Рішення № 95648130, 19.03.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 березня 2021 року Справа № 280/216/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.12.2020 №7 про відмову позивачу призначенні пенсії по втраті годувальника;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника відповідно до статей 29, 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 18.09.2020.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що у 1994 році помер їй чоловік – ОСОБА_2 , якому була призначена пенсія відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У зв`язку з досягненням віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач 18.09.2020 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника згідно статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №7 від 01.12.2020 відмовлено позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника, оскільки у неї відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії. Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулась до суду із цим позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 18.01.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 28.01.2021 позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 03.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/216/21.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 24.02.2021 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№10977), в якому зазначає, що право на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» мають, зокрема, батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або є особами з інвалідністю. Так, Статтею 26 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, право на призначення пенсії по втраті годувальника позивач має при досягненні віку - 59 років 6 місяців та за наявності відповідного страхового стажу, а саме 27 років. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

18.09.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Рішенням від 01.12.2020 Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника, оскільки у ОСОБА_1 недостатньо страхового стажу для призначення даного виду пенсії.

Позивач, не погодившись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним та таким, що підлягаю скасуванню, звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

При вирішені спору суд виходить із того, що статтею 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що «Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або є особами з інвалідністю…»

Відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що « 1. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: …з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;… .

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

…59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; …».

Судом встановлено, що на момент звернення до відповідача за призначенням пенсії у разі втрати годувальника, позивач досягла 59 - річного віку, але страховий стаж складав, лише, 5 років, в зв`язку з чим відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача.

Однак, як слідує зі статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні, зокрема, батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, Законом передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника має право дружина, якщо вона досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії за віком і встановлено, що з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років.

Крім того, цією статтею передбачено, що право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Аналізуючи статтю 26 Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суд зазначає, що цією статтею передбачено дві складові, що в сукупності надають особі право на отримання пенсії за віком, а саме: досягнення пенсійного віку та наявність відповідного страхового стажу.

Але, позивач просить призначити їй пенсію по втраті годувальника та відповідно статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», необхідною умовою для визнання непрацездатним членом сім`ї є, саме, досягнення пенсійного віку, а не набуття особою права на призначення пенсії за віком, а згідно положень статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на момент звернення до пенсійного органу, позивач досягла пенсійного віку, оскільки народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , в зв`язку з чим позивач є непрацездатним членом сім`ї у розумінні пункту «б» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності у позивача відповідного страхового стажу ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника, суд вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанову від 27.06.2018 по справі № 807/3072/14.

Так, Верховний Суд зазначив, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Верховного Суду від 11.04.2018 № 806/2208/17).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є, лише, один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Умови, за яких орган відмовляє у призначенні пенсії по втраті годувальника, визначені законом, але якщо такі умови відсутні, орган повинен призначити пенсію по втраті годувальника. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають, лише, один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити пенсію по втраті годувальника або не призначати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

За таких обставин, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника відповідно статтей 29, 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 18.09.2020, тобто з моменту першочергового звернення до відповідача із відповідною заявою.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі судом було звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору по справі № 280/216/21.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 01.12.2020 №7 про відмову ОСОБА_1 призначенні пенсії по втраті годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника відповідно до статей 29, 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 18.09.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19.03.2021.

Суддя М.С. Лазаренко