Рішення № 95648956, 17.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2491/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

23.03.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №169809, №169811, №169810, №169808.

Разом з позовною заявою товариство з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» 23 березня 2020 року подано заяву про забезпечення позову (№13038/20).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ТОВ «СПМК-17» про розгляд справи про порушення не повідомлялось та не запрошувалось до участі. Справу про порушення Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області було розглянуто без його участі.

Також, позивач зазначає, що між ТОВ «СПМК-17» та ПП «Південьдортех» було укладено наступні Договори оренди транспортних засобів №11/19-0/36 від 01 листопада 2019 року, №10/19-0/4 від 01 жовтня 2019 року, №10/19-0/3 від 01 жовтня 2019 року. Таким чином, як стверджує позивач, на момент здійснення перевірки ТОВ «СПМК-17» не знаходився в статусі перевізника. Як вказує позивач, адміністративно-господарські штрафи застосовуються виключно до автомобільних перевізників.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач також зазначає, що довідку про здійснення габаритно-вагового контролю водієві не надавали. Жодного документа (чека або талона зважування, квитанції тощо), на підставі якого було визначено вагу транспортних засобів та навантаження на осі, водієві також не було надано.

У позові зазначено, що Управління Укртрансбезпеки не надало свідоцтва про перевірку ваг чи свідоцтва про їх державну метрологічну атестацію, чим унеможливила перевірку відповідності стану вимірювального і зважувального обладнання метрологічним вимогам. З наявних документів, а саме актів про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (додається до позову) та постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів зазначених вище, неможливо встановити на яких вагах (якої марки, моделі, з якими характеристиками, можливими чи допустимими похибками) проводилося зважування та чи буду вони взагалі у робочому стані. Таким чином, достовірність та правильність результатів вимірювань при здійсненні зважування транспортного засобу та визначенні навантажень на осі транспортного засобу та його загальної ваги підлягає сумніву.

Ухвалою суду від 24.03.2020 року повернуто без розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» про забезпечення позову по справі №420/2491/20.

Ухвалою суду від 24.03.2020 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.

Судом роз`яснено позивачу, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. та інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.

13.04.2020 року (вх. №15392/20) від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із доказами сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн..

Ухвалою від 16.04.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Державну службу України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: просп.Перемоги,14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845).

Вказаною ухвалою судом вирішено проводити розгляд справи в порядку, визначеному ст.262 КАС України.

22.05.2020 року (вх.ЕП/7433/20) від представника відповідача до суду надійшло клопотання про залучення до розгляду справи в якості третьої особи – ПП «Південьдортех» (а.с.66).

22.05.2020 року (вх. №ЕП/7434/20) від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с.67).

22.05.2020 року (вх.№ЕП/7435/20) від представника відповідача до суду надійшло клопотання про поновлення строку для подання відзиву та зупинення провадження по справі на строк до завершення карантину (а.с.68-72).

22.05.2020 року (вх.№ЕП/7460/20) від представника відповідача до суду надійшов лист разом із довіреністю від 24.12.2019 року та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державної служби безпеки на транспорті (а.с.73-76).

22.05.2020 року (вх.№ЕП/7466/20) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.77-80).

У відзиві відповідач вказує, що вважає адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Як вказано у відзиві позивач не заперечує (не спростовує) дії відповідача відносно порядку проведення габаритно-вагового контролю та визначення вантажних автомобілів, що фігурують в актах, як великовагові. Натомість, оскарження кожної з постанов, обґрунтовується позивачем виключно на тому, що він в даних правовідносинах нібито не є перевізником, в розумінні ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а відтак не є відповідальною особою. При цьому, в кожному з випадків оскарження постанов, позивачем надається до суду Договори оренди автомобілів, що орендуються ПП «Південьдортех» строком на 1 місяць.

Відповідач зазначає, що позивач не надавав вищезазначені договори оренди відповідачу ані під час проведення рейдових перевірок, коли складалися акти перевірки, ані під час розгляду справи, коли виносилися оскаржувані постанови, не зважаючи на те, що позивач на розгляд справи належним чином викликався з повідомленням.

У відзиві вказано, що при прийнятті оскаржуваних постанов під час розгляду справ, відповідач керувався документальним наповненням справ про порушення транспортного законодавства, зокрема товарно-транспортними накладними, копії з оригіналів яких відповідачем отримані від водіїв позивача при перевірки транспортних засобів. Саме в цих документах організатором перевезень (перевізником) позначений позивач.

З огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що всі надані позивачем договори оренди транспортних засобів, що йому належать, а також які знаходяться в його користуванні на праві Лізингу (доказ додається) на іншу особу - ПП «Південьдортех», є дією спрямованою на ухилення від сплати штрафних санкцій за постановами відповідача.

22.05.2020 року (вх.№ЕП/7468/20) від представника відповідача до суду надійшло клопотання про прийняття окремої ухвали (а.с.81).

25.05.2020 року (вх.№20174/20) від представника відповідача до суду надійшли засвідчені копії доказів, які були додані до відзиву (а.с.82-110).

Ухвалами суду від 15.06.2020 року:

- відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи №420/2491/20 в порядку загального позовного провадження;

- відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, про поновлення строку для подання відзиву та про зупинення провадження по справі.

Крім того, ухвалою суду від 15.06.2020 року судом доручено Управлінню Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті надати до суду у п`ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії:

- доказів отримання товариством з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» = запрошення позивача на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/ або порушення Кодексу України про адміністративне правопорушення від 10.12.2019 року №79103/32/24-19 та від 05.12.2019 року №77697/32-1/24-19;

- розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до актів від 29.10.2019 року №183465 та від 24.10.2019 року №179975;

- довідок про результати габаритно-вагового контролю при перевірці за результатами якої складено акт від 29.10.2019 року №169809;

- направлення на здійснення Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки вказаної перевірки за результатами якої складено акт №179975;

- пояснень з доказами на їх підтвердження щодо вимірювальної техніки, якою було здійснено габаритно-ваговий контроль при перевірках за результатами яких складено акти від 29.10.2019 року №183465 та від 24.10.2019 року №179975, від 21.10.2019 року №183414;

- чеків зважування, які складались під час зважування транспортних засобів при перевірці за результатами якої складено акти від 29.10.2019 року №183465 та від 24.10.2019 року №179975, від 21.10.2019 року №183414;

- акту прийому-передачі обладнання №62 від 05.08.2016 року.Роз`яснити, що відповідно до розділу VІ “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 193, 261 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаною ухвалою судом зупинено провадження по справі №420/2491/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов до надходження відповіді на доручення.

25.08.2020 року за вх.№ЕП/12987/20 та 28.08.2020 року за вх.№ЕП/13223/20 від представника відповідача надійшло клопотання про роз`єднання позовних вимог, виділивши окрему кожну з вимог про скасування постанов.

За вх.№ЕП/24145/20 від представника відповідача надійшла заява про заміну відповідача - Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті на Південне міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки.

За вх.№ЕП/11686/20 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи №420/2491/20 в порядку загального позовного провадження.

За вх.№ЕП/24145/20 від представника відповідача надійшла заява про заміну відповідача - Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті на Південне міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки.

Ухвалами суду 16.01.2021 року:

- поновлено провадження по справі №420/2491/20 за позовом Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов;

- залишено без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи №420/2491/20 в порядку загального позовного провадження;

- відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про роз`єднання позовних вимог по справі №420/2491/20.

Крім того, ухвалою суду від 16.01.2021 року судом задоволено заяву представника відповідача, замінено відповідача - Управління Укртрансбезпеки в Одеській області на Південне міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки, розпочато спочатку розгляд справи №420/2491/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Вказаною ухвалою судом також зобов`язано Південне міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки надати до суду у п`ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії:

- доказів отримання товариством з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» = запрошення позивача на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/ або порушення Кодексу України про адміністративне правопорушення від 10.12.2019 року №79103/32/24-19 та від 05.12.2019 року №77697/32-1/24-19;

- розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до актів від 29.10.2019 року №183465 та від 24.10.2019 року №179975;

- довідок про результати габаритно-вагового контролю при перевірці за результатами якої складено акт від 29.10.2019 року №169809;

- направлення на здійснення Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки вказаної перевірки за результатами якої складено акт №179975;

- пояснень з доказами на їх підтвердження щодо вимірювальної техніки, якою було здійснено габаритно-ваговий контроль при перевірках за результатами яких складено акти від 29.10.2019 року №183465 та від 24.10.2019 року №179975, від 21.10.2019 року №183414;

- чеків зважування, які складались під час зважування транспортних засобів при перевірці за результатами якої складено акти від 29.10.2019 року №183465 та від 24.10.2019 року №179975, від 21.10.2019 року №183414;

- акту прийому-передачі обладнання №62 від 05.08.2016 року.

У визначений судом строк від відповідача не надано доказів на виконання вимог ухвали суду від 16.01.2021 року.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв до суду не надходило.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Частиною 10 КАС України визначено, що зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження.

З урахуванням положень ч.1 ст.120, ч.6 ст.120, ч.10 ст.120 КАС України, ст.258 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» зареєстровано як юридична особа 31.12.1998 року (запис № 1 556 145 0000 042516) та згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює такі види діяльності за КВЕД: 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення; 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 23.99 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у.; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 41.10 Організація будівництва будівель; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 42.13 Будівництво мостів і тунелів.

28.10.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області посадовим особам вказаного Управління видано направлення №003499 на рейдову перевірку, зокрема, а/д Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв», 211+920 м.( а.с.102).

21.10.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області посадовим особам вказаного Управління видано направлення №003498 на рейдову перевірку, а/д Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв», 211+920 м ( а.с.103-а).

Судом встановлено, що 21.10.2019 року о 14 год. 10 хв. посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області проведено перевірку транспортного засобу марки MERSEDES-BENZ ARTROS 4141, спеціалізований вантажний самоскид, номерний знак № НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт №183414 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.10.2019 року (а.с.13), в якому встановлено порушення, відповідальність за які передбачена п.1 абз.3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: надання послуг з перевезення вантажів без наявності оформлення документів, передбачених статтею 48 цього Закону, а саме: не сформовано, відсутній дозвіл, що дає право на рух автотранспортними дорогами України, виданий компетентним уповноваженим органом, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Так, під час перевірки виявлено порушення, а саме: перевезення вантажу з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР України вагових норм на здвоєну ось на 68,44% (ТТН від 21.10.2019 року, б/н, вантаж – бетон), на 2,75% на загальну вагу без відповідного дозволу.

У зазначеному акті вказано, що власником транспортного засобу є ТОВ «СПМК-17», тобто позивач по даній справі.

У розділі «місце перевірки» зазначено: «а/д Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв», 211+920 м».

В графі «Пояснення водія про причини порушень» акту №183414 зазначено, що водій від пояснень та підписання відмовився.

До суду з боку відповідача також надано Акт №0011800 (а.с.88) про перевищенні транспортним засобом нормативних габаритних параметрів.

Згідно вказано акту суб`єктами, що перевірялись є ТОВ «СПМК-17». Вантаж, що перевозився – бетон. Маршрут руху та пройдена відстань – с.Мигія, Миколаївська обл., - с.Чорнобаївка, Херсонська обл., 214 км. Повна допустима маса – 40,00 тон, а фактична маса – 41,1 тонн. Допустимі осьові навантаження – 11/11/11/11, а фактичні – 7,0/7,15/13,6/13,35.

Також до суду надано копію довідки №035592(а.с.89) про результати габаритно-вагового контролю, яка складена 21.10.2019 року згідно якої контроль здійснювався щодо транспортного засобу марки MERSEDES-BENZ ARTROS 4141, спеціалізований вантажний самоскид, номерний знак № НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 та його результатами встановлено, що навантаження на осі: 1) 7,0; 2) 7,15) 13,6; 4) 13,35. Повна маса транспортного засобу 41,1 тонн.

До суду з боку відповідача надано копію товарно-транспортної накладної від 21.10.2019 року, в якій зазначено, що автомобільним перевізником є - ТОВ «СПМК-17», вантаж – бетон вагою 22,2 тонн. (а.с.91).

На підставі вищевказаних довідки та акту Управлінням Укртрансбезпеки в Миколаївській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 21.10.2019 року №0011800, яким нараховано до сплати 2321,90 євро. (а.с.90).

10.12.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено на ім`я позивача запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/ або порушення Кодексу України про адміністративне правопорушення по, зокрема, акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №183414 від 21.10.2019 року (а.с.105).

Судом встановлено, що 20.12.2019 року за результатами розгляду справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №169808, якою на підставі акту від 21.10.2019 року №183414, згідно з ч.1 абз.16 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» стягнуто з суб`єкта господарювання ТОВ «СПМК-17» адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн. (а.с.11).

Також, судом встановлено, що 29.10.2019 року о 18 год. 23 хв. посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області проведено перевірку транспортного засобу марки MERSEDES-BENZ, ACTROS 4141 спеціалізований вантажний самоскид, номерний знак НОМЕР_3 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , вид ТСЦ 5142 під керуванням водія ОСОБА_2 .

За результатами перевірки складено акт №183465 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.10.2019 року (а.с.15), в якому встановлено порушення, відповідальність за які передбачена п.1 абз.16 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Так, під час перевірки виявлено порушення, а саме: перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу. ТТН від 29.10.2109 року б/н (вантаж – щебінь); перевищення встановлених п.022.5 ПДР вагових норм на 53,8 (навантаження на здвоєну вісь 24,6 тонн при нормі 16 тонн).

У зазначеному акті вказано, що власником транспортного засобу є ТОВ ФІНБІЗНЕС ГРУП».

У розділі «місце перевірки» зазначено: «а а/д Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв», 211+920 м».

В графі «Пояснення водія про причини порушень» акту №183414 зазначено, що водій від пояснень та підписання відмовився.

До суду з боку відповідача також надано Акт №0006976 (а.с.85) про перевищенні транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, в якому зазначено, що габаритно-ваговий контроль проводився Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області.

Згідно вказано акту суб`єктами, що перевірялись є ТОВ «Фінбізнес Груп». Вантаж, що перевозився – Щебінь. Маршрут руху та пройдена відстань – с. Мигія-с.Горохівка, 168 км. Повна допустима маса – 40,00 тон, а фактична маса – 35,1 тонн. Допустимі осьові навантаження – 11,0/11,0/16,0, а фактичні – 5,2/5,3/24,6.

Також до суду надано копію довідки №035551 (а.с.86) про результати габаритно-вагового контролю, яка складена 29.10.2019 року згідно якої контроль здійснювався щодо транспортного засобу марки MERSEDES-BENZ, ACTROS 4141 спеціалізований вантажний самоскид, номерний знак НОМЕР_3 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 та його результатами встановлено, що навантаження на осі: 1) 5,20; 2) 5,30; 3) 12,75; 4) 11,85. Повна маса транспортного засобу 35,10 тонн.

До суду з боку відповідача надано копію товарно-транспортної накладної від 29.10.2019 року, в якій зазначено, що автомобільним перевізником є -0 ТОВ «СПМК-17», вантаж – щебінь вагою 22,40 тонн. (а.с.87).

10.12.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено на ім`я позивача запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/ або порушення Кодексу України про адміністративне правопорушення по, зокрема, акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №183465 від 29.10.2019 року (а.с.105).

Судом встановлено, що 20.12.2019 року за результатами розгляду справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №169809, якою на підставі акту від 29.10.2019 року №169809, згідно з ч.1 абз.16 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» стягнуто з суб`єкта господарювання ТОВ «СМПК-17» адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн. (а.с.8).

01.11.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області посадовим особам вказаного Управління видано направлення №026374 на рейдову перевірку, зокрема, а/д М-14 «Одеса-Мелітополь» км 21-800 (ліворуч) ( а.с.103).

Судом встановлено, що 03.11.2019 року о 18 год. 15 хв. посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області проведено перевірку транспортного засобу марки MERSEDES-BENZ, номерний знак № НОМЕР_5 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_3 .

За результатами перевірки складено акт №193674 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.11.2019 року (а.с.12), в якому встановлено порушення, відповідальність за які передбачена п.1 абз.3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених статтею 48 цього Закону.

Так, під час перевірки виявлено, що згідно ТТН №б/н від 03.11.2019 року надавались послуги з перевезення вантажу. У водія відсутній протокол повірки вантажу та фактації тахографа до ТЗ. Порушено: п.3.3. Наказу №383 від 24.06.2010 року МТЗУ та ст..49 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У зазначеному акті вказано, що власником транспортного засобу є ТОВ «СПМК-17», тобто позивач по даній справі.

У розділі «місце перевірки» зазначено: «а/д М-14 км 21+800».

В графі «Пояснення водія про причини порушень» акту №193674 зазначено, що водій від пояснень та підписання відмовився.

05.12.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено на ім`я позивача запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/ або порушення Кодексу України про адміністративне правопорушення по, зокрема, акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №193674 від 03.11.2019 року (а.с.104).

Судом встановлено, що 20.12.2019 року за результатами розгляду справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №169810, якою на підставі акту від 03.11.2019 року №193674, згідно з ч.1 абз.16 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» стягнуто з суб`єкта господарювання ТОВ «СПМК-17» адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн. (а.с.10).

Крім того, судом встановлено, що 24.10.2019 року о 12 год. 15 хв. посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірку транспортного засобу марки MERSEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_7 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_8 під керуванням водія ОСОБА_4 .

За результатами перевірки складено акт №179975 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.10.2019 року (а.с.14), в якому встановлено порушення, відповідальність за які передбачена п.1 абз.3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Так, під час перевірки виявлено порушення пп.22.5 ПДР України, а саме: навантаження на здвоєну вісь 28,50 тонн, допустиме навантаження 16,00 тон; повна маса т/з 41,85 тонн, допустима 40,00 тонн.

У зазначеному акті вказано, що власником транспортного засобу є ТОВ «Катерпіллар Файненшл»..

У розділі «місце перевірки» зазначено: «Херсонська обл.,203км+500м а/д Одеса-Мелітополь-Новоазовськ».

В графі «Пояснення водія про причини порушень» акту №179975 зазначено, що водій зі змістом акту ознайомлений, від пояснень та підписання відмовився.

До суду з боку відповідача також надано Акт №032782 (а.с.92) про перевищенні транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, в якому зазначено, що габаритно-ваговий контроль проводився Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки.

Згідно вказано акту суб`єктами, що перевірялись є ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна». Пройдена відстань – с.Горохівка (Миколаївська обл.) - с.Олешки, 80 км. Нормативно допустима маса – 40,00 тонн. Фактична – 41,850 тонн. Допустиме осьове навантаження тонн: 16,00/16,00. Фактичне: 13,35/28,50.

До суду з боку відповідача надано копію товарно-транспортної накладної від 2410.2019 року №6, в якій зазначено, що автомобільним перевізником є - ТОВ «СПМК-17», вантаж – суміш вагою 22,30 тонн. (а.с.93).

Копій довідки №0044825, розрахунку плати за проїзд , складених за результатами даного контролю до суду не надано.

26.11.2019 року директором ТОВ ««Катерпіллар Файненшл Україна» подано до Державної служби України з безпеки на транспорті заяву/поясненні щодо акту №179975 від 24.10.2019 року.

У вказаній заяві/поясненнях, зокрема, зазначено, що автомобіль марки MERSEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_7 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_8 за актом прийому-передачі обладнання №62 від 05.08.2016 року був переданий ТОВ «СПМК-17» та до теперішнього часу вказане товариство його використовує (а.с.94-97).

05.12.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено на ім`я позивача запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/ або порушення Кодексу України про адміністративне правопорушення по, зокрема, акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №179975 від 24.10.2019 року (а.с.104).

Судом встановлено, що 20.12.2019 року за результатами розгляду справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №169811, якою на підставі акту від 24.10.2019 року №179975, згідно з ч.1 абз.16 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» стягнуто з суб`єкта господарювання ТОВ «СПМК-17» адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн. (а.с.9).

Вважаючи постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №169809, №169811, №169810, №169808 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті

Згідно з п.8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Пункт 21 вказаного Порядку передбачає, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт»

Відповідно до ч. 12 ст. 6 ЗУ «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106 (далі - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв).

Пунктом 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (пункт 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв).

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція).

В силу пункту 3.3 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції (пункт 3.6 Інструкції).

Аналіз вищевказаного дає суду підстави зробити висновок, що наявність встановленого на транспортному засобі тахографа покладає на автомобільного перевізника обов`язок його періодичної повірки, тримання при собі протоколу перевірки та адаптації тахографа, а також пред`явлення протоколу перевірки та адаптації тахографа особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Так, зі змісту статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» слідує, що вказаний у цій статті перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими визначеними законодавством документами, зокрема, таким документом є протокол перевірки та адаптації тахографа.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Абзац 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Відповідно до частини 2 статті 29 Закон України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:

- наявність визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 16 Порядку №1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п.20-22 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879).

За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до п. 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Згідно з п.21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м., за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Однією з підстав для скасування спірних постанов, позивач вказує те, що ТОВ «СПМК-17» не є автомобільним перевізником під час здійснення перевезення вантажу.

Позивач, заперечуючи правильність визначення відповідачем автомобільного перевізника під час здійснення перевезення вантажу, посилається на договори оренди транспортних засобів від 01.11.2019 року №11/19-О/36, від 01.10.2019 року №10/19-О/4, від 01.10.2019 року №10/19-О/3, укладені з приватним підприємством «Південьдортех» та акти приймання-передачі транспортних засобів (а.с.17-28).

З аналізу змісту цього договору слідує, що ТОВ «СПМК-17» передає в оренду на один місяць приватному підприємству «Південьдортех» транспортні засоби, стосовно яких була здійснена перевірка відповідачем за результатами якої складено акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №№179975, 183414, 193674.

Разом з тим, сам по собі договір лише засвідчує намір сторін, що його уклали, щодо використання транспортного засобу. Докази того, що такий договір був дійсно спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, позивач не надав. З цього приводу варто зауважити, що пунктом 4.1. наданого до суду копії договору обумовлено, що за оренду транспортного засобу орендар сплачує орендну плату згідно рахунків, наданих орендодавцем. Однак позивач не надав документів, які б підтверджували виконання умов договору (наданих рахунків, доказів орендної плати тощо). При цьому відповідно до положень частини другої статті 79 КАС України докази надаються позивачем разом із поданням позовної заяви.

До того ж, слід зауважити, що тимчасовий реєстраційний талон називають у числі документів, необхідних платнику податків для підтвердження в податковому обліку «податкових» витрат з оренди. Так, для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, у разі здійснення господарської операції з оренди автотранспорту платнику податків слід оформити тимчасовий реєстраційний талон, що підтверджує право використання орендованого транспортного засобу.

Проте, позивач не надав доказів отримання ним орендної плати за користування транспортними засобами, понад те, надані договори оренди не містять фіксованого орендного платежу, а також терміну в який такий платіж повинен бути сплачений.

У розумінні вимог статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до абз.4 п.16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі Порядок №1388) за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

За правилами п.6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року № 379 (далі Інструкція № 379), якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

Відповідно до ст. 800 Цивільного кодексу України, наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

Наведені норми законодавства дають підстави вважати, що у разі передачі право користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Такі висновки суду апеляційної інстанції побудовані на постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №804/8740/16, де у п.30, зокрема, вказано:

«… Попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом № 2344-ІІІ. Тому, з огляду на наведене, правове регулювання та в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність спірних постанов в цій частині».

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому з огляду на наведене правове регулювання та в аспекті спірних правовідносин суд вважає, що надані позивачем суду копії договорів оренди транспортних засобів, які до того ж не надавалася під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансінспекції, не є достовірними та допустимими доказами того, що позивач не був автомобільним перевізником під час перевезення вантажу при перевірці перевезення якого складено акти перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №№179975, 183414, 193674.

Під час рейдової перевірки водії не надали документів, які б підтверджували законність перебування у володінні та користуванні інших осіб транспортних засобів з номерними знаками НОМЕР_9 , НОМЕР_1 , № НОМЕР_7 , належних товариству з обмеженою відповідальністю «СПМК-17»: ні договору оренди транспортного засобу, ні тимчасового реєстраційного талону.

Щодо порушень, виявлених в акті №183465 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.10.2019 року (а.с.15) (в якому встановлено порушення, відповідальність за які передбачена п.1 абз.16 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу), суд зазначає наступне.

У зазначеному акті вказано, що власником транспортного засобу є ТОВ ФІНБІЗНЕС ГРУП».

Факт того, що при перевірці за результатами якої відповідачем складено акт №183465 на підставі якого прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №169809 автомобільним перевізником вантажу, що перевозився автомобілем марки MERSEDES-BENZ, ACTROS 4141 спеціалізований вантажний самоскид, номерний знак НОМЕР_3 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 є саме позивач, відповідачем встановлено лише на підставі відмітки у товарно-транспортній накладній.

З урахуванням вищевикладених положень Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року № 379, встановлення перевізника лише на підставі відмітки у товарно-транспортній накладній є свідченням про недоведеність доводів відповідача про те, що порушення, які були виявлені при контролі за наслідками якого складено, зокрема, акт №183465, допущені саме позивачем.

В той же час, при вирішенні даної адміністративної справи, суд критично оцінює посилання позивача на специфіку вантажу і що за рахунок саме його пересипання мало місце перевищення встановлено допустимого осьового навантаження, оскільки вказане не виключає відповідальності перевізника за виявлені порушення.

Так, що пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Крім того, згідно чинного законодавства жодним вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху (пункти 2.3а, 2.36; 12.1; 12.5) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

Поряд з цим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо неналежного проведення габаритно-вагового контролю, зокрема, за відсутності спеціально визначеної методики, адже відсутність такої методики не позбавляє спеціально уповноважені органи проводити такий контроль, а посилання апелянта на висновки викладені в постановах Верховного Суду у справі № 816/2329/13-а від 12.04.2018 року, у справі № 826/442/13-а від 16.01.2018 року та у справі № 821/597/17 від 12.06.2018 року суд не приймає до уваги, оскільки предмет спору у цих справах не є ідентичним, а матеріально-правові вимоги позивача до відповідача не є тотожними.

Суд зазначає, що, дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Проте, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу. Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п.19 Порядку № 879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

У свою чергу, суд зазначає, що відсутність такої методики не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, та обов`язку по внесенню плати за це.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 819/1381/16.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 22 Порядку 879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбаченого статтею 132-1 (порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами) цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції зобов`язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та його місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Суд зауважує, що з огляду на зазначене вище, у відповідача відсутні повноваження щодо заборони руху великовагового транспортного засобу.

Водночас, суд зазначає, що протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи відповідачем на виконання вимог ухвали суду так і не надано довідку про результати габаритно-вагового контролю при перевірці за результатами якої складено акт від 29.10.2019 року №169809; пояснень з доказами на їх підтвердження щодо вимірювальної техніки, якою було здійснено габаритно-ваговий контроль при перевірках за результатами яких складено акти від 29.10.2019 року №183465 та від 24.10.2019 року №179975, від 21.10.2019 року №183414; чеків зважування, які складались під час зважування транспортних засобів при перевірці за результатами якої складено акти від 29.10.2019 року №183465 та від 24.10.2019 року №179975, від 21.10.2019 року №183414;

Відповідно до п.18 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Також, за змістом п.п.4,5 п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207), посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Тобто, з приписів Порядку № 879 та Порядку № 1007/1207 слідує, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю.

Отже, відповідач не надав до суду достатніх та беззаперечних доказів та не навів доводів, що підтверджують наявність з боку позивача порушень, на підставі яких управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області прийняті оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Однак, наведені відповідачем аргументи та надані докази не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Як вже зазначено вище, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ТОВ «СПМК-17» про розгляд справи про порушення не повідомлялось та не запрошувалось до участі.

Відповідно до пунктів 25, 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Таким чином, Порядок № 1567 визначає, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання, яка про час і місце розгляду такої справи повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 813/5802/15, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже вказано судом, відповідач стверджує, що запрошення на розгляд справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення за результатами яких прийнято спірні рішення, були надіслано на адресу позивача.

В той же час, протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи, відповідачем на виконання вимог ухвал суду так і не було надано доказів отримання товариством з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» запрошення позивача на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/ або порушення Кодексу України про адміністративне правопорушення від 10.12.2019 року №79103/32/24-19 та від 05.12.2019 року №77697/32-1/24-19

Суд встановив та не заперечується сторонами, що справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач розглянув без уповноваженої особи суб`єкта господарювання ТОВ «СПМК-17», в тому числі без присутності такої особи.

Водночас, відповідач не надав, а суд не здобув належних та допустимих доказів завчасного повідомлення позивача про час та місце розгляду такої справи, а тому доводи наведені позивачем в позові щодо неповідомлення його про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт є не спростовані відповідачем.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі та на надані позивачем докази у справі, суд дійшов висновку, що за не належного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, позивач був позбавлений права надати пояснення щодо встановленого порушення, що в свою чергу дало б змогу відповідачу встановити усі необхідні обставини для прийняття обґрунтованого рішення.

З огляду на зазначене, відповідач в порушення пункту 26 Порядку № 1567, не надав змогу позивачу надати пояснення щодо встановленого порушення, що призвело до порушення принципів Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, зокрема:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 813/5802/15, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд вважає за необхідно зауважити, що право бути вислуханим під час розгляду його справи, дійсно віднесено до одного основних складових (принципів) адміністративної процедури.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.2 КАС України особа має право на участь у процесі прийняття рішення, яке стосується її інтересів.

Право бути почутим, складова частина принципу верховенства права. Суб`єкт владних повноважень повинен застосовувати його, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб`єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.

Разом з тим, сам по собі цей принцип не є формальним. Порушення права особи бути вислуханою, має наслідком протиправність ухваленого суб`єктом владних повноважень рішення, у тому разі, якщо особа мала повідомити інформацію чи надати пояснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що за подачу даної позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн. (а.с.52).

Відповідно до п.16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року “Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті” утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, проте територіальні органи створено без статусу юридичної особи.

Згідно до абз.2 пункту 2 Наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 09 вересня 2020 року №340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки» реорганізовано шляхом злиття Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області та Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області в Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Згідно з пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2011 № 1074, у разі злиття органів виконавчої влади права та обов`язки органів виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття.

Таким чином, на теперішній час Південне міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки виконує функції та повноваження Управління Укртрансбезпеки в Одеській області та є його правонаступником.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №169809 від 20.12.2019 року про стягнення з ТОВ «СПМК-17» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000,00 грн. за порушення передбачене ч. 1, абз. 16 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №169811 від 20.12.2019 року про стягнення з ТОВ «СПМК-17» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000,00 грн. за порушення передбачене ч. 1, абз. 16 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №169810 від 20.12.2019 року про стягнення з ТОВ «СПМК-17» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. за порушення передбачене ч. 1, абз. 3 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №169808 від 20.12.2019 року про стягнення з ТОВ «СПМК-17» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. за порушення передбачене ч. 1, абз. 3 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» судовий збір у розмірі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» (21-й км Старокиївського шосе, буд.30А, Комінтернівський район, Одеська область, 65025, код ЄДРПОУ 01353551).

Відповідач – Південне міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: вул.Успенська, 4, м.Одеса, 65014);

Третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: просп.Перемоги,14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя С.М. Корой

.