Рішення № 9564904, 24.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

24.12.2009Справа №2-15/5318-2009 За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506)

До відповідача Комунального підприємства «Перовський житсервіс» (97560, АР Крим, Сімферопольський район, с. Перове, вул.. Шкільна, 3, ідентифікаційний код 25629325)

Про стягнення 530595,34 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Сахно В.Г., довіреність № 2 від 13.01.20089 р., у справі

Від відповідача – Шабанов А.Г., довіреність у справі

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Комунального підприємства «Перовський житсервіс» про стягнення 530595,34 грн. за договором № 1644 від 01.04.2005 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію, в тому числі суму основного боргу у розмірі 406656,05 грн., 3% річних у розмірі 1925,50 грн., пеню у розмірі 8013,79 грн., 114000,00 грн. згідно договору від 23.03.2006 р.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № 1644 від 01.04.2005 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків в комунальну каналізацію надавав відповідачу послуги на відпуск води із комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію, однак відповідач обов’язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 406656,05 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 114000,00 грн. за договором від 23.03.2006 р. про розстрочення минулих боргів, 3% річних у розмірі 1925,50 грн., пеню у розмірі 8013,79 грн.

У судовому засіданні представником позивача було надано заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача основного боргу у розмірі 383559,43 грн., 3% річних у розмірі 1133,46 грн., пеню у розмірі 8836,17 грн., 114000,00 грн. згідно договору від 23.03.2006 р. В частині стягнення 23096,62 грн. основного боргу позивач просить суд провадження у справі припинити у зв’язку з оплатою, та прийняти відмову від позову в частині стягнення 792,04 грн. 3% річних.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач явку представника у судове засідання забезпечив, проте відзиву на позов не надав, вимоги суду не виконав.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно пункту 1.1 статуту Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» є правонаступником Сімферопольського виробничого підприємства водопроводно-каналізаційного господарства на підставі постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005 р. № 540. (а.с. 24-29)

01 квітня 2005 року між Сімферопольським виробничим підприємством водопроводно-каналізаційного господарства (Водоканал)(позивач) та Комунальним підприємством «Перовський житсервіс» (Абонент)(відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 1644 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію.(а.с.10-11)

Згідно з пунктом 1 Договору Водоканал бере на себе зобов’язання забезпечувати Абонента питною водою при наявності води в джерелах та здійснювати водовідведення, а Абонент приймає на себе зобов’язання приймати зазначені послуги та своєчасно за них сплачувати.

Згідно з пунктом 3.2 Договору кінцевий розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Абонентом виставленого Водоканалом рахунку за спожиті послуги.

Позивач обов’язки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується підписаним обома сторонами актами виконаних робіт по абоненту № 1644 від 20.07.2009 р., від 30.07.2009 р., від 18.08.2009 р., від 18.09.2009 р. (а.с. 13-16)

На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за вищевказаним Договором позивач виставив рахунки :

Рахунок № 1644 від 20.07.2009 р. на суму 118483,02 грн.

Рахунок № 1644 від 30.07.2009 р. на суму 63999,00 грн.

Рахунок № 1644 від 18.08.2009 р. на суму 117645,54 грн.

Рахунок № 1644 від 18.09.2009 р. на суму 123991,03 грн.

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчить особистий підпис уповноваженої особи відповідача у рахунках.

Відповідачем у виконання зобов’язання було частково оплачено вартість наданих послуг у сумі 17462,54 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за надані послуги, у розмірі 406656,05 грн. за період з 18.06.2009 р. по 23.09.2009 р., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Крім того, 23.03.2006 р. позивачем та відповідачем було укладено договір, згідно з яким відповідачу була надана розстрочка минулих боргів за надані позивачем послуги згідно з представлених графіком погашення заборгованості. (а.с. 9)

Так, в порушення зазначеного графіку, за відповідачем склалася заборгованість за період березень – серпень 2009 р. у розмірі 114000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У судовому засіданні представником позивача був наданий реєстр квитанцій, які надійшли від мешканців с. Перово у вересні 2009 р., згідно яких вбачається, що ними була сплачена сума заборгованості за отримані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 23096,62 грн.

Частина заборгованості у розмірі 23096,62 грн., включеної позивачем до суми позову, була сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягненя з відповідача заборгованості у розмірі 23096,62 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору № 1644 від 01.04.2008 р., Договору про розстрочення заборгованості від 23.03.2006 р. та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим позивачем рахункам за період з 18.06.2009 р. по 23.09.2009 р. не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка становить 383559,43 грн. за Договором № 1644 від 01.04.2005 р. та 114000,00 грн. за Договором від 23.03.2006 р., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 1133,46 грн., пеню у розмірі 8836,17 грн.

Суд звертає увагу на те, що ухвалою ГС АР Крим від 21.08.2008 р. у справі №2-19/8895-2008 було порушено справу про банкрутство Комунального підприємства «Перовський житсервіс» - відповідача у цій справі. Вказаною ухвалою був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов’язанням, строки виконання яких наступили до дня порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог пункту 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, приймаючи до уваги те, що позивачем заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості за послуги, надані в червні – серпні 2009 року, отже вимоги позивач в цій справі є поточними, оскільки зобов’язання по них виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошові зобов’язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Згідно з абзацом 24 зазначеної статті мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Тобто мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Це стосується також і правових наслідків дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які визначені статтею 12 Закону.

Згідно з частиною 4 зазначеної статті протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

У разі, якщо поширити дію мораторію і на поточну заборгованість, то тоді така заборгованість не буде підлягати оплаті в процедурах розпорядження майном та санації боржника.

Це призведе до того, що після порушення справи про банкрутство жоден з контрагентів не буде співпрацювати з боржником, оскільки за поставлену продукцію, здійснені роботи та надані послуги під час провадження справи про банкрутство боржник не буде розраховуватись. Такі обставини надалі матимуть наслідком припинення підприємницької діяльності самого боржника, що в свою чергу зумовлює банкрутство боржника і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

У зв’язку з цим законодавець звільнив поточні зобов’язання боржника від будь-яких правових обмежень та наслідків, які настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Це стосується як виконавчого провадження, так і санкцій за невиконання грошових зобов’язань.

Отже, до зобов’язань, що виникли та строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство, підлягають застосуванню заходи відповідальності за порушення зобов’язань.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, матеріалам справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 1133,46 грн. за період з 01.08.2009 р. по 30.09.2009 р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача Комунального підприємства «Перовський житсервіс».

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 8836,17 грн.

          Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.2 Договору сторони передбачили відповідальність Покупця за несвоєчасну оплату у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином, загальна сума пені у розмірі 8836,17 грн за прострочення платежів по рахункам за 18.06.2009 р. – 30.09.2009 р., підтверджується матеріалами справи, є обгрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

У судовому засіданні позивач надав заяву, в якій просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення 792,04 грн. 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, заяву позивача, суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити.

Так, виходячи з норм статті 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, судом досліджено правомірність відмови позивача від позову:

-          цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (довіреністю);

-          при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

-          не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

-          при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

-          не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване саме позивачем, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову.

Судом встановлено, що відмова позивача від позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а також повноваження, надані представнику Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» Маркову Д.О. дозволяють відмовитися від позову, через що заява Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 3% річних у розмірі 792,04 грн. підлягає припиненню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, пунктами 1-1, 4 частини 1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Перовський житсервіс» (97560, АР Крим, Сімферопольський район, с. Перове, ідентифікаційний код 25629325) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, код ЄДРПОУ 20671506, п/р 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021) 383559,43 грн. заборгованості за поточне споживання послуг, 114000,00 грн. заборгованості минулих років, 1133,46 грн. 3% річних, 8836,17 грн. пені, 5304,02 грн. державного мита та 235,68 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення заборгованості в розмірі 23096,62 грн. провадження у справі припинити у зв’язку з відсутністю предмета спору.

4.          В частині стягнення 3% річних у розмірі 792,04 грн. провадження у справі припинити у зв’язку з відмовою від позову в цій частині.

5.          Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.