Рішення № 95647317, 17.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року Справа № 160/16300/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/16300/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України, третя особа: Східне регіональне управління Державної прикордонної служби (Краматорський прикордонний загін) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 07.12.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної прикордонної служби України, третя особа Східне регіональне управління Державної прикордонної служби (Краматорський прикордонний загін), в якій позивач, з урахуванням уточнень від 06.01.2021 року, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення №11/К-91/6705 Державної прикордонної служби України від 09.10.2020 року про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Державну прикордонну службу України прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до норм чинного законодавства України, а саме: ПОСТАНОВИ КМ України № 975 від 25 грудня 2013 року “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”;

- стягнути з Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у сумі 36 785 (тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят п`ять) грн. 00 копійок;

- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати з Державної прикордонної служби України, відповідно наданого розрахунку.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 07.12.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 08.12.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України, третя особа Східне регіональне управління Державної прикордонної служби (Краматорський прикордонний загін) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

4. Позивачем, у строк визначений в ухвалі суду, усунуті недоліки позовної заяви.

5. Ухвалою суду від 18.01.2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні відповідно до ст. 262 КАС України.

6. Ухвалою суду від 18.01.2021 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме:

- контракт №389-ос від 28.09.2017 року про проходження позивачем військової служби;

- довідка №12/217 від 27.02.2020 року про прийняття позивачем участі у здійсненні заходів із забезпечення безпеки і оборони за період з 03.04.2019 року по 27.02.2019 року;

- відомості (інформацію) щодо перебування позивача у період з грудня 2017 року на лікарняному із діагнозом псоріаз;

- відомості (інформацію) щодо придатності/непридатності позивача до військової служби;

- витяг з наказу №67-ОС щодо виключення позивача зі списків особливого складу загону та всіх видів забезпечення;

- відомості (інформацію) щодо здійснення виплати позивачу одноразової грошової допомоги;

- звернення позивача щодо здійснення виплати позивачу одноразової грошової допомоги;

- лист/відмова №11-К-91/6705 від 09.10.2020 року щодо відмови позивачу у здійсненні виплати одноразової грошової допомоги;

- розрахунок, здійснений відповідачем, передбачені позивачу виплати, у тому числі одноразової грошової допомоги;

- відомості (причини відмови) у здійсненні виплати позивачеві одноразової грошової допомоги та інші докази щодо суті спору.

7. 02.02.2021 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов разом із додатковими доказами по справі.

8. 08.02.2021 року від Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (Краматорський прикордонний загін) надійшли письмові пояснення по справі.

9. У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

10. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

12. Отже, рішення у цій справі приймається судом 17.03.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

13. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28 вересня 2017 року між позивачем та Державною Прикордонною службою України укладено Контракт №389-ос про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на 3 (три) роки - по 27 вересня 2020 року, отримано посвідчення серія НОМЕР_1 від 06.08.2019 року.

14. 27 лютого 2020 року Державна прикордонна служба України Східне регіональне управління Краматорський прикордонний загін, військова частина 2382 надала Довідку №12/217 щодо підтвердження безпосередньої участі позивача у здійсненні заходів із забезпечення безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 03 квітня 2019 року по 27 лютого 2020 року.

15. Позивач вказує, що починаючи з грудня 2017 року вона знаходилась під наглядом лікувально-профілактичного закладу.

16. У подальшому, була направлена на ВКЛ для визначення придатності до військової служби у зв`язку із наявністю захворювання, що зумовлює обмежену придатність до військової служби.

17. Позивач вказує, що надалі, було проведено медичний огляд Госпітальною ВЛК при ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ м. Києва від 27.01.2020 року, про що свідчить Свідоцтво про хворобу №33/65 - Непридатна до військової служби в мирний час, обмежено придатна у воєнний час.

18. 13 березня 2020 року позивачу було надано направлення №16, у якому зазначено, що захворювання пов`язані із проходженням військової служби, на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) для визначення відсотків втрати працездатності.

19. 28.05.2020 року позивачу видано Довідку серія 12 ААА №010934 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, в якій зазначено, що ступінь втрати професійної працездатності: 25%, причина втрати професійної працездатності: захворювання, пов`язані із проходженням військової служби (свідоцтво про хворобу №33/65 від 27.01.2020 року).

20. 27 лютого 2020 року позивач отримала Витяг з Наказу №67-ОС Начальника 11 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про виключення із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час.

21. У цьому Наказі було зазначено про таке: виплатити винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду у лютому 2020 року за 19 діб; виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік тривалістю 02 календарних дня; виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік. Виплатити матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020 рік; виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку строком 14 календарних днів на рік за 2019-2020 рр.; виплатити одноразову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 02 календарні роки.

22. У подальшому, позивачем було направлено заяву із пакетом документів (вхідний №К-91 від 24.06.2020 року) до Східного регіонального управління Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо виплати одноразової грошової допомоги.

23. 26.06.2020 року позивач отримала Лист, у якому їй було повідомлено про те, що її звернення було направлено на розгляд начальнику фінансово-економічного управління - головному бухгалтеру Адміністрації Державної прикордонної служби України для винесення рішення.

24. 09.10.2020 року позивач отримала лист про направлення інформації №11/К-91/6705 Державної прикордонної служби України, в якому було зазначено про відмову позивачеві у призначенні виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з тим, що на їх думку правові підстави для виплати відсутні, посилаючись на норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

25. Позивач вважає, що таке рішення суб`єкта владних повноважень щодо відмови їй у призначенні виплати одноразової грошової допомоги є протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства України та порушує її права на належне соціальне забезпечення.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

26. Відповідач посилаючись на норми законодавства України, зазначив, що позивач проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України з вересня 2017 року по 27.02.2020 року.

27. 27 лютого 2020 року наказом № 67-ОС був звільнений в запас та був виключений зі списків особового складу.

28. 28.05.2020 року Позивачу Дніпропетровською обласною МСЕК було визначено ступень втрати працездатності у відсотках та було встановлено 25 відсотків втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

29. У подальшому Позивач звернулася із заявою до Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із 25 відсотками втрати працездатності.

30. Розглянувши заяву з додатками та висновок Краматорського прикордонного загону, рішенням Адміністрації Державної прикордонної служби України № 128 від вересня 2019 року у призначені одноразової грошової допомоги йому було відмовлено.

31. Відповідач вказує, що захворювання позивача, згідно довідки Сумського МСЕК пов`язане саме з проходженням військової служби, а не з виконанням обов`язку військової служби, що є основною умовою виплати одноразової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", рішенням Адміністрації Державної прикордонної служби України № 218 від 28 листопада 2019 року у призначені одноразової грошової допомоги було відмовлено.

32. На думку Адміністрації Державної прикордонної служби України, позивачем вибрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки перед зверненням до суду із позовною заявою про визнання протиправним рішення Державної прикордонної служби України про відмову у призначенні одноразової допомоги позивач мав звернутися до суду з позовом про визнання протиправним та невірним висновку військово-лікарської комісії в частині пов`язання отриманого ним захворювання з проходженням військової служби.

ІV. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

33. Східне регіональне управління Державної прикордонної служби (Краматорський прикордонний загін) зазначили про те, що в уточненій позовній заяві вказані учасниками: «Державна прикордонна служба України» (ідентифікаційний код юридичної особи -00034039), як відповідач та Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи -14321937), як третя особа.

34. При цьому вірною назвою юридичної особи за ідентифікаційним кодом юридичної особи 00034039 є «Адміністрація Державної прикордонної служби України».

35. Окрім того необхідно зазначити, що позивачем оскаржується «рішення №11/К-91/67 Державної прикордонної служби України від 09.10.2020 року».

36. Однак, з аналізу документів доданих до позовної заяви слід дійти висновку, що позивачем оскаржується лист Краматорського прикордонного загону (ідентифікаційний код юридичної особи 14321883) від 09.10.2020 року за вих. №11/К-91/67.

37. У своїй діяльності ця військова частина використовує також назви: «11 прикордонний загін», «Військова частина 2382» (назва юридичної особи відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

38. Таким чином, з аналізу цього документу видно, що Адміністрація Державної прикордонної служби України та Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України не приймали «рішення що викладені у листі за вих. №11/К-91/67 Державної прикордонної служби України від 09.10.2020 року», яке оскаржується позивачем у цьому позові.

39. За наявними обліками позивач військову службу у військовій частині 1470 (Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України) не проходила.

40. Відповідно до копії витягу з наказу начальника 11 прикордонного загону від 27 лютого 2020 року №67-ОС «Про особовий склад», позивача виключено зі списків особового складу 11 прикордонного загону.

41. Таким чином, на їх думку, заявлені позивачем позовні вимоги до «Державної прикордонної служби України» (Адміністрації Державної прикордонної служби України) не підлягають задоволенню.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

42. Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

43. Позивач, ОСОБА_1 проходила військову службу в органах Державної прикордонної служби України з вересня 2017 року по 27.02.2020 року.

44. 27 лютого 2020 року наказом № 67-ОС позивач була звільнена у запас та була виключена зі списків особового складу.

45. 28.05.2020 року позивачу Дніпропетровською обласною МСЕК було визначено ступень втрати працездатності у відсотках та було встановлено 25 відсотків втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

46. На підставі вказаних обставин, позивач звернулася із заявою до Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про здійснення їй виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із 25 відсотками втрати працездатності.

47. Рішенням Державної прикордонної служби України №128 від 18.09.2020 року у призначені одноразової грошової допомоги позивачу було відмовлено.

48. Згідно вказаного рішення, старшого сержанта ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення наказом начальника Краматорського прикордонного загону від 27.02.2020 № 67-ос.

49. Відповідно до довідки про результати визначення, у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 28.05.2020 року серії 10 ААА №010934, Дніпропетровської обласної медико-соціальної експертної комісії №3, ОСОБА_3 встановлено (дата огляду 28.05.2020 року) 25 (двадцять п`ять)% втрати працездатності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням військової служби.

50. Відповідно до абзацу другого пункту 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога призначається військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

51. Враховуючи, наведене вище, а також те, що захворювання позивача, на думку відповідача, не пов`язані з виконанням обов`язків, останнім було відмовлено ОСОБА_1 у призначені виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку із відсутністю правових підстав.

52. Отже, вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з відмовою відповідача у виплаті їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності.

53. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

54. Згідно ч. 1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

55. Відповідно до ч. 4 ст. 24 вказаного Закону, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

56. Згідно ч. 1 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

57. Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 вказаного Закону, одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

58. Згідно ч. 9 ст. 16-3 вказаного Закону, призначення і виплата одноразової грошової допомоги 9. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

59. Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року було затверджено "Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі Порядок № 975).

60. Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу, зазначений у п. 11 Порядку № 975.

61. Такими документами відповідно п. 11 Порядку № 975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

62. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

63. Відповідно до п. 13 Порядку № 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

64. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

65. Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку (п.15 Порядку № 975).

VІ. ОЦІНКА СУДУ

66. Згідно матеріалів справи, до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 25% втрати професійної працездатності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням військової служби позивачем було додано такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги; довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12 ААА №010934 від 28.05.2020 року; копію свідоцтва про хворобу; копію паспорту; копію картки платника податків, тощо.

67. Вказане вище також не спростовується відповідачем.

68. При цьому, у жодному документі з тих, які подавались позивачем із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, не встановлено, що захворювання не є пов`язаним із виконанням обов`язку військової служби.

69. Позивачем при зверненні із заявою про отримання одноразової грошової допомоги подано документи, передбачені пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

70. Рішенням Державної прикордонної служби України №128 від 18.09.2020 року було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу за встановлені 25 % втрати професійної працездатності на підставі поданих документів з підстави відсутності документів, що свідчить про факт втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби.

71. У п.1 Порядку № 975 зазначено, що цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

72. Відповідно до п. 7 Порядку у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше, ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

73. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 року № 577, затверджена Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №158/о "Довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках".

74. Згідно п.2 Інструкції, форма № 158/о заповнюється щодо хворих, які підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню у разі втрати ними працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, що сталися при виконанні службових обов`язків.

75. Відповідно до п. 4 Інструкції, у формі № 158/о зазначається кожний хворий, який звернувся до МСЕК для визначення ступеня втрати працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, що настала внаслідок виконання службових обов`язків.

76. У п. 5 Інструкції зазначено, що частина довідки, що видається страхувальнику: у пункті 3 зазначаються прізвище, ім`я, по батькові застрахованої особи; у пункті 4 зазначається словами ступінь втрати професійної працездатності у відсотках; у пункті 5 зазначається, у зв`язку з чим встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках (трудове каліцтво, травма); у пункті 6 зазначається дата встановлення страхового випадку.

77. Згідно п.2.9 розділу 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 № 402, лікар виносить одну з таких постанов: п. г) непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

78. У п. 21.5 Положення зазначено, що постанови військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: п.д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

79. Державної прикордонної служби України відмовлено в задоволенні заяви позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги рішенням від 18.09.2020 року №128, оскільки на думку відповідача, фактично її захворювання не пов`язані з виконанням обов`язків служби.

80. Між тим, слід не погодитися із такими висновками відповідача з огляду на таке.

81. Згідно матеріалів справи, з грудня 2017 року позивач знаходилася під наглядом лікувально-профілактичного закладу.

82. У 2017 року позивачу було діагностовано псоріаз.

83. У 2018 року діагностовано вегето-судинну дистонію за гіпертонічним типом.

84. Синкопальний стан по анамнезу (13.06.2019 року), з приводу чого обстежувалась в ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ.

85. Протягом 2017- 2018-2019 року, позивач декілька разів перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом: пієлонефріт.

86. 12.06.2019 року на ЕхоКГ виявлено пролапс мітрального клапану.

87. 04.11.2019 року виконана ендоскопічна поліпектомія матки, видалення лейкоплакії сечового міхура (коаголяція).

88. ПГЗ №4180 від 08.11.2019 року: фрагменти субмукозного міометрію тіла матки з ендометрієм у середній стадії фази профілерації і базальним поліпом ендометрію, №4095: фрагмент стінки сечового міхура з ділянкою плоскоклітинної метаплазії (лейкоплакії) покривного епітелію, хронічним запаленням.

89. Направлена на ВКЛ для визначення придатності до військової служби у зв`язку із наявністю захворювання, що зумовлює обмежену придатність до військової служби.

90. Надалі, було проведено медичний огляд Госпітальною ВЛК при ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ м. Києва від 27.01.2020 року, про що свідчить Свідоцтво про хворобу №33/65 - Непридатна до військової служби в мирний час, обмежено придатна у воєнний час.

91. 13 березня 2020 року позивачу було надано направлення №16, у якому зазначено, що захворювання пов`язані із проходженням військової служби, на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) для визначення відсотків втрати працездатності.

92. 28.05.2020 року позивачу видано Довідку серія 12 ААА №010934 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, в якій зазначено, що ступінь втрати професійної працездатності: 25%, причина втрати професійної працездатності: захворювання, пов`язані із проходженням військової служби (свідоцтво про хворобу №33/65 від 27.01.2020 року).

93. 27 лютого 2020 року позивачу було надано Витяг з Наказу №67-ОС Начальника 11 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, згідно якого встановлено, що позивача було виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час.

94. Аналізуючи вказані вище норми законодавства України, проходження військової служби і виконання обов`язків військової служби є складовими визначення "військова служба" і свого роду тотожними поняттями, оскільки йдеться про одне і те ж. При цьому проходження військової служби - є терміном що визначає показник перебування особи в часі, а виконання обов`язків військової служби - є терміном, що визначає певні дії особи.

95. Таким чином, в період з вересня 2017 року по 27.02.2020 року позивач проходила військову службу і виконувала обов`язки військової служби.

96. Доводи відповідача про те, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, є безпідставними, оскільки виконання обов`язків військової служби здійснюється під час проходження військової служби.

97. Виконання обов`язків військової служби здійснюється у т.ч. під час проходження військової служби, тобто, визначення "під час проходження військової служби" є більш широким та включає в себе і час виконання обов`язків військової служби.

98. До аналогічного висновку приходить Верховний Суд у постановах від 26.06.2018 року у справі № 750/5074/17, від 17.04.2019 року у справі № 803/1093/16.

99. Таким чином, рішенням відповідача №128 від 18.09.2020 було протиправно відмовлено позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

100. Крім того, реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини 2 статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

101. У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

102. Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

103. Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

104. Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

105. Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

106. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

107. Так, у відповідності до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

108. Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

109. Так, відповідно до частини 1статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

110. За приписами статті 245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

111. З системного аналізу вищевказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

112. Відмовляючи позивачу у виплаті одноразової допомоги, у цьому випадку дії органу державної влади не були послідовними з огляду на відмову останньому в отриманні одноразової грошової допомоги, на яку позивач мав законні сподівання протягом проходження військової служби та участі у бойових діях, під час здійснення яких позивачем отримано захворювання, яке призвело до виникнення втрати працездатності у позивача, що не може свідчити про дотримання принципу "належного урядування".

113. Крім того, Конституційний Суд України розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).

114. У рішенні від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 3акону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після звільнення у запас або відставку.

115. На підставі вищевказаного суд визнає, що відмова відповідача у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, обмежує право позивача на мирне володіння своїм майном, а саме - на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, на який позивач мав легітимні очікування.

116. Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

117. У рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

117. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

118. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

119. Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

120. Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

121. Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

122. З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку, що належним способом захисту у цій справі буде саме визнання протиправною відмови Державної прикордонної служби України викладену у рішенні від 18.09.2020 року №128 щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у зв`язку із частковою втратою працездатності, а також зобов`язання Державної прикордонної служби України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв`язку із частковою втратою працездатності на підставі поданої заяви та документів від 22.06.2020 року відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

123. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

124. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

125. Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

126. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.

127. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).

128. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).

129. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

130. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

131. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

132. Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку із частковою втратою працездатності.

133. За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України, третя особа Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (Краматорський прикордонний загін) в частині визнання протиправною відмови Державної прикордонної служби України викладену у рішенні від 18.09.2020 року №128 щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у зв`язку із частковою втратою працездатності, а також в частині зобов`язання Державної прикордонної служби України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв`язку із частковою втратою працездатності на підставі поданої заяви та документів від 22.06.2020 року відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

134. Щодо розподілу судових витрат.

135. Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

136. Щодо витрат на правничу допомогу, слід зазначити про таке.

137. Відповідно до ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

138. При цьому, відповідно до ч.3, 5 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, шляхом винесення додаткового рішення в порядку, визначеному ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України.

139. Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються види судових витрат.

140. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

141. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

142. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

143. Відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України надається визначення витрат на професійну правничу допомогу та зазначається наступне.

144. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

145. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

146. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

147. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

148. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

149. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

150. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

151. Відповідно до змісту ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються загальні підстави щодо розподілу судових витрат. Зокрема, визначається наступне.

152. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

153. У адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.

154. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

155. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

156. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

157. У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

158. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

159. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

160. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

161. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

162. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

163. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

164. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

165. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

166. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

167. Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

168. Згідно з частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

169. Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам – членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

170. Відповідно до пунктів 1,5.6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

171. З приводу зазначеного питання висловився і Конституційний Суд України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

172. Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

173. З огляду на наведене вище, до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правничих питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

174. За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

175. Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

176. Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

177. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

178. При цьому, саме на суд покладається обов`язок оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

179. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, а також з огляду на принцип економії в адміністративному судочинстві, встановить що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

180. Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази понесених нею судових витрат.

181. Доводи позивача про те, що остання планує понести судові витрати у розмірі 3000,00 грн. за складання позовної заяви, 1500,00 грн. та за участь в 1 судовому засіданні представника є неналежними, оскільки розгляд справи №160/16300/20 було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у матеріалах справи доказами, у порядку положень ст. 262 КАС України.

182. Таким чином, на підставі викладеного, суд зазначає, що матеріали справи, не доводять факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу в адміністративній справі №160/16300/20.

183. Враховуючи зазначене вище, суд проходить до висновку про відмову у розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

184. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України, третя особа Східне регіональне управління Державної прикордонної служби (Краматорський прикордонний загін) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

185. Визнати протиправною відмову Державної прикордонної служби України викладену у рішенні від 18.09.2020 року №128 щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у зв`язку із частковою втратою працездатності.

186. Зобов`язати Державну прикордонну службу України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв`язку із частковою втратою працездатності на підставі поданої заяви та документів від 22.06.2020 року відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

187. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

188. Розподіл судових витрат не здійснюється.

189. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_2 ).

190. Відповідач: Державна прикордонна служба України (01601, м.Київ, вул.Володимирська, 26, код ЄДРПОУ 00034039).

191. Третя особа: Східне регіональне управління Державної прикордонної служби (Краматорський прикордонний загін) (61166, м. Харків, пров. Інженерний, 7, а/с – 4193, код ЄДРПОУ 14321937).

192. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

193. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

194. Повний текст рішення складено 17.03.2021 року.

Суддя В.В Ільков