Рішення № 95648008, 18.03.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2021 року Справа № 280/303/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України В Запорізькій області по зменшенню громадянину ОСОБА_1 його підльгового стажу до п`яти років трьох місяців, зниженням йому пенсійного віку на 5 років, припиненню виплати пенсії з серпня по жовтень 2020 року і зменшення її (пенсії) розміру з листопада 2020 року 3 3256,62 грн до 1979,18 грн, на місяць;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити громадянину ОСОБА_1 виплату довічної пенсії за віком на пільгових умовах умовах в розмірі 3 256,62 грн на місяць та донарахувати і виплатити недотримані з жовтня 2020 року суми.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити громадянину ОСОБА_1 заборгованість по пенсійним виплатам за період з липня по жовтень 2020 року включно, виходячи з розміру призначеної 29.11.2017 довічної пенсії за віком на пільгових умовах у розмірі 3 256,62 грн (три тисячі двісті п 'ятдесят шість грн 62 коп.) на місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є внутрішньо перемішеною особою та пенсіонером за віком, якому призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 29.11.2017. З серпня 2020 року виплата пенсії була припинена. З листопада 2020 року виплата пенсії була поновлена, але її розмір суттєво зменшився. На запит позивача відповідач повідомив, що за результатами перевірки в пенсійній справі ОСОБА_1 № НОМЕР_1 було виявлено те, що час призначення пенсії довідка підтверджуюча його пільговий стаж не надавались, а період пільгової роботи було враховано згідно з трудової книжки. І тому, керуючись даними реєстру відповідач зменшив ОСОБА_1 його пільговий стаж до п`яти років трьох місяців, встановивши, що ОСОБА_1 набуде право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 5 років, а саме після досягнення 55-річного віку, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 . Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом. Також просить суд просить стягнути правничі витрати.

Ухвалою суду від 18.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Представник відповідача 09.02.2021 через канцелярію суду (вх. №7833) надав відзив на позовну заяву. 29.11.2017 позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (копія протоколу № 1885 від 02.01.2018). При призначенні пенсії з 29.11.2017 на підставі трудової книжки було зараховано відповідачу 11 років пільгового стажу на підземних роботах. При обрахунку розміру пенсії коефіцієнт стажу було застосовано з урахуванням кратності 1,35 та склав 0,45113. Розмір пенсії позивача становив 3256,62 грн. В ході перевірки правильності обчислення страхового стажу позивача шляхом співставлення відомостей трудової книжки позивача та даним, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, було виявлено, що ОСОБА_1 має лише 5 років 03 місяці пільгового стажу за Списком № 1, а не на підземних роботах (копія індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5). Оскільки пільговий стаж позивача за Списком №1 склав - 5 років 3 місяці, тому ОСОБА_1 має право на зменшення пенсійного віку на 5 років та виплату пенсії за віком при досягненні 55-річного віку. Таким чином позивачу було поновлено виплату пенсії за віком починаючи з 26.10.2020 у розмірі 1979,18 грн. Зменшення розміру пенсії позивача відбулося у зв`язку із зменшенням розміру пільгового стажу та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% (при призначенні пенсії 29.11.2017 застосовано кратність - 1,35%). Щодо довідки №16-266 від 16.11.2014 та наказу №119-к від 18.02.1997, які додані позивачем до позову, при зверненні за призначенням пенсії 29.11.2017 позивачем до заяви про призначення пенсії не надавались (копія розписки-повідомлення додається), а тому управлінням не досліджувалось питання достатності цих довідок та їх відповідності законодавству. Оскільки уточнюючі довідки позивачем не надавалися, то відповідно до п. 20 Порядку № 637, позивачу було зараховано пільговий стаж відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу. Тобто позивач не мав права на призначення пенсії за віком та її виплату за період з 29.11.2017 по 31.07.2020, а тому виплата пенсії була зупинена. Щодо стягнення правничих витрат відповідач зазначає, що адвокатом до позовної заяви не доданий детальний розрахунок наданих послуг. Окрім того, у Пологівському районному суді Запорізької області перебуває на розгляді справа № 324/1660/20 за позовною заявою управління про стягнення з ОСОБА_1 надмірно виплаченої суми пенсії. В даній справі інтереси ОСОБА_1 представляє адвокат Каморніков Ю.С. В підтвердження повноважень на представлення інтересів адвокат додає до відзиву копію договору про надання правової допомоги № 7 від 10.01.2021, того ж самого договору який доданий до позовної заяви у справі №280/303/21. Тобто, маємо дві справи (в справі № 324/1660/20 ОСОБА_1 є відповідачем, в справі №280/303/21 - позивачем) та один договір про надання правової допомоги № 7 від 10.01.2021 на суму 5000,00 грн. І в цивільній і в адміністративній справі позивач просить стягнути з управління на його користь ті ж самі 5000,00 грн, що загалом складає 10000,00 грн (копія відзиву та договору №7 додається). З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити.

15.02.2021 від представника позивача через канцелярію суду (вх. №9074) подана відповідь на відзив. У відповіді зазначено, що Відповідач вказує, що ним не досліджувались додані до позову довідки № 16-266 від 14.11.2014 та наказ № 119-к від 18.02.1997. Але ж це ті самі документи, брак яких на переконання відповідача робить його дії правомірними. Слід ще раз зазначити, що в силу статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, ці документи дійсно були не потрібні при призначення пенсії і в них немає потреби і зараз, оскільки достовірність і повнота відомостей трудової книжки позивача НОМЕР_2 не піддається сумніву.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) ІНФОРМАЦІЯ_2 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №0000421534 від 28.11.2017.

29.11.2017 позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (копія протоколу № 1885 від 02.01.2018).

При призначенні пенсії з 29.11.2017 на підставі трудової книжки було зараховано відповідачу 11 років пільгового стажу на підземних роботах. При обрахунку розміру пенсії коефіцієнт стажу було застосовано з урахуванням кратності 1,35 та склав 0,45113. Розмір пенсії позивача становив 3256,62 грн.

В ході перевірки правильності обчислення страхового стажу позивача шляхом співставлення відомостей трудової книжки позивача та даним, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, було виявлено, що ОСОБА_1 має лише 5 років 03 місяці пільгового стажу за Списком № 1, а не на підземних роботах (копія індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) додається). Оскільки уточнюючі довідки позивачем не надавалися, то відповідно до п. 20 Порядку № 637, позивачу було зараховано пільговий стаж відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Тобто позивач не мав права на призначення пенсії за віком та її виплату за період з 29.11.2017 по 31.07.2020, а тому виплата пенсії була зупинена.

Оскільки пільговий стаж позивача за Списком №1 склав - 5 років 3 місяці, тому ОСОБА_1 має право на зменшення пенсійного віку на 5 років та виплату пенсії за віком при досягненні 55-річного віку.

Таким чином позивачу було поновлено виплату пенсії за віком починаючи з 26.10.2020 у розмірі 1979,18 грн.

Зменшення розміру пенсії позивача відбулося у зв`язку із зменшенням розміру пільгового стажу та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% (при призначенні пенсії 29.11.2017 застосовано кратність - 1,35%).

На запит позивача щодо припинення виплати пенсії та її поновлення у нижчому розмірі відповідач у листі повідомив, що довідки підтверджуючи пільговий стаж роботи при призначенні пенсії не надавались, підприємства на яких позивач працював, знаходяться на непідконтрольній території. Періоди пільгової роботи під час призначення було враховано згідно записів трудової книжки. Так, з урахуванням змін, що були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1028 до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 12.08.1993 №637, заначено, що у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальній страховий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування. Відповідно до даних реєстру, пільговий стаж за Списком 1 склав 05 років 03 місяці, тобто право на пенсію на пільгових умовах позивач набуватиме зі зниженням пенсійного віку на 5 років, а саме, після досягнення 55-річного віку: з 26.10.2020. На теперішній час пенсійну справу приведено у відповідність до чинного законодавства. Пенсію призначено та відповідно виплачено з 26.10.2020.

Позивач не погодившись із такими діями відповідача, звернувся до суду із позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 № 1788-XII (в редакції на момент виникнення спірних відносин) призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно із пп. 1 ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;

45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Відповідно до статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно із частинами першою, третьою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За приписами частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1; далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Пунктом 3.3 Порядку №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

За приписами пунктів 4.1, 4.7, 4.8 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, 29.11.2017 позивачем подано заяву про призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2. До заяви були додані наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт/посвідка, трудова книжка, військовий квиток НОМЕР_3 ), диплом про навчання (ДТ№640131), документ про місце проживання.

З 29.11.2017 позивачу Пенсійним органом була призначена пенсія у розмірі 3256,62 грн, що підтверджується протоколом №1885 від 02.01.2018.

Однак, виплата пенсії була зупинена на період з 29.11.2017 по 31.07.2020 з підстав відсутності уточнюючих довідок та не зарахуванням стажу роботи позивача з 26.12.1986 по 31.12.1986, з 31.12.1986 по 28.08.1987, з 28.08.1987 по 21.10.1987, з 21.10.1987 по 06.06.1993 оскільки підприємства знаходиться на тимчасово окупованій території України і пільговий стаж підтверджений частково - 05 років 03 місяці за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача на підставі наступного.

22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, який згідно його преамбули відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 (Офіційний вісник України, 2014 р., №81, ст. 2296; 2015 р., №70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Згідно зі статтею 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Згідно із частиною першою статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до постанови КМУ від 07.11.2014 № 595, з 01.12.2014 на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей, органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

На підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №841 від 25 листопада 2014 р. "Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях" виробнича та фінансово-господарська діяльність підприємств повністю припинена на час проведення антитерористичної операції з 28 листопада 2014 року.

Вказані періоди роботи підтверджені та зафіксовані в трудовій книжці позивача. Записи у трудовій книжці позивача виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, тому надання позивачем довідок на підтвердження пільгового стажу не має бути обов`язковою умовою для такого підтвердження.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України.

У частині 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено: «Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. ... Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. ...».

Механізм визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії застрахованої особи, страховий стаж якої починаючи з 1 липня 2000 р. становить менш як 60 місяців, за основним місцем роботи за період страхового стажу до 1 липня 2000 р. за умови відсутності заробітної плати (доходу) за будь-які інші 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 1 липня 2000 р. у разі втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин визначає Порядок визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2006 року № 919.

Згідно з підпункту 2 пункту 3 «Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату», за період до 1 січня 1998 року та у разі відсутності даних у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків і Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування заробітна плата (дохід) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується під час призначення пенсії, визначається: у разі коли підприємство, установу, організацію ліквідовано, а документи до органу вищого рівня або архівним установам не передано, - виходячи з мінімальної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою), передбаченої відповідною галузевою угодою, за календарний рік, що передує року, з якого призначено пенсію. При цьому коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується заробітна плата, календарного року, що передує року, з якого призначено (перераховано) пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Дослідивши довідку від 16.11.2014 №16-266, яка видана Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» суд зазначає, що вказана довідка підписана в.о. генерального директора, в.о. головного бухгалтера та начальником відділу кадрів, має кутовий штамп та містить відтиск печатки товариства. Також суд зазначає, що до позову додана копія наказу №119-к від 18.02.1997 про атестацію робочого місця.

Згідно вказаної довідки, Позивач з 26.12.1986 по 31.12.1986, з 31.12.1986 по 28.08.1987, з 28.08.1987 по 21.10.1987, з 21.10.1987 по 06.06.1993 виконував роботи за професією, що передбачена Списком №1. Також у довідці вказані розділи, підрозділи, код КП та назва Постанови, яким передбачена дана професія за Списком №1. У довідці зазначено підстави її видачі та додаткові вимоги щодо атестації та зайнятість позивача.

Зазначені періоди співпадають з даними трудової книжки позивача НОМЕР_2 .

Відповідно до частин 1 та 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною 1 статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий пільговий стаж роботи.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через знаходження підприємства на яких позивач здобув пільговий стаж на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах №701/1196/16-а від 21 лютого 2020 року, №235/2008/17 від 04 березня 2020 року, №242/1568/17 від 08 квітня 2020 року та Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах №560/345/20 від 25 червня 2020 року, №560/515/20 від 04 серпня 2020 року.

У зв`язку з цим, суд вважає, що неврахування зазначених довідок є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.

Також є слушним зауваженням представника позивача, що порядок припинення та поновлення виплати пенсій визначений нормами статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2013 р. № 1058.

В силу цієї норми у відповідача не було правових підстав для припинення виплати пенсії позивачу в період з серпня по жовтень 2020 року, оскільки, згідно положенням названої статті, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; {Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду №9 25-рп/2009 від 07.10.2009};

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2013 № 1058-УІ., є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Отже, згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2013 № 1058-УІ припинення виплати пенсії можливо лише за умов прийняття органом Пенсійного фонду України відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 вказаного Закону.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, відповідного рішення пенсійним органом прийнято не було.

З метою належного захисту прав позивача, суд вважає вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача зарахувати до пільгово стажу за Списком №1 період роботи позивача з 26.12.1986 по 31.12.1986, з 31.12.1986 по 28.08.1987, з 28.08.1987 по 21.10.1987, з 21.10.1987 по 06.06.1993.

Також суд зазначає, що пенсійним органом вже призначалась пенсія з 29.11.2017 і саме під час розгляду питання щодо призначення пенсії, пенсійний орган повинен перевіряти зокрема підтвердження пільгового стажу. Посилання предстаника відповідача про ненадання зазначених довідки та наказу при призначенні пільгової пенсії судом до уваги не приймаються, оскільки Пенсійним органом зазначений стаж вже був зарахований (Протокол №1885 від 02.01.2018).

Щодо розміру пенсії необхідно зазначити наступне.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

У даній справі судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України В Запорізькій області діяло на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, у зв`язку з чим діяльність відповідача, яка полягає у зменшенні громадянину ОСОБА_1 пільгового стажу до п`яти років трьох місяців, зниження йому пенсійного віку на 5 років, що зумовило припинення виплати пенсії з серпня по жовтень 2020 року і зменшенні розміру пенсії з листопада 2020 року є протиправним, і тому законні інтересі позивача підлягають судовому захисту.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку, що належним способом захисту у даній справі буде зобов`язання відповідача зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 за Списком №1 з 26.12.1986 по 31.12.1986, з 31.12.1986 по 28.08.1987, з 28.08.1987 по 21.10.1987, з 21.10.1987 по 06.06.1993; зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 3256,62 грн з липня 2020 року; зобов`язати відповідача виплатити заборгованість ОСОБА_1 з серпня 2020 року по жовтень 2020 року, яку розрахувати у розмірі 3256,62 грн щомісячно.

Щодо правничих витрат.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з Адвокатським обєднанням «ДК АСТРЕЯ» в особі керуючого партнера Каморнікова Юрія Сергійовича договір про надання правової допомоги №7 від 10.01.2021.

На виконання умов договору, позивачем наданий акт приймання - передачі виконаних робіт/наданих послуг від 13.01.2021, в якому винагорода (гонорар) за надання правової допомоги по даному Договору визначена Сторонами наступним чином:

- надання правової інформації, консультації і розяснення з питань, повязаних з порядком призначення пенсії за віком на пільгових умовах та порядку оскарження дій органів Пенсійного фонду України зальною вартістю 2000,00 грн;

- складання,підготовчка і подача позову до суду документів у розмірі 3000,00 грн.

В якості піддтвердження сплачених судових витрт, адвокатом Каморніковим Ю.С. додано меморіальний ордер №@2PL967186 від 12.01.2021.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Уважно розглянувши Договір про надання правової допомоги суд зазначає, що предметом Договору надання правової допомоги у т.ч. адміністративних судах (Розділ 1 Договору).

А акті приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг та меморіальному ордері відсутні будь-які відомості, що правничі вимоги надавалися адвокатома саме по даній адміністративній справі.

Також, суд бере до уваги, що у Пологівському районному суді Запорізької області перебуває на розгляді справа № 324/1660/20 за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду в запорізькій області про стягнення з ОСОБА_1 надмірно виплаченої суми пенсії.

З наданих копій документів відповідачем судом встановлено, що в справі №324/1660/20 інтереси ОСОБА_1 представляє адвокат Каморніков Ю.С. В підтвердження повноважень на представлення інтересів адвокат додає до відзиву копію договору про надання правової допомоги № 7 від 10.01.2021, того ж самого договору який доданий до позовної заяви у справі №280/303/21.

Тобто, по двум однакоим справам (в справі № 324/1660/20 ОСОБА_1 є відповідачем, в справі №280/303/21 - позивачем) є один договір про надання правової допомоги № 7 від 10.01.2021 на суму 5000,00 грн. І в цивільній і в адміністративній справі позивач просить стягнути з управління на його користь ті ж самі 5000,00 грн, що загалом складає 10000,00 грн.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позивачем у даному випадку непідтверджено докази понесення витрат на правничу допомогу.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у загальному розмірі 1816,00 грн, що підтверджується квитанцією від 13.0.2021 № 53715793.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області по зменшенню ОСОБА_1 ЙОГО ПІЛЬГОВОГО стажу ДО п`яти років трьох місяців, зниженням йому пенсійного віку на 5 років, припиненню виплати пенсії з серпня по жовтень 2020 року і зменшення її (пенсії) розміру з листопада 2020 року з 3256,62 грн (три тисячі двісті п`ятдесят шість грн 62 коп.) до 1979,18 грн, (одна тисяча дев`ятсот сімдесят дев`ять грн 18 коп.) на місяць.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 за Списком №1 з 26.12.1986 по 31.12.1986, з 31.12.1986 по 28.08.1987, з 28.08.1987 по 21.10.1987, з 21.10.1987 по 06.06.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 виплату довічної пенсії за віком на пільгових умовах у розмірі 3 256,62 грн на місяць та виплатити недотримані з жовтня 2020 року суми пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсійним виплатам за період з липня по жовтень 2020 року включно, виходячи з розміру призначеної з 29.11.2017 довічної пенсії за віком на пільгових умовах у розмірі 3 256,62 грн на місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_4 ) витрати на оплату судового збору в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп.

У задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 18.03.2021.

Суддя Р.В.Сацький