Рішення № 95648177, 19.03.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2021 р. справа № 300/915/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації (далі – відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2020 роки, відповідно до статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 367-XIV від 25.12.1998, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; зобов`язати Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2020 роки у розмірах п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум такої допомоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником бойових дій та відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання до 5 травня одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Відповідачем виплачено таку допомогу за період з 2016 по 2020 роки в розмірах, менших ніж 5 мінімальних пенсій за віком. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 19.10.2020 про перерахунок одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2020 роки, однак Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації відмовилося добровільно виплатити грошову допомогу в належному розмірі.

Ухвалою від 29.01.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 15.02.2021 суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації та зобов`язав позивача подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом.

05.03.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову. У відзиві відповідач вказав, що Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації протягом 2016-2020 років виплатило позивачу разову грошову допомогу до 5 травня в розмірах, які передбачені чинним законодавством. Окрім цього відповідач зазначив про те, що видатки на здійснення виплат, заявлених в позові, проводяться тільки в межах бюджетних асигнувань, які затверджені на відповідні виплати. Також відповідач звернув увагу суду на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 за № 20рп/2011, яким підтверджено, що Верховна Рада України вправі делегувати Кабінету Міністрів України право визначати розміри соціальних виплат, передбачених спеціальними законами, що не є порушенням конституційних прав громадян. Відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

09.03.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду від 03.03.2021. Оцінивши зміст вказаної заяви, суд вважає, що позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 11.03.2021 суд роз`єднав позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації в самостійні провадження, виділивши такі позовні вимоги: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік, відповідно до статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 367-XIV від 25.12.1998, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; зобов`язати Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум такої допомоги. Ці позовні вимоги вирішено розглядати в провадженні справи № 300/252/21.

Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки, відповідно до статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 367-XIV від 25.12.1998, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; зобов`язати Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки у розмірах п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум такої допомоги, суд виділив в окреме провадження, якому надано номер № 300/915/21.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив таке.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 09.09.2015.

19.10.2020 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації із заявою, в якій просив здійснити перерахунок державної допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки та сплатити заборгованість з такої державної допомоги в загальному розмірі 28075 грн.

26.10.2020 відповідач листом № 1770/07-20 повідомив ОСОБА_1 , що йому виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій в таких розмірах: в 2016 році – 920 грн.; в 2017 році – 1200 грн.; в 2018 році – 1265 грн.; в 2019 році – 1295 грн.; в 2020 році – 1390. Розміри вищевказаної грошової допомоги до 5 травня визначені відповідними Постановами Кабінету Міністрів України, які були чинними на час нарахування та виплати позивачу грошової допомоги до 5 травня.

Сторони не заперечують факт виплати відповідачем та отримання позивачем разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій в таких розмірах: в 2016 році – 920 грн.; в 2017 році – 1200 грн.; в 2018 році – 1265 грн.; в 2019 році – 1295 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2016 по 2019 роки у розмірах, менших ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 за № 3551-XII (далі - Закон № 3551), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них встановлені статтею 12 вказаного Закону № 3551.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Частиною першою статті 171 Закону № 3551-XII визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VІІІ (набрав чинності з 01.01.2015) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з 01.01.2015 Кабінету Міністрів України делеговано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII.

На виконання цих приписів Бюджетного кодексу України та з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінет Міністрів України щороку приймав постанови, якими визначав розмір та порядок виплати разової грошової допомоги до 5 травня, зокрема, учасникам бойових дій.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» установлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв`язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій - 920 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 223 від 05.04.2017 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у 2017 році визначений розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій - 1200 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 170 від 14.03.2018 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» визначений розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій - 1265 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 237 від 20.03.2019 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань» визначений розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій - 1295 гривень.

Рішенням від 27 лютого 2020 року N3-р/2020 у справі N 1-247/2018(3393/18) Конституційний Суд України вирішив таке:

1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

2. Окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

Аргументи позивача у цій справі зводяться до того, що частиною п`ятою статті 12 Закону № 3551-XII, в редакції від 25.12.1998 та з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008, визначено щорічно до 5 травня виплату учасникам бойових дій разової грошової допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. З дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 N3-р/2020 втратили чинність положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України щодо делегування повноваження Кабінету Міністрів України самостійно визначати розмір виплат до 5 травня учасникам бойових дій в межах наявних фінансових ресурсів бюджетів.

