Рішення № 95648033, 18.03.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2021 року Справа № 280/554/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (69104, м.Запоріжжя, вул. Європейська, буд.16, код ЄДРПОУ 02307292) до Головного управління Держпраці у Запорізької області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (далі – позивач або ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ») до Головного управління Держпраці у Запорізької області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП2353/573/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, винесену 28.12.2019 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області на підставі акту №ЗП2353/573/АВ від 30.09.2019, складеного за результатами проведення інспекційного відвідування Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 23.09.2019 по 30.09.2019 посадовою особою Головного управління Дежпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування Василівської філії ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» з питань порядку укладання трудових відносин. За результатами перевірки встановлено використання праці неоформлених працівників, про що складено Акт №ЗП2353/573/АВ від 30.09.2019. На підставі вказаного акту Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області винесена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.12.2019 №ЗП2353/573/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою накладено на позивача штраф у розмірі 250380,00 грн. за порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України. Так, в оскаржуваній постанові зафіксовано наступне: «У Василівській філії ПрАТ «СК «Оранта-Січ» було допущено порушення законодавства про працю, яке були оформлено актом інспекційного відвідування № ЗП2353/573/АВ від 30.09.2019, а саме: протягом 2016-2019 років було допущено до роботи без укладання трудового договору дві особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що є порушенням вимог частини третьої статті 24 КЗпП: «Працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України». Позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.12.2019 №ЗП2353/573/АВ/П/ПТ/ТД-ФС протиправною, звернувся до суду із позовом про її скасування. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 27.01.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 26.02.2020.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 24.02.2020 надав до суду відзив на адміністративний позов (вх.№8473), в якому зазначає, що підставою для прийняття рішення про проведенні інспекційного відвідування ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» слугувала інформація, отримана від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.05.2019 за №6932-08. Під час здійснення інспекційного відвідування було встановлено, що ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» здійснювався допуск 2-х (двох) працівників до роботи без належного оформлення з ними трудових відносин, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 У філії було укладено договори підряду на прибирання приміщення філії та прилеглої території із вищезазначеними особами у період з 03.01.2017 по 31.12.2017 та з 03.01.2018 по 31.12.2018, при цьому, договори підрядів із даними особами 31.01.2018 були розірвані. Штатним розписом, введеним в дію з 01.01.2018 посада прибиральника не передбачена. Однак, штатні одиниці прибиральника службових приміщень введені в штатний розпис з 01.03.2018. На роботу прибиральника, крім того, була прийнята особа, що до цього працювала за договором підряду та була виявлена як неоформлена – ОСОБА_1 . Також встановлено, що договори укладені із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є ідентичними. Так, відповідно до умов укладених договорів, вказані особи брали на себе зобов`язання з виконання наступних робіт: кожен день прибирати приміщення філії, періодично мити вікна, поливати та прополювати клумби, під час ремонтних робіт виносити сміття не менше 2-х разів на день, здійснювати прибирання прилеглої території та інше. При цьому, при виконанні роботи за цивільно-правовим договором, особа здійснює її на власний страх та ризик та самостійно визначає графік виконання такої роботи, без встановлення замовником порядку, умов та графіку їх виконання. Важливим фактом є і систематичність виконання даного виду робіт - кожного дня на протязі 2017-2018 років. До того ж, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовнику в укладених договорах не зазначається. Жодним пунктом кожного з укладених з даними особами договорів не встановлено обсягу виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню та мали б бути відображені в акті приймання-передачі виконаних робіт або ж у самому договорі на їх виконання. Обов`язки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 збігаються з колом обов`язків за посадою «прибиральник та прибиральник територій», яка передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327 (зі змінами): код професій за КП - 9132 та 9162. Тобто, вбачається, що предметом договорів є щоденне виконання особами робіт з прибирання приміщень та благоустрою території, без зазначення конкретного обсягу роботи, при цьому, за конкретний період, однак із визначенням графіку виконання, а також щомісячною оплатою позивачем коштів даним особам (у кінці кожного місяця) за їх працю. Крім того, відповідно до умов договорів, позивач забезпечував даних осіб усім необхідним для виконання роботи, що суперечить вимогам частини другої статті 840 Цивільного кодексу України. В укладених договорах відсутні норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів. Крім того, матеріали справи не містять і звітів виконавців про використання матеріалу та повернення його залишку, наявність яких передбачена частиною першою статті 840 Цивільного кодексу України. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.02.2020 зупинено стягнення за виконавчим документом – постановою про накладення штрафу №ЗП 2353/573/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 28.12.2019 року, що видана Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області, до набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.

Ухвалою суду від 26.02.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів. Відкладено підготовче судове засідання на 14.04.2020.

06.04.2020 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№16093), в якій зазначено, що за укладеними договорами підряду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 брали на себе зобов`язання щодо прибирання приміщення філії позивача за власною ініціативою. Саме на укладенні з ними цивільно-правових договорів наголошували зазначені особи (з особистих мотивів) під час оформлення правовідносин з ними, хоча директором філії страхової компанії одразу було запропоновано їм посаду прибиральниць та трудові відносини з ними. Щодо самих робіт, які виконувались з умовами таких договорів, то їх обсяг та способи виконання регулювалися безпосередньо виконавцями особисто, а для замовника був важливим лише результат таких робіт – чистота у приміщеннях офісу. Стосовно графіку прибирань, який було зазначено замовником у договорах, так це було зроблено лише з метою вільного доступу до приміщення виконавців лише у робочі час страхової компанії. Таким чином, доводи відповідача, викладені у відзив на позовну заяву, є безпідставними та надуманими.

Ухвалою суду від 14.04.2020 відкладено підготовче судове засідання на 30.06.2020.

Ухвалою суду від 30.06.2020 відкладено підготовче судове засідання на 04.08.2020.

Також, 04.08.2020 до суду надійшли додаткові пояснення (вх.№35368), у яких зазначено, що у численних постановах Верховного Суду, останній зазначав, що якщо укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину, то інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору. Крім того зазначає, що податкове навантаження, пов`язане з нарахуванням обов`язкових платежів до бюджету на заробітну плату або винагороду за цивільно-правовою угодою однакове, а до компетенції органів Держпраці не входять зобов`язання підприємства або фізичної особи укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнання існуючого між ними договору недійсним.

Ухвалою суду від 04.08.2020 відкладено підготовче судове засідання на 23.09.2020.

У зв`язку з відсутністю судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_4 на роботі в період з 23.09.2020 по 25.09.2020, підготовче судове засідання було відкладено на 09.11.2020.

Ухвалою суду від 09.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.12.2020.

Ухвалою суду від 18.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача та клопотанні відповідача про виклик свідків.

21.12.2020 представником позивача подано до суду клопотання (вх.№62338) про розгляд справи в порядку письмового провадження, яке погоджено представником відповідача, про що свідчить відповідна відмітка.

Частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за можливе завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» 31.03.1995 зареєстрована в якості юридичної особи (дата запису: 04.11.2004; номер запису: 11031200000001548). Видами діяльності є: 65.12 Інші види страхування, крім страхування життя (основний); 65.20 Перестрахування.

Наказом Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 18.09.2019 №1654 визначено заступнику начальника управління з питань праці – начальнику відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Давиденко О.М. забезпечити організацію та проведення заходу державного нагляду (контролю) (інспекційне відвідування) Василівської філії ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» з питань додержання законодавства про працю у термін по 30.09.2019.

Підставою для винесення наказу на проведення заходу державного нагляду (контролю) слугувала інформація, отримана з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.05.2019 №6932-08 про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року.

18.09.2019 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області видано направлення №965 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у Василівській філії ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ».

Головний державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Головного управління Держпраці у Запорізькій області Оселедчик В.В., у присутності директора філії ОСОБА_5 та Головного бухгалтера Корнієнко Н.П., в період з 23.09.2019 по 30.09.2019 проведено інспекційне відвідування Василівської філії ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ», за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЗП2353/573/АВ від 30.09.2019. В акті зафіксовані наступні порушення: «Протягом 2016-2019 років директором філії допущено до роботи без укладання трудового договору 17 осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_1 та ОСОБА_20 , що є порушенням вимог ч.З ст. 24 КЗпП: «Працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженню: власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

30.09.2019 Головним управління Держпраці у Запорізькій області винесено припис №ЗП2353/573/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким зобов`язано директора Василівської філії ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» Полторака А.М. вжити заходи та усунути виявлені порушення строком до 30.10.2019.

10.10.2019 Василівською філією ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» подано заперечення на Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) №ЗП2353/573/АВ від 30.09.2019.

На виконання припису №ЗП2353/572/АВ/П/ПТ від 30.09.201929.10.2019 Василівська філія ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» за вих.№18/115 повідомила державного інспектора В.В. Оселедчик, що зі страховими агнетами, з якими були укладені ЦПД, а на даний час не працюють ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , трудові відносини розірвані. Страхові агенти ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_22 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 працювали неефективно і станом на 29.10.2019 трудові відносини розірвані. Договори щодо прибиральниць приміщень з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвані станом на 31.01.2018. На даний час прибиральниця приміщень введена в штат філії та укладено трудовий договір згідно частини третьої статті 24 КЗпП.

Листом Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 14.11.2019 №08/03.4-06/9848 повідомлень Керівника ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» про розгляд справи про накладення штрафу.

На підставі акту інспекційного відвідування від 30.09.2019 №ЗП2353/573/АВ, Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області винесено постанову від 28.12.2019 №ЗП2353/573/АВ/П/ПТ/ТД/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» у розмірі 250380,00 грн.

Позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.12.2019 №ЗП2353/573/АВ/П/ПТ/ТД-ФС протиправною, звернувся до суду із позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, Цивільним кодексом України, яким регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 28.12.2019 №ЗП2353/573/АВ/П/ПТ/ТД-ФС на позивача накладено штраф у розмірі 250380,00 грн. внаслідок порушення останнім вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, керуючись статтею 259 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З постанови Верховного Суду від 13.10.2020 року у рамках адміністративної справи №823/225/17 вбачається, що підставою для скасування рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції є те, що апеляційний суд не дослідив зміст договорів, укладених позивачем з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та правовідносини виконання ОСОБА_6 роботи з ведення бухгалтерського обліку, з метою надання оцінки на предмет наявності ознак трудової чи цивільно-правової угоди, враховуючи специфіку діяльності з прибирання приміщень за певних умов та відмінних обставин. Крім того, згідно з частиною четвертою статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб`єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах. Відтак, суду необхідно надати оцінку організації бухгалтерського обліку у ФОП ОСОБА_1 та дослідити докази, що підтверджують або спростовують наявність трудових відносин з бухгалтером ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що з аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18.

З аналізу наявних в матеріалах справи цивільно-правових угод, укладених позивачем з фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається, що ї предметами є: щоденно здійснювати прибирання приміщень філії, коридорів, підсобних приміщень, санвузла філії, полив квітів та винесення сміття в контейнери (пункт 1.1.1.); періодично здійснювати мийку вікон, прибирання фасаду будівлі (пункт 1.1.2.); проводити полив і прополку клумб, побілку бордюрів на прилеглій к офісу території (пункт 1.1.3.); під час ремонтних робіт в приміщенні філії здійснювати прибирання та виніс сміття не менше 2-х разів на день (1.1.4.); по угодою сторін виконавець по заявці замовника може виконувати іншу роботу. Тобто, ж процес праці, а не її кінцевий результат, оскільки вищевказані фізичні особи систематично виконували певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у становлено строк. При цьому, в укладених цивільно-правових угодах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги), тобто праця за цими договорами не є юридично самостійною, а здійснюється у межах господарської діяльності позивача з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується отриманням оплати за виконану роботу щомісячно за фактичний період часу. В самих цивільно-правових угодах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо. Таким чином, цивільно-правові угоди, укладені позивачем з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - мають ознаки трудового характеру. З актів приймання-передачі виконаних робіт до вищезгаданих цивільно-правових угод вбачається, що гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 виконувались послуги із виконання обов`язків по прибиранню приміщення та прилеглої території до офісу, які за своєю суттю є трудовими обов`язками.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку щодо законності і правомірності постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 28.12.2019 №ЗП2353/573/АВ/П/ПТ/ТД/ФС та відсутності підстав для її скасування.

Відповідно до правил пункту 41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зокрема, в пункті 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як встановлено частинами першою, другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (69104, м.Запоріжжя, вул. Європейська, буд.16, код ЄДРПОУ 02307292) до Головного управління Держпраці у Запорізької області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.03.2021.

Суддя М.С. Лазаренко