Рішення № 95647878, 19.03.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року м. Житомир справа № 240/22186/20

категорія 111000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Липи В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Житомирській області №1895 від 24.11.2020.

В обґрунтування позову зазначив, що наказ ГУ ДПС у Житомирській обл.№1895 від 24.11.2020 є протиправним та незаконним, оскільки зміст наказу вказує, що правовою підставою для проведення фактичної перевірки є положення пп.80.2.2 та пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ, тоді як додаток №16 до даного наказу містить посилання, що правовою підставою для проведення фактичної перевірки є лише положення пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПКУ. Відмітив, що ні наказ ні додаток до наказу не містять інформації про формальну підставу проведення перевірки. На думку позивача, відповідач не обґрунтував у оскаржуваному наказі, що саме зумовило необхідність проведення перевірки товариства, наявність яких саме можливих порушень з боку чи отримання якої інформації стало приводом для її проведення, та чітко не вказав мету перевірки. Вважає, що відповідач не набув право на проведення фактичної перевірки товариства у відповідності до вимог ст..80 ПКУ.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 14.01.2021.

Відповідач, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, до суду надав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову стверджує, що для проведення фактичної перевірки мають існувати фактичні обставини визначені пп.80.2.1-80.2.7 п.80.2 ст.80 ПКУ та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки. Так, відповідно до листа ДПС України №13939/7/99-00-07-05-03-07 від 11.08.2020 отримано перелік суб`єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензій на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема щодо наявності відповідних ліцензій та щодо обігу підакцизних товарів. Зауважив, що при складанні та підписанні оскаржуваного наказу № 1895 від 24.11.2020 дотримано всі вимоги встановлені ПКУ відповідно до п.81.1. ст.81 ПКУ.

Представник позивача до суду направив відповідь на відзив, представник відповідача - заперечення на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення учасників справи, зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що 24.11.2020 заступником начальника Головного управління ДПС у Житомирській області на підставі ст.19-1, ст.20, пп75.1.3 п.75.1 ст.75 та пп. 80.2.2., п. 80.2 ст. 80 та пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України було прийнято наказ №1895 про проведення фактичних перевірок .

З матеріалів справи вбачається, що Додатком 16 до наказу №1895 "Перелік суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок працівниками управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Житомирській області на підставі ст.20, пп.75.1.3, п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України" визначено, що метою проведення перевірки є перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензії, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Перевірка буде проводитися за період діяльності з 01.07.2019 по дату закінчення перевірки, тривалістю 10 діб, починаючи з 02.12.2020, за адресою: вул.Центральна, буд.122, с.Горбулів, Черняхівський р-н, Житомирська обл.

На підставі вказаного наказу було видано направлення на перевірку №453,452 від 01.12.2020 на підставі ст..19-1, ст..20, пп.75.1.3, п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, у зв`язку з чим, посадовими особами відповідача здійснено виїзд за адресою об`єкта перевірки.

Позивач, вважаючи зазначений наказ протиправним, звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі-ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1. статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Так, зі змісту оскаржуваного наказу про призначення фактичних перевірок слідує, що фактична перевірка ТОВ «Горбулів -Агро» призначена на підставі пп. 80.2.2., 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Однак, у направленнях на перевірку, виданих на підставі спірного наказу, вказано, що фактична перевірка ТОВ «Горбулів -Агро» буде проводитися лише на підставі п.п.80.2.2, п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, що визначено і в Додатку№16 до наказу: перевірка призначена на підставі п.п. 80.2.2. п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що Додатком 16 до наказу №1895 "Перелік суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок працівниками управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Житомирській області на підставі ст.19-1, ст..20, пп.75.1.3, п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України" визначено, що метою проведення перевірки є перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника щодо дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податку розрахункових операцій, наявності ліцензії, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Отже, метою перевірки є дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податку розрахункових операцій, наявності ліцензії, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2. статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У свою чергу, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України закріплено, що фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмітити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що контролюючим органом отримано інформацію, що зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю (проведення фактичної перевірки).

Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. (ч.2 ст.77 КАС України)

Відповідно до п.1 ч.4 ст.162 КАС України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Отже, відповідач, зобов`язаний надати всі наявні у нього докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, оскільки обов`язок щодо доказування правомірності спірного рішення, у даному випадку, покладається на ГУ ДПС у Житомирській області, як суб`єкта владних повноважень.

У відзиві представник відповідача посилався на те, що підставою для видання спірного наказу став лист ДПС України від 11.08.2020 №13939/7/99-00-07-05-03-07, відповідно до якого, як вказує представник відповідача отримано перелік суб`єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади , не отримували ліцензій на право оптової, роздрібної торгівлі за зберігання пального, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема щодо наявності відповідних ліцензій та щодо обігу підакцизних товарів.

У той же час, відповідачем, в порушення вимог п.1 ч.4 ст.162 КАС України, до матеріалів справи зазначеного листа ДПС України не надано, що позбавляє можливості суд встановити його зміст та наявність підстав для призначення перевірки.

Отже, доводи представника відповідача про наявність такого листа, який став підставою для винесення спірного наказу про призначення фактичної перевірки товариства суд ставить під сумнів, оскільки вони не підтверджені жодними доказами.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень не надав суду належних письмових доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала саме вищезазначена інформація.

Крім того, у наказі та Додатку до наказу відсутні посилання на будь-яку інформацію, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

На думку суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 1440/2045/18.

Суд зауважує, що стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Суд не заперечує того факту, що до функцій контролюючих органів, відповідно до ст. 19 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (19-1.1.14);здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.16.); проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.17) та інші.

У свою чергу, суд зазначає, що реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною. Такими функціями контролюючий орган наділений законодавчо на постійній основі, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не у будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, перевірка може бути призначена.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №820/20020/14 від 08 серпня 2019 року, №1440/2045/18 від 11 червня 2019 року, №816/3238/15 від 15 травня 2020 року, №821/1828/16 від 02 вересня 2020 року, №821/1274/18 від 04 вересня 2020 року.

Щодо посилань позивача на те, що оскаржуваний наказ було вручено неуповноваженому представнику позивача, то суд зазначає, що це не є підставою для скасування спірного наказу, а може свідчити лише про можливі порушення процедури проведення перевірки позивача, оскільки як вбачається з матеріалів справи, фактична перевірка за оскаржуваним наказом відбулась та за її результатами було прийнято відповідний акт перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління ДПС в Житомирській області №1895 від 24.11.2020 «Про проведення фактичних перевірок" не відповідає положенням Податкового кодексу України, оскільки з його змісту неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірки, а тому оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за даним позовом підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 78, 242-246, 250, 257-260, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" (вул.Центральна,122, с.Горбулів, Черняхівський район, Житомирська область,12316, код ЄДРПОУ 41463766) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Житомирській області №1895 від 24.11.2020 про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" згідно з Додатком №16 до наказу Головного управління ДПС у Житомирській області №1895 від 24.11.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" судовий збір у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа