Перешкоди позивачу як співвласнику зі сторони відповідачів у здійсненні права користування та розпорядження майном, що є об`єктом права спільної часткової власності, наявні, факт існування перешкод співвласником майна ОСОБА_2 доведений, що ж до відповідачів, то ними правомірний характер своєї поведінки не доведений. За таких обставин, правові підстави для відмови ОСОБА_2 у задоволенні вимог про усунення перешкод у здійсненні ним як співвласником права користування та розпорядження квартирою відсутні. ОСОБА_2 як співвласник квартири має право використовувати помешкання за його цільовим призначенням як то для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.»

Тобто, з огляду на наведені судові рішення, Приморський районний суд м. Одеси відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про зобов`язання не чинити перешкоди при вселенні у квартиру з тих підстав, що вона є неналежним відповідачем у справі, а не з тих підстав, що ОСОБА_2 не має права вселитися у вказану квартиру, навпаки, Приморський районний суд м. Одеси у своєму рішенні зазначив, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод. Право ОСОБА_2 на проживання у квартирі, що належить йому на праві спільної приватної власності, підтверджено постановою суду апеляційної інстанції у вказаній справі.

Таким чином, доводи сторони позивача про те, що у рішенні суду нічого не вказано про вселення ОСОБА_2 до квартири, а будь-яких інших перешкод у користуванні належною йому часткою квартири вона не чинить, суд вважає помилковими та такими, що не відповідають встановленим під час розгляду справи обставинам.

Таким чином, суд робить висновок про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття постанови від 19.08.2019 року, «Про накладення штрафу» на ОСОБА_1 та про визнання протиправною та скасування вищевказаної постанови.

Щодо вимоги позивачки про визнання протиправними дії відповідача виражені в тому, що відповідач взагалі не відповів на звернення ОСОБА_1 від 01.08.2019 року, чим грубо порушив вимоги Закону України «Про звернення громадян», суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

З огляду на наведені визначення звернень осіб, розгляд яких регулюється положеннями Закону України «Про звернення громадян» та зміст звернення позивачки від 01.08.2019 року, суд робить висновок, що хоча й позивачка посилається на Закон України «Про звернення громадян», проте, її звернення за своєю суттю не є ані пропозицією, ані заявою, ані скаргою в розумінні Закону України «Про звернення громадян». По суті позивачка проінформувала державного виконавця про те, що вона не вчиняє дій щодо невиконання вимог виконавчого листа та просила не вчиняти по відношенню до неї дій, які не передбачені рішенням суду.

Позивачка не наводить норм законодавства, окрім Закону України «Про звернення громадян», якими б було передбачено обов`язок відповідача надати письмову відповідь на звернення позивачки від 01.08.2019 року та не надає доказів на підтвердження того, що державним виконавцем не взято до уваги під час вчинення виконавчих дій відомостей, що наведені нею у зверненні.

Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 до задоволення не належить.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що суд зробив висновок про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , судові витрати з відповідача на її користь не стягуються.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 243, 245, 246, 250, 263, 268-272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування постанови від 19.08.2019 року про накладення штрафу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд, з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Перший Приморський відділ Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Польський узвіз, 6, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ: 41405070).

Третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення суду складений та підписаний судом 19 березня 2021 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.