Рішення № 95647584, 16.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 р. Справа№200/1287/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021року ОСОБА_1 (далі за текстом – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі – Бахмутсько-Лиманське УПФУ, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не перерахунку пенсії за період з 01.08.2019 року по 01.09.2020 року та невиплати різниці між фактично отриманою пенсією та пенсією, яку позивач мав отримувати як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 01.08.2019 року по 01.09.2020 року, стягнення недоплаченої пенсії за період з 01.08.2019 року по 01.09.2020 року в розмірі 119726,36 грн., стягнення компенсації за порушення строків виплати пенсії в розмірі 5336,38 грн., стягнення моральної шкоди в розмірі 40000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримував пенсію з пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни. Однак, рішенням Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 26.06.2019 року визнано безпідставним видачу позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв`язку з чим з 01.08.2019 року був зменшений розмір пенсії позивача. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 року рішення Регіональної комісії про визнання безпідставною видачу позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС визнано протиправним та скасовано, зобов`язано Регіональну комісію встановити позивачу статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зобов`язано Донецьку обласну державну адміністрацію на підставі відповідного рішення Регіональної комісії видати позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році. На виконання вказаної постанови позивачу були видані нові посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1988 році (Категорія 1) та особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, з якими позивач звернувся до відповідача для отримання недоплаченої пенсії як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Проте, листом від 26.08.2020 року відповідач відмовив позивачу у виплаті недоотриманої пенсії, так як він звернувся до Управління лише 17.08.2020 року, тому саме з цього часу проведено перерахунок пенсії. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують його право на отримання належної пенсії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року відкрито провадження у справі № 200/1287/21-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

11 березня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно якому відповідач позовні вимоги не визнає з огляду на відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача з 01.08.2019 року, оскільки відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України №94 від 16.02.1994 року, пільги надаються з дня звернення. Так, позивач звернувся до Управління з заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із наданням статусів осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та особи з інвалідністю внаслідок війни 17.08.2020 року, тому саме з цієї дати здійснений перерахунок пенсії позивача. Крім того, відповідач зазначив, що дії, які призвели до зменшення розміру пенсії позивача з 01.08.2019 року по 01.09.2020 року сталися виключно з вини Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а отже протиправна бездіяльність Управління в даному випадку відсутня. У зв`язку з чим, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України (а.с. 6).

З 07 вересня по 09 листопада 1988 року позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв`язку з чим у 1988 році позивач отримав посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

10 березня 2005 року позивачу видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 № 435387, а 26 листопада 2015 року – посвідчення інваліда 2 групи внаслідок війни серії НОМЕР_1 , ступень втрати працездатності 80% (а.с. 13, 14).

Рішенням Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 26 червня 2019 року визнано безпідставним видачу позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Листом від 24.07.2019 року №18605/04 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку із наданням витягу з протоколу №9 від 26.06.2019 року Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір пенсії зменшився з 01.08.2019 року і склав 2000 грн. (а.с. 10).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року по справі №200/11171/19-а, визнано протиправним та скасовано рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене протоколом № 9 від 26 червня 2019 року, про визнання безпідставною видачу посвідчення ОСОБА_1 , зобов`язано Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка діє у складі Департаменту, встановити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зобов`язано Донецьку обласну державну адміністрацію на підставі відповідного рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка діє у складі Департаменту, видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році (а.с. 7-9).

На виконання зазначеної постанови 05.08.2020 року позивачу видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році (Категорія 1) серії НОМЕР_2 , а 14.08.2020 року – посвідчення серії НОМЕР_3 особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни (а.с. 15, 16).

17.08.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати різниці недоотриманої пенсії з 26.06.2019 року (а.с. 11).

Листом від 26.08.2020 року №445-440/Г-02/8-0574/20 відповідач повідомив позивача, що відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України №94 від 16.02.1994 року, пільги надаються з дня звернення. Позивач звернувся до Управління з заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із наданням статусів осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та особи з інвалідністю внаслідок війни 17.08.2020 року, тому саме з цієї дати здійснений перерахунок його пенсії (а.с. 12).

Вважаючи відмову у перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні відносини врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-Х11 (далі Закон - №796), який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно ч. 1 ст. 49 Закону №796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону N 796-XII визначено Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (далі Порядок №1210).

Згідно з п. 1 Порядку №1210 цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період (п. 7 Порядку №1210).

Відповідно до п. 9-1 Порядку №1210, за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач отримує пенсію як особа з інвалідністю внаслідок захворювання, отриманого у зв`язку з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Разом з тим, пенсія за період з 01.08.2019 року по 01.09.2020 року виплачена позивачу у зменшеному розмірі на підставі рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 26.06.2019 року, яким визнано безпідставним видачу позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Проте, суд зазначає, що Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року по справі №200/11171/19-а, визнано протиправним та скасовано рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене протоколом № 9 від 26 червня 2019 року, про визнання безпідставною видачу посвідчення ОСОБА_1 , зобов`язано Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка діє у складі Департаменту, встановити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зобов`язано Донецьку обласну державну адміністрацію на підставі відповідного рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка діє у складі Департаменту, видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році.

