Ухвала суду № 95647646, 19.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про вирішення питання про розгляд справи

19 березня 2021 р. Справа №200/2051/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника Міністра юстиції України – Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Ліщини Івана Юрійович, Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

24 лютого 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до заступника Міністра юстиції України – Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_2 (далі – відповідач 1, заступник Міністра), в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії відповідача, що виявилася у неправомірній відмові в наданні позивачу публічної інформації за його запитом на отримання публічної інформації від 14 січня 2021 року № 14/01-13;

- зобов`язати повторно розглянути запит позивача на отримання публічної інформації від 14 січня 2021 року № 14/01-13 з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що всупереч приписам ч. 2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон № 2939) відповідач надав відповідь не по суті запиту, чим порушив право позивача на доступ до публічної інформації.

01 березня 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/2051/21-а; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи.

19 березня 2021 року суд постановив ухвалу, якою залучив до участі у справі другого відповідача – Міністерство юстиції України (далі – відповідач 2, Міністерство).

19 березня 2021 року від представника відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву та заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Порушуючи питання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, представник відповідача 1 навів такі аргументи:

- рішення у справі має важливе значення для відповідача, оскільки предметом спору є визнання протиправною бездіяльності заступника Міністра, посада якого віднесена до посад з особливо відповідальним становищем;

- характер та обсяг доказів, поданих позивачем, потребує як значного вивчення судом, так і приведення контраргументів відповідачем під час судового розгляду;

- результат розгляду цієї справи, можливість надавати пояснення та подавати докази на підтвердження своєї позиції матиме для Міністерства велике значення;

- справи цієї категорії становлять значний суспільний інтерес та мають фундаментальне значення для формування практики в публічно-правових відносинах, оскільки в разі задоволення позовних вимог може бути визнана бездіяльність заступника Міністра;

- справа становить значну складність, оскільки за наслідками її розгляду можливе виникнення правовідносин, які становлять значний суспільний інтерес;

- віднесення цієї справи до категорії справ незначної складності безпосередньо впливає на право відповідача на її перегляд в касаційному порядку;

- для забезпечення прав учасників процесу суттєвим є проведення підготовчого засідання як складової процедури здійснення загального позовного провадження;

- розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження буде порушенням норм процесуального права, яке в подальшому може призвести до скасування судового рішення в апеляційному порядку.

З огляду на викладене та з метою повного, об`єктивного, неупередженого та всебічного розгляду справи представник відповідача 1 просив постановити ухвалу про її розгляд в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 260 КАС України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Розглядаючи заяву відповідача по суті, суд виходить з такого.

Ч. 1 ст. 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляд справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, крім іншого, є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що на запит про доступ до публічної інформації позивач отримав відповідь, яку розцінює як протиправну відмову у наданні запитуваної інформації (наданні інформації не по суті запиту).

Ця справа не належить до тих справ, які в силу вимог ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС України мають розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.

Врахувавши критерії, наведені у ч. 3 ст. 257 КАС України, а саме: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Сам по собі факт того, що стороною у справі є Міністерство або посадова особа, яка має особливо відповідальне становище, не перетворює будь-яку справу на складну чи таку, що має значний суспільний інтерес, а тому суд відхиляє цей аргумент представника відповідача 1.

Суд критично оцінює довод представника відповідача 1 про те, що характер та обсяг доказів, поданих позивачем, потребує значного вивчення судом і приведення контраргументів відповідачем. Такий підхід суд ґрунтується на тому, що на підтвердження своїх вимог позивач надав письмові докази - запит на інформацію та лист Міністерства; разом з відзивом на позовну заяву відповідач 1 будь-які докази щодо предмета доказування у справі взагалі не подавав.

Процесуальний закон наділив учасників справи правом доводити перед судом переконливість своїх доводів і заперечень, зокрема, шляхом подання заяв по суті справи. Отже, у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідачі, рівно як і позивач, мають можливість викласти всі свої пояснення письмово.

Тим більше, що відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України пояснення учасника справи не належать до засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи мають можливість доводити обґрунтованість своїх доводів і заперечень шляхом подання суду письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів. З клопотанням про виклик свідків учасники справи до суду не звертались.

Доводи про значний суспільний інтерес до справи базуються на тому, що відповідачем є Міністерство чи посадова особа, яка має особливо відповідальне становище. Інші аргументи, наведені представником відповідача 1 у цьому контексті, надто загальні і не деталізовані по відношенню до конкретної справи, що розглядається.

Суд відхиляє аргументи представника відповідача 1, які стосуються фундаментального значення справи для формування єдиної правозастосовної практики та обмеження його права на касаційне оскарження, виходячи з таких міркувань.

Однією з конституційних засад судочинства, рівно як і адміністративного судочинства, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначних законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13 КАС України).

Разом з цим, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, норми п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України спростовують твердження представника відповідача 1 про неможливість касаційного перегляду рішення у цій справі, зокрема з метою вирішення питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Суд відхиляє аргумент представника відповідача 1, який зводиться до можливості скасування в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, ухваленого за наслідками розгляду цієї справи, у зв`язку з порушенням норм процесуального права внаслідок розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. В даному випадку суд виходить з того, що ця справа не віднесена КАС України до переліку тих, що повинні розглядатися виключно в порядку загального позовного провадження.

До того ж практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «VarelaAssalino v. Portugal», заява № 64336/01).

В тих випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Саме лише бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в заявах по суті справи, не зумовлюють необхідності призначення справи до судового розгляду в судовому засіданні.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного суду від 24 січня 2020 року у справі № 9901/491/19 (11-1189заі19).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що заяву представника відповідача 1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження належить залишити без задоволення, а у задоволенні його клопотання про розгляд справи в судовому засіданні – відмовити.

Керуючись ст. ст. 241, 248, 256, 257, 258, 260, 261, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

1. Заяву представника відповідача 1 про розгляд справи № 200/2051/21-а в порядку загального позовного провадження – залишити без задоволення.

2. У задоволенні клопотання представника відповідача 1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін – відмовити.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О. Кравченко