Аргументи відповідача зводяться до того, що в період 2016-2019 років передбачено щорічно до 5 травня виплату учасникам бойових дій разової грошової допомоги у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Суд зауважує, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 чинною є частина п`ята статті 12 Закону № 3551-XII в редакції Закону № 367-XIV від 25.12.1998, що передбачає виплату учасникам бойових дій щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, в період з 01.01.2015 до 27.02.2020 була чинною та діяла законодавча норма пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VІІІ, окреме положення котрої передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 45, ст. 425), зі змінами (далі - Закон N 3551), застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При прийнятті рішення суд враховує, що фінансування витрат на виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів (частина перша статті 17 Закону № 3551-XII).

Конституційний суд України в рішенні № 3-рп від 25.01.2012 у справі N1-11/2012 вирішив таке:

1. В аспекті конституційного подання положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України у системному зв`язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

2. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

3. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Оцінюючи в цьому аспекті аргументи позивача про порушення його майнових прав суд враховує таке.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), як це передбачено частиною другою статті 6 КАС України.

Релевантною до обставин цієї справи є практика розгляду скарг на порушення державою прав, гарантованих статтею 1 Першого Протоколу до ЄКПЛ (в тому числі щодо змісту застосованого в цій статті поняття «майно» в автономному тлумаченні Суду) в таких судових рішеннях ЄСПЛ: 1) рішення по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10) від 26.06.2014, що набуло статусу остаточного 26.09.2014 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a16); 2) ухвала щодо прийнятності заяви № 54704/10 «Іван Миколайович СЕРЕБРЯНСЬКИЙ проти України» від 03.06.2014 (https://minjust.gov.ua/m/uhvali); 3) ухвала щодо прийнятності заяви № 43331/12 «Валентина Ніканорівна ВЕЛИКОДА проти України» від 03.06.2014 (https://minjust.gov.ua/m/uhvali); 4) ухвала щодо прийнятності заяви № 4519/11 «Тетяна Володимирівна ФАКАС проти України» від 03.07.2014.

Аналіз змісту цих судових рішень дозволяє зробити висновок про існування таких усталених підходів ЄСПЛ:

1) стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, носить загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (див., наприклад, рішення у справі «Ян та інші проти Німеччини» (Jahn and Others v. Germany), заяви №№ 46720/99, 72203/01 і 72552/01, п. 78, ЄСПЛ 2005-VI);

2) що стосується соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, якщо право на отримання надбавки до пенсії (доплати, соціальної допомоги тощо) та критерії її надання прямо передбачені національним законодавством, а заявник відповідає цим критеріям, ЄСПЛ зазвичай вважає, що суть права заявника є достатньо чіткою для застосування статті 1 Першого протоколу та що право заявника на отримання надбавки до пенсії (доплати тощо), передбачене національним законодавством, становить «майно» у значенні цього положення Конвенції;

3) ЄСПЛ розрізняє вимоги щодо виплати певної надбавки/допомоги (як такої) і твердження заявників, що вони мають право на конкретні суми виплат; якщо заявник стверджує, що він має право на певні суми надбавки/доплати (більші, ніж ті, які він отримує), ЄСПЛ детально аналізує, чи можуть вважатися «майном» у значенні статті 1 Першого протоколу твердження заявника про те, що він має право на певні суми виплат, і якщо так чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном.

Так, ЄСПЛ вказує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність «законного сподівання», якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.

4) ЄСПЛ не погодився із твердженнями заявників про те, що згідно з рішеннями Конституційного Суду України до відповідних нормативно-правових актів (якими передбачено певні доплати та їх розмір) не можна вносити зміни. У цих справах сама суть права заявників на соціальне забезпечення не ставиться під сумнів. Закони, якими зменшувалися розміри чи скасовувалися певні соціальні виплати, були ухвалені за звичайною процедурою демократично обраним парламентом і це явно робилося з економічних міркувань. Що стосується конкретного розміру соціальних виплат, ЄСПЛ не погодився з тим, що вимоги заявників стосовно отримання надбавки (доплати) у певному розмірі становили «законне сподівання» у значенні практики Суду з цього питання, оскільки:

- такі вимоги не мали достатнього підґрунтя у національному законодавстві;

- немає жодних доказів усталеної практики національних судів на підтримку скарг заявників.