Однак, незважаючи на скасування рішення, на підставі якого позивачу було зменшено розмір пенсії, відповідач відмовив позивачу у виплаті різниці між фактично отриманою пенсію та пенсією, яку позивач мав отримувати як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, посилаючись на п. 7 постанови Кабінету Міністрів України №94 від 16.02.1994 року.

Так, 16.02.1994 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №94, якою затверджено Порядок надання пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до п. 7 вказаного Порядку, передбачено, що громадянам, які набули статусу ветерана війни або особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною, та особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", після прийняття цього Закону, пільги надаються з дня звернення.

Приймаючи до уваги, що пенсія не відноситься до пільг, виплата яких регулюється вказаним Порядком, а отже не може регулювати спірні правовідносини.

Таким чином, відповідач, відмовляючи у виплаті належної пенсії позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, діяв не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством.

У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не перерахунку пенсії за період з 01.08.2019 року по 01.09.2020 року та невиплати різниці між фактично отриманою пенсією та пенсією, яку позивач мав отримувати як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 01.08.2019 року по 01.09.2020 року.

Відповідно до частин першої-другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вказане, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Бахмутсько-Лиманськогооб`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2019 року по 01.09.2020 року як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Щодо стягнення з відповідача недоплачену пенсію за період з 01.08.2019 року по 01.09.2020 року у розмірі 119726,36 грн., суд зазначає наступне.

Як було зазначено судом вище, відповідно до п. 9-1 Порядку №1210, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:

де П - розмір пенсії;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки;

Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії;

Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:

де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.

Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відповідно до п. 13 Порядку №1210, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах:

1) особам, що належать до категорії 1:

з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

особам з інвалідністю II групи - 379,6 гривні.

Також, відповідно до ч. 4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам з інвалідністю внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: особам з інвалідністю II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судом встановлено, що за період з серпня 2019 року по квітень 2020 року включно позивачу виплачувалась пенсія у зменшеному розмірі – 2000,00 грн., з травня 2020 року по липень 2020 року – 2100,00 грн., у серпні 2020 року – 6678,34 грн., без врахування статусів особи, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та особи з інвалідністю внаслідок війни.

Таким чином, недоплачена пенсія позивача складає:

МІСЯЦЬ, рікРозмір пенсії призначений, гриРозмір пенсії нарахований (включаючи індексацію), гркРозмір пенсії фактично виплачений, гриРізниця гр.5=гр.З гр.4, грн12345серпень 201910467,3710467,372000,008467,37вересень 201910467,3710467,372000,008467,37жовтень 201910467,3710467,372000,008467,37листопад 201910467,3710467,372000,008467,37грудень 201910496,9710496,972000,008496,97січень 202010496,9710496,972000,008496,97лютий 202010496,9710496,972000,008496,97березень 202010496,9710496,972000,008496,97квітень 202010496,9710496,972000,008496,97травень 202011532,3011532,302100,00і9432,3червень 202011532,3011532,302100,009432,3липень 202011561,9011561,902100,009461,9серпень 202011561,9011561,906678,344883,56 140542,73140542,7330978,34109564,39

Усього: 109564,39 грн.

Як вбачається з розрахунку позивача, розмір недоплаченої пенсії за період з 01.08.2019 року по 01.09.2020 року складає 119726,36 грн., оскільки він враховував розмір пенсії - 11561,90 грн., який йому почали виплачувати з 17.08.2020 року, однак позивачем не було враховано прожитковий мінімум на 2019 рік, середній заробіток, розмір виплаченої пенсії після квітня 2020 року, а отже такий розрахунок є помилковим.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача недоплаченої пенсії за період з 01.08.2019 року по 01.09.2020 року у розмірі 109564,39 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за порушення строків виплати пенсії в розмірі 5336,38 грн., суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Сума компенсації нараховується у разі нарахованих, але своєчасно не виплачених грошових доходів. Нараховується і виплачується компенсація в тому самому місяці, в якому виплачується заборгованість.

Суд зазначає, що вказана вимога заявлена передчасно, оскільки вказану компенсацію вищенаведене регулююче законодавство та нормативно-правові акти пов`язує з фактичним перерахунком та виплатою грошових доходів, чого на час розгляду справи ще не відбулось.

Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 40 000 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості

Проте, позивачем не доведено в чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2019 року по 01.09.2020 року як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

3. Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 недоплачену пенсію за період з 01.08.2019 року по 01.09.2020 року у розмірі 109564 (сто дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят чотири) грн. 39 коп.

4. В іншій частини позовних вимог – відмовити.

Судове рішення складено та підписано 16 березня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.М. Чучко