Рішення № 95647465, 04.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року Справа № 160/17634/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповіді за №0400-010303-В/119257 від 14.12.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати відомості, зазначені в трудовій книжці позивача, що підтверджують наявність в нього стажу роботи – з 02.07.1982 по 30.06.1987, з 01.07.1987 по 01.07.1991 та з 01.07.1997 по 01.07.1998;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.04.2020 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 22.04.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Україні в Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 про те, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю у нього необхідного трудового стажу, а саме 27 років. Відповідач зазначив про наявність трудового стажу лише 13 років 3 місяці 22 дні.

30.09.2020 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 160/10178/20 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.

Повторно звернувшись до відповідача із заявою про призначення пенсії з врахуванням висновків викладених у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 160/10178/20, позивач отримав відмову, яка викладена у листі за № 0400-010303-В/119257 від 14.12.2020, яка є тотожною з первісною відмовою, а саме відповідачем не враховано ті ж самі періоди роботи, які були підтверджені судовим рішенням.

Позивач вказує, що, при обчисленні страхового стажу необґрунтовано та безпідставно йому не враховані такі періоди:

- з 02.07.1982 по 30.06.1987 роки;

- з 01.07.1987 по 01.07.1991 роки;

- з 01.07.1991 по 07.07.1998 роки.

- Позивач вважає що відповідачем порушено його конституційне право на отримання пенсії за віком, у зв`язку з цим ОСОБА_1 , звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні відповідно до ст. 262 КАС України.

Представником відповідача 04.02.2021 року подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи вищевказану позицію відповідач зазначає, що позивач не надав документи, які містять відомості про спірні періоди роботи, а тому зарахувати зазначені періоди до страхового стажу не має законних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи, які звертаються за призначенням пенсії з 01.01.2020 по 31.12.2020. мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менш, як 27 років.

Судом встановлено, що 11.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 22.04.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Україні в Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 про те, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю у нього необхідного трудового стажу, а саме 27 років. Відповідач зазначив про наявність трудового стажу лише 13 років 3 місяці 22 дні.

30.09.2020 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 160/10178/20 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.

Повторно звернувшись до відповідача із заявою про призначення пенсії з врахуванням висновків викладених у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 160/10178/20, позивач отримав відмову, яка викладена у листі за № 0400-010303-В/119257 від 14.12.2020 оскільки не надано документи, які містять відомості про періоди роботи з 02.07.1982 по 30.06.1987, з 01.07.1987 по 01.07.1991, з 01.07.1991 по 07.07.1998

Відповідно до ст. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У адміністративних справах № 160/10178/20 та № 160/17634/20 сторонами по справі є тотожні особи, а тому обставини які встановлені у справі 160/10178/20 не доказуються у спорі що розглядається.

Так у рішенні суду 160/10178/20 викладені висновки, про те, що відомості викладені в трудовій книжці позивача та довідках підтверджують наявність у позивача стажу роботи з 02.07.1982 по 30.06.1987, з 01.07.1987 по 01.07.1991 та з 01.07.1991 по 01.07.1998.

Проте, відповідач при ухваленні рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу не врахував висновки рішення суду за № 160/10178/20 та протиправно відмовив листом за № 0400-010303-В/119257 від 14.12.2020 у призначенні пенсії останнього.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на те, що відповідачем не було враховано висновки суду у справі 160/10178/20, та повторно ухвалено рішення всупереч зазначених висновків, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд, задовольняє позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає наступне.

Так частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Суд вважає, що в даному випадку підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відсутні, оскільки у суду немає обґрунтованих сумнівів щодо виконання відповідачем рішення у цій справі, а крім того примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.

Разом з тим, суд зазначає, що під спором про право необхідно розуміти оскарження до суду дій відповідача з приводу нарахування та не виплати, у обсязі встановленим Законом, суддівської винагороди. У вимозі про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення відсутній спір про право.

Отже, з аналізу вищевикладеного, можна зробити висновок, що клопотання (заяви) з приводу встановлення судового контролю за виконанням рішення не є окремими позовними вимогами, а отже розгляд судом такої заяви не може вплинути на повноваження суду щодо задоволення позову повністю чи частково або відмови в задоволенні позову повністю чи частково в розумінні статті 245 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з тим, суд вказує, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Отже, з урахуванням викладеного суд вважає, що доводи позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн., відповідно до квитанції про сплату № 0.0.1952545632.1 від 21.12.2020, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповіді за №0400-010303-В/119257 від 14.12.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати відомості, зазначені в трудовій книжці позивача, що підтверджують наявність в нього стажу роботи – з 02.07.1982 по 30.06.1987, з 01.07.1987 по 01.07.1991 та з 01.07.1997 по 01.07.1998.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком;

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ: 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко