Рішення № 95648224, 17.03.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 року справа №320/6009/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сидорчук А.М., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство «Пласт» (далі - ПрАТ «Пласт») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області) з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 квітня 2020 року №0028805504 та від 10 червня 2020 року №0037805504.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року відкрито загальне позовне провадження за вказаним позовом, витребувано докази, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року строк підготовчого провадження продовжено на 30 календарних днів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року позивача - ПрАТ «Пласт» замінено правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна».

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган провів камеральну перевірку, за наслідками якої встановив заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2019 рік у зв`язку з неправильним відображенням у податковій декларації суми від`ємного значення об`єкта оподаткування попередніх звітних (податкових) років.

Як зазначає позивач, до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень він подав уточнюючу податкову декларацію, у якій відкоригував значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2018 рік, значення якого він задекларував у відповідних рядках податкової декларації за 2019 рік. Проте прийняти уточнюючі податкові декларації, які усували розбіжності між об`єктом оподаткування податком у 2018 році та сумою від`ємного значення об`єкта оподаткування попередніх звітних (податкових) років у податковій декларації за 2019 рік, контролюючий орган безпідставно відмовився.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву зазначив, що у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік позивач задекларував 17678154 від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, хоча у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік рядок 04 «Об`єкт оподаткування» мав позитивне значення.

Щодо підстав позову, то відповідач зазначив, що подані позивачем уточнюючі декларації містили помилки та не мали обов`язкових реквізитів, у зв`язку з чим контролюючим органом їх було обґрунтовано не визнано як податкову звітність.

У судових засіданнях представниками сторін було підтримано викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву правові позиції.

У судовому засіданні 04 березня 2021 року судом у зв`язку з клопотанням представника позивача про розгляд справи без його участі на обговорення було поставлено питання про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження відніс на розсуд суду.

Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши думку представника відповідача, враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність визначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи, суд вирішив продовжити її розгляд у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов і відзив на нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство «Пласт» (код ЄДРПОУ 25168700) 08 квітня 1998 року зареєстроване як юридична особа. Рішенням загальних зборів акціонерів ПрАТ «Пласт» від 05 лютого 2021 року припинено ПрАТ «Пласт» шляхом його перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна», відомості про що 05 лютого 2021 року були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (запис №1003411120068000734; т.2, а.с. 233-247).

10 березня 2020 року ГУ ДПС у Київській області провело камеральну електронну перевірку даних, задекларованих ПрАТ «Пласт» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2019 рік від 28 лютого 2020 року №9335124822, за результатами якої складений акт від 10 березня 2020 року №540/10-36-55-04/25168700 (далі - Акт перевірки, т.1, а.с. 9-11).

Перевіркою встановлено заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у зв`язку з неправильним відображенням різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, а саме у рядку 03 РІ податкової декларації з податку на прибуток підприємств (Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України) відображено значення «-24598959»; у рядку 3.2.4. додатка «РІ» до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років ) відображено значення « 17678154».

За висновками перевірки викладене призвело до заниження податку на прибуток підприємства за 2019 рік в сумі 3182068,00 грн. та свідчить про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140, пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року №897, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2019 року за №1217/34188.

Як вбачається з таблиці логічно-арифметичних помилок, що міститься в Акті перевірки, суть виявлених порушень полягає в тому, що позивач безпідставно включив до складу різниці, на яку зменшується фінансовий результат до оподаткування у 2019 році, від`ємне значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у розмірі 17678154,00 грн., яке, за висновками контролюючого органу, у позивача відсутнє.

На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийняло податкові повідомлення рішення:

- №0028805504 від 07 квітня 2020 року, яким збільшило суму грошового зобов`язання ПрАТ «Пласт» з податку на прибуток підприємств, а саме за податковими зобов`язаннями на 3182068,00 грн. (т.1, а.с. 14-15);

- №0037805504 від 10 червня 2020 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на прибуток підприємств у сумі 795517,00 грн (т.1, а.с. 27-28).

Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Підпунктом 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України визначено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Отже, позитивне значення фінансового результату до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Спір у цій справі виник у зв`язку з декларуванням у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік у складі різниці, на яку зменшується об`єкт оподаткування, від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2018 рік у розмірі 17678154,00 грн., яке за даними перевірки у позивача відсутнє.

Як на підставу позову позивач посилається на те, що висновки перевірки про заниження ним об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2019 рік зроблені без урахування показників уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, у яких він, після виправлення помилок у фінансовій звітності, задекларував від`ємне значення об`єкта оподаткування, яке і переніс до податкової звітності наступного податкового (звітного) року, яким є 2019 рік.

У контексті висновків Акта перевірки та підстав позову, судом з`ясовані такі обставини подання позивачем податкової звітності з податку на прибуток підприємств за 2018 і 2019 рік.

01 березня 2019 року позивач подав до контролюючого органу звітну нову податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, де у рядку 02 «Фінансовий результат до оподаткування» відобразив значення « 220966»; у рядку 03 РІ «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» відобразив значення « 67532»; у рядку 04 «Об`єкт оподаткування (рядок 02+рядок 03 РІ)» - «288498» та визначив суму податку, що підлягала сплаті в розмірі 51930,00 грн. (рядок 19) (т.1, а.с. 29-32).

Як убачається з додатка РІ до рядка 03 РІ «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України», позивачем було задекларовано 9800214 різниць, на які збільшується фінансовий результат, та 9732682 різниць, на які зменшується фінансовий результат, 100 відсотків яких становить сума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України (рядок 1.2.1 АМ додатку РІ) (т.1, а.с. 34-44).

Звітну нову податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік було прийнято контролюючим органом 01 березня 2019 року та зареєстровано за №9711216382, що підтверджується квитанцією №2 (т.1, а.с. 33).

28 лютого 2020 року позивач подав до контролюючого органу звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, де у рядку 02 «Фінансовий результат до оподаткування» відобразив значення « 25754509»; у рядку 03 РІ «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» відобразив значення

«-24598959»; у рядку 04 «Об`єкт оподаткування (рядок 02+рядок 03 РІ)» - « 1155550» та визначив суму податку, що підлягала сплаті в розмірі 207999,00 грн. (рядок 19) (т.1, а.с. 105-108).

Як убачається з додатку РІ до рядка 03 РІ «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України», позивачем було задекларовано 8129299 різниць, на які збільшується фінансовий результат, та 32728258 різниць, на які зменшується фінансовий результат, у тому числі 17678154 грн. від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (рядок 3.2.4 додатку РІ) (т.1, а.с. 110-120).

Відповідно до квитанції №2 від 28 лютого 2020 року звітну податкову декларацію одержано контролюючим органом та зареєстровано за №9335124822 (т.1, а.с. 109).

26 березня 2020 року позивач подав до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, де у рядку 02 «Фінансовий результат до оподаткування» відобразив значення «-24691343» (попереднє значення « 220966»); у рядку 03 РІ «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» відобразив значення «67532» (попереднє значення « 67532»); у рядку 04 «Об`єкт оподаткування (рядок 02+рядок 03 РІ)» - «-24623811» (попереднє значення « 288498») та зменшив суму податкового зобов`язання звітного податкового періоду, що уточнюється на 51930,00 грн. (т.1, а.с. 46-49).

Відповідно до квитанції №2 від 26 березня 2020 року уточнюючу податкову декларацію одержано контролюючим органом та зареєстровано за №9312091262 (т.1, а.с. 50).

Листом від 30 березня 2020 року №2299/10-36-55-04 контролюючий орган повідомив позивача про невизнання уточнюючої податкової декларації від 26 березня 2020 року за №9312091262 як податкової звітності (т.1, а.с. 63).

08 квітня 2020 року позивач вдруге подав до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, де у рядку 02 «Фінансовий результат до оподаткування» відобразив значення «-24597143»; у рядку 03 РІ «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» відобразив значення « 90875»; у рядку 04 «Об`єкт оподаткування (рядок 02+рядок 03 РІ)» - «-24506268» та зменшив суму податкового зобов`язання звітного податкового періоду, що уточнюється на 24558198 грн. (т.1, а.с. 66-69).

Як убачається з додатку РІ до рядка 03 РІ «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України», позивачем було збільшено значення різниць, на які зменшується фінансовий результат, що виникли за рахунок суми розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України (10433742 замість 9732682) (т.1, а.с.71-82).

Відповідно до квитанції №2 від 09 квітня 2020 року другу уточнюючу податкову декларацію одержано контролюючим органом та зареєстровано за №9312097948 (т.1, а.с. 70).

Листом від 21 квітня 2020 року №2807/10-36-55-04 контролюючий орган повідомив позивача про невизнання уточнюючої податкової декларації від 08 квітня 2020 року за №9312097948 як податкової звітності (т.1, а.с. 84).

14 квітня 2020 року позивач подав до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, де у рядку 02 «Фінансовий результат до оподаткування» відобразив значення « 27312362»; у рядку 03 РІ «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» відобразив значення « 26156812»; у рядку 04 «Об`єкт оподаткування (рядок 02+рядок 03 РІ)» - «1155550» та визначив суму податку, що підлягала сплаті в розмірі 207999,00 грн. (рядок 19) (т.1, а.с. 122-125).

У додатку РІ до рядка 03 РІ «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» позивачем було збільшено значення рядка 3.2.4 «Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних)років» і зазначено показник « 24506268» (т.1, а.с. 127-138).

Відповідно до квитанції №2 від 14 квітня 2020 року уточнюючу податкову декларацію одержано контролюючим органом та зареєстровано за №9335487187 (т.1, а.с. 126).

Листом від 21 квітня 2020 року №2807/10-36-55-04 контролюючий орган повідомив позивача про невизнання уточнюючої податкової декларації від 14 квітня 2020 року за №9335487187 як податкової звітності (т.1, а.с. 84).

06 травня 2020 року позивач втретє подав до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, де у рядку 02 «Фінансовий результат до оподаткування» відобразив значення «-24597143»; у рядку 03 РІ «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» відобразив значення « 90875»; у рядку 04 «Об`єкт оподаткування (рядок 02+рядок 03 РІ)» - «-24506268» та зменшив суму податкового зобов`язання звітного податкового періоду, що уточнюється на 51930 грн. (т.1, а.с. 87-90).

Відповідно до квитанції №2 від 06 травня 2020 року третю уточнюючу податкову декларацію одержано контролюючим органом, зареєстровано за №9312113275 та визнано за податкову звітність (т.1, а.с. 91).

06 травня 2020 року позивач вдруге подав до контролюючого органу тотожну попередній уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, де у рядку 02 «Фінансовий результат до оподаткування» відобразив значення « 27312362»; у рядку 03 РІ «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» відобразив значення « 26156812» (у тому числі 24506268 від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років); у рядку 04 «Об`єкт оподаткування (рядок 02+рядок 03 РІ)» - «1155550» та визначив суму податку, що підлягала сплаті в розмірі 207999,00 грн. (рядок 19) (т.1, а.с. 140-143).

Відповідно до квитанції №2 від 06 травня 2020 року уточнюючу податкову декларацію одержано контролюючим органом, зареєстровано за №9335558370 та визнано як податкову звітність (т.1, а.с. 144).

Отже, 10 березня 2019 року позивач подав декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік з позитивним значенням об`єкта оподаткування (288498), яке позивач в подальшому коригував шляхом декларування від`ємного значення в уточнюючих деклараціях від 26 березня 2020 року (-24623811), від 08 квітня 2020 року (-24506268) та від 06 травня 2020 року (-24506268).

З викладених обставин також убачається, що позивач, виправивши показники декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, подав уточнюючі декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік від 14 квітня 2020 року та від 06 травня 2020 року, у яких відобразив від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2018 рік у складі різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, та на які зменшується фінансовий результат до оподаткування (рядок 03 РІ, рядок 3.2.4. додатків «РІ» до вказаних уточнюючих декларацій).

З встановлених судом обставин також випливає, що уточнюючі декларації, якими значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2018 рік приведено у відповідність до значення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, були прийняті контролюючим органом і визнані як податкова звітність лише 06 травня 2020 року, хоча першу уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік позивач подав 26 березня 2020 року.

Таким чином, фактично встановлені в Акті перевірки порушення обумовлені відмовою контролюючого органу визнати як податкову звітність уточнюючі декларації з податку на прибуток підприємств від 26 березня 2020 року, від 08 квітня 2020 року, де значення об`єкта оподаткування з позитивного (288498) змінилося на від`ємне, що і давало позивачеві право перенести його до рядка 03 РІ та рядка 3.2.4 додатка «РІ» податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік.

Щодо права позивача відкоригувати значення об`єкта оподаткування у декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, суд зазначає таке.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 50.2 статті 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Як убачається з матеріалів справи, уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, у якій з`явилося від`ємне значення об`єкта оподаткування, що усувало розбіжність із значеннями рядка 03 РІ та рядка 3.2.4 додатка «РІ» податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, позивач уперше подав 26 березня 2020 року, тобто після проведеної камеральної перевірки, але до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов`язання.

З цього приводу Верховний Суд у постановах від 13 червня 2019 року у справі №820/5299/17, від 19 вересня 2019 року у справі №815/4013/14 сформував правовий висновок, зміст якого зводиться до того, що норма пункту 50.1 статті 50 ПК України покладає на платника податку обов`язок у разі виявлення помилок у раніше поданій податковій декларації надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

При цьому обмеження щодо права виправити помилку у раніше поданій податковій звітності, передбачене у пункті 50.2 статті 50 ПК України, стосується випадків проведення документальної планової чи позапланової перевірки. Водночас камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.

Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Отже, позивач не був обмежений у праві після проведення камеральної перевірки, оформленої Актом перевірки, виправити виявлені нею арифметично-логічні помилки в податковій звітності з податку на прибуток підприємств, що відповідачем не заперечувалось.

Щодо законності відмов у прийнятті уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2018 та 2019 рік, оформлених листами від 30 березня 2020 року №2299/10-36-55-04, від 21 квітня 2020 року №2807/10-36-55-04, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За визначенням, наведеним у пункті 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 46.5 статті 46 ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 48.1 статті 48 ПК України установлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з пунктом 48.2 статті 48 ПК України обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 статті 48 ПК України до обов`язкових реквізитів податкової декларації віднесено: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пункту 48.7 статті 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 49.8 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9 статті 49 ПК України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Згідно з пунктом 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Пунктом 49.13 статті 49 ПК України передбачено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Зміст наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що одержавши від платника податків податкову звітність, контролюючий орган зобов`язаний або прийняти таку звітність і зареєструвати її, або надати платникові податків письмове рішення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

При цьому підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, згідно з п. 49.11 ст.49 ПК України, є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто відсутність в ній обов`язкових реквізитів. Контролюючий орган не має права не прийняти/не визнавати як податкову звітність чи вчиняти інші дії, суть яких зводиться до неврахування фактично отриманої податкової декларації у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 ПК України.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що відмовляючи у прийнятті уточнюючих податкових декларацій, контролюючий орган у вказаних листах не зазначив жодної конкретної підстави для цього, що виходячи з вимог до рішень суб`єктів владних повноважень, які повинні бути обґрунтованими, є самостійною підставою для констатації факту незаконної відмови від прийняття податкової звітності та застосування наслідків, передбачених пунктом 49.13 статті 49 ПК України.

Водночас у судових засіданнях представник відповідача доводив, що фактичною підставою для відмови у прийнятті уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік від 26 березня 2020 року №931201262 була відсутність ініціалів, прізвища, РНОКПП особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку, а в решті декларацій були встановлені арифметично-логічні помилки у рядках 26 та/або 3.2.4 додатку «РІ».

Щодо відсутності відомостей про головного бухгалтера як підстава для відмови у прийнятті уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік від 26 березня 2020 року №931201262, суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, вказана уточнююча податкова декларація була підписана ОСОБА_1 , при цьому у декларації відсутні відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського обліку.

Судом у контексті викладеного встановлено, що наказом ПрАТ «Пласт» №14-к від 02 березня 2018 року звільнено з роботи 02.03.2018 головного бухгалтера ПрАТ «Пласт» Кір`якову Е.М. (т.2, а.с. 200).

Наказом ПрАТ «Пласт» №15-к від 05 березня 2018 року відповідальність за ведення бухгалтерського обліку покладено на голову правління ПрАТ «Пласт» Рибчича М.Й. , починаючи з 05.03.2018 (т.2, а.с. 199).

Наказом ПрАТ «Пласт» №14-к від 19 квітня 2019 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків голови правління ПрАТ «Пласт» та прийняв на себе відповідальність за ведення бухгалтерського обліку на ПрАТ «Пласт» з 19.04.2019 року (т.2, а.с. 201).

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин відповідальним за ведення бухгалтерського обліку ПрАТ «Пласт» був голова правління ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю (вакантністю) посади головного бухгалтера.

Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника податку.

Отже, у разі коли штатним розкладом не передбачено посаду головного бухгалтера, а ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації здійснюється безпосередньо керівником, для прийняття податкової звітності достатньо відомостей про керівника (уповноважену особу) платника податків та його підпису.

Такого ж висновку щодо застосування підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПК України у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2020 року у справі №826/25723/15.

З урахуванням викладеного суд вважає, що висновки контролюючого органу про відсутність в уточненій податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік від 26 березня 2020 року №931201262 реквізитів головного бухгалтера зроблені з ігноруванням положень підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПК України та є необґрунтованими.

Дослідивши зміст уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік від 26 березня 2020 року №931201262 у контексті вимог статті 48 ПК України, суд зазначає, що вона складена за формою, що встановлена Міністерством фінансів України, та містить усі необхідні обов`язкові реквізити.

Щодо доводів контролюючого органу про наявність в інших уточнюючих податкових деклараціях логічно-арифметичних помилок, зокрема у рядках 26, 3.2.4 додатку «РІ», то вони у розумінні викладених положень ПК України не є підставами для відмови у прийнятті податкової звітності.

За таких обставин суд констатує, що відмови у прийнятті уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2018 та 2019 рік, оформлені листами від 30 березня 2020 року №2299/10-36-55-04, від 21 квітня 2020 року №2807/10-36-55-04, є незаконними.

Беручи до уваги положення пункту 49.13 статті 49 ПК України уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток від 26 березня 2020 року №9312091262, від 09 квітня 2020 року №93120979 та від 14 квітня 2020 оку №9335487187 є прийнятими у день їх фактичного отримання, що зазначений у квитанціях №2.

Враховуючи, що уточнююча податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2018 рік від 26 березня 2020 року №9312091262 та наступні уточнюючі розрахунки усували розбіжності між об`єктом оподаткування податком на прибуток за 2018 рік і значенням рядків 03 РІ та рядка 3.2.4 додатка «РІ» до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, суд дійшов висновку, що відповідач передчасно та необґрунтовано збільшив позивачеві грошове зобов`язання та визначив штрафні санкції в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Та обставина, що позивач окремо від податкових повідомлень-рішень від 07 квітня 2020 року №0028805504 та від 10 червня 2020 року №0037805504 не оскаржував відмов у прийнятті податкової звітності не змінює штучного характеру визначеного позивачеві податкового зобов`язання та не є перешкодою для застосування наслідків, передбачених у пункті 49.13 статті 49 ПК України в межах цього провадження.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 07 квітня 2020 року №0028805504 та від 10 червня 2020 року №0037805504 є протиправними та підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Системно проаналізувавши положення законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 21020,00 грн., про що свідчить платіжне доручення від 07.07.2020 №498, який підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат у матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 07 квітня 2020 року №0028805504 та від 10 червня 2020 року №0037805504.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А; ідентифікаційний код 43141377) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Стратум Україна» (місцезнаходження: 01010, м. Київ, площа Арсенальна, 1Б, ідентифікаційний код 25168700) судові витрати в розмірі 21020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять грн.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту рішення суду - 17.03.2021 року.

Суддя Кушнова А.О.