Рішення № 9564825, 18.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

18.12.2009Справа №2-2/5697.1-2009 За позовом – ВАТ "Нижньогірський" (с.Листвинне Нижньогірського району, АР Крим, вул. Верхня, 57

до відповідача - Фермерського господарства "Агро Лідер 2007", с. Кирсановка, Нижньогірського району, АР Крим, вул. Зарічна, 46

Треті особи - 1) Малишева Ірина Генадьєвна (Нижньогірський район, с. Листвинне, вул. Верхня, 11), 2) Майстренко Іван Васильович (Нижньогірський район, с. Цветуче, вул. Каліліна, 33), 3)Стрижеус Віталій Вікторович (Нижньогірський район, с. Кирсанівка, вул. Зарічна, 40), 4)Стрижеус Віктор Афанасійович (Нижньогірський район, с. Кирсанівка, вул. Кірова,35), 5)Стрижеус Олександр Дмитрієвич (Нижньогірський район, с. Кирсанівка, вул. Кірова, 35), 6)Моржиєвська Ірина Вікторівна (Нижньогірський район, с. Листвинне, вул. Верхня, 5), 7)Мірошніков Олександр Олексійович (м. Судак, вул. Айвазовського, буд. 27, кв. 3), 8) Галагуцький Володимир Олексійович (Нижньогірський район, с. Листвинне, вул. Советська, 19/2), 9) Галагуцька Наталья Олександрівна (Нижньогірський район, с. Листвинне, вул. Совєтська, 44, кв. 10), 10)Галагуцький Валерій Олексійович (Нижньогірський район, с. Листвинне, вул. Совєтська, 44, кв. 17), 11) Галагуцький Микола Олексійович (Нижньогірський район, с. Листвинне, вул. Совєтська, 44, кв. 10), 12)Шередека Олексій Кирилович (Нижньогірський район, с. Листвинне, вул. Мічуріна, 9), 13) Шередека Валентина Леонідівна (Нижньогірський район, с. Листвинне, вул. Мічуріна, 9), 14)Климентьєва Галина Михайлівна (Нижньогірський район, с. Листвинне, вул. Верхня, 29/1), 15)Кобец Володимир Григорович (Нижньогірський район, с. Двуреч’є, вул. Садова, 25), 16)Скакодуб Олена Вікторівна (Нижньогірський район, с. Листвинне, вул. Совєтська, буд. 38, кв. 4), 17) Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Глорія”(Советський район, с. Алмазне , вул. Лисенко, 31).

про стягнення 18 010,00 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Вдовін – керівник, Перец – предст., довіреності у справі.

Від відповідача: Хованський – предст, довіреність у справі.

Від третіх осіб: не з’явилися.

Суть спору:

ВАТ "Нижньогірський" звернулось до Господарського суду АРК з позовом до відповідача Фермерського господарства "Агро Лідер 2007", з позовними вимогами про стягнення 18010,00грн. на відшкодування збитків за безпідставно набуте майно.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на земельних ділянках, що належали позивачу, відповідачем було зібрано вражай та реалізовану на власну користь, в зв’язку з чим позивачу по справі спричинено матеральний збиток, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду письмове пояснення, у якому зазначено, що ні договору, ні закону, на підставі якого відповідач може стверджувати, що хтось іншій власник посівів – не існує.

Відповідач у поясненнях по справі від 23.01.2009 р. повідомив про те, що ніякої передачі від позивача до відповідача з оформленням актів засіяних земельних ділянок не було, документального підтвердження про обсяги виконаних робіт і витрат відповідач не отримував. Договори оренди земельних ділянок укладено ним з пайщиками, а не з позивачем по справі.

Треті особи №1-16 явку представників в судове засідання жодного разу не забезпечили, у поясненнях по справі від 02.03.2009 р. повідомили про те, що ніяких пропозицій від позивача по оренді належної ним землі не отримували згоди на її користування не давали. Також просили справу розглянути без їх присутності.

17 грудня 2009 року до суду від відповідача надійшли пояснення по справі, відповідно до яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Стаття 23 Господарського кодексу України передбачає, що спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення 18010 грн. на відшкодування збитків за безпідставно набуте майно.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та про те, що вини підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Ст.49 ГК України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

У силу п.8.ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів являється відшкодування збитків.

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.1, ч.2 ст.1166 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Статті 156, 157 Земельного кодексу України передбачають, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином;2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. (ст..1212 ЦК України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. ( ч.1 ст. 224 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Особа, що порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявністю її провини, якщо інше не встановлене договором або законом, особа є невинною, якщо доведе, що прийняла всі залежні від неї заходи по належному виконанню зобов'язання, відсутність своєї провини доводить особа, що порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК України).

Відповідальність є наслідком правопорушення, склад якого утворюють суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом правопорушення є зобов'язальні правовідносини, в які вступили кредитор і боржник. Суб'єктивну сторону цивільного правопорушення утворює провина. Об'єктивну сторону правопорушення створюють: - наявність збитків, протиправність поведінки боржника, що виразилася в невиконанні або неналежному виконанні узятого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками.

Отже, за загальними принципами відповідальності за надання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, а саме протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода спричинена цією поведінкою, вина особи та причинно - наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Рішенням виконавчого комітету Нижньогірської районної ради народних депутатів від 13.06.1986 р. №187 “Про видачу державного акту на право постійного користування землею радгосп – заводу “Нижньогірський” Нижньогірьсокого району Кримської області” було затверджено матеріали по видачі державного акту на право постійного користування землею, яким передбачено: площа земель, що закріпляються за землекористувачем –2182,9 га. Також було вирішено доручити відділу земельних ресурсів Нижньогірського районного агропромислового комплексу виготовити та видати Державний акт на право користування землею радгосп – заводу “Нижньогірський”.

Як встановлено судом, в подальшому радгосп – завод “Нижньогірський” було перетворено в ВАТ “Нижньогірський” та ВАТ «Нижньогірський» є правонаступником радгосп – заводу «Нижньогірський» (у тому числі і у правах постійного землекористування) з 08.12.2000року.

Відповідно до п. 1.1. статуту позивача по справі, зареєстрованого розпорядженням Нижньогірської райдержадміністрації №1111 від 01.12.2000 р., ВАТ “Нижньогірський” було засновано у відповідності до наказу Фонду майна АР Крим від 04.12.2000 р. №952 шляхом перетворення державного підприємства “Радгосп – завод “Нижньогірський”в ВАТ “Нижньогірський”.

Відповідно до п. 1.3 Статуту позивача товариство є правонаступником державного підприємства “Родгосп – завод “Нижньогірський”.

Відповідно до розпорядження Нижньогірської районної державної адміністрації від 28.08.2003 р. №780 було надано згоду позивачу по справі на складання проекту приватизації земель, що знаходяться в постійному користуванні радгосп – заводу “Нижньогірський”, у власність членам сільськогосподарського підприємства ВАТ “Нижньогірський” на території Лиственської сільської ради.

Розпорядженням Нижньогірської районної державної адміністрації від 07.02.2005р. №75 “Про приватизацію земель ВАТ “Нижньогірський” і виділення земель державної власності” було затверджено проект приватизації земель, що знаходяться у користуванні ВАТ “Нижньогірський” на території земель Лиственської сільської ради. Також було вирішено передати у власність членам ВАТ “Нижньогірський” землі відповідно до експлікації.

Згідно довідки Нижньогірського районного відділу земельних ресурсів за підписом начальника Юрченко С.В. від 02.02.2007 року № 343, станом на 01.01.2007 року у користуванні ВАТ «Нижньогірський», згідно даних Державного земельного кадастру, знаходилося 1750,767 га, в т.числі сільгоспугідь 1338,58 га„ в т.ч. пашни- 1170,57 га. багатолітніх насаджень -75,81 га, пасовища - 92,2 га, землі у стадії меліоративного будівництва - 216,5 га (нераскорчевані багаторічні насадження).

Згідно довідки Нижньогірського районного відділу земельних ресурсів за підписом начальника Юрченко С.В. від 17.01.2008 року № 343, станом на 01.01.2008 року у користуванні ВАТ «Нижньогірський», згідно даних Державного земельного кадастру, знаходилося 1244,5466 га, в тому числі сільгоспугідь 1244,5466 га„ в т.ч. пашні - 1101,4366 га. багатолітніх насаджень -50,91 га, пасовища - 92,20 га, землі у стадії меліоративного будівництва - 216,5 га (нераскорчовані сади).

На підставі цих довідок про стан користування земельними ділянками ВАТ «Нижньгірський» було обчислено і сплачено фіксований сільгоспподаток за повний 2007 і 2008 роки, а також проводилася виплата податків з реалізації сільгосппродукції, вирощеної на використовуваних землях.

Судом встановлено, що позивачем осені 2007р було здійснено посів озимих культур. Витрати ВАТ «Нижньогірський» на сівбу озимини у вересні-жовтні 2007 року підтверджено розрахунком збитків ВАТ «Нижньогірський» з додатками подорожніх листів тракториста про виконання робіт та затрати на обробку землі і посіви у жовтні 2007 року, та звітом ВАТ «Нижньогірський» до районного управління статистики про хід збирання врожаю та проведення інших (посівних робіт) станом на 01.01.2008 року, і не оспорювалося відповідачем у своєму письмовому поясненні до суду 25.01.2009 року.

Розпорядженням Нижньогірської районної державної адміністрації від 25.12.2007 р. №1055 було затверджено технічну документацію по землеустрою по виготовленню державних актів на право власності на землю власникам земельних паїв, на території Лиственської сільської ради Нижньогірського району АР Крим, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 45,3949 га. Також було вирішено передати у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 45,3949 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також було вирішено видати громадянам державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У виконання вказаного третім особам по справі було складено та 14.05.2008 р. видано державні акти на право власності на відповідні земельні ділянки.

На вказаних земельних ділянках, відповідачем було зібрано вражай, якій в осені 2007 року було посіяно позивачем, та реалізовано на власну користь.

Відповідно ст.189 Цивільного кодексу України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеної норми, зокрема, випливає, що плоди, одержані з речі (принесені річчю), є власністю власника речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, врожай, одержаний з посівів озимих культур зернових, зібраний Фермерським господарством "Агро Лідер 2007", належить саме власнику цих посівів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, ВАТ «Нижньогірський» є власником посівів озимих культур зернових, які стосуються предмету спору та врожай яких зібрало ФГ "Агро Лідер 2007", і, відповідно, власником врожаю, одержаного з цих посівів (принесеного цими посівами), отже збір вказаного врожаю відповідачем порушує цивільні права позивача.

Таким чином, відповідач, здійснив протиправні дії, що виразилися в незаконному зборі врожаю, які привели до спричинення позивачеві збитків, що виразилися в не отриманні прибули, на яку позивач справедливо розраховував, оскільки виконав всі необхідні для цього дії і лише протиправні дії відповідача позбавили позивача цієї можливості.

Так, в результаті протиправних дій відповідача позивачу завдано збитків на суму 18010,00грн.

За викладених обставин і діючого законодавства виходить, що позивач має право на відшкодування збитків що виникли у нього із-за неправомірних дій відповідача, тому суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню повністю, оскільки вищевикладені спільні дії відповідача були неправомірними та призвели до завдання позивачу збитків.

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог тоді як він такі до суду не надав. Відповідачем не доведено, що не з його вини в результаті протиправних дій на порушення вимог діючого законодавства завдано збитків позивачу. Відповідач при розгляді даної справи не представив до суду доказів відсутності своєї провини в заподіянні збитків.

Доводи, викладені відповідачем у своїх поясненнях неспроможні.

Більш того, слід зазначити, що ВАТ «Нижньогірський» у позові не ставило питання про належність, або подальше користування земельними ділянками робітників, які отримали у 2007 році Державні акти на право приватної власності на землю, і не передали землю в оренду ВАТ. А йдеться про відшкодування заподіяних збитків.

Таким чином, позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення.

За згодою представника відповідача в засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підготовлений та підписаний 24.12.2009р.

Керуючись ст.ст. 44,49,75,82,84,85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Фермерського господарства "Агро Лідер 2007" (с. Кирсановка, Нижньогірського району, АР Крим, вул. Зарічна, 46, ЗКПО 35284355, п/р 26000301362647 у філії відділення ПІБ м.Кранопееркопськ) на користь ВАТ "Нижньогірський" (с.Листвинне Нижньогірського району, АР Крим, вул. Верхня, 57, п/р 260053980 у КРД АППБ «Аваль» м.Сімферополь, МФО 324021, ЗКПО 00412978) 18010,00грн збитків, 180,10грн держмита, 118,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Наказ видати після набранням рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.