Враховуючи вказану практику ЄСПЛ та вважаючи цілком виправданим процесуальний підхід, застосований у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (вимоги заявників стосувалися різних періодів в контексті чинності законів, що регулювали спірні правовідносини, тому ЄСПЛ розглядав скарги заявників щодо кожного періоду окремо) суд дійшов таких висновків:

В період з 01.01.2016 до 27.02.2020 (до прийняття рішення КСУ у справі № 1-247/2018(3393/18)), що охоплює спірний період 2016-2019 років, Кабінет Міністрів України на підставі наведених вище норм Бюджетного кодексу України мав повноваження визначати розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII.

За обставинами цієї справи відповідач здійснив нарахування та виплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірах, що визначені постановами Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016, № 223 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019. Оскільки на момент нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій у 2016-2019 роках застосовані положення Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VІІІ), як і положення постанов Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016, № 223 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019 були чинними, а, отже, були обов`язковими для застосування відповідачем при визначені позивачу розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій за спірний період (2016-2019 роки).

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 07.03.2018 у справі № 348/2100/16-а, від 20.12.2018 у справі № 591/2754/17, від 13.06.2019 у справі № 564/189/17, від 31.07.2019 № 348/2005/16-а, від 07.02.2019 у справі № 750/6379/16-а.

За таких обставин суд вважає помилковими доводи позивача про порушення відповідачем його права «на мирне володіння майном», оскільки ОСОБА_1 не мав «законних сподівань» щодо отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учасник бойових дій за період з 2016 по 2019 роки у розмірах п`яти мінімальних пенсій за віком, які можуть вважатися «майном» у значенні статті 1 Першого протоколу ЄКПЛ.

Кабінет Міністрів України втратив повноваження визначати розмір передбаченої Законом № 3551-XII щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з 27.02.2020, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року N 3-р/2020 у справі N 1-247/2018(3393/18).

Оскільки дія викладеної в частині п`ятій статті 12 Закону № 3551-XII норми права, що передбачає виплату учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відновилася з 27.02.2020 (з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18), то ця подія не створила правових підстав для перерахунку та доплати цього виду соціальної допомоги за попередній період – за 2016-2019 роки.

Позивач пов`язує факт виникнення в нього права на перерахунок одноразової грошової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки не з протиправною бездіяльністю відповідача згідно діючого на той час законодавства, а з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, та, в подальшому, з відмовою відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплачених йому сум такої допомоги згідно вказаного рішення Конституційного Суду України, викладеною в листі від 26.10.2020 за № 1770/07-20. За таких обставин суд переконаний, що перебіг шестимісячного строку звернення до суду розпочинається з дня, коли позивач остаточно (повинен був дізнатися про порушення його прав) дізнався про те, що відповідач відмовився здійснити такий перерахунок, тобто дня отримання листа від 26.10.2020 за № 1770/07-20. Отже, в даному випадку строк звернення до суду не пропущено. Суд вважає, за обставин справи, що такий підхід, який дає позивачу можливість отримати остаточне судове рішення по суті, є більш сприятливим для особи, оскільки повинен розсіяти в заявника сумніви щодо забезпечення йому Державою доступу до правосуддя в його справі.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною щодо не нарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки у розмірах п`яти мінімальних пенсій за віком, є безпідставними та не можуть бути задоволені.

Питання правомірності дій відповідача та вимог позивача щодо перерахунку розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік вирішено судом в провадженні іншої адміністративної справи за № 300/252/21.

Судові витрати згідно з статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відмову в позові, за відсутності доказів їх понесення відповідачами, судом не розподілялися.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки у розмірах п`яти мінімальних пенсій за віком.

Судові витрати не розподіляти.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації, ідентифікаційний код – 20552084, вулиця Липова, 7, місто Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77401.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.