Рішення № 95648251, 18.03.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року справа №320/1542/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та Головного управління ДПС у Київській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської міської митниці ДФС, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київської міської митниці Державної фіскальної служби України щодо не підготування висновку про повернення ОСОБА_1 надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 60156,41 грн. та неподання висновку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів;

- зобов`язати Київську міську митницю Державної фіскальної служби України підготувати та прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ОСОБА_1 сум надмірно сплачених митних платежів в розмірі 60156,41 грн. та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що після скасування рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №320/1034/19 рішення Київської міської митниці Держаної фіскальної служби України №UA100210/2018/000092/1 від 24.12.2018 про коригування митної вартості придбаного позивачем автомобіля, він звернувся до відповідача з заявами про повернення надміру сплачених коштів на загальну суму 60156,41 грн., проте відповідач безпідставно ухиляється від вчинення дій, направлених на повернення коштів, посилаючись на наявність у позивача податкового боргу.

Позивач не погоджується з такими висновками контролюючого органу та стверджує про відсутність у нього податкового боргу, що підтверджується листом Головного управління ДПС у Київській області від 20.11.2019 №9034/ФОП/10-36-50-05, внаслідок чого вважає, що спірні питання мають бути вирішені у судовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання по справі.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 замінено відповідача - Київську міську митницю ДФС, на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за результатами розгляду заяв позивача про повернення надмірно сплачених сум митних платежів встановлено, що відповідно до бази даних Інформаційної системи "Податковий блок" у АСМО "Інспектор"/"Податкові борги" за фізичною особою " ОСОБА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 " у ГУ ДПС у Київській області (Сквирський район) обліковувався податковий борг: станом на 05.11.2019 - у розмірі 18390,58 грн. та станом на 29.11.2019 - у розмірі 21580,58 грн. У свою чергу, наявність у особи податкового боргу згідно з положеннями статті 43 Податкового кодексу України є перешкодою для повернення такій особі помилково та/або надміру сплачених коштів.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що підстави для оформлення та подання до органу Державної казначейської служби України висновку про повернення позивачу надмірну сплачених сум митних платежів відсутні, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві у поясненнях по справі повідомило, що у Державній казначейській службі України на ім`я Київської міської митниці відкритий депозитний рахунок № НОМЕР_2 (рахунок 3734) на який у грудні 2018 року були зараховані сплачені позивачем кошти у розмірі 100975,00 грн.

Третя особа зазначила, що у Головному управлінні Казначейства не було відкрито банківський балансовий рахунок 2603, за допомогою якого здійснюється справляння митних платежів.

Крім того, третя особа повідомила, що за період з 05.12.2019 по 22.04.2020 від Київської митниці Держмитслужби з депозитного рахунку платіжні доручення на повернення коштів ОСОБА_1 не надавались, а грошові кошти йому не були вернуті.

Станом на 22.04.2020 відповідачем з депозитного рахунку для зарахування авансових платежів (передоплати) було повернуто позивачу кошти у сумі 683,97 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління ДПС у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Присутні у судовому засіданні 10.11.2020 позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити.

Відповідач та треті особи у судове засідання, призначене на 10.11.2020, не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.

Присутній у судовому засіданні 10.11.2020 представник позивача заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи клопотання представника позивача та неявку відповідача та третіх осіб, усною ухвалою суду від 10.11.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Міським відділом №1 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 26.09.1995 (т.1, а.с.10-11).

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 05.06.1998 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивачем на підставі договору купівлі-продажу уживаного автомобіля від 11.04.2019, укладеного з ОСОБА_2 укладено, було придбано автомобіль марки Audi A4 Avant, номер транспортного засобу - НОМЕР_4 , рік випуску - 2012 (т.1, а.с.14).

З метою здійснення митного оформлення придбаного автомобіля позивачем через ФОП ОСОБА_3 було подано митну декларацію №UA100210/2018/446387 від 28.12.2018, за якою сума митних платежів становить 40818,59 грн. (т.1, а.с.17).

За результатом розгляду вказаної декларації контролюючим органом було прийнято рішення про коригування митної вартості від 24.12.2018 №UA100210/2018/000092/1.

Судом встановлено, що позивачем були сплачені митні платежі на загальну суму 100975,00 грн., про що свідчать квитанції від 03.12.2018 №0.0.1201540425.1 на суму 42000,00 грн., від 27.12.2018 №0.0.1225213251.1 на суму 48275.1 та від 22.12.2018 №0.0.122120093.1 на суму 10700,00 грн. (т.1, а.с.15-16).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №320/1034/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці Держаної фіскальної служби України №UA100210/2018/000092/1 від 24.12.2018 про коригування митної вартості автомобіля марки "AUDI A4 AVANT Ambient", 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_5 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA100210/2018/00617 від 24.12.2018.

Після цього позивач звернувся до Київської міської митниці ДФС із заявою від 05.11.2019, у якій просив відповідача відповідно до рішення суду №320/1034/19 повернути йому кошти, а саме: 60156,41 грн., які є надмірно сплаченими платежами за відповідними реквізитами (т.1, а.с.79).

Київська міська митниця ДФС листом від 18.11.2019 №9756/10/26-70-19-02 повідомила позивачу, що станом на 15.11.2019 згідно з базою даних Інформаційної системи "Податковий блок" у АСМО "Інспектор"/"Податкові борги" за фізичною особою " ОСОБА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 " у ГУ ДПС у Київській області (Сквирський район) обліковується податковий борг у розмірі 18390,58 грн.

Відповідач зазначив, що згідно з вимогами розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 №976/30844, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів здійснюється за заявою платника податків, де зокрема зазначається сума коштів до повернення за видами митних платежів.

Позивачу було запропоновано поновити заяву до Київської міської митниці ДФС про повернення надміру сплачених сум митних платежів після повного погашення податкового боргу із зазначення сум коштів до повернення за видами митних платежів (т.1, а.с.29).

Головне управління ДПС у Київській області на запит позивача листом від 20.11.2019 №9034/ФОП/10-36-50-05 повідомила, що на території Білоцерківського району Київської області створено Фурсівську об`єднану територіальну громаду, до складу якої увійшла Пищівська сільська рада (с.Пищики, с.Безугляки). До моменту об`єднання, вказана сільська рада адміністративно підпорядковувалась Сквирській РДА.

З 03.01.2018 всі бюджеті рахунки по надходженнях до місцевих бюджетів Пищиківської сільської ради Сквирського району були закриті Державним казначейством України з одночасним відкриттям бюджетних рахунків Фурсівської об`єднаної територіальної громади Білоцерківського району.

ГУ ДПС у Київській області, посилаючись на роз`яснення ДФС України від 05.02.2018 №3379/7/99-99-07-02-01-17, пояснило, що з 03.01.2018 всі сплачені суми єдиного податку з фізичних осіб, які надходили від платників с.Пищики, с.Безугляки, зараховувались до місцевого бюджету Фурсівської об`єднаної територіальної громади Білоцерківського району(інспекція 1002) та розносились в ІТС"Податковий блок" на ІКП із спеціальним кодом "платежі до з`ясування".

Станом на 01.11.2019 у зв`язку з не врегулюванням визначеного питання по платниках, юридичні адреси яких село Пищики та село Безугляки Сквирського району за даними Сквирської ДПІ Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області рахується податковий борг та штрафні санкції, в той час на рахунках Білоцерківської ДПС рахується переплата.

У листі зазначено, що позивачем сплачено єдиний податок в сумі 21760,50 грн. на рахунок Білоцерківської ДПС в повному обсязі, згідно поданих декларацій платника єдиного податку (т.1, а.с.31).

Після цього позивач звернувся до Київської міської митниці ДФС із заявою від 22.11.2019, у якій просив повернути йому мито у розмірі 18585,14 грн., податок на додану вартість у розмірі 40887,30 грн. та залишки коштів попередньої оплати у розмірі 683,97 грн. (т.1, а.с.83).

До вказаної заяви було додано вищевказаний лист Головного управління ДПС у Київській області від 20.11.2019 №9034/ФОП/10-36-50-05.

За результатами розгляду вказаної заяви Київська міська митниця ДФС листом від 29.11.2019 №1005/10/26-7019-02 повідомила позивачу, що станом на 29.11.2019 згідно з базою даних Інформаційної системи "Податковий блок" у АСМО "Інспектор"/"Податкові борги" за фізичною особою " ОСОБА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 " у ГУ ДФС у Київській області (Сквирський район) обліковується податковий борг у розмірі 21580,58 грн.

Відповідач зазначив, що врегулювання питання по платниках, викладеного в листі Головного управління ДПС у Київській області від 20.11.2019 №9034/ФОП/10-36-50-05, не відноситься до компетенції Київської міської митниці ДФС.

Позивачу було запропоновано поновити заяву до Київської міської митниці ДФС про повернення сплачених сум митних платежів, після повного погашення податкового боргу (т.1, а.с.32).

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначені статтею 43 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з частиною першою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Частинами другою-третьою статті 301 Митного кодексу України визначено, що у разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 №643 (далі-Порядок №643, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків має право на повернення залишків коштів авансових платежів (передоплати) з депозитного рахунку 3734 (далі - депозитний рахунок 3734), відкритого на ім`я митниці ДФС у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - Головне управління Казначейства у м. Києві), та з відповідного банківського балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб`єктів господарської діяльності" (далі - банківський рахунок 2603), відкритого на ім`я митниці ДФС в уповноваженому банку.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №643 для повернення коштів авансових платежів (передоплати) платником податків до митниці ДФС подається заява в письмовому вигляді довільної форми, підписана платником податків та головним бухгалтером (у разі наявності), або засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного цифрового підпису відповідальних осіб.

Така заява може бути подана протягом 1095 днів з дня внесення авансових платежів (передоплати) на рахунок митниці ДФС.

У заяві платником податків вказуються: 1) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України платника - юридичної особи (далі - код за ЄДРПОУ) або прізвище, ім`я та по батькові й реєстраційний номер облікової картки платника податків у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків платника - фізичної особи (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податків), або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 2) сума коштів до повернення; 3) напрям(и) перерахування коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі, якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 іншої митниці ДФС, у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою.

Пунктами 3-4 Порядку №643 визначено, що після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення залишків коштів авансових платежів (передоплати) передається на опрацювання до структурного підрозділу, що виконує функції з адміністрування митних платежів митниці та підготовки висновку (далі - Підрозділ).

Підрозділ у термін не більше п`яти робочих днів: перевіряє наявність коштів на депозитному рахунку 3734 за даними автоматизованої системи митного оформлення; резервує заявлені до повернення платником податків суми коштів на період розгляду заяви шляхом проставлення відповідної відмітки в автоматизованій системі митного оформлення; готує висновок про повернення коштів авансових платежів (передоплати) (далі - висновок) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; у разі якщо вказана у заяві платника податків сума за даними автоматизованої системи митного оформлення у повному обсязі відсутня, готує та направляє платнику податків письмову відмову у поверненні коштів з депозитного рахунку 3734 з пропозицією щодо проведення звірки залишків сум коштів авансових платежів (передоплати) на депозитному рахунку НОМЕР_6 ; у разі якщо заявником не виконано вимоги пункту 2 цього розділу, готує та направляє платнику податків письмову відмову у поверненні коштів з депозитного рахунку.

Відповідно до пунктів 5-6 Порядку №643 для підписання висновку керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС подаються заява платника податку, висновок, підписаний керівником (заступником керівника) Підрозділу, акт звірки (у разі складання). Висновок підписується не пізніше 8 робочих днів від дати реєстрації документа.

Висновок реєструється в журналі реєстрації висновків про повернення коштів авансових платежів (передоплати), який ведеться Підрозділом, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Оригінал висновку не пізніше наступного робочого дня з дня його реєстрації службовою запискою передається Підрозділом до структурного підрозділу, що виконує функції з облікової політики на основі положень (стандартів) бухгалтерського обліку, для повернення коштів. Документи разом з копією висновку залишаються у Підрозділі.

Відповідно до пунктів 7-9 Порядку №643 підрозділ у відповідній формі автоматизованої системи митного оформлення коригує суму коштів, у межах якої можна здійснювати сплату платежів при митному оформленні товарів (зменшуючи загальну суму на суму коштів, яка підлягає поверненню платнику податків), та зазначає реквізити вищезазначеного висновку, на підставі якого таке коригування проведено.

Реквізити документа, згідно з яким повертаються такі кошти, посадова особа Підрозділу заносить до журналу реєстрації висновків про повернення коштів авансових платежів (передоплати).

На підставі виписки з депозитного рахунку митниці ДФС, отриманої від Головного управління Казначейства у м. Києві, або оригіналу прибуткового касового ордера Підрозділом уносяться відповідні зміни до відповідної форми автоматизованої системи митного оформлення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Згідно з пунктами 2-3 розділу ІІІ Порядку №643 граничні строки для подання заяви підлягають продовженню керівником митниці ДФС (його заступником) за письмовим запитом платника податків у випадках, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

У заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені;виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №643 визначено, що після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Порядку №643 підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Відповідно до пунктів 6-7 розділу ІІІ Порядку №643 заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року N 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за N 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Висновок реєструється в журналі реєстрації висновків про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - Журнал реєстрації висновків про повернення платежів з державного бюджету), який ведеться Підрозділом за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №643 митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Відповідно до пунктів 9-10 розділу ІІІ Порядку №643 після повернення платнику податків коштів до Журналу реєстрації висновків про повернення платежів з державного бюджету посадовою особою Підрозділу вносяться дані електронного реєстру, що формується органом Казначейства, який повертає кошти, а також зазначається назва органу Казначейства, що здійснив повернення.

На підставі виписки з відповідного рахунку з обліку доходів державного бюджету у відповідній формі автоматизованої системи митного оформлення зазначаються реквізити відповідного платіжного документа та коригується відповідна звітність (у частині перерахованих до бюджету митних платежів).

Пунктом 11 розділу ІІІ Порядку №643 передбачено, що у разі якщо заявником не виконано вимоги пункту 3 цього розділу, надано недостовірні дані та/або за наявності у нього податкового боргу (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відмова.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Таким чином, з огляду на вищевказані положення суд зазначає, що обов`язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

Також, законодавчо встановленою необхідною передумовою для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є складання митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, митний орган зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому митний орган наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 у справі №810/4436/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 84897828) зазначив, що законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб`єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб`єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб`єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Як зазначено вище, відповідач листами від 18.11.2019 №9756/10/26-70-19-02 та від 29.11.2019 №10015/10/26-70-19-02 відмовив позивачу у поверненні з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів, мотивуючи відмову наявністю інформації про те, що за ОСОБА_1 обліковується податковий борг у ГУ ДПС у Київській області.

Так, відповідач зазначив, що згідно з базою даних Інформаційної системи "Податковий блок" у АСМО "Інспектор"/"Податкові борги" за фізичною особою " ОСОБА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 " у ГУ ДПС у Київській області (Сквирський район) у ГУ ДФС у Київській області (Сквирський район) станом на 29.11.2019 обліковується податковий борг у розмірі 21580,58 грн.

У позовній заяві позивач, посилаючись на лист Головного управління ДПС у Київській області від 20.11.2019 №9034/ФОП/10-36-50-05, зазначив про відсутність у нього заборгованості зі сплати будь-якого податку, зокрема, з єдиного податку, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 291.1-291.4 статті 291 Податкового кодексу України у цій главі встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;не використовують працю найманих осіб;членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

Згідно з пунктами 294.1-294.2 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Пунктами 295.1 та 295.3 статті 295 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Відповідно до пункту 295.4 статті 295 Податкового кодексу України сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

З матеріалів справи вбачається, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано до Сквирської державної податкової інспекції (Сквирський р-н.) Білоцерківського управління Головного управління ДПС у Київській області наступні податкові декларації з єдиного податку:

- за І квартал 2019 року від 03.05.2019, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, який підлягає сплаті, у розмірі 2170,00 грн. (т.1, а.с.190-191);

- за півріччя 2019 року від 17.07.2019, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, який підлягає сплаті, у розмірі 2530,00 грн. (т.1, а.с.193-194);

- за ІІІ квартали 2019 року від 17.10.2019, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, який підлягає сплаті, у розмірі 3190,00 грн. (т.1, а.с.196-197);

- за 2019 рік від 17.01.2020, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, який підлягає сплаті, у розмірі 3483,50 грн. (т.1, а.с.199-200);

- за І квартал 2020 року від 08.04.2020, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, який підлягає сплаті, у розмірі 9970,63 грн. (т.1, а.с.202-203);

- за півріччя 2020 року від 18.07.2020, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, який підлягає сплаті у розмірі 2040,00 грн. (т.1, а.с.205-206).

Судом встановлено, що позивачем відповідно до наступних платіжних документів було сплачено єдиний податок:

- на суму 2650,00 грн. (квитанція від 14.02.2019 №0.0.1266683229.1);

- на суму 2170,00 грн. (квитанція від 14.05.2019 №157);

- на суму 2530,00 грн. (квитанція від 13.08.2019 №0.0.1433792107.1);

- на суму 3190,00 грн. (квитанція від 13.11.2019 №0.0.1520530298.1);

- на суму 3485,00 грн. (квитанція від 12.02.2020 №0.0.1612467814.1; призначення платежу: єдиний податок з фізичних осіб 4 квартал 2019 року);

- на суму 9971,00 грн. (меморіальний ордер від 18.05.2020 №1);

- на суму 2040,00 грн. (квитанція від 17.08.2020 №ПН16489), що в цілому складає 26036,00 грн. (т.1, а.с.208-211).

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 було витребувано від Головного управління ДФС у Київській області інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з єдиного податку з фізичних осіб за 2019-2020 роки.

На виконання вимог вказаної ухвали суду Головне управління ДПС у Київській області додано до матеріалів справи інтегровану картку ОСОБА_1 з єдиного податку за період з 01.01.2019 по 31.08.2020 (т.1, а.с.231-236).

З вказаної інтегрованої картки вбачається, що станом на 31.10.2019 сума заборгованості позивача з єдиного податку становить 18390,58 грн., а станом на 21.11.2019 - 21580,00 грн.

З інтегрованої картки за період з 01.01.2019 по 30.11.2019 слідує, що ОСОБА_1 у вказаний період не здійснював сплату єдиного податку.

Однак, як було вказано вище, Головне управління ДПС у Київській області у листі від 20.11.2019 №9034/ФОП/10-36-50-05 повідомило позивачу, що на території Білоцерківського району Київської області створено Фурсівську об`єднану територіальну громаду, до складу якої увійшла Пищівська сільська рада (с.Пищики, с.Безугляки). До моменту об`єднання, вказана сільська рада адміністративно підпорядковувалась Сквирській РДА.

З 03.01.2018 всі бюджеті рахунки по надходженнях до місцевих бюджетів Пищиківської сільської ради Сквирського району були закриті Державним казначейством України з одночасним відкриттям бюджетних рахунків Фурсівської об`єднаної територіальної громади Білоцерківського району.

ГУ ДПС у Київській області, посилаючись на роз`яснення ДФС України від 05.02.2018 №3379/7/99-99-07-02-01-17, пояснило, що на території Білоцерківського району Київської області створено Фурсівську об`єднану територіальну громаду, до складу якої увійшла Пищівська сільська рада (с.Пищики, с.Безугляки). До моменту об`єднання вказана сільська рада адміністративно підпорядковувалась Сквирській РДА.

До врегулювання питань землеустрою і встановлення (змін) меж районів на перехідний період платникам податків, юридичні адреси яких знаходяться у с.Пищики та с.Безугляки Сквирського району, необхідно визначити особливий статус, який дав можливість врегулювати питання щодо нарахування і сплати податків.

Відтак, з 03.01.2018 всі сплачені суми єдиного податку з фізичних осіб, які надходили від платників с.Пищики, с.Безугляки, зараховувались до місцевого бюджету Фурсівської об`єднаної територіальної громади Білоцерківського району (інспекція 1002) та розносились в ІТС "Податковий блок" на ІКП із спеціальним кодом "платежі до з`ясування".

Станом на 01.11.2019 у зв`язку з не врегулюванням визначеного питання по платниках, юридичні адреси яких село Пищики та село Безугляки Сквирського району за даними Сквирської ДПІ Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області рахується податковий борг та штрафні санкції, в той час на рахунках Білоцерківської ДПС рахується переплата.

У листі зазначено, що позивачем сплачено єдиний податок в сумі 21760,50 грн. на рахунок Білоцерківської ДПС в повному обсязі, згідно поданих декларацій платника єдиного податку (т.1, а.с.31).

Як вбачається з інтегрованої картки позивача з інтегрованої картки ОСОБА_1 з єдиного податку за період з 01.01.2019 по 31.08.2020, позивачу було зараховано сплату єдиного податку наступним чином:

- 23.04.2020 зараховано 15.02.2018 зарахування коштів у зв`язку з перерознесенням сум в межах одного бюджетного рахунку по платіжному дорученню №@2PL823466 від 15.02.2018 на суму 3100,00 грн.;

- 23.04.2020 зараховано 14.05.2018 зарахування коштів у зв`язку з перерознесенням сум в межах одного бюджетного рахунку по платіжному дорученню №943094SB від 14.05.2018 на суму 1670,00 грн.;

- 24.04.2020 зараховано 14.08.2018 зарахування коштів у зв`язку з перерознесенням сум в межах одного бюджетного рахунку по платіжному дорученню №@2PL916033 від 14.08.2018 на суму 2417,00 грн.;

- 24.04.2020 зараховано 12.11.2019 зарахування коштів у зв`язку з перерознесенням сум в межах одного бюджетного рахунку по платіжному дорученню №@2PL308549 від 12.11.2018 на суму 4061,00 грн.;

- 24.04.2020 зараховано 14.02.2019 зарахування коштів у зв`язку з перерознесенням сум в межах одного бюджетного рахунку по платіжному дорученню №@2PL602583 від 14.02.2019 на суму 2650,00 грн.;

- 24.04.2020 зараховано 15.05.2019 зарахування коштів у зв`язку з перерознесенням сум в межах одного бюджетного рахунку по платіжному дорученню №1206400SB від 14.05.2019 на суму 2170,00 грн.;

- 24.04.2020 зараховано 13.08.2019 зарахування коштів у зв`язку з перерознесенням сум в межах одного бюджетного рахунку по платіжному дорученню №@2PL769269 від 13.08.2019 на суму 2530,00 грн.;

- 24.04.2020 зараховано 13.11.2019 зарахування коштів у зв`язку з перерознесенням сум в межах одного бюджетного рахунку по платіжному дорученню №@2PL700805 від 13.11.2019 на суму 3190,00 грн.;

- 24.04.2020 зараховано 12.02.2019 зарахування коштів у зв`язку з перерознесенням сум в межах одного бюджетного рахунку по платіжному дорученню №@2PL997240 від 12.02.2019 на суму 3485,00 грн.;

- 18.05.2020 зараховано 9971,00 грн., сплачених за платіжним доручення від 18.05.2020 №1;

- 17.08.2020 зараховано 2040,00 грн., сплачених за платіжним доручення від 17.08.2020 №ПН235203;

Станом на 31.08.2020 сума переплати з єдиного податку становить 209,29 грн.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що сплачені позивачем у 2018-2019 роках суми єдиного податку фактично були зараховані контролюючим органом в оплату єдиного податку на рахунок Сквирської ДПІ Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області лише починаючи з 23.04.2020.

Вказана ситуація зумовлена тим, що до 23.04.2020 вказані грошові кошти перебули на рахунку Білоцерківської ДПС Головного управління ДПС у Київській області, з огляду неврегулювання з 03.01.2018 порядку зарахування вказаних коштів на відкриті рахунки новоствореної Фурсівської об`єднаної територіальної громади Білоцерківського району Київської області, до складу якої увійшла Пищівська сільська рада (с.Пищики, с.Безугляки).

Отже, наявність у позивача станом на 05.11.2019 та на 22.11.2019 (дати звернення позивача із заявами про повернення митних платежів) заборгованості перед Сквирською ДПІ Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області, на обліку якою перебував позивач внаслідок створення Фурсівської об`єднаної територіальної громади Білоцерківського району Київської області, зумовлена лише відсутність розробленого механізму зарахування сплачених позивачем грошових коштів на рахунок контролюючого органу за попереднім місцем обліку (Білоцерківська ДПС).

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що сплата позивачем у 2019 році єдиного податку здійснювалась своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується вищевказаними платіжними документами (квитанціями із зазначенням в графі «призначення платежу» інформації про сплату єдиного податку).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи вказане, суд вважає, що в даному випадку неврегулювання питання щодо належного зарахування сплачених позивачем коштів в рахунок оплати єдиного податку за 2019 рік на рахунок контролюючого органу, внаслідок зарахування коштів до місцевого бюджету новоствореної Фурсівської об`єднаної територіальної громади Білоцерківського району та віднесення таких платежів на ІКП зі спеціальним кодом "платежі до з`ясування", не є обставиною, яка повинна ставити під сумнів своєчасність та повноту сплати ОСОБА_1 єдиного податку протягом 2019 року.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач був обізнаний зі змістом листа Головне управління ДПС у Київській області у листі від 20.11.2019 №9034/ФОП/10-36-50-05, який містить роз`яснення щодо підстав відсутності на рахунку Сквирською ДПІ Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області сплаченого позивачем єдиного платку та, що заборгованість виникла не з вини платника податку.

Разом з тим, контролюючим органом безпідставно не було прийнято до уваги вказану обставину, внаслідок чого Київська міська митниця ДФС України дійшла до помилкового висновку про наявність у позивача податкового боргу як підставу для відмови у складанні висновку про повернення відповідної суми митних платежів.

У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Київської міської митниці Державної фіскальної служби України щодо не підготування висновку про повернення ОСОБА_1 надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 60156,41 грн. та неподання висновку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Однак, за результатом дослідження матеріалів справи судом встановлено, що відповідач своїм листом відмовив позивачу у підготовці висновку про повернення надмірно сплачених грошових коштів, тобто вчинив активні дії.

Частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У зв`язку з цим, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Київської міської митниці Державної фіскальної служби України щодо відмови у підготовці висновку про повернення ОСОБА_1 надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 60156,41 грн. та неподанні висновку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Київської міської митниці Державної фіскальної служби України підготувати та прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ОСОБА_1 сум надмірно сплачених митних платежів в розмірі 60156,41 грн. та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до пункту 6 Порядку №643 (в редакції з 04.12.2019) якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу.

Згідно з пунктом 7 Порядку №643 сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального), надсилають до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами.

Казначейство до 12:00 робочого дня, наступного за днем отримання електронних висновків, забезпечує їх автоматичну обробку після перевірки таких висновків за допомогою засобів антивірусного захисту інформації.

Під час автоматичної обробки Казначейство здійснює перевірку кваліфікованих електронних підписів посадових (уповноважених) осіб, кваліфікованої електронної печатки відповідної митниці Держмитслужби, повноти та/або правильності (в частині бюджетних рахунків) платіжних реквізитів електронних висновків.

На кожний отриманий електронний висновок у строк, визначений в абзаці першому цього пункту, Казначейство формує та надає Держмитслужбі електронне повідомлення про отримання та результати обробки такого електронного висновку з накладенням кваліфікованого електронного підпису посадової (уповноваженої) особи (пункт 9 Порядку №643).

Пунктом 11 Порядку №643 встановлено, що електронні висновки, які пройшли перевірку кваліфікованих електронних підписів посадових (уповноважених) осіб, кваліфікованої електронної печатки відповідної митниці Держмитслужби, повноти та правильності (в частині бюджетних рахунків) платіжних реквізитів, Казначейство приймає до виконання.

Про прийняття електронного висновку до виконання Казначейство інформує Держмитслужбу шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюють територіальні органи Казначейства протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття електронного висновку митниці Держмитслужби.

Про повернення коштів платнику на підставі прийнятого до виконання електронного висновку Казначейство інформує Держмитслужбу шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення не пізніше ніж 11:00 робочого дня, наступного за днем виконання такого висновку.

Відповідно до пункту 14 Порядку №643 держмитслужба забезпечує прийняття/передавання електронних висновків та електронних повідомлень між Казначейством та митницями Держмитслужби.

Структуру та формати даних, що передаються та приймаються у процесі повернення платникам помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені, Держмитслужба та Казначейство визначають у протоколі обміну інформацією.

Як зазначено вище, позивач у заяві від 22.11.20119 просив відповідача повернути йому надмірно сплачені платежі у суму 60156,41 грн., з яких: мито - 18585,14 грн., ПДВ - 40887,30 грн. та залишок коштів попередньої оплати - 683,97 грн.

Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві у поясненнях по справі повідомило, що на ім`я Київської міської митниці відкритий депозитний рахунок № НОМЕР_2 (рахунок 3734) на який у грудні 2018 року були зараховані сплачені позивачем кошти у розмірі 100975,00 грн.

Третя особа повідомила, що 02.12.2019 відповідачем було виплачено ОСОБА_1 кошти у розмірі 683,97 грн.

Так, на підтвердження наданих пояснень третьою особою долучено до матеріалів справи платіжне доручення від 02.12.2019 №13897 на суму 683,97 грн. (призначення платежу: 14360570; пов-ня кошт. передоплати на картк. рах. № НОМЕР_7 для ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_1 (т.1, а.с.118).

З вказаного слідує, що сума митних платежів, яка має бути повернута позивачу становить 59472,44 грн. (60156,41 грн. - 683,97 грн.).

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача в частині зобов`язання Київської митниці Держмитслужби сформувати та надіслати до Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених сум митних платежів у розмірі 59472,44 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 17.02.2020 між адвокатом Семенютою Русланом Анатолійовичем (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №17/02, за умовами якого адвокат зобов`язався надати клієнту правову допомогу для захисту прав та інтересів останнього, зокрема, судах.

Відповідно до пункту 1.2 договору правова допомога полягає в зборі та правовому аналізі інформації, документів, матеріалів; наданні усних та письмових консультацій та роз`яснень щодо правових питань; складання процесуальних документів, скарг, претензій, позовних заяв тощо; виконанні окремих доручень клієнта; представництва клієнта судах, органах державної влади або органах місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян; забезпеченні захисту клієнта у будь-якому провадженні (цивільному, господарському, адміністративному), незалежно від процесуального статусу;веденні справи клієнта з усіма правами, які наданні законом позивачу.

Згідно з пунктом 1.3 договору обсяг наданих послуг оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 3.1 договору визначено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) за фактично наданні послуг, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послу) в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021. Після закінчення строку дії договору він не підлягає пролонгації (т.1, а.с.35).

19.02.2021 між сторонами були підписані акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), в якому сторони погодили, що адвокатом надані позивачу наступні послуги:

- консультації (консультації клієнта щодо порядку та строків надання правничої допомоги адвокатом по стягненню грошових коштів з відповідача) - 1000,00 грн.;

- підготовчі дії (з`ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує клієнт та якими доказами вони підтверджуються; з`ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлення обставин; визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норма права, викладені в постановах Верховного Суду; аналіз судової практики) - 1000,00 грн.;

- підготовка та подання позовної заяви до суду (визначення підсудності розгляду позовної заяви; визначення складу учасників судового процесу; розрахунок ціни позову та складання розрахунку судових витрат, які були понесені; написання позовної заяви з обґрунтуванням позовних вимог та доказів, що підтверджують; копіювання та додавання до позовної заяви копії всіх документів та доказів на підтвердження позовних вимог; копіювання позовної заяви та всіх документів, що до неї додаються до кількості відповідачів та третіх осіб; надсилання засобами зв`язку позовної заяви з доданими до неї документами до суду - 3000,00 грн.

Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 5000,00 грн. (т.1, а.с.36-37).

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано до матеріалів справи квитанцію до прибуткового касового ордеру від 19.02.2020 №19/02 на суму 5000,00 грн. (т.1, а.с.38).

Надаючи оцінку обставинам пов`язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом справи, суд зазначає, що не відповідають ознакам «неминучості» такі складові заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу:

- консультації (консультації клієнта щодо порядку та строків надання правничої допомоги адвокатом по стягненню грошових коштів з відповідача) - 1000,00 грн.;

- підготовчі дії (з`ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує клієнт та якими доказами вони підтверджуються; з`ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлення обставин; визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норма права, викладені в постановах Верховного Суду; аналіз судової практики) - 1000,00 грн.

Такі дії представника не були обов`язковими для розгляду та вирішення цієї справи, та, окрім того, представником позивача до складу витрат включена вартість інших дій, які фактично охоплюють необхідність таких консультацій та підготовчих дій, зокрема, підготовка та подання позовної заяви до суду (визначення підсудності розгляду позовної заяви; визначення складу учасників судового процесу; розрахунок ціни позову та складання розрахунку судових витрат, які були понесені; написання позовної заяви з обґрунтуванням позовних вимог та доказів, що підтверджують; копіювання та додавання до позовної заяви копії всіх документів та доказів на підтвердження позовних вимог; копіювання позовної заяви та всіх документів, що до неї додаються до кількості відповідачів та третіх осіб; надсилання засобами зв`язку позовної заяви з доданими до неї документами до суду).

Таким чином, вищевказані витрати не є неминучими, внаслідок чого їх вартість у загальному розмірі 2000,00 грн. не підлягає розподілу.

У зв`язку з цим, враховуючи відсутність клопотання відповідача про неспівмірність заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби відповідні витрати у сумі 3000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції від 14.02.2020 №29989787-1 (т.1, а.с.8), який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Отже, загальний розмір судових витрат, які підлягають компенсації позивачу, дорівнює 3840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Київської міської митниці Державної фіскальної служби України щодо відмови у підготовці висновку про повернення ОСОБА_1 надмірно сплачених грошових коштів та неподанні висновку до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

3. Зобов`язати Київську митницю Держмитслужби сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених сум митних платежів у розмірі 59472,44 грн.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 3840,80 грн. (три тисячі вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, буд.8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.