Рішення № 95648859, 18.03.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 р. № 400/5754/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , с. Дмитрівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56571

до відповідача:Вознесенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Київська, 24, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Управління обслуговування громадян в особі Вознесенського відділу обслуговування громадян (сервісний центр), вул. Київська, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56501

про:зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Вознесенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Управління обслуговування громадян в особі Вознесенського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) про зобов`язання Головне управління ПФУ в Миколаївській області виплатити недоплачену пенсію, здійснити нарахування пенсії з 2004 року, надіслати довідки про пенсію; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Вознесенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області моральної шкоди в сумі 500000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ГУ ПФУ в Миколаївській області при призначенні пенсії позивачу її розмір обчислено за період з невеликим розміром заробітної плати, крім того не враховано період роботи на посаді начальника юридичного бюро Дергачівського моторобудівельного заводу «Завод імені Малишева». Вознесенське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області протиправно не розслідує злочин ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо протиправного ненарахування пенсії позивачу.

Відповідач1, ГУ ПФУ в Миколаївській області, надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки пенсію позивачу нараховано відповідно до норм чинного законодавства, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди.

Відповідач2, надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач будь-яких доказів на підтвердження моральної шкоди до позову не надано.

Відповідно до ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Миколаївській області та з 2004 року отримувала пенсію по інвалідності. З 08.10.2008 позивача переведено на пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач1 у відзиві зазначив, що загальний страховий стаж позивача складає 26 років 03 місяці 26 днів, врахований протягом періоду з серпня 1971 року по лютий 2000 року, з урахуванням часу навчання та догляду за інвалідом 1 групи. Коефіцієнт страхового стажу - 0,26250.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно пункту 1.7 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок 22-1) днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

В пенсійній справі наявна довідка Державного підприємства «Завод імені Малишева» від 30.11.2004 № 577/17 про заробітну плату за період роботи з квітня 1987 року по листопад 1992 року. Обчислення пенсії проведено із найбільш вигідного варіанту заробітку за період з 01.07.1987 по 30.06.1992. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 0,67872.

Із заявою про перерахунок пенсії на підставі інших довідок про заробітну плату позивач не зверталась.

Отже, розмір пенсійної виплати Позивача з 01.12.2020 складає - 1821,26 грн., в тому числі:

- 871,01 грн. - основний розмір пенсії за віком (3764,40 показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки х 1,17 - коефіцієнт збільшення з 01.03.2019 х 1,11 - коефіцієнт збільшення з 01.05.2020) х 0,67872 коефіцієнт заробітку х 0,26250 коефіцієнт страхового стажу);

- 897,99 грн. - доплата до прожиткового мінімуму;

- 52,26 грн. - доплата за понаднормативний стаж (6 років).

Відтак, розмір пенсії позивача розраховано на підставі норм чинного законодавства.

Позивач у позовній заяві зазначає, що зверталася до Державного бюро розслідувань з заявою про розслідування злочину Пенсійного фонду України. ДБР повідомило про направлення звернення до Нацполіції.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Позивач не надала суду жодних доказів на підтвердження позовних вимог. Доказів направлення до ДБР заяви про злочин ПФУ позивач суду не надала, як і не надала доказів направлення Державним бюро поліції за належністю її заяви до органів поліції. Належним доказом скоєння злочину є вирок суду.

Проте, зазначених доказів матеріали справи не містять.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають з огляду на нижчевикладене.

За приписами частин 1, 2, 3 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.

Беручи до уваги те, що позивачем не доведено і не надано суду відповідних доказів завдання йому моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 818/1434/17, від 19 жовтня 2020 року у справі 580/194/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (с. Дмитрівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56571) до Вознесенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Київська, 24, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Управління обслуговування громадян в особі Вознесенського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) (вул. Київська, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500) про